Справа № 185/2219/25
Провадження № 1-кп/185/887/25
12 червня 2025 року м.Павлоград
Дніпропетровської області
Колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
їх захисників - адвокатів ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ),
ОСОБА_9 ,
розглянувши під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні, у відкритому судовому засіданні, дистанційно, в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт з додатками, складений у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12024041370001547 від 07 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
Прокурор, з наведенням відповідних мотивів, клопоче про необхідність вирішення питання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожному окремо, на 60 діб, обґрунтовуючи його тим, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і не відпали.
Потерпіла ОСОБА_10 та її представник - адвокат ОСОБА_11 , поданою до суду заявою підтримали клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 погодився з клопотанням прокурора, його захисник вважав можливим змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, вважали за необхідне змінити йому запобіжний захід на більш м'який, через не підтвердження заявлених прокурором ризиків.
З'ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожен окремо, є раніше не судимими, мають постійне місце проживання, родину та певні соціальні зв'язки.
Обвинувачений ОСОБА_6 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , перебував на посаді заступника командира бойової машини - навідника - оператора бойових машин піхоти, молодшого сержанта, має неповну вищу освіту, неодружений, на утриманні малолітніх дітей, інших утриманців не має, самовільно залишив військову частину.
Обвинувачений ОСОБА_7 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , був заступником командира 2 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , молодший лейтенант, має середню освіту, одружений, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , самовільно залишив військову частину.
Даних про незадовільний стан здоров'я обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо, у суду немає.
На користь реального існування вказаного прокурором ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен окремо, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі.
24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен окремо,можуть переховуватися від суду, у тому числі й на території російської федерації.
Суд ураховує запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії, а частина території України тимчасово окупована.
Крім того, існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен окремо,можуть чинити незаконний вплив на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки у судовому засіданні зазначені особи не допитані, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, фактичне існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність наведених обставин, застосування більш мякого запобіжного заходу є неможливим. Більш того, за час тримання обвинувачених, кожного окремо, під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченихОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо, а обраний відносно останніх запобіжний захід з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто, з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожний окремо, у випадку зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, з огляду на тяжкість інкримінованого, процесуальні наслідки зазначеного в контексті покарання, що загрожують даним особам у разі визнання винуватими, можуть перешкоджати судовому провадженню, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу.
Колегія суддів вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
При цьому застосований до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо, запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого діяння, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому, на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених суд на даному етапі не встановив.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо, у вигляді тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.
Тому, беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, кожному окремо, у разі визнання винними у вчиненні кримінального правопорушення, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених, кожного окремо, з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
При цьому, колегія суду приймає рішення про те, що термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжується відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожного окремо, без визначення розміру застави, оскільки злочин, що інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожному окремо, є такими, що вчинений із застосуванням насильства, що спричинив смерть людини, що в свою чергу, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, унеможливлює визначення розміру застави у зазначеному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 197, 331 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 10 серпня 2025 року.
Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 10 серпня 2025 року.
В задоволенні інших клопотань відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
____________________ ___________ ___________
Головуючий суддя Суддя Суддя
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3