вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1623/25
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ»
до приватного підприємства «Арлам»
про стягнення заборгованості,
без виклику учасників справи
13 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» до приватного підприємства «Арлам» про стягнення заборгованості в сумі 222 901,75 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410VQ0GSBP016 від 04.01.2016 року, згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2025 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.05.2025 року була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Київська область, Бориспільський район, село Рогозів, вул. Вітчизняна, будинок 11 Д.
Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.
Крім цього, згідно з ч. 1ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 16.05.2025 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 16 травня 2025 року.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
04 січня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (далі - позивач) та приватним підприємством "АРЛАМ" (далі - відповідач) був укладений договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410VQ0GSBP016 (далі - договір), згідно з умовами якого, позивач зобов'язувався передати відповідачу в 2016-2022 роках природний газ, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Згідно з п. 11.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 11.2. договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.
Додатковими угодами №3 від 30.12.2016 року, №11 від 29.12.2017 року, №20 від 29.12.2018 року, №23 від 02.05.2019 року та №28 від 31.12.2021 року був продовжений строк дії договору до 31.12.2022 року.
Згідно з п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди №27, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.10.2021 року на рівні: ціна одного кубічного метра (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 31,25833333 гривень, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,136576 гривень без ПДВ. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 31,39490933 грн. Податок на додану вартість становить 6,27898187 грн. Всього ціна газу за один кубічний метр становить 37,6738912 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди №28, річний плановий обсяг постачання газу в 2022 року до 0,01 куб. м.
Пунктом 3. додаткової угоди №28 визначені планові обсяги постачання газу у 2022 р. по місяцях, куб. м.:
1 квартал: січень - ; лютий - ; березень - ;
2 квартал: квітень - ; травень - ; червень - ;
3 квартал: липень - ; серпень - ; вересень - ;
4 квартал: жовтень - ; листопад - ; грудень - .
Відповідно до п. 3.3. договору в редакції додаткової угоди №28, сторони домовились про узгодження ціни на газ за договором, починаючи з 01.01.2022 року на рівні: ціна одного кубічного метра (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 54,59166667 гривень, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0 гривень без ПДВ. Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 54,59166667 грн. Податок на додану вартість становить 10,91833333 грн. Всього ціна газу за один кубічний метр становить 65,51 грн.
Пунктом 4.1. договору в редакції додаткової угоди №23 визначено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
Згідно з п. 2.3. договору в редакції додаткової угоди №23, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1. договору), що підлягає оплаті відповідачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та відповідачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та відповідачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.
Відповідно до п. 2.6.2. договору в редакції додаткової угоди №23, на підставі отриманих від відповідача даних та/або даних оператора ГРМ позивач протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником позивача.
Відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.6.3. договору в редакції додаткової угоди №23).
Підпунктом 4.2.1. договору в редакції додаткової угоди №23 встановлено, зокрема, що 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки.
Відповідно до п. 4.2.2. договору в редакції додаткової угоди №23, у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
Остаточний розрахунок по оплаті за фактично переданий позивачем газ здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2.3. договору в редакції додаткової угоди №23).
За твердженнями представника позивача, позивач передав відповідачу в листопаді 2021 року - лютому 2022 року природний газ у загальному обсязі 3 035,46 куб.м.
Оскільки відповідач цей природний газ оплатив частково, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 130 290,72 грн. основного боргу, 21 046,58 грн. пені, 10 915,27 грн. штрафу, 11 170,91 грн. трьох процентів річних та 49 478,27 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.6. договору в редакції додаткової угоди №23, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
- за підсумками розрахункового періоду відповідач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати позивачу копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу відповідачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та відповідачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.6.1. договору в редакції додаткової угоди № 23);
- на підставі отриманих від відповідача даних та/або даних Оператора ГРМ позивач протягом трьох робочих днів готує та надає відповідачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником позивача (п. 2.6.2. договору в редакції додаткової угоди № 23);
- відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 2.6.3. договору в редакції додаткової угоди № 23).
Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за період з листопада 2021 року до лютого 2022 року, на загальну суму 152 081,54 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу до договору, а саме:
- №КО381021973 від 30 листопада 2021 року, на суму 27 783,36 грн.;
- №КО381024187 від 31 грудня 2021 року, на суму 23 801,99 грн.;
- №КО382000646 від 31 січня 2022 року, на суму 80 832,74 грн.;
- №КО382002040 від 28 лютого 2022 року, на суму 19 663,45 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.
Акти приймання-передачі природного газу №КО381021973 від 30 листопада 2021 року, №КО381024187 від 31 грудня 2021 року, №КО382000646 від 31 січня 2022 року підписані уповноваженими представниками сторін.
За твердженнями представника позивача, акт приймання-передачі природного газу №КО382002040 від 28 лютого 2022 року був направлений відповідачу, проте відповідач цей акт не підписав, вмотивовану відмову від його підписання не надав.
Відповідно до п. 2.6.5. договору в редакції додаткової угоди №23, у випадку не повернення відповідачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним відповідачем, обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ, вартість природного газу та сума штрафу, розрахована на підставі п.п. 6.2.3., встановлюється відповідно до даних позивача.
Позивач встановив обсяг спожитого газу відповідачем за лютий 2022 року в розмірі 435,38 куб. м., на суму 19 663,45 грн., що підтверджується скріншотами з інформаційної платформи, доданими до матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач 29 листопада 2021 року здійсниив оплату на суму 1 790,82 грн., 27 січня 2022 року, - на суму 10 000,00 грн., 07 лютого 2022 року, - на суму 5 000,00 грн., 15 лютого 2022 року, - на суму 5 000,00 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю від позивача, долученою до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату позивачу грошових коштів у сумі 130 290,72 грн., суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 130 290,72 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 11 170,91 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 49 478,27 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом встановлено, що, відповідно до умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий позивачем природний газ здійснюється відповідачем до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Так, відповідач повинен був оплатити спожитий природний газ за листопад 2021 року, в сумі 27 783,36 грн., - до 15.12.2021 року включно;
- за грудень 2021 року, в сумі 23 801,99 грн., - до 17.01.2022 року включно (оскільки 15.01.2022 року припадало на вихідний день, тому останнім днем виконання зобов'язання відповідачем мало стати 17.01.2022 року, тобто перший за ним робочий день);
- за січень 2022 року, в сумі 80 832,74 грн., - до 15.02.2022 року включно;
- за лютий 2022 року, в сумі 19 663,45 грн., - до 15.03.2022 року включно.
Як встановлено судом, відповідач спожитий природний газ оплатив частково, а саме: 29 листопада 2021 року, - на суму 1 790,82 грн., 27 січня 2022 року, - на суму 10 000,00 грн., 07 лютого 2022 року, - на суму 5000,00 грн., 15 лютого 2022 року, - на суму 5 000,00 грн.
Суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, три проценти річних:
- за період з 16 грудня 2021 року до 16 січня 2022 року, що складає 32 дні, суму боргу в розмірі 25 992,54 грн., становлять 68,36 грн.;
- за період з 17 січня 2022 року до 26 січня 2022 року, що складає 10 днів, суму боргу в розмірі 49 794,53 грн., становлять 40,93 грн.;
- за період з 27 січня 2022 року до 06 лютого 2022 року, що складає 11 днів, суму боргу в розмірі 39 794,53 грн., становлять 35,98 грн.;
- за період з 07 лютого 2022 року до 14 лютого 2022 року, що складає 8 днів, суму боргу в розмірі 34 794,53 грн., становлять 22,88 грн.;
- за період з 15 лютого 2022 року до 15 лютого 2022 року, що складає 1 день, суму боргу в розмірі 29 794,53 грн., становлять 2,45 грн.;
- за період з 16 лютого 2022 року до 15 березня 2022 року, що складає 28 днів, суму боргу в розмірі 110 627,27 грн., становлять 254,59 грн.;
- за період з 16 березня 2022 року до 31 грудня 2023 року, що складає 656 днів, суму боргу в розмірі 130 290,72 грн., становлять 7 024,99 грн.;
- за період з 01 січня 2024 року до 07 грудня 2024 року, що складає 342 дні, суму боргу в розмірі 130 290,72 грн., становлять 3 652,41 грн.,
а разом 11 102,59 грн., які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи:
- період з 16 грудня 2021 року до 16 січня 2022 року, суму боргу в розмірі 25 992,54 грн., індекс інфляції у січні 2022 року - 101,3%, становила 337,90 грн.;
- період з 16 березня 2022 року до 07 грудня 2024 року, суму боргу в розмірі 130 290,72 грн., індекс інфляції у квітні 2022 року - 103,1%, індекс інфляції у травні 2022 року - 102,7%, індекс інфляції у червні 2022 року - 103,10%, індекс інфляції у липні 2022 року - 100,7%, індекс інфляції у серпні 2022 року - 101,1%, індекс інфляції у вересні 2022 року - 101,9%, індекс інфляції у жовтні 2022 року - 102,5%, індекс інфляції у листопаді 2022 року - 100,7%, індекс інфляції у грудні 2022 року - 100,7%, індекс інфляції у січні 2023 року - 100,8%, індекс інфляції у лютому 2023 року - 100,7%, індекс інфляції у березні 2023 року - 101,5%, індекс інфляції у квітні 2023 року - 100,2%, індекс інфляції у травні 2023 року - 100,5%, індекс інфляції у червні 2023 року - 100,8%, індекс інфляції у липні 2023 року - 99,4%, індекс інфляції у серпні 2023 року - 98,6%, індекс інфляції у вересні 2023 року - 100,5%, індекс інфляції у жовтні 2023 року - 100,8%, індекс інфляції у листопаді 2023 року - 100,5%, індекс інфляції у грудні 2023 року - 100,7%, індекс інфляції у січні 2024 року - 100,4%, індекс інфляції у лютому 2024 року - 100,3%, індекс інфляції у березні 2024 року - 100,5%, індекс інфляції у квітні 2024 року - 100,2%, індекс інфляції у травні 2024 року - 100,6%, індекс інфляції у червні 2024 року - 102,2%, індекс інфляції у липні 2024 року - 100,0%, індекс інфляції у серпні 2024 року - 100,6%, індекс інфляції у вересні 2024 року - 101,5%, індекс інфляції у жовтні 2024 року - 101,8%, індекс інфляції у листопаді 2024 року - 101,9%, становила 47 692,05 грн.,
а разом 48 029,95 грн., які підлягають стягненню.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 21 046,58 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Згідно з п. 6.2.1. договору в редакції додаткової угоди №23, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, розмір пені:
- за період з 16 грудня 2021 року до 16 січня 2022 року, від суми боргу 25 992,54 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 9,0 %, складає 410,18 грн.;
- за період з 17 січня 2022 року до 20 січня 2022 року, від суми боргу 49 794,53 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 9,0 %, складає 98,22 грн.;
- за період з 21 січня 2022 року до 26 січня 2022 року, від суми боргу 49 794,53 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 10,0 %, складає 163,71 грн.;
- за період з 27 січня 2022 року до 06 лютого 2022 року, від суми боргу 39 794,53 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 10,0%, складає 239,86 грн.;
- за період з 07 лютого 2022 року до 14 лютого 2022 року, від суми боргу 34 794,53 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 10,0 %, складає 152,52 грн.;
- за період з 15 лютого 2022 року до 15 лютого 2022 року, від суми боргу 29 794,53 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 10,0 %, складає 16,33 грн.;
- за період з 16 лютого 2022 року до 15 березня 2022 року, від суми боргу 110 627,27 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 10,0 %, складає 1 697,30 грн.;
- за період з 16 березня 2022 року до 02 червня 2022 року, від суми боргу 130 290,72 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 10,0 %, складає 5 639,98 грн.;
- за період з 03 червня 2022 року до 15 червня 2022 року, від суми боргу 130 290,72 грн., з урахуванням облікової ставки Національного банку України, що становила 25,0 %, складає 2 320,25 грн.,
а разом 10 738,35 грн., які підлягають стягненню.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф за перевищення обсягу постачання газу в розмірі 10 915,27 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 6.2.3. договору в редакції додаткової угоди №23, якщо за підсумками доби фактичний обсяг поставленого відповідачеві газу буде більше як на 10% перевищувати/або буде меншим на 10% за обсяг газу, підтверджений на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому відповідачем), відповідач сплачує позивачу штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф-Vп) x Ц х K, де:
Vф - обсяг фактично поставленого газу відповідачу протягом доби;
V п - підтверджений обсяг газу на добу;
Ц - ціна газу за договором, без тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об?єкта відповідача, у результаті чого позивач не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах відповідача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу відповідачу, або коли відповідач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу позивача, коефіцієнт дорівнює 1).
У випадку недотримання відповідачем щодобового споживання планового обсягу газу у місяці постачання, тобто у разі виникнення негативного або позитивного добового небалансу, відповідач зобов?язаний не пізніше числа місяця, наступного за місяцем постачання, на підставі акту приймання-передачі природного газу сплати позивачу штраф, розрахований на підставі п.п. 6.2.3. (п. 6.2.5 договору в редакції додаткової угоди №23).
Відповідно до п.п. 1, 2 п. 1 розділу VII Правил, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року (далі - Правила), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vn - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5. При цьому, якщо перевищення об'єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений у договорі постачання до 1.
Так, судом встановлено, що погоджена сторонами у договорі санкція, яка нараховується за певною формулою, за своєю правовою природою, відноситься до збитків, відшкодування яких передбачено вищевказаним розділом VII Правил постачання природного газу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 17.06.2022 року в справі №904/6994/20 та від 01.11.2023 року в справі №911/1893/22, право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за перевищення/недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Оскільки представником позивача документів, що підтверджували б понесення позивачем збитків, суду не надано, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за перевищення обсягу постачання газу в сумі 10 915,27 грн. є необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.
Оскільки позов задоволений частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п.п. 1, 2 п. 1 розділу VII Правил, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496, ст. 224, ст. 225, ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530, ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 549, ст. 551, ст. 610, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 123, ч. 9 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» до приватного підприємства «Арлам» про стягнення заборгованості в сумі 222 901,75 грн.
Стягнути з товариства з приватного підприємства «Арлам» (08351, Київська обл., Бориспільський р-н, село Рогозів, ВУЛИЦЯ ВІТЧИЗНЯНА, будинок 11 Д, ідентифікаційний код 31936604) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ" (04201, місто Київ, вул. Полярна, будинок 20, корпус А, ідентифікаційний код 39592941) 130 290,72 грн. (сто тридцять тисяч двісті дев'яносто грн. 72 коп.) основного боргу; 10 738,35 грн. (десять тисяч сімсот тридцять вісім грн. 35 коп.) пені; 11 102,59 грн. (одинадцять тисяч сто дві грн. 59 коп.) трьох процентів річних; 48 029,95 грн. (сорок вісім тисяч двадцять дев'ять грн. 95 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 2 401,94 грн. (дві тисячі чотириста одну грн. 94 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 28.07.2025 року.
Суддя С. Грабець