вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1454/25
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖПРОМГРУП"
до приватного підприємства "ХОТЕЙ 2019"
про стягнення боргу,
без виклику учасників справи
28 квітня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖПРОМГРУП" (далі - позивач) до приватного підприємства "ХОТЕЙ 2019" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 182 912,55 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №576 від 05.06.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2025 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу запропоновано надати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
У справі «Мала проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Згідно з ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
14 травня 2025 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечував, послався на несплату боргу внаслідок виникнення форс-мажорних обставин.
21 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив, долучена до матеріалів справи.
27 травня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
05 червня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЮЖПРОМГРУП" (далі - позивач) та приватним підприємством "ХОТЕЙ 2019" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №576 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов?язувався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов?язувався товар прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, одиниця виміру, штрих-код товару, що відповідає стандартам (EAN), ціна за одиницю товару та загальна ціна товару вказується у видаткових накладних на товар, які є невід?ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору, поставка товару на склади відповідача здійснюється на умовах DDP (офіційні правила Міжнародної торговельної палати Інкотермс 2010 року), транспортом позивача й за рахунок позивача, у строк, який не перевищує 5 (п?ять) календарних днів з моменту направлення замовлення на поставку товару відповідачем, якщо інше не вказано у замовленні відповідача. Позивач зобов?язаний поставити товар до наступних місць поставки: - склад відповідача, який розташований за адресою: 04111, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 58 (далі - місце поставки-1) та - склад відповідача, який розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вулиця Соборна, 6 (далі - місце поставки-2), далі за текстом також разом іменовані "Місця поставки".
Пунктом 3.1. договору встановлено, що відповідач надає позивачу замовлення на поставку товару в паперовому вигляді або шляхом направлення повідомлення на електронну пошту позивача: yupg.2013@gmail.com, або направлення повідомлення факсом за номером позивача: -. У замовленні на поставку товару відповідач зазначає, куди саме потрібно поставити товар: у Місце поставки-1 та/або у Місце поставки-2. Підтвердження замовлення позивачем (часткове пітвердження, не підтвердження) здійснюється не пізніше, ніж за 1 календарний день до запланованої дати поставки, в паперовому вигляді або факсом за номером або електронною поштою відповідача, що сторони вважають письмовою формою відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України та визнають належним доказом у разі виникнення спору. Погставка товару здійснюється позивачем тільки за замовленням відповідача й не може бути відкоригована без узгодження з відповідачем.
Моментом переходу права власності на товар є момент фактичного одержання товару відповідачем та підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від позивача відповідачу. Датою поставки товару позивачем є фактична дата прийняття товару відповідачем за видатковою накладною (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 3.4. договору, претензії по поставці (нестача, бій, втрата товарного вигляду й т.п.) під час прийому товару оформлюються окремим актом, або зазначаються в накладній, і підтверджуються підписами представників відповідача й позивача. У цьому випадку позивач протягом 1 робочого дня з моменту поставки зобов?язується обміняти товар або компенсувати нестачу. У випадку відсутності товару позивач зобов?язаний надати протягом 2-х робочих днів відкориговані документи, перелік яких визначений п. 2.4. договору.
Згідно з п. 3.5. договору, якщо товар не реалізується відповідачем споживачам або будь-яким іншим третім особам, протягом 30 (тридцяти) та більше календарних днів з моменту його поставки, відповідач має право протягом будь-якого строку повернути товар позивачу. Позивач зобов?язаний за власний рахунок та власними силами забрати у відповідача такий нереалізований товар, вказаний у накладній (накладних) відповідача про повернення товару, протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення відповідачем позивачу вимоги в письмовій формі про необхідність забрати товар (далі - вимога). Нереалізований товар, вказаний у вимозі та/або накладній (накладних) відповідача про повернення товару, позивач зобов?язаний забрати з місць поставки. Адреса складу відповідача, звідки позивачу необхідно забрати нереалізований товар, зазначається відповідачем у вимозі та/або накладній (накладних) на повернення товару.
Пунктом 3.7. договору встановлено, що в разі повернення позивачу товару ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товару покладається на позивача з моменту переходу до нього права власності на товар.
Відповідно до п. 3.6. договору, при поверненні нереалізованого товару позивачу, у тому числі в порядку передбаченому п. 3.5. цього договору, право власності на такий товар переходить від відповідача до позивача з дати підписання сторонами накладної на повернення товару.
Згідно з п. 7.1. договору, відповідач здійснює оплату 1 (один) раз на тиждень за поставлений позивачем товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам протягом тижня, який передує тижню, в якому відповідачем здійснюється оплата за поставлений товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам. Обов'язок оплати за товар виникає у відповідача лише за фактом його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.
Відповідно до п. 9.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов?язань за цим договором в разі виникнення обставин нездоланної сили - форс-мажорних обставин.
Під форс-мажорними обставинами розуміються стихійні лиха, війна й військові операції будь-якого характеру, блокади, ембарго, епідемії при умові, що дані обставини унеможливили виконання сторонами умов цього договору. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, зобов?язана не пізніше 5 (п?яти) календарних днів з моменту їх настання направити за допомогою факсимільного зв?язку або поштою іншій стороні повідомлення про такі обставини. При цьому термін дії зазначених обставин повинен бути підтверджений документально. Належним доказом вважається документ, наданий Торгово-промисловою палатою України. Недотримання зазначеного строку повідомлення позбавляє сторону, що потрапила під дію форс-мажорних обставин, посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов?язань за цим договором (п. 9.2. договору).
Згідно з п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його укладання (підписання) та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині не виконаних зобов?язань - до їх повного виконання. Дата підписання цього договору зазначена на 1 сторінці у верхньому правому куті цього договору. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадках, передбачених чинним законодавством України. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору будь-якою із сторін не буде заявлено про припинення його дії шляхом направлення рекомендованого листа на адресу іншої сторони, то договір кожного разу вважається продовженим на наступні 12 (дванадцять) місяців.
За твердженнями представника позивача, позивач поставив відповідачу товар на суму 1 515 023,72 грн., який відповідач оплатив частково, а саме на суму 531 893,87 грн. та здійснив повернення товару на суму 800 217,30 грн, тому заборгованість відповідача складає 182 912,55 грн.
Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача лист №21/12/22 від 21 грудня 2022 року, а також 27 березня 2024 року направив на адресу відповідача вимогу (претензію) №8, в якій просив відповідача сплати борг та надати інформацію про стан реалізації поставленого товару. Відповідач не надав відповіді на вищевказані звернення позивача.
У квітні 2025 року позивач направив відповідачу повторну претензію.
18 квітня 2025 року відповідач направив позивачу відповідь, в якій послався на те, що борг буде сплачений після отримання компенсації.
Оскільки відповідач борг не оплатив, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 182 912,55 грн. боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Судом встановлено, що 05 червня 2020 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №576, відповідно до умов якого, позивач зобов?язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов?язувався товар прийняти та оплатити.
Позивач передав позивачу товар на підставі видаткових накладних:
№391 від 10.06.2020 року, - на суму 110 977,66 грн.;
№686 від 27.10.2020 року, - на суму 865 439,52 грн.;
№697 від 28.10.2020 року, - на суму 18 211,18 грн.;
№724 від 03.11.2020 року, - на суму 9 332,40 грн.;
№923 від 07.12.2020 року, - на суму 68 999,40 грн.;
№955 від 10.12.2020 року, - на суму 11 039,90 грн.;
№924 від 11.12.2020 року, - на суму 54 279,53 грн.;
№39 від 15.01.2021 року, - на суму 10 088,87 грн.;
№40 від 15.01.2021 року, - на суму 10 263,89 грн.,
№64 від 22.01.2021 року, - на суму 6 370,20 грн.;
№482 від 25.05.2021 року, - на суму 20 503,31 грн.;
№633 від 11.06.2021 року, - на суму 61 911,36 грн.;
№676 від 29.06.2021 року, - на суму 174 425,81 грн.;
№790 від 09.07.2021 року, - на суму 10 327,19 грн.;
№810 від 14.07.2021 року, - на суму 38 631,84 грн.;
№1668 від 04.10.2021 року, - на суму 1 540,50 грн.;
№427 від 17.02.2022 року, - на суму 7 718,28 грн.;
№304 від 17.02.2023 року, - на суму 34 962,88 грн.;
всього на 1 515 023,72 грн.
Відповідач сплатив товар: згідно з платіжною інструкцією №1489 від 28.07.2020 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №430 від 04.08.2020 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1432 від 12.08.2020 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3064 від 26.08.2020 року, на суму 1 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №991 від 08.09.2020 року, на суму 1 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №3156 від 29.10.2020 року, на суму 5 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №2019 від 29.10.2020 року, на суму 12 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №541 від 05.11.2020 року, на суму 1 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №543 від 05.11.2020 року, на суму 3 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №1251 від 12.11.2020 року, на суму 4 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №2085 від 19.11.2020 року, на суму 2 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №374 від 03.12.2020 року, на суму 4 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №323 від 03.12.2020 року, на суму 5 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №981 від 10.12.2020 року, на суму 3 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №1639 від 17.12.2020 року, на суму 3 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №2332 від 24.12.2020 року, на суму 8 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №608 від 06.01.2021 року, на суму 8 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №1131 від 14.01.2021 року, на суму 11 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №1772 від 21.01.2021 року, на суму 8 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №2510 від 21.01.2021 року, на суму 28 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №2439 від 28.01.2021 року, на суму 3 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №3253 від 28.01.2021 року, на суму 5 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №622 від 04.02.2021 року, на суму 2 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №1377 від 11.02.2021 року, на суму 1 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №1131 від 11.02.2021 року, на суму 3 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №2126 від 18.02.2021 року, на суму 2 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №1849 від 18.02.2021 року, на суму 3 000,00 грн., згідно з платіжною інструкцією №2898 від 25.02.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №594 від 04.03.2021 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №515 від 04.03.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1384 від 11.03.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1214 від 11.03.2021 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2122 від 18.03.2021 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2899 від 25.03.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2654 від 25.03.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №86 від 01.04.2021 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №96 від 01.04.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №825 від 08.04.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1743 від 15.04.2021 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2572 від 22.04.2021 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3445 від 29.04.2021 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №568 від 06.05.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1354 від 13.05.2021 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2166 від 20.05.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2978 від 27.05.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №369 від 03.06.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1144 від 10.06.2021 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1981 від 17.06.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1947 від 18.06.2021 року, на суму 55 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2771 від 24.06.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №90 від 01.07.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1282 від 08.07.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2870 від 22.07.2021 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3654 від 29.07.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №610 від 05.08.2021 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1394 від 12.08.2021 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2196 від 19.08.2021 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2977 від 26.08.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №266 від 02.09.2021 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1044 від 09.09.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1842 від 16.09.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2662 від 23.09.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2644 від 24.09.2021 року, на суму 15 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3541 від 30.09.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №148 від 01.10.2021 року, на суму 10 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №825 від 07.10.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №929 від 08.10.2021 року, на суму 10 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2254 від 20.10.2021 року, на суму 4 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3065 від 28.10.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2990 від 29.10.2021 року, на суму 8 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №560 від 04.11.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1331 від 11.11.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1483 від 12.11.2021 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2202 від 18.11.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2256 від 19.11.2021 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2995 від 25.11.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №231 від 02.12.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №941 від 09.12.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1721 від 16.12.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2495 від 23.12.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3333 від 30.12.2021 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №633 від 05.01.2022 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1395 від 13.01.2022 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №2239 від 20.01.2022 року, на суму 2 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1365 від 21.01.2022 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3045 від 27.01.2022 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №352 від 03.02.2022 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1161 від 10.02.2022 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1231 від 11.02.2022 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1971 від 17.02.2022 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1995 від 18.02.2022 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3331 від 24.02.2022 року, на суму 1 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №228 від 30.05.2022 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №4276 від 20.06.2022 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №104 від 31.10.2022 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №136 від 28.11.2022 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №188 від 05.12.2022 року, на суму 10 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №347 від 29.12.2022 року, на суму 10 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №134 від 06.01.2023 року, на суму 33 875,46 грн.; згідно з платіжною інструкцією №132 від 01.02.2023 року, на суму 10 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №962 від 08.02.2023 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1797 від 15.02.2023 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №970 від 08.03.2023 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3557 від 29.03.2023 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №393052 від 12.04.2023 року, на суму 3 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №3239 від 28.06.2023 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №1267 від 12.07.2023 року, на суму 5 000,00 грн.; згідно з платіжною інструкцією №29 від 02.11.2023 року, на суму 37 018,41 грн., всього 531 893,87 грн.
Крім цього, відповідач повернув позивачу товар, що підтверджується накладними на повернення:
№13825 від 10.12.2020 року, на суму 13 296,34 грн.;
№17777 від 17.05.2021 року, на суму 152 659,19 грн.;
№17792 від 17.05.2021 року, на суму 68 267,65 грн.;
№18997 від 11.06.2021 року, на суму 1 466,53 грн.;
№18745 від 17.06.2021 року, на суму 21 948,00 грн.;
№18941 від 17.06.2021 року, на суму 24 145,44 грн.;
№18742 від 17.06.2021 року, на суму 397 089,16 грн.;
№19787 від 07.07.2021 року, на суму 15 887,82 грн.;
№19979 від 14.07.2021 року, на суму 48 349,82 грн.;
№32729 від 27.09.2023 року, на суму 40 606,19 грн.;
актом розбіжності до накладної №676 від 29.06.2021 року, на суму 16 501,16 грн.,
всього 800 217,30 грн.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечував, посилався на п. 7.1. договору, відповідно до якого, відповідач здійснює оплату 1 (один) раз на тиждень за поставлений позивачем товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам протягом тижня, який передує тижню, в якому відповідачем здійснюється оплата за поставлений товар, який був реалізований відповідачем споживачу або будь-яким іншим третім особам. Обов'язок оплати за товар виникає у відповідача лише за фактом його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.
За твердженнями представника відповідача, поставлений позивачем товар на суму 182 912,55 грн., в тому числі ПДВ, 03 березня 2022 року був знищений внаслідок форс-мажорних обставин, а саме збройної агресії російської федерації, на підтвердження чого, представник відповідача надав акт про пожежу від 20.04.2022 року, витяг із звіряльної відомості результатів інвентаризації запасів №9 від 05.05.2022 року, витяг із інвентаризаційного опису №9 запасів від 05.05.2022 року, витяг із акту списання №322 від 31.05.2022 року, витяг із протоколу інвентаризаційної комісії від 11.05.2022 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Так, представником відповідача документів, що підтверджували б, знищення під час пожежі саме того товару, який був поставлений позивачем та не був реалізований відповідачем, суду надано не було.
Крім цього, згідно з п. 9.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов?язань за цим договором в разі виникнення обставин нездоланної сили - форс-мажорних обставин.
Відповідно до позиції Верховного Суду викладена у постанові від 13.09.2023 року в справі №910/8741/22, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконанання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 31.08.2022 року в справі №910/15264/21, згідно з якою, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 9.2. договору, під форс-мажорними обставинами розуміються стихійні лиха, війна й військові операції будь-якого характеру, блокади, ембарго, епідемії при умові, що дані обставини унеможливили виконання сторонами умов цього договору. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, зобов?язана не пізніше 5 (п?яти) календарних днів з моменту їх настання направити за допомогою факсимільного зв?язку або поштою іншій стороні повідомлення про такі обставини. При цьому термін дії зазначених обставин повинен бути підтверджений документально. Належним доказом вважається документ, наданий Торгово-промисловою палатою України. Недотримання зазначеного строку повідомлення позбавляє сторону, що потрапила під дію форс-мажорних обставин, посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов?язань за цим договором.
Отже, сторони у договорі передбачили особливий порядок повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а саме визначили граничний термін такого повідомлення, - не пізніше 5 (п?яти) календарних днів з моменту їх настання.
За твердженнями представника відповідача, 21 березня 2022 року відповідач направив позивачу лист про настання форс-мажорних обставин.
Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача посилався на здійснення оплати боргу після отримання відшкодування збитків від збройної агресії, однак доказів вжиття заходів для цього суду також не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 668 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як уже було зазначено, відповідно до п. 3.2. договору, моментом переходу права власності на товар є момент фактичного одержання товару відповідачем та підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, що підтверджують фактичну передачу товару від позивача до відповідача. Датою поставки товару позивачем є фактична дата прийняття товару відповідачем згідно з видатковою накладною.
Судом встановлено, що позивач здійснив поставку товару на суму 1 515 023,72 грн. Разом з цим, відповідач оплатив товар на суму 531 893,87 грн. та здійснив повернення товару на суму 800 217,30 грн.
Як уже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що підтверджували б оплату товару або спростовували б доводи представника позивача, суду не надав, тому вимога про стягнення з відповідача 182 912,55 грн. боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача просив застосувати позовну давність до вимог позивача.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, якщо такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності, за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Так, згідно з умовами договору, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар після його реалізації кінцевому споживачу або третім особам.
За твердженнями представника позивача, про знищення товару позивачу стало відомо з листа відповідача від 02 травня 2022 року.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з цим, 30 березня 2020 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", що набрав чинності 02 квітня 2020 року, відповідно до якого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнений, зокрема, пунктом такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Так, на час дії встановленого на території України карантину строки, визначені статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України, продовжені (постанови Верховного суду від 06.05.2021 року в справі № 903/323/20, від 25.08.2021 року в №914/1560/20, від 08.02.2022 року в справі №918/964/20, від 31.05.2021 року в справі №926/1812/21, від 07.11.2023 року в справі №910/5188/22).
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 року, вирішено установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №651 від 27.06.2023 року встановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 28 квітня 2025 року, строк позовної давності позивачем не пропущений.
Також, представник позивача просив суд стягнути з відповідача, зокрема, поштові витрати в сумі 500,00 грн.
Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Документів, що підтверджували б понесення позивачем поштових витрат у сумі 500,00 грн., представником позивача надані не були, тому вимога про стягнення з відповідача 500,00 грн. поштових витрат є необґрунтованою та такою, що задоволенню судом не підлягає.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 59, 124 Конституції України, ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 180, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 257, ст. 261, ч. 3 ст. 267, ст. 527, ст. 599, ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 2, ч. 2 ст. 4, ст. 13, ст. ст. 14 - 16, ст. 123, ст. 124, ч. 5 ст. 129, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖПРОМГРУП" до приватного підприємства "ХОТЕЙ 2019" про стягнення боргу.
Стягнути з приватного підприємства "ХОТЕЙ 2019" (07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ КИЇВСЬКА, будинок 316, ідентифікаційний код 43233918) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЖПРОМГРУП" (03151, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЧАКІВСЬКА/ОЧАКІВСЬКИЙ ПРОВУЛОК, будинок 5/6, ідентифікаційний код 38792462) 182 912,55 грн. (сто вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дванадцять грн. 55 коп.) боргу та 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленомуст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 28.07.2025 року.
Суддя С. Грабець