24 липня 2025 року
м. Київ
справа № 757/41193/20-ц
провадження № 61-5944 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, про стягнення грошових коштів,
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Печерського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 966 786,14 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 667,86 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23 600,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 21 листопада 2024 року Печерський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Печерський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ)) подав через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на вказане рішення в межах строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 354 ЦПК України, в якій одночасно просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на певний строк або до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) залишено без руху через несплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 11 601,43 грн, оскільки у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, та невідповідність апеляційної скарги іншим вимогам статті 356 ЦПК України (апеляційна скарга не містила відомостей про відповідача управління Державної казначейської служби України у Печерському районні м. Києва та доказів надсилання апеляційної скарги поштовим чи електронним зв'язком) та надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.
Ухвалою від 25 лютого 2025 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року повернув, оскільки вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, заяв (клопотань) на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не надано.
03 березня 2025 року відповідач повторно звернувся через підсистему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду у справі № 757/41193/20-ц, у якій заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. На підтвердження поважності причин пропуску строку зазначив, що його попередня апеляційна скарга була залишена без руху ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року у зв'язку з несплатою судового збору та повернута апеляційним судом ухвалою від 25 лютого 2025 року, а 03 березня 2025 року відділом державної виконавчої служби було отримано платіжну інструкцію від 27 листопада 2024 року про сплату судового збору, яка додана до апеляційної скарги.
Ухвалою від 24 березня 2025 року суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску такого строку; апеляційну скаргу відповідача залишив без руху та запропонував протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати докази на підтвердження підстав для поновлення цього строку або подати заяву із зазначенням інших, ніж ті, що вже були розглянуті апеляційним судом, підстави для поновлення строку. Також апеляційна скарга та додані до неї матеріали не містила відомостей про відповідача - управління Державної казначейської служби України у Печерському районні м. Києва та доказів на підтвердження надсилання цьому відповідачу копій матеріалів апеляційної скарги.
У квітні 2025 року заявником подано до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків у вигляді доказів на підтвердження надсилання відповідачу управлінню Державної казначейської служби України у Печерському районні м. Києва копій матеріалів апеляційної скарги та зазначення у скарзі відомостей про відповідача, а також порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. На підтвердження доводів поважності пропуску строку апелянт вказав лише про обставини від 03 березня 2025 року, при цьому не навів жодних належних обґрунтувань на підтвердження доказів про фактичне отримання ним платіжної інструкції від 28 листопада 2024 року щодо сплати судового збору лише 03 березня 2025 року, а також не надав доказу неможливості отримати зазначену квитанцію до зазначеної ним дати.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
08 травня 2025 року Печерський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ),шляхом формування документа у підсистемі «Електронний суд», подалодо Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На виконання ухвал Верховного Суду від 28 травня та 23 червня 2025 року надано уточнену редакцію касаційної скарги підписану керівником Якушевською І. І., у якій зазначено відомості про інших учасників справи та додано докази надсилання їм копії касаційної скарги.
Доводи заявника зводяться до того, що апеляційним судом позбавлено його права на судовий захист, оскільки не взято до уваги поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. При цьому зазначає, що Печерський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, тому здійснення фінансування займає деякий час. Враховуючи ці обставини, тільки 03 березня 2025 року на електронну адресу надійшла платіжна інструкція від 27 листопада 2024 року № 5806 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Зазначає, що обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, однак в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не зазначив чи перевіряв зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України на момент постановлення ухвали від 21 квітня 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Апеляційний суд установив, що вперше Печерський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) звернувся з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року в строк, визначений статтею 354 ЦПК України, однак ухвалою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку із невиконанням вимог ухвали від 23 січня 2025 року.
Повторно звертаючись до суду апеляційної інстанції заявник вважав, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі № 757/41193/20-ц було пропущено з причин, які не залежали від його волі, а саме, через відсутність у нього до 03 березня 2025 року доказів про сплату судового збору. Враховуючи ці обставини, а також те, що подання повторної апеляційної скарги відбулося одразу після отримання ухвали про повернення попередньої апеляційної скарги, тобто без зайвих зволікань, Печерський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) переконаний, що строк, визначений статтею 354 ЦПК України, пропущений з поважних причин.
У вимірі вказаних доводів колегія суддів зазначає, що норма пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, ЦПК України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
У свою чергу, дотримання вимог ЦПК України щодо належного оформлення апеляційних скарг залежить виключно від особи, яка подає апеляційну скаргу. До того ж, право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (зокрема постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та ін.).
Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.
У цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося, зокрема, внаслідок невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, серед іншого, неподання відповідачем доказів сплати судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що «особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».
Таким чином можна констатувати, що обставини, які зумовили повернення первісної апеляційної скарги Печерського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року були пов'язані виключно з неналежним їх оформленням, і не були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Отже обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Такі висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 560/770/23.
Визнаючи неповажними причини пропуску Печерським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції належно обгрунтував свої висновки, вказавши, що фактичне отримання ним 03 березня 2025 року платіжної інструкції від 28 листопада 2024 року щодо сплати судового збору, без надання доказів неможливості отримати зазначену квитанцію до зазначеної ним дати не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
За таких обставин наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2024 року, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Питання неефективного документообігу у заявника, який стверджує, що платіжну інструкцію про сплату судового збору від 28 листопада 2024 року він отримав лише 03 березня 2025 року не може вважатися непереборною обставиною, яка перешкодила Печерському ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) вчасно скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Поновлення процесуального строку за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Посилання заявника на те, що обов'язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, однак в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не зазначив чи перевіряв зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України на момент постановлення ухвали від 21 квітня 2025 року колегія суддів оцінює критично, оскільки станом на день постановлення ухвали про повернення первісної апеляційної скарги (25 лютого 2025 року), недоліки визначені ухвалою від 23 січня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху у строк до 03 лютого 2025 року не були усунуті, заяв на продовження строку для виконання вимог цієї ухвали апелянтом не було надано.
Ураховуючи, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб'єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд дійшов до висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 358 ЦПК України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, про стягнення грошових коштів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара