23 липня 2025 року
м. Київ
справа № 940/283/24
провадження № 61-2936 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект-Центр»,
третя особа - Тетіївський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року у складі судді Мандзюка С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П.,Музичко С. Г., Олійника В. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Тетіївський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Тетіївський ВДВС), про зняття арешту зі спадкового майна.
Позовна заява обґрунтована тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Спадкоємцями першої черги після її смерті є він, ОСОБА_1 , та їх повнолітній син ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, що складу якого увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2, 7286 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18 грудня 2001 року, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 квітня 2020 року, номер запису 36273428.
Вказував, що позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв'язку з накладенням арешту на цю земельну ділянку постановою відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції від 16 грудня 2010 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-515, виданого Тетіївським районним судом Київської області 12 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал-Банк» кредитної заборгованості в розмірі 39 185, 49 грн.
Зазначав, що постановою державного виконавця від 25 жовтня 2012 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», однак арешт з майна знято не було. Водночас ОСОБА_2 відсутня в Єдиному реєстрі боржників, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру боржників станом на 26 лютого 2024 року, а матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зняти арешт з нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2, 7286 га, розташованої на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області (спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18 грудня 2001 року), який накладено відділом державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10620641 від 16 грудня 2010 року).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А. М. замінено відповідача АТ «Універсал Банк» на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (далі - ТОВ «КУА активами «Прімоколект-Капітал»).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 12 серпня 2024 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А. М. замінено відповідача ТОВ «КУА активами «Прімоколект-Капітал» на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»).
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Знято арешт з нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2, 7286 га, розташованої на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області (спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18 грудня 2001 року), який накладено відділом державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10620641 від 16 грудня 2010 року).
Стягнуто з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 968, 96 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-515, виданого Тетіївським районним судом Київської області 12 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал-Банк» кредитної заборгованості в розмірі 39 185, 49 грн, у межах якого накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 , на виконанні у відділі державної виконавчої служби не перебуває, інформація в Єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_2 відсутня.
За таких обставин суд першої інстанції не вбачав підстав для продовження обтяження на майно боржника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дійшов висновку про наявність правових підстав про задоволення позову у заявлений позивачем спосіб - шляхом зняття арешту з майна боржника, що відповідає характеру порушеного права позивача, оскільки в інший спосіб захистити свої права на спадщину позивач позбавлений можливості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 21 січня 2025 року, апеляційний суд замінив ТОВ «Вердикт Капітал» в порядку процесуального правонаступництва на ТОВ «Коллект Центр» відповідно до статті 55 ЦПК України, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу та зроблено запис в протоколі судового засідання від 21 січня 2025 року (а. с. 88-89, т. 2).
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу Іжаковського О. В., який представляє інтереси ТОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТОВ «Коллект Центр», залишено без задоволення. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджено, що після закриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, у межах якого накладено арешт, виконавчі дії з виконання виконавчого листа № 2-515, виданого Тетіївським районним судом Київської області 12 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал-Банк» кредитної заборгованості, не здійснювалися, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, що свідчить про безпідставність наявного арешту нерухомого майна та незаконність перешкоджання позивачу в оформленні спадщини на спадкове майно.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги ТОВ «Вердикт Капітал» про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом позову у справі є зняття арешту з майна боржника, який помер, накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання судового рішення. Враховуючи, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності на майно в порядку спадкування, що свідчить про порушення його прав та необхідність їх захисту, апеляційний суд констатував, що іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо, аніж звернувшись з відповідним позовом до суду про зняття арешту з відповідного нерухомого майна.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від11 лютого 2025 року заяву адвоката Шевченко А. М., яка в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 березня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ТОВ «Вердикт Капітал» - адвокат Арсемікова І. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, провадження у справі в частині вимог до ТОВ «Вердикт Капітал» закрити, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц, від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, від 06 грудня 2021 року у справі № 640/10507/18, від 07 листопада 2022 року у справі № 725/7187/19, від 06 травня 2024 року у справі № 725/3352/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України),а також не дослідження зібраних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 940/283/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2025 року матеріали цивільної справи № 940/283/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заміна ТОВ «Вердикт Капітал» в порядку процесуального правонаступництва на ТОВ «Коллект Центр», з приводу чого було постановлено відповідну протокольну ухвалу та зафіксовано в протоколі судового засідання від 21 січня 2025 року, відбулось з порушенням закону. Оскільки діючі норми ЦПК не передбачають згоди позивача (скаржника, апелянта) на процесуальне правонаступництво, то в даному випадку підлягала застосуванню аналогія закону, а саме статті 48 КАС України. Отже процесуальне правонаступництво ТОВ «Коллект Центр» було можливе лише за згодою ТОВ «Вердикт Капітал», яку останнє не надало.
