22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 757/22295/17-ц
провадження № 61-8308ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_3 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», про стягнення заборгованості,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у квітні 2017 року Національний банк України (далі - НБУ України) звернувся з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №12/09/6 від 04 червня 2014 року у розмірі 1 803 545 992,63 грн та штраф у сумі 30 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
04 червня 2014 року між НБУ та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (далі - ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива») укладений кредитний договір № 12/09/6, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 2 000 000 000,00 грн на строк з 04 червня 2014 року до 30 грудня 2016 року (включно) шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16 лютого 2009 року №12/09;
НБУ виконав взяті на себе зобов'язання, перерахувавши обумовлені договором кошти;
з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 04 червня 2014 року між НБУ та ОСОБА_3 укладений договір поруки 12/09/6/П, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим номером 811, відповідно до пункту 1 якого поручитель зобов'язується перед банком відповідати за належне виконання позичальником всіх своїх зобов'язань, що випливають (а також випливатимуть в майбутньому) з кредитного договору від 04 червня 2014 року № 12/09/6, враховуючі всі додаткові договори (угоди), що будуть укладені у майбутньому до кредитного договору, в тому числі, щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та їх умов тощо;
ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» зобов'язання за кредитним договором не виконало, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складається з: заборгованості за кредитом - 2 000 000 000,00 грн, пені за прострочення терміну сплати процентів по кредиту - 111 935,64 грн, штрафу (пункт 2.3.16 кредитного договору) - 30 000,00 грн;
на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 червня
2015 року № 408 «Про віднесення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2015 року № 121 «Про запровадження з 24 червня 2015 року тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива». З огляду на викладене, НБУ, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору позичальником, набув право вимоги про стягнення заборгованості за договором поруки з поручителя.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року про виправлення описки, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, позов НБУ до ОСОБА_3 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НБУ заборгованість за кредитним договором від 04 червня 2014 року № 12/09/6 в розмірі 1 803 575 992,63 грн., штраф в розмірі 30 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року у задоволенні клопотання НБУ, яке подане представником Перетятьком С. М., про закриття касаційного провадження відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , яке подане представником Крохмальовою Я. Е., про закриття провадження у справі відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року залишено без змін. Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 січня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви про повернення судового збору у розмірі 40 580 459,80 грн змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Поновлено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року.
Додатковою постановою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року заяву ОСОБА_3 , яка підписана представником Крохмальовою Я. Е., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Доповнено резолютивну частину постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року абзацом шостим наступного змісту: «Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови». Абзаци шостий та сьомий вважати абзацами сьомим та восьмим. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам, не правильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив що на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року № 408 «Про віднесення ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 червня 2015 року № 121 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», згідно з яким з 24 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива». Строки здійснення тимчасової адміністрації неодноразово продовжувались. На підставі рішення Правління Національного банку України від 21 травня 2019 року № 352-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 22 травня 2019 року №1268 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» строком на два роки з 22 травня 2019 року по 21 травня 2021 року включно. 20 вересня 2021 року рішенням виконавчої дирекції Фонду № 960 затверджено ліквідаційний баланс та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» у відповідності до якого загальна сума незадоволених вимог кредитора становить 13 852 041 267,57 грн. У травні 2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про відшкодування шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у розмірі 13 852 041 267,57 грн, що затверджена ліквідаційним балансом та звітом про виконання ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива». Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13 червня 2023 року у справі № 910/7122/23 відкрито провадження у справі. Наразі розгляд справи триває. Зі змісту позовних вимог у справі Господарського суду міста Києва № 910/7122/23 вбачається, що ціною позову є сукупний розмір кредиторських вимог, які були заявлені до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», в тому числі і Національним банком України за кредитним договором № 12/09/6 від 04 червня 2014 року та договором поруки № 12/09/6/П від 04 червня 2014 року, який є предметом спору в цій справі. Таким чином, грошове зобов'язання, яке встановлене оскаржуваним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року, яке в силу норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є припиненим (погашеним), безпосередньо вплинуло на формування позивачем ціни позову у справі Господарського суду міста Києва № 910/7122/23, солідарне стягнення якої в тому числі заявлено до ОСОБА_1 3 наведених вище обставин вбачається зв'язок скаржника зі сторонами спору у цій справі та очевидно зачіпає інтерес ОСОБА_1 в питанні визначення Господарським судом міста Києва розміру (об'єму) його грошового зобов'язання, у випадку задоволення судом позовної заяви у справі № 910/7122/23.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 18 липня 2025 року про виправлення описки, апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києві від 13 липня 2023 року закрито.
Судове рішення мотивоване тим, що:
предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором № 12/09/6 від 04 червня 2014 року;
разом із тим, ні мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ні його резолютивна частина не містять висновків суду про права та обов'язки ОСОБА_1 ;
заявником не доведено порушення його прав та законних інтересів судовим рішенням у даній справі;
вказуючи, що зі змісту позовних вимог у справі Господарського суду міста Києва № 910/7122/23 вбачається, що ціною позову є сукупний розмір кредиторських вимог, які були заявлені до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», в тому числі і НБУ за кредитним договором № 12/09/6 від 04 червня 2014 року та забезпечувальним зобов'язанням договором поруки № 12/09/6/П від 04 червня 2014 року, який є предметом спору в цій справі, ОСОБА_1 та його представник не звернули уваги, що заявлені будь-якою особою позовні вимоги у іншій справі ніяким чином не можуть свідчити, що рішення у цій справі (№ 757/22295/17) впливає на його права, обов'язки чи законні інтереси;
також ОСОБА_1 та його представник залишили поза увагою, що рішення у справі № 910/7122/23 відсутнє, що не дає можливості зробити висновки про обґрунтованість чи не обґрунтованість заявлених вимог взагалі;
зазначене безумовно свідчить, про відсутність доказів, які б свідчили чи могли свідчити, що оскаржуваним судовим рішенням у справі № 757/22295/17 вирішено питанні про права, обов'язки чи інтереси ОСОБА_1 ;
фактично апеляційна скарга обґрунтована припущенням про обґрунтованість позовних вимог у справі № 910/7122/23, доказів чого суду не надано;
з огляду на викладене, апеляційний суд зробив виснвоок, що питання впливу рішення у справі № 757/22295/17 на права та обов'язки ОСОБА_1 , з огляду на справу № 910/7122/23 та суть заявлених у ній вимог, може вирішуватись виключно у разі набуття рішенням в останній справі законної сили;
отже, матеріали справи та додані до апеляційної скарги докази не свідчать про вирішення питання про права, обов'язки чи інтереси ОСОБА_1 судовим рішенням Печерського районного суду міста Києві від 13 липня 2023 року;
враховуючи вищевикладене, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києві від 13 липня 2023 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки при постановлені зазначеного рішення судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, яка звернулась із апеляційною скаргою на це судове рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 липня 2025 року заяву ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 задоволено частково. Виправлено описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року, зазначивши: в описовій частині ухвали вірно « ОСОБА_1 » замість не вірного « ОСОБА_14 »; в описовій частині ухвали вірно « ОСОБА_3 » замість не вірного « ОСОБА_15 »; в описовій частині ухвали вірно останню частину положення пункту 1 Договору поруки від 04.06.2014 року № 12/09/6/П, а саме: «... Кредитного договору, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, та інших їх умов тощо» замість не вірного «... Кредитного договору, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та їх умов тощо»; по всьому тексту ухвали вірно «рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року» замість не вірного «рішенням Печерського районного суду міста Києві від 13 липня 2023 року»; в описовій частині ухвали вірно «за Кредитним договором від 04 червня 2014 року № 12/09/6» замість не вірного «за Кредитним договором від 13 травня 2014 року № 12/09/6». В описовій частині ухвали видалено аббревиатуру «РОМ» в тексті «…від 21 травня 2019 року РОМ № 352-рш». В іншій частині заяви відмовлено.
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року, в якій просив скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до Київського апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в мотивувальній частині судового рішення зазначив, що рішення у справі № 9107122/23 відсутнє, що не дає можливості зробити висновки про обґрунтованість чи не обґрунтованість заявлених вимог взагалі, тому питання щодо впливу рішенням у справі № 757/22295/17 на права та обов'язки ОСОБА_1 з огляду на справу № 910/7122/23 та суть заявлених у ній вимог може вирішуватись виключно у разі набуття рішенням в останній справі законної сили. Отже за таких обставин апеляційний суд повинен був зупинити провадження у цій справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України. Крім того, судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали від 10 квітня 2025 року, якою відкрито апеляційне провадження у даній справі та відстрочено сплату судового збору, поновлено строк на апеляційне провадження та зупинено виконання рішення допущено порушення норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 не подавав клопотання про відстрочення сплати судового збору, а просив зменшити його. Апеляційний суд не врахував взаємозв'язок ОСОБА_1 зі сторонами спору у справі № 757/22295/17-ц та впливу на його права та обов'язки.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі №160/4130/19 (адміністративне провадження №К/9901/36116/19) вказано, що: «судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що: «відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним».
У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2022 року в справі № 209/1817/19-ц (провадження № 61-5774св22) зазначено, що «особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для особи правові наслідки. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
Апеляційний суд встановив, що:
предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором № 12/09/6 від 04 червня 2014 року;
разом із тим, ні мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ні його резолютивна частина не містять висновків суду про права та обов'язки ОСОБА_1 ;
заявником не доведено порушення його прав та законних інтересів судовим рішенням у даній справі.
За таких обставин, встановивши, що рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи і інтереси ОСОБА_1 ; апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги про допущені порушення норм процесуального права щодо необхідності зупинення провадження у справі та відстрочення судового збору колегія суддів відхиляє, оскільки рішенням суду першої інстанції не вирішувались питання про права, свободи і інтереси ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_3 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат