вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1478/25
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАШІНТЕХ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО БУД КОМФОРТ"
про стягнення заборгованості,
без виклику представників учасників справи
29 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "МАШІНТЕХ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО БУД КОМФОРТ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 731 186,72 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №23-022 від 02.06.2023 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2025 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз'яснено, що в строк, який не може перевищувати п?ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
02 червня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання до системи електронний суд, задоволене судом.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов'язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.05.2025 року була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 07403, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Броварської сотні, будинок 3.
26 травня 2025 року поштове відправлення №0601142906639 було вручене відповідачу, що підтверджується повернутим поштовим повідомленням, долученим до матеріалів справи.
Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.05.2025 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 05 травня 2025 року.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
02 червня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАШІНТЕХ» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО БУД КОМФОРТ» (далі - відповідач) був укладений договір поставки №23-022 (далі - договір), згідно з умовами якого, позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідачу оптоволоконний лазерний верстат Bodor А3 Maxphotonics - 3 kw (далі - устаткування), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити устаткування.
Згідно з п. 2.2. договору, ціну устаткування зазначено у додатках та/або рахунках. Ціна устаткування в гривнях, що вказана в специфікації (Додаток №1), розрахована по курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі, який на дату укладання договору станом на 10:00 годину склав 36,9343 грн. за 1,00 долар США.
Відповідно до п. 2.3. договору, вартість устаткування, зазначеного у Додатку №1 до даного договору на момент підписання цього договору становить 1 631 264,92 (один мільйон шістсот тридцять одну тисячу двісті шістдесят чотири гривні 92 коп.) грн., ПДВ, 20%: 326 252,98 (триста двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят дві гривні 98 коп.) грн., загальна вартість 1 957 517,90 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 90 копійок) грн., що еквівалентно 53 000,00 (п'ятдесят три тисячі доларів 00 центів) доларів США.
Вартість робіт із введення устаткування в експлуатацію входить до вартості устаткування, що вказана в Додатку №1 (п. 2.4. договору).
Згідно з п. 2.5. договору, оплата устаткування проводиться на підставі виставленого рахунку, шляхом банківського переказу коштів по зазначеним у договорі реквізитам позиваача, у наступному порядку:
- 50% від вартості устаткування, яка вказана у додатку №1, що еквівалентно 26 500,00 доларів США відповідач сплачує у вигляді авансового платежу протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем (п. 2.5.1. договору);
- 17% від вартості устаткування, яка вказана у додатку №1, що еквівалентно 9 010,00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, протягом 2 (двох) банківських днів (п. 2.5.2. договору);
- 33% від вартості устаткування, що вказана у додатку №1, що еквівалентно 17 490,00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, рівними частинами по 2 915,00 доларів США протягом 6 місяців. Перший платіж здійснюється через один місяць після введення устаткування в експлуатацію (п. 2.5.3. договору).
Відповідно до п. 2.7. договору, сторони домовилися робити перерахунок гривневого еквіваленту суми кожного платежу, до сплати відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня в який буде здійснено кожен платіж, у випадку якщо курс долару США змінився більше ніж на 3% від курсу долару США зазначеного у договорі. Якщо курс долару США змінився менше ніж на 3% від курсу долару США зазначеного у договорі, то для розрахунку гривневого еквіваленту береться курс долару США зазначений у договорі.
Згідно з п. 3.2. договору, строк поставки устаткування складає 120 календарних днів з моменту оплати коштів, зазначених у пункті 2.5.1. даного договору.
Відповідно до п. 2.14. договору, сторони домовились вважати джерелом відстеження курсу курсу гривні до долару США, який встановлюється МВБУ, наступний інтернет-портал: http://minfin.com.ua.
За твердженнями представника позивача, перший авансовий платіж відповідач сплатив позивачу частинами, а саме:
- 16 червня 2023 року, на суму 300 000,00 грн., яка є еквівалентом 8 122,53 доларів США (згідно з курсом, визначеним у договорі), що підтверджується платіжною інструкцією №4223 від 16.06.2023 року;
- 21 червня 2023 року, на суму 528 758,95 грн., яка є еквівалентом 14 316,20 доларів США (згідно з курсом, визначеним у договорі), що підтверджується платіжною інструкцією №4227 від 21.06.2023 року;
- 28 липня 2023 року, на суму 150 000,00 грн., яка є еквівалентом 4 061,27 доларів США (згідно з курсом, визначеним у договорі), що підтверджується платіжною інструкцією №4243 від 28.07.2023 року.
За твердженнями представника позивача, устаткування було поставлено відповідачу 15 вересня 2023 року, а 29 вересня 2023 року було введено в експлуатацію, що підтверджується підписаним сторонами актом введення устаткування в експлуатацію від 29.09.2023 року, актом приймання-передачі устаткування від 14.09.2023 року, підписаною сторонами видатковою накладною №658 та товарно-транспортною накладною від 15.09.2023 року.
Разом з цим, за твердженнями представника позивача, відповідач здійснив оплату 17% від вартості устаткування, на суму 332 778,05 грн., що еквівалентно 9 010,00 дол. США 04 вересня 2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією №500578943 від 04.09.2023 року.
При цьому, відповідач повинен був здійснити першу оплату, згідно з п. 2.5.3. договору, 29 жовтня 2023 року, а кожну наступну, - 29 числа кожного наступного місяця, в сумі, що еквівалента 2 915,00 дол. США. Останній платіж, відповідно до умов договору, відповідач повинен був здійснити 29 березня 2024 року.
Разом з цим, відповідачем були здійснені наступні платежі:
- 30 жовтня 2023 року, на суму 107 663,48 гривень, еквівалентно 2915,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №500579041 від 30.10.2023 року;
- 27 грудня 2023 року, на суму 107 663,48 гривень, яка є еквівалентом 2915,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №500579122 від 27.12.2023 року;
- 27 лютого 2025 року, на суму 24 350,00 гривень, яка є еквівалентом 584,91 доларів США (згідно з курсом, що діяв на день оплати, та становив 41,63 грн. за 1 долар США), що підтверджується платіжною інструкцією №500579571 від 27.02.2025 року.
Так, відповідачем оплата за поставлене устаткування була здійснена частково, тому, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 731 186,72 грн. заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що 02 червня 2023 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №23-022 (далі - договір), згідно з умовами якого, позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідачу оптоволоконний лазерний верстат Bodor А3 Maxphotonics - 3 kw (далі - устаткування), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити устаткування.
Устаткування було поставлено відповідачу 15 вересня 2023 року, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі устаткування від 14.09.2023 року, підписаною сторонами видатковою накладною №658 та товарно-транспортною накладною від 15.09.2023 року.
Відповідно до п. 2.5.1. договору, 50% від вартості устаткування, яка вказана в додатку №1, що еквівалентно 26 500,00 доларів США відповідач сплачує у вигляді авансового платежу, протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку позивачем.
Перший авансовий платіж відповідач сплатив позивачу частинами, а саме:
- 16 червня 2023 року, на суму 300 000,00 грн., яка є еквівалентом 8 122,53 доларів США (згідно з курсом, визначеним у договорі), що підтверджується платіжною інструкцією №4223 від 16.06.2023 року;
- 21 червня 2023 року, на суму 528 758,95 грн., яка є еквівалентом 14 316,20 доларів США (згідно з курсом, визначеним у договорі), що підтверджується платіжною інструкцією №4227 від 21.06.2023 року;
- 28 липня 2023 року, на суму 150 000,00 грн., яка є еквівалентом 4 061,27 доларів США (згідно з курсом, визначеним у договорі), що підтверджується платіжною інструкцією №4243 від 28.07.2023 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
17% від вартості устаткування, яка вказана у додатку 1, що еквівалентно 9 010,00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, протягом 2 (двох) банківських днів (п. 2.5.2. договору).
Судом встановлено, що устаткування було введено в експлуатацію 29 вересня 2023 року, що підтверджується підписаним сторонами актом введення устаткування в експлуатацію від 29.09.2023 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідач здійснив оплату 17% від вартості устаткування 04 вересня 2023 року, на суму 332 778,05 грн., еквівалентну 9 010,00 дол. США, що підтверджується платіжною інструкцією №500578943 від 04.09.2023 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
33% від вартості устаткування, що вказана в додатку №1, що еквівалентно 17 490,00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію рівними частинами по 2 915,00 доларів США протягом 6 місяців. Перший платіж здійснюється через один місяць після введення устаткування в експлуатацію (п. 2.5.3. договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, відповідач повинен був здійснити оплату 33% від вартості устаткування наступним чином:
- перший платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 30 жовтня 2023 року (оскільки днем введення устаткування в експлуатацію є 29 вересня 2023 року, а перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто з 30 вересня 2023 року);
- другий платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 30 листопада 2023 року;
- третій платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 01 січня 2024 року (оскільки 30 грудня 2023 року припадає на вихідний день, тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день);
- четвертий платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 30 січня 2024 року;
- п'ятий платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 29 лютого 2024 року (оскільки закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, тому строк спливає в останній день цього місяця);
- шостий платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 01 квітня 2024 року (оскільки 30 березня 2024 року припадає на вихідний день, тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
Разом з цим, відповідач здійснив платіж на суму 107 663,48 грн., що є еквівалентною 2 915,00 доларів США, 30 жовтня 2023 року, на суму 107 663,48 грн., що є еквівалентною 2 915,00 доларів США, 27 лютого 2025 року, на суму 24 350,00 грн., що є еквівалентною 584,91 доларів США (згідно з курсом МВБУ на порталі http://minfin.com.ua, що діяв на день оплати о 10 год. 00 хв. та становив 41,63 грн. за 1 долар США), 27 лютого 2025 року, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №500579041 від 30.10.2023 року, №500579122 від 27.12.2023 року, №500579571 від 27.02.2025 року, долученими до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов?язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов?язання в іноземній валюті.
Частиною 1 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов?язання має бути виконане у гривнях.
Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов?язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовимактом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року в справі №500/5194/16-ц, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що підтверджували б оплату устаткування або спростовували б доводи представника позивача, суду не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 11 075,09 доларів США основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 15 393,26 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 69 091,39 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як було зазначено вище, 33% від вартості устаткування, що вказана в додатку №1 до договору, що еквівалентно 17 490,00 доларів США відповідач сплачує після введення устаткування в експлуатацію, рівними частинами по 2 915,00 доларів США протягом 6 місяців. Перша оплата здійснюється через один місяць після введення устаткування в експлуатацію.
Так, відповідач повинен був оплатити 33% від вартості устаткування наступним чином:
- перший платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 30 жовтня 2023 року (оскільки днем введення устаткування в експлуатацію є 29 вересня 2023 року, а перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто з 30 вересня 2023 року);
- другий платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 30 листопада 2023 року;
- третій платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 01 січня 2024 року (оскільки 30 грудня 2023 року припадає на вихідний день, тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день);
- четвертий платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 30 січня 2024 року;
- п'ятий платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 29 лютого 2024 року (оскільки закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, тому строк спливає в останній день цього місяця);
- шостий платіж на суму 2 915,00 доларів США, - до 01 квітня 2024 року (оскільки 30 березня 2024 року припадає на вихідний день, тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день).
Суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.
Так, три проценти річних:
- за період з 29 березня 2024 року до 01 квітня 2024 року, що складає 4 дні, суму боргу в розмірі 8 745 доларів США, становлять 2,87 доларів США;
- за період з 02 квітня 2024 року до 31 грудня 2024 року, що складає 274 дні, суму боргу в розмірі 11 660 доларів США, становлять 261,87 доларів США;
- за період з 01 січня 2025 року до 26 лютого 2025 року, що складає 57 днів, суму боргу в розмірі 11 660 доларів США, становлять 54,63 доларів США;
- за період з 27 лютого 2025 року до 22 квітня 2025 року, що складає 55 днів, суму боргу в розмірі 11 075,09 доларів США, становлять 50,07 доларів США,
а разом 369,43 доларів США, які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», офіційний індекс інфляції, який розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає. Така правова позиція неодноразово підтверджена рішеннями Верховного Суду України, в яких зазначено, що індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті, тому зазначена норма Цивільного кодексу України може бути застосована лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні.
Ця правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року в справі №6-284цс17.
Як зазначалось вище, пунктом 2.3. договору встановлено, що вартість устаткування на момент підписання договору становить 1 957 517,90 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 90 коп.) з урахуванням ПДВ, що еквівалентно 53 000,00 доларів США, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 69 091,39 грн., є безпідставною та такою, що задоволенню судом не підлягає.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 21 046,58 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно з п. 8.5. договору, у разі порушення термінів оплати за договором відповідач на вимогу позивача зобов?язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення виконання зобов?язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №761/26293/16-ц, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання, тому нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі №464/3790/16-ц дійшла висновку, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як зазначалось вище, пунктом 2.7. договору встановлено, що сторони домовились робити перерахунок гривневого еквіваленту суми кожного платежу, до сплати відповідно до курсу продажу долару США Української міжбанківської валютної біржі станом на 10:00 ранку дня в який буде здійснено кожен платіж, у випадку якщо курс долару США змінився більше ніж на 3% від курсу долару США зазначеного в договорі. Якщо курс долару змінився менше ніж на 3% від курсу долару США зазначеного в договорі, то для розрахунку гривневого еквіваленту береться курс долару США зазначеного в договорі.
Судом встановлено, що перший платіж у сумі 2 915,00 доларів США відповідач здійснив 30 жовтня 2023 року, на суму 107 663,48 грн., яка є еквівалентною 2 915,00 доларів США (оскільки курс долару змінився менше ніж на 3% від курсу долару США зазначеного в договорі, тому для розрахунку гривневого еквіваленту був взятий курс долару США, зазначений у договорі, а саме 36.9343 грн. за 1,00 долар США).
Другий платіж у сумі 2 915,00 доларів США відповідач здійснив із простроченням встановленого умовами договору строку, а саме 27 грудня 2023 року, на суму 107 663,48 грн., яка є еквівалентною 2 915,00 доларів США (оскільки курс долару змінився менше ніж на 3% від курсу долару США, зазначеного в договорі, тому для розрахунку гривневого еквіваленту був взятий курс долару США, зазначений у договорі, а саме 36.9343 грн. за 1,00 долар США).
Третій платіж у сумі 2 915,00 доларів США відповідач також здійснив із простроченям встановленого умовами договору строку, а саме 27 лютого 2025 року, на суму 24 350,00 грн., яка є еквівалентною 584,91 доларів США (згідно з курсом, що діяв на 10 год. 00 хв. дня оплати та складав 41,63 грн. за 1 долар США). Так, 01 січня 2024 року відповідач повинен був здійснити платіж на суму 2 915,00 доларів США, яка є еквівалентною 111 294,70 грн. (згідно з курсом, що діяв на 10 год. 00 хв. дня, в який повинен бути здійснений платіж та складав 38,18 грн. за 1 долар США).
Четвертий платіж у сумі 2 915,00 доларів США, яка є еквівалентною 107 663,48 грн. (оскільки курс долару змінився менше ніж на 3% від курсу долару США, зазначеного в договорі, тому для розрахунку гривневого еквіваленту був взятий курс долару США, зазначений у договорі, а саме 36.9343 грн. за 1,00 долар США), відповідач повинен був здійснити 30 січня 2024 року.
П'ятий платіж у сумі 2 915,00 доларів США, яка є еквівалентною 111 367,58 грн. (згідно з курсом, що діяв на 10 год. 00 хв. дня, в який повинен був бути здійснений платіж та складав 38,2050 грн. за 1 долар США), відповідач повинен був здійснити 29 лютого 2024 року.
Шостий платіж у сумі 2 915,00 доларів США, яка є еквівалентною 113 714,15 грн. (згідно з курсом, що діяв на 10 год. 00 хв. дня, в який повинен був бути здійснено платіж та складав 39,01 грн. за 1 долар США), відповідач повинен був здійснити 29 лютого 2024 року.
Так, з урахуванням періоду (з 29 березня 2024 року до 27 лютого 2025 року), за який позивач просив стягнути з відповідача пеню, та строків, встановлених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня складає:
- за період з 29 березня 2024 року до 01 квітня 2024 року, від суми боргу 330 325,76 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 14,5 %, складає 1 046,93 грн.;
- за період з 02 квітня 2024 року до 01 липня 2024 року, від суми боргу 444 039,91 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що з 02 квітня 2024 року до 25 квітня 2024 року становила 14,5 %, з 26 квітня 2024 року до 13 червня 2024 року становила 13,5 %, з 14 червня 2024 року до 01 липня 2024 року становила 13,0 % складає 30 172,88 грн.;
- за період з 02 липня 2024 року до 30 липня 2024 року, від суми боргу 332 745,21 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 13,0 %, складає 6 854,91 грн.;
- за період з 31 липня 2024 року до 29 серпня 2024 року, від суми боргу 225 081,73 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 13,0 %, складає 4 796,82 грн.;
- за період з 30 серпня 2024 року до 01 жовтня 2024 року, від суми боргу 113 714,15 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 13,0 %, складає 2 665,76 грн.,
а разом 45 537,30 грн., які підлягають стягненню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 10 967,80 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору встановлюється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з платіжної інструкції №7166 від 28.04.2025 року, позивачем за подання цієї позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 10 967,80 грн.
Водночас, за розгляд вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 731 186,72 грн. (які розраховані представником позивача згідно курсу МБВБ на день написання позовної заяви 22 квітня 2025 року, що становив 41,45 грн. за 1 долар США), сплаті підлягав судовий збір у сумі 8 774,24 грн.
Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 2, 3, 5, 7 ст. 180, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 253, ст. 254, ст. 524, ст. 533, ч. ч. 2, 3 ст. 549, ст. 611, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ст. 129, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 4 ст. 240, п. 2 ч. 6, ч. 11 ст. 242, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "МАШІНТЕХ" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО БУД КОМФОРТ" про стягнення заборгованості.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО БУД КОМФОРТ" (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Броварської сотні, будинок 3, ідентифікаційний код 41366833) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАШІНТЕХ" (03190, місто Київ, вул. Жаботинського Володимира, будинок 18А, квартира 1, ідентифікаційний код 38203001) основний борг у сумі 11 075,09 доларів США (одинадцять тисяч сімдесят п'ять доларів США 09 центів), за курсом МВБУ продажу долару США до гривні, згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/ на день виконання рішення; три проценти річних у сумі 369,43 доларів США (триста шістдесят дев'ять доларів США 43 центи), за курсом МВБУ продажу долару США до гривні, згідно з даними сайту https://minfin.com.ua/ на день виконання рішення; пеню в сумі 45 537,30 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім грн. 30 коп.); витрати на сплату судового збору в сумі 6 238,95 грн. (шість тисяч двісті тридцять вісім грн. 95 коп.).
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 28.07.2025 року.
Суддя С. Грабець