25 липня 2025 року № 320/14167/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 35011660), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 35326253), в якому просить суд:
- визнати бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного за Постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.01.2014 року, винесеної в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (реєстраційний номер обтяження 7570996), протиправною;
- зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений за Постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.01.2014 року, винесеної в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (реєстраційний номер обтяження 7570996) та припинити обтяження, накладені в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, що знаходилось на супроводженні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що погасив борг перед стягувачем за зобов'язанням, на виконання якого видавався виконавчий документ, у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження № НОМЕР_2, матеріали якого знищено виконавчою службою за терміном зберігання. Проте, на заяву позивача про зняття арешту, орган державної виконавчої служби у встановлений законом термін відповіді не дав, дій у вигляді припинення обтяження у вигляді арешту майна боржника не вчинив. В зв'язку із чим, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 24 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що підставами для знаття арешту з майна боржника є передбачені ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» обставини, в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» письмових пояснень щодо предмету спору до суду не надала.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) знаходились виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 з виконання виконавчого напису № 1920, вчиненого 22.11.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим Володимиром Юрійовичем, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить на праві власності позивачу- ОСОБА_1 , за рахунок коштів від реалізації якої забезпечується задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - стягувач) у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання позивачем умов кредитного договору № 2707/1207/71-028 від 07.12.2007 року з 28.11.2012 року по 01.09.2013 року в розмірі 1 471 711,27 грн.
Стягувач за вказаним виконавчим документом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - набув всіх прав та обов'язків кредитора та іпотекодержателя по зазначеному кредитному договору відповідно до: договору від 28.11.2012 про відступлення прав за іпотечними договорами, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступником ВАТ «Сведбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а також відповідно до договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012, укладеного між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи»; договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ТОВ «Кредитні ініціативи»; договору про передачу прав за іпотечними договорами, посвідченого Немм О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 21.07.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №3308, укладеного публічним акціонерним товариством «Неос Банк» (правонаступником ПАТ «Банк Кіпру») та ТОВ «Кредитні ініціативи».
Постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.01.2014 року, винесеної в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 з виконання зазначеного виконавчого документу, накладено арешт на все майно боржника, до Державного реєстру речових прав внесено запис про обтяження, а саме арешт нерухомого майна, яким є квартира за адресою: будинок АДРЕСА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16963334 від 05.11.2014).
Разом з тим, після відкриття зазначених виконавчих проваджень зобов'язання боржника перед стягувачем за виконавчим документом було виконано, іпотеку спірного нерухомого майна припинено.
У зв'язку з припиненням зобов'язання боржника перед стягувачем, позивач звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою б/н від 05.12.2023 про зняття арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.01.2014 року, винесеної в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (реєстраційний номер обтяження 7570996).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0216702782140, зазначена заява представника позивача була отримана адресатом 08.12.2023.
Проте, у встановлений законом строк відділ державної виконавчої служби відповіді на дану заяву позивача не надав, арешт з майна боржника не зняв.
Зважаючи на бездіяльність відповідача, позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд зазначає, що на час накладення арешту, чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV). Разом з тим, на час звернення позивача до суду та розгляду і вирішення справи по суті, зазначений Закон втратив чинність, оскільки 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В той же час, відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону №1404-VIII.
Зокрема, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Враховуючи вищевикладене, наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.
Як свідчать матеріали справи, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження за № НОМЕР_2 (ВП-спецрозділ) з примусового виконання виконавчого напису № 1920 від 22.11.2013, виданого Київським міським нотаріальним округом №22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості розмірі 1471711,27 грн.
14.01.2014 державним виконавцем, керуючись ст.ст. 17,18,20,21,27,28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606- XIV) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про накладення арешту на майно боржника і оголошення заборони на його відчуження.
04.02.2015 державним, виконавцем, керуючись пунктом 9 частиною першою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону № 606-XIV) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку із встановленням законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
При цьому, як встановлено судом під час розгляду справи, після відкриття зазначеного виконавчого провадження, зобов'язання боржника перед стягувачем було виконано, що підтверджено в матеріалах справи наступними доказами.
Так, відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» б/н від 26.06.2023 року заборгованість за кредитним договором №2707/1207/71-028 від 07.12.2007 року відсутня, будь-яких фінансових претензій Товариства до ОСОБА_1 не має.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру боржників, станом на момент подання до суду позову, інформація про ОСОБА_1 в реєстрі відсутня.
В зв'язку із наведеними обставинами, позивач через свого представника звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою від 02.11.2023 про надання копій постанов у ВП № НОМЕР_3, № НОМЕР_2, для звернення до суду, з метою зняття арештів, накладених у даних виконавчих провадженнях.
У відповідь на вказану заяву, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 09.11.2023 року № 106348, повідомив, що державним виконавцем 04.02.2015 року у ВП НОМЕР_2 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.
Також, зазначено, що 29.06.2017 державним виконавцем у ВП № НОМЕР_3 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
При цьому, органом виконавчої служби повідомлено, що матеріали виконавчих проваджень знищені за закінченням строків зберігання, передбачених наказом Міністерства юстиції України №1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження Правил діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями».
Вказане підтверджено також в матеріалах справи листом Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві на адресу суду № 67570 від 03.07.2024.
Відповідач підтвердив, що виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 до відділу ДВС не надходили та на виконанні не перебувають.
Враховуючи надану інформацію, позивач звернувся до відповідача із заявою б/н від 05.12.2023 року про зняття арешту з майна боржника, накладеного за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.01.2014 року, винесеної в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Дана заява про зняття арешту була отримана органом державної виконавчої служби 08.12.2023, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Однак, відповіді на подану заяву відповідач не надав, повідомлення про продовження терміну вирішення порушеного позивачем питання не надсилав, обтяження у вигляді арешту майна боржника, накладене в забезпечення виконання виконавчого документа у ВП № 414667001, не припинив.
При цьому, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 3361719034 від 12.01.2024 року у Державному реєстрі речових прав наявні відомості про обтяження (номер запису про обтяження: 7570996 (спеціальний підрозділ) у вигляді накладення арешту на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 , що на праві власності належить
позивачу.
Вказане свідчить про протиправну бездіяльність відповідача щодо припинення обтяження майна позивача.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зміст вищенаведених правових норм законодавства дає підстави для висновку, що нерухоме майно, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття речових прав на таке нерухоме майно.
Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 640/3417/19 зазначив, що право власності є об'єктом конституційного захисту від необґрунтованого втручання у здійснення власником своїх прав, у тому числі й з боку держави (її органів та їх посадових осіб) та органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб). Свавільне втручання у право власності не допускається.
Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).
Відтак, виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності арештів, які не тягнуть за собою забезпечення примусового виконання будь-яких виконавчих проваджень.
Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17, від 26.05.2020 у справі № 815/7269/1, відповідно до якого як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів правомірності існування станом на час розгляду справи накладеного арешту на нерухоме майно позивача, арешт, накладений за постановою державного виконавця від 15.01.2014, винесеної в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 підлягає скасуванню, а обтяження, накладені в рамках даного виконавчого провадження -припиненню.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 19 від 17.01.2024.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, 287 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;
Визнати бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладеного за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.01.2014 року, винесеної в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (реєстраційний номер обтяження 7570996), протиправною;
Зняти арешт з майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), накладений за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15.01.2014 року, винесеної в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 (реєстраційний номер обтяження 7570996) та припинити обтяження, накладені в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2, що знаходилось на супроводженні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02002, м. Київ, Сверстюка, 15, код ЄДРПОУ 35011660).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Білоноженко М.А.