Також зазначає, що виконавчий документ у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, в рамках якого накладено спірний арешт, повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, а тому процесуальне правонаступництво ТОВ «Вердикт Капітал», на думку заявника не відбулося. Посилаючись на те, що ТОВ «Вердикт Капітал» не є особою в інтересах якої накладено арешт на майно, а тому не є належним відповідачем у цій справі, заявник просив закрити провадження у справі в частині вимог до ТОВ «Вердикт Капітал».
Також вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже у даному випадку законом передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права позивача, яке може бути захищене у порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту, відповідачами в якому мають бути особи, в інтересах яких накладено арешт на майно у виконавчому провадженні. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко А. М. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року.
Вказує, що питання процесуального правонаступництва врегульоване нормою ЦПК України, а саме статтею 55 ЦПК України, яка передбачає, що за наявності зазначених у цій статті підстав суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. При цьому вказаною нормою не встановлена необхідність надання згоди сторони (у даному випадку ТОВ «Вердикт Капітал») на правонаступництво. З огляду на викладене, посилання ТОВ «Вердикт Капітал» на статтю 48 КАС України, як підставу для застосування аналогії закону, є безпідставним.
Крім того, ТОВ «Вердикт Капітал» визначає спірні правовідносини, як такі, що склалися між позивачем - ОСОБА_1 та відповідачем - ТОВ «Вердикт Капітал», ігноруючи при цьому той факт, що внаслідок заміни ТОВ «Вердикт Капітал» його правонаступником - ТОВ «Коллект Центр» у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 21 січня 2025 року саме ТОВ «Коллект Центр» набув статусу відповідача у цій справі, у той час як ТОВ «Вердикт Капітал» цей статус втратив.
ТОВ «Вердикт Капітал» не оскаржувало прийняте судом апеляційної інстанції рішення про заміну його правонаступником - ТОВ «Коллект Центр», а саме протокольну ухвалу апеляційного суду від 21 січня 2025 року, запис про яку зроблено в протоколі судового засідання від 21 січня 2025 року, не порушувало питання про поновлення строку на касаційне оскарження цієї ухвали. Вказане судове рішення не оскаржувалась і ТОВ «Коллект Центр».
Таким чином, на момент ухвалення рішення суду апеляційної інстанції ТОВ «Вердикт Капітал» не мало статусу учасника справи з огляду на заміну його правонаступником - ТОВ «Коллект Центр», а відтак було наділене правом звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою лише у разі, якщо оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, як це передбачено статтею 389 ЦПК України.
Водночас, постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «Вердикт Капітал» не вирішувалися, а тому заявник просив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Вердикт Капітал» на оскаржувані судові рішення на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 11 квітня 1992 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а. с. 21, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 22, т. 1).
Спадкоємцями першої черги після померлої ОСОБА_2 є її чоловік - ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 , які прийняли спадщину за законом.
02 листопада 2023 року Кагарлицькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 95/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 74577208 від 02 листопада 2023 року (а. с. 23, т. 1).
До складу спадкового майна увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2, 7286 га, розташована на території Голодьківської сільської ради Тетіївського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 274633 від 18 грудня 2001 року, виданого відповідно до рішення 16 сесії 23 скликання Голодьківської сільської ради народних депутатів від 01 червня 2001 року (а. с. 25-26, т. 1).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 26 лютого 2024 року № 367390460, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3224681600:03:013:0019, загальною площею 2, 7286 га, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 квітня 2020 року, номер запису 36273428. Крім того, у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна наявна реєстрація обтяження за номером (спеціальний розділ) 10620641 у виді арешту нерухомого майна, зареєстрованого на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції від 16 грудня 2010 року (а. с. 27-29, т. 1).
Із відповіді Тетіївського ВДВС від 04 грудня 2023 року № 45819 на адвокатський запит встановлено, що обтяження нерухомого майна ОСОБА_2 зареєстровано 16 грудня 2010 року на підставі постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-515, виданого Тетіївським районним судом Київської області 12 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал-Банк» кредитної заборгованості в розмірі 39 185, 49 грн. Постановою державного виконавця від 25 жовтня 2012 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 35, т. 1).
Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників станом на 26 лютого 2024 року, ОСОБА_2 відсутня реєстрі боржників (а. с. 30-31, т. 1).
Із відповіді Тетіївського ВДВС від 23 січня 2025 року № 632 на адвокатський запит встановлено, що 25 жовтня 2012 року у зв'язку із поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № НОМЕР_3 завершено (а. с. 98, т. 2).
Інформація про звернення кредиторів з претензією до нотаріальної контори в матеріалах справи відсутня.
Судами також встановлено, що 14 листопада 2016 року між АТ «Універсал Банк» і ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги № UB-OP114/2-60, згідно з яким відбулося переуступлення прав вимог за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором від 12 січня 2008 року № CL12749, укладеним з ОСОБА_2 (а. с. 77-86, 110, т. 12)).
08 квітня 2021 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ВК/03, на підставі якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором від 12 січня 2008 року № CL12749, укладеним між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2
20 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 20-01/2023, а 28 лютого 2023 року - складено акт про зарахування зустрічних однорідних вимог, в результаті яких право вимоги за кредитним договором від 12 січня 2008 року № CL12749, укладеним між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Коллект Центр» (а. с. 83-86, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження в цій справі підлягає закриттю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ у справі «Bruаlla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, п. 33).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції (пункт 1 частини першої статті 389 ЦПК України).
Зазначені норми цивільного процесуального права визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У частині четвертій статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.
Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків (див. ухвалу Великої Падати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
При цьому особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в касаційному порядку лише ті судові рішення, які встановлюють, змінюють або припиняють права й обов'язки цих осіб. Особа, яка не брала участі у розгляді справи та звертається з касаційною скаргою, повинна довести, що оскаржене судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 175/1057/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17 та від 04 липня 2023 року у справі № 215/799/19.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, суд касаційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом рішення не впливає на права та обов'язки заявника - закрити касаційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на касаційне оскарження рішення суду.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Універсал Банк» про зняття арешту зі спадкового майна, який накладено постановою відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції від 16 грудня 2010 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-515, виданого Тетіївським районним судом Київської області 12 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал-Банк» кредитної заборгованості.
Встановивши, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 14 листопада 2016 року № UB-OP114/2-60 право вимоги за кредитним договором від 12 січня 2008 року № CL12749, укладеним між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», суд першої інстанції ухвалою від 08 травня 2024 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А. М. замінив відповідача АТ «Універсал Банк» на належного відповідача ТОВ «КУА активами «Прімоколект-Капітал».
В подальшому ухвалою суду першої інстанції від 12 серпня 2024 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко А. М. відповідач ТОВ «КУА активами «Прімоколект-Капітал» був замінений на належного відповідача - ТОВ «Вердикт Капітал», яке на підставі договору відступлення прав вимоги від 08 квітня 2021 року № ВК/03 набуло право грошової вимоги за кредитним договором від 12 січня 2008 року № CL12749, укладеним між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2 .
Разом з тим, під час перегляду справи в апеляційному порядку було з'ясовано, що 20 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 20-01/2023, за яким право вимоги за кредитним договором від 12 січня 2008 року № CL12749, укладеним між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2 , перейшло до ТОВ «Коллект Центр».
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 21 січня 2025 року, апеляційний суд замінив ТОВ «Вердикт Капітал» в порядку процесуального правонаступництва на ТОВ «Коллект Центр» відповідно до статті 55 ЦПК України, про що постановив протокольну ухвалу із занесенням відповідного запису в протоколі судового засідання від 21 січня 2025 року (а. с. 88-89, т. 2).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 258 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та восьмої статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.
З аналізу наведених норм вбачається, що суд може постановляти ухвали як у вигляді окремого документа, так і у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про заміну сторони у справі.
ТОВ «Вердикт Капітал» не оскаржував ухвалу суду апеляційної інстанції від 21 січня 2025 року про заміну його правонаступником - ТОВ «Коллект Центр», водночас внаслідок заміни ТОВ «Вердикт Капітал» його правонаступником - ТОВ «Коллект Центр» останній набув статусу відповідача у цій справі, у той час як ТОВ «Вердикт Капітал» цей статус втратив.
Таким чином на момент ухвалення рішення суду апеляційної інстанції ТОВ «Вердикт Капітал» не мало статусу учасника справи з огляду на заміну його правонаступником - ТОВ «Коллект Центр», а відтак було наділене правом звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою лише у разі, якщо оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Оскільки судовим рішенням суду апеляційної інстанцій в цій справі не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «Вердикт Капітал»як особи, яка не брала участі у справі, тому, з урахуванням норми частини першої статті 389 ЦПК України, в заявника відсутнє право оскарження в касаційному порядку вказаного судового рішення.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Отже доводи касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
З огляду на викладене, оскільки після відкриття касаційного провадження Верховним Судом встановлено, що оскаржуваною постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ТОВ «Вердикт Капітал», то касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційне провадження підлягає закриттю з викладених підстав, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 389, 396, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотанняпредставника ОСОБА_1 - адвоката Шевченко Ангеліни Миколаївни задовольнити.
Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 12 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа - Тетіївський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту зі спадкового майна - закрити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович