25 липня 2025 року
м. Київ
справа № 523/9145/18
провадження № 61-8899ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сакали Миколи Яковича, на ухвалу Одеського апеляційного суду
від 10 червня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року
за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман Інна Миколаївна, про витребування майна від добросовісного набувача, скасування запису про право власності, визнання права власності,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу
Лічман І. М., в якому просив суд:
- витребувати від ОСОБА_2 на його користь квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,6 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 62,6 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м на ім'я ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 , право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , загальною площею 62,6 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м;
- стягнути з ОСОБА_2 , на його користь судові витрати, судовий збір у розмірі 4 636,53 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,6 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,6 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м на ім'я ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,6 кв. м, житловою площею 37,2 кв. м.
Вирішено питання щодо судового збору.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишено без змін (провадження 61-18083св21).
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горбачова Н. В., звернулася до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвокатаГорбачової Н. В., про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишено в силі.
Судове рішення мотивоване тим, що наведені заявником обставини безумовно не свідчать про не підписання спірного договору ОСОБА_1 , оскільки
як вбачається із змісту постанови Одеського апеляційного суду від 30 вересня
2021 року та матеріалів справи, будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 договір не підписував, матеріали справи не містять, зокрема висновку експерта.
Апеляційний суд зазначив, що доводи заяви про віднесення обставин, на які заявник посилається, як нововиявлених є передчасними та ґрунтуються на власному розумінні цих обставин, які, відповідно до змісту статті 423 ЦПК України, не можуть належати до нововиявлених та бути підставою для перегляду судового рішення у цій справі.
У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сакали М. Я.,
шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеськогоапеляційного суду від 10 червня 2025 року, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційного інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що нововиявленими обставинами, які є підставою для перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, є обставини, що містяться у поясненнях ОСОБА_8 , які викладені у документі «Пояснення від 17 грудня 2019 року», підписані самим
ОСОБА_8 та слідчим, який прийняв пояснення. Вказує, що зі змісту пояснень ОСОБА_8 від 17 грудня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 не укладав/не підписував зазначений договір купівлі-продажу спірної квартири, наміру продавати квартиру не мав, ніяких оголошень про її продаж та заяв про реєстрацію права власності до державного підприємства «Центр обслуговування громадян» не подавав, технічний паспорт не замовляв, довідку Ф 1 № 292
від 22 травня 2018 року не отримував, висновок про вартість квартири до фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 не замовляв та такий висновок не отримував. Зазначені обставини існували на момент розгляду справи, не досліджувалися, не були встановленні судом і мають істотне значення для справи та не були відомі позивачу. Зазначає, що вказані пояснення ОСОБА_8 містять інформацію про підробку документів, що має безпосереднє значення для вирішення справи, ставить під сумнів законність правочину тає підставою для перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами. Також зазначає, що, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції зазначив, що на його думку, обставини на які посилається заявник, безумовно не свідчать про не підписання спірного договору ОСОБА_1 , оскільки як вбачається із змісту постанови Одеського апеляційного суду
від 30 вересня 2021 року та матеріалів справи, будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 договір не підписував, матеріали справи не містять,зокрема висновку експерта. Указує, що такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать доказам, які містяться у матеріалах справи та нормам частини другої статті 89 ЦПК України, відповідно до законодавства вбачається, що встановлення факту не підписання договору без проведення почеркознавчої експертизи є можливим, зокрема у випадках, якщо у матеріалах справи достатньо інших доказів, які свідчать про те, що особа не підписувала та об'єктивно не могла підписати.
Перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Сакали М. Я., у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, щорішенням Суворовського районного суду м. Одеси
від 24 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман І. М., про витребування майна від добросовісного набувача, скасування запису про право власності, визнання права власності задоволено.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у договорі купівлі-продажу
від 30 травня 2018 року у «графі підпис продавець ОСОБА_1 » поставив підпис. Будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 договір не підписував, матеріали справи не містять, позивач таких доказів не надав.
Ураховуючи, що нотаріально посвідчений договір між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 не оспорений та не визнаний недійсним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню положення статті 388 ЦК України, оскільки витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває
у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.
Порушене право позивача може бути захищено шляхом визнання правочину недійсним, а отже, норми матеріального права, передбачені статтею 388
ЦК України, застосуванню не підлягають.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту,
а тому його позов про витребування майна від добросовісного набувача задоволенню не підлягає, що не позбавляє його права звернутися до суду за захистом порушених прав та оспорити правочин відповідно до вимог чинного законодавства.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду
є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд розмежовує нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Суди також розрізняють нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження
№ 14-549зц18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі
№ 154/3029/14-ц (провадження № 14-43цс22) зазначено, що «нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку».
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов'язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункт 26)).
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Пономарьов проти України», рішення від 03 квітня 2008 року, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені заявником обставини у розумінні статті 423 ЦПК України,
не є нововиявленими обставинами не можуть належати до нововиявлених та бути підставою для перегляду судового рішення у цій справі.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права до незгоди з судовим рішенням, висновків суду не спростовують, на його законність і обґрунтованість не впливають, не можуть бути підставою для їх скасування.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішень убачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сакали Миколи Яковича,
на ухвалу Одеського апеляційного суду від 10 червня 2025 рокуза заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року за нововиявленими обставинами
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу
Лічман Інна Миколаївна, про витребування майна від добросовісного набувача, скасування запису про право власності, визнання права власності відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала
касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць