10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 370/3485/24
провадження № 61-7653ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», яка підписана представником Павликівським Володимиром Івановичем, на ухвалу Макарівського районного суду від 26 грудня 2024 року у складі судді Сініциної О. С., та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2025 року (повний текст складений 30 травня 2025 року) у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І., у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського Олександра Миколайовича,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у листопаді 2024 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулось зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківського ВДВС у м. Києві Кухарського О. М.).
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 квітня 2021 року у справі № 370/438/20 стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 1 284 401 грн.
Постановою Шевченківського ВДВС у м. Києві від 12 вересня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 370/438/20, виданого Макарівським районним судом Київської області, про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 1 284 401 грн.
Постановою Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» було відкликано банківську ліцензію та розпочало ліквідація АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 22 грудня 2022 року № 1067 від 27 грудня 2022 року відкликано повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та вирішено повноваження від час здійснення ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснювати безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Отже, виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрито в порушення положень вказаної норми, оскільки на час відкриття виконавчого провадження було відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит».
Враховуючи викладене, просив:
визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського ВДВС у м. Києві про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 12 вересня 2024 року;
зобов'язати Шевченківський ВДВС у м. Києві повернути виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та виключити з Єдиного реєстру боржників відомості стосовно боржника - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», які внесені на підставі виконавчого провадження НОМЕР_1.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 26 грудня 2024 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 травня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», стягувач ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Кухарського О. М.
Суд першої інстанції виходив з того, що згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника. Як зазначила Велика Палата Верховного суду у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 5002-17/1718-2011, суд бере до уваги зазначену правову норму та вважає, що вона має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон № 4452-VI визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості. Разом з тим, якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.З огляду на викладене, встановивши, що відповідні зобов'язання у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед ОСОБА_1 , виникли, як поточні під час ліквідаційної процедури, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеної скарги.
Апеляційний суд зазначив, що посилання як на підставу апеляційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/17, від 12 квітня 2018 року у справі №, від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 08 лютого 2018 року у справі № 308/3282/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 761/20903/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 725/5833/16-ц не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в апеляційному порядку. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
У червні 2025 року АТ «Банк «Фінанси та кредит» засобами поштового зв'язку звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником Павликівським В. І. на ухвалу Макарівського районного суду від 26 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2025 року, в якій просила їх скасувати, скаргу задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 916/215/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/5171/18, від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17;
при постановленні оскаржуваних рішень суди не врахували, що задоволення судом майнових вимог про стягнення коштів з банку, який перебуває у ліквідації, не охоплюється поняттям примусового стягнення. Тобто в певних визначених законом випадках застосовується інший механізм задоволення майнових вимог стягувача, ніж той який встановлений нормами Закону України «Про виконавче провадження». Єдине виключення встановлено для рішень немайнового характеру;
в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до банку з заявою кредитора щодо майнових вимог, підтверджених судовим рішенням;
суди помилково застосували висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 5002-17/1718-2011, оскільки у справах різні фактичні обставини
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що:
рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 квітня 2021 року у справі № 370/438/20 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними електронні торги, що відбулися 05 листопада 2018 року з реалізації лотів № F07G31382, № F07G31383, № F07G31384, проведені оператором, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, - ТОВ «ОСБП». Визнано недійсними протоколи електронних торгів від 05 листопада 2018 року на номерами: № UA-EA-2018-10-25-000236-b з реалізації лоту № F07G31382, № UA-EA-2018-10-25-000245-b з реалізації лоту № F07G31384, № UA-EA-2018-10-25-000237-b з реалізації лоту F07G31383, підписані переможцем електронних торгів ОСОБА_1 , оператором, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, - ТОВ «ОСБП» та замовником - уповноваженою особою Фонду на ліквідацію AT «Банк «Фінанси та Кредит». Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 1,7 га, кадастровий номер 3222755103:03:020:0001, що розташована на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений 30 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1203. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 3,701 га, кадастровий номер 3222755100:00:007:0019, що розташована на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений 30 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1202. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 12,202 га, кадастровий номер 3222755100:00:006:0076, що розташована на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений 30 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1201. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 284 401, 00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат;
додатковим рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року стягнуто в рівних частинах з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «ОСБП» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 50 000 грн, тобто по 16 666, 66 грн з кожного;
постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 квітня 2021 року та додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року залишено без змін;
постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційні скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення. Рішення Макарівського районного суду Київської від 14 квітня 2021 року, додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року залишено без змін;
постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківську ліцензію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкликано та прийнято рішення про ліквідацію банку, а відповідно до Постанови виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 18 грудня 2015 року № 230 безпосередньо розпочато процедуру ліквідації Банку;
постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського О. М. від 12 вересня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 370/438/20, виданого Макарівським районним судом Київської області, про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 284 401,00 грн.
Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404-VIII (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
Конституційний Суд України зазначив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин сьомої, дев'ятої, пункту 2 частини шістнадцятої статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон - № 1404-VIII).
За частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII за цим Законом підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами в передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, статтею 1 Закону № 1404-VIII законодавець урегулював, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Одним з таких актів є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).
Відповідно до пункту 8 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4452-VI законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить.
Тобто у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, приписи Закону № 4452-VI є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону № 4452-VI відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18.
Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: реалізує повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України.
Отже, звернення у справу про банкрутство позичальника банку з метою стягнення з нього заборгованості перед банком є одним з необхідних заходів Фонду (уповноваженої особи) щодо повернення дебіторської заборгованості банку, оскільки поза межами процедури банкрутства позичальника повернення такої заборгованості є неможливим.
Частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VІ Фонду надано право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. А відповідно до частини третьої статті 46 Закону № 4452-VІ допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов'язань, пов'язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (пункт 4 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 5002-17/1718-2011 (провадження № 12-4гс23) бере до уваги зазначену правову норму та вважає, що вона має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон № 4452-VІ визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 5002-17/1718-2011 (провадження № 12-4гс23) вказує, що якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2025 року у справі № 370/438/20 (провадження № 61-5812ск25)).
Встановивши, що відповідні зобов'язання у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» перед ОСОБА_1 , виникли, як поточні під час ліквідаційної процедури, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для застосування органом примусового виконання судових рішень обмежень, встановлених пунктом 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського О. М. від 12 вересня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 є законною.
За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні скарги.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», яка підписана представником Павликівським Володимиром Івановичем, на ухвалу Макарівського районного суду від 26 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на дії/бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кухарського Олександра Миколайовича.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат