Справа №: 148/734/25
Провадження № 2/148/462/25
14 липня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчук О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представниця позивача звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що 29.07.2024 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та відповідачкою було укладено договір № 504699-КС-001 про надання кредиту, шляхом акцептування відповідачкою оферти позивача та обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідно до умов договору ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" надає позичальниці грошові кошти у розмірі 8000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, строком на 16 тижнів до 18.11.2024, а позичальниця зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил надання грошових коштів у кредит, плата за користування кредитом за заниженою процентною ставкою становить 0,78668750 % на добу за умови своєчасного погашення заборгованості відповідно до графіка зазначеного у п. 3.2.3 Договору, у разі порушення графіку погашення заборгованості сторони погодили розмір стандартної процентної ставки яка є фіксованою та становить 1.5 % в день за кожен день користування кредитом. ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальниці грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 , вказану позичальницею при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Водночас відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, чим порушила свої зобов'язання, встановлені договором, тому позивач змушений звернутися до суду із даним позовом. Просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором № 504699-КС-001 про надання кредиту від 29.07.2024 в розмірі 15692,48 грн, яка складається з: 7392,36,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 8207,22 грн - сума прострочених платежів по процентах; 92,90 грн - сума прострочених платежів за комісією, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Представниця позивача ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" Дармограй А.Т., яка діє на підставі довіреності № 13 від 13.01.2025 (а.с.48 зворот), у прохальній частині позовної заяви просить розглянути справу за відсутності представника, а також не заперечує проти винесення заочного рішення в разі неявки відповідачки в судове засідання (а.с.8 зворот).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.73-74, 81, 83, 98), заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи за її відсутності від останньої на адресу суду не надходили.
Зі згоди представниці позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до ч.1 ст. 191 ЦПК України, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачкою заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що не суперечить положенню частини 2 ст. 191 та частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Із матеріалів справи вбачається, що при укладанні Договору сторони керувались статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" де зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України"Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).
У силу частини першої статті 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що 29.07.2024 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та відповідачкою було укладено договір № 504699-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", про що свідчать копія даного договору (а.с.16-20); копія пропозицї (оферти) укласти договір № 504699-КС-001 про надання кредиту (а.с.21-25), копія прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір № 504699-КС-001 про надання кредиту (а.с.26-30); копія паспорту споживчого кредиту (а.с.13-15); витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи позивача - візуальної форми послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (а.с.31-32); копією анкети клієнта (а.с.32 зворот); матеріалами верифікації відповідачки (а.с.49 зворот - 53).
Відповідно до умов кредитного договору сторони узгодили, що кредитодавець надає позичальниці грошові кошти у розмірі 8000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальниця зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА";
- строк, на який надається кредит - 16 тижнів;
- стандартна процентна ставка за кредитом в день - 1,5%, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день - 0,78668750%, фіксована (застережена умовою своєчасного погашення заборгованості згідно графіку зазначеного в п. 3.2.3 договору) при невиконанні даного застереження до всього строку договору діє стандартна процентна ставка;
- комісія за надання кредиту - 1200,00 грн;
- загальний розмір наданого кредиту - 8000,00 грн;
- строк дії договору та дата повернення кредиту - до 18.11.2024.
ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало позичальниці грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 , яка була зазначена нею при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується копією витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи - анкета клієнта, сформованого представником ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" 20.03.2025 (а.с.32 зворот) та копією інформаційної довідки ТОВ «ПРОФІТГІД» про перерахування коштів (а.с.33).
В свою чергу відповідачка свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка згідно з наданим представником позивача розрахунком (а.с.11-12) станом на 19.03.2025 становить 15692,48 грн, яка складається з наступного: 7392,36 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 8207,22 грн - сума прострочених платежів по відсотках; 92,90 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Згідно ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором в Паспорті споживчого кредиту ОСОБА_1 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних нею умов кредитування та підтвердила отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливостей оцінити чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов'язань за таким договором.
Отже, позивачем було надано відповідачці усю наявну інформацію, з метою можливості порівняння різних пропозицій кредитодавця задля прийняття останньою обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору в формі паспорту споживчого кредиту.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо вона підписаний його стороною (сторонами).
Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
Суду не надано доказів, що укладений договір про надання споживчого кредиту від 29.07.2024 між позивачем та відповідачкою є недійсним.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені останніми, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 статті 1048 УК України передбачено таке: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
За ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору) передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України № 1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України № 1734-VIII безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, зокрема і щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
Суд, з огляду на вказані положення законодавства України, чинного на час укладення договору кредиту між сторонами, вважає законним право кредитора (відповідача) встановлювати, зокрема, комісію надання кредиту, яка включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз'яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов'язань за таким договором. Надання таких пояснень, роз'яснень, інформації в належному та зрозумілому вигляді та ознайомлення з передбаченою цією частиною інформацією підтверджуються у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина десята статті 9 Закону України № 1734-VIII).
Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов'язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення (частина дванадцята статті 9 Закону України № 1734-VIII).
Суду не надано доказів, що відповідачка зверталася до банку із заявою про надання роз'яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, а також не відмовилась від отримання кредиту, що передбачено ст. 14 ЗУ «Про споживче кредитування», що також передбачено п.4.1.2 Договору про надання кредиту № 504699-КС-001, тим самим фактично остання погодилася із всіма умовами такого договору.
Таким чином, оцінюючі зібрані докази в їх сукупності та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за користування такими коштами, комісії, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідачки суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісійними платежами.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачка акцептувала оферту позивача, в результаті чого сторони уклали договір № 504699-КС-001 від 29.07.2024 про надання кредиту (а.с.16-20), у зв'язку з чим на зазначений нею номер банківського рахунку безготівковим шляхом було перераховано передбачену в договорі суму кредиту, що підтверджується інформаційною довідкою (а.с.33) та випискою з банківського рахунку відповідачки (а.с.95). Станом на 29.07.2024 загальна сума заборгованості відповідачки, перед ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", становить 15692,48 грн.
Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки, на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" 15692,48 грн, заборгованість відповідно до договору № 504699-КС-001 від 29.07.2024 про надання кредиту.
Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із 2422,40 гривень сплаченого судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 4721 від 24.03.2025 (а.с.1).
Керуючись ст. ст. 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628-629, 634, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41084239) суму заборгованості за договором № 504699-КС-001 від 29.07.2024 про надання кредиту в розмірі 15692,48 грн. (П'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто дві) гривні 48 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41084239) 2422,40 (Дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, у рахунок відшкодування понесених позивачем витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О.Дамчук