Справа № 522/5569/16-ц
Провадження №2/522/3029/25
04 липня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарях Соболевійй О.М., Кісліній В.І., Лукашкіні О.В., Морозовій (Міщенко) О.В. , Сафтюк-Панько Б.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркава» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркава» про визнання поруки припиненою, -
До Приморського районного суду м. Одеси 31.03.2016 р. надійшли матеріали за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 грудня 2011 року між АТ «Ощадбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» укладено Договір кредитної лінії № 86, згідно якого Банк надав Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 39 965 000 гривень та 3 000 000 доларів США з остаточним терміном повернення кредитних коштів до 29.12.2016.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та фізичною особою ОСОБА_3 28 грудня 2011 року було укладено Договір поруки № 1, відповідно до п.1.1 якого Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. В подальшому у зв'язку із внесенням змін до Кредитного договору до Договору поруки були внесені відповідні зміни.
У зв'язку з невиконанням ТОВ «УКРКАВА» своїх зобов'язань за Кредитним договором, АТ «Ощадбанк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості за Кредитним договором з вимогами у розмірі 1 301 267,95 доларів США та 24 533 891,62 гривні.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеса від 04 квітня 2016 року відкрито провадження у справі № 522/5569/16-ц.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2017 року об'єднано в одне провадження справу (522/5569/16-ц) за позовом Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі Філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яка знаходиться у провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси Шенцевої О.П., зі справою № 522/8353/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі Філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркава» про визнання поруки припиненою, яка знаходиться у провадженні судді Приморського районного суду м. Одеси Загороднюка В.І., та слухати їх в одному провадженні у судді Шенцевої О.П. Присвоєно справам єдиний номер 522/5569/16-ц.
20.09.2018 АТ «Ощадбанк» направлено до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою.
Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги, остаточна заява про збільшення позовних вимог подана 27.10.2020, згідно якої Банк просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 7 956 968,50 дол. США та 163 555 007,05 грн..
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.02.2019 зупинене провадження по цивільній справі № 522/5569/16-ц до вирішення Господарським судом Одеської області справи № 916/2943/17 за позовом АТ «Ощадбанк» до ТОВ «Укркава» про стягнення грошових коштів та за позовом ТОВ «Чорноморочка плюс» до АТ «Ощадбанк», ТОВ «Укркава» про визнання кредитного договору припиненим та визнання заборгованості погашеною.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2021 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2021 по справі №522/5569/16-ц призначено судову економічну експертизу та зупинене провадження у справі.
АТ «Ощадбанк» ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2021 оскаржувалася в апеляційному порядку. За результатом розгляду апеляційної скарги, постановою Одеського апеляційного суду від 29.03.2022 апеляційну скаргу залишено без задоволення.
10.10.2024 до суду надійшли матеріали справи № 522/5569/16-ц та висновок експерта №181 від 09.10.2024 від судового експерта Бочкарьова Д.О.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2024 провадження у справі № 522/5569/16-ц поновлено.
11.03.2025 на адресу суду надійшли заперечення АТ «Ощадбанк» на висновок експерта №181 судової економічної експертизи.
22.04.2025 від представника ОСОБА_3 на адресу суду надійшли пояснення щодо висновку експерта у справі №522/5569/16-ц.
В судове засідання з'явились представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Бабенко Н.С. та представник ОСОБА_3 - адвокат Попова М.О., третя особа - ТОВ «Укркава» не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялось належним чином.
Щодо позову АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Згідно з ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали цивільної справи, додані до неї докази, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
28.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (нова назва Акціонерне товариство Державний ощадний банк України") в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укркава" (позичальник) було укладено договір кредитної лінії №86, згідно якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Крім того сторонами також було укладено ряд додаткових договорів до договору кредитування.
Пунктом 2.2. договору визначено, що кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.12.2016р.
Додатковим договором №5 від 28.08.2014р. сторони внесли зміни в п.2.2. договору та виклали його в наступній редакції: "кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.12.2016р. шляхом зниження ліміту кредитування, встановлення нового порядку сплати відсотків та нових максимальних лімітів кредитування за виданими траншами в наступних валютах: 39 965 000 грн. та 3 000 000 доларів США".
Умовами п. 2.3. договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в еквіваленті 40 000 000 грн..
Додатковим договором №5 від 28.08.2014р. сторони внесли зміни в п. 2.3. договору та виклали його в наступній редакції: "сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 39 965 000 грн. та 3 000 000 доларів США".
Кредит позичальнику може надаватися в таких валютах: гривня, долар США, Євро. Погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (його частини). Валюта кредиту при наданні кредиту (його частини) визначається відповідно до поданої заявки позичальника, підписаної керівником та головним бухгалтером позичальника, та погодженої з банком (п.2.3.1. договору).
Згідно п. 2.3.5. договору (в редакції додаткового договору №7 від 24.04.2015р.) сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, відповідно до п.п.2.4.1. - 2.4.5. цього договору в строки згідно з наступним графіком зменшення ліміту кредитування по кожному з виданих траншів:
- для траншів, виданих в гривні з максимальним лімітом кредитування 39 965 000 грн. - щомісячно рівними частинами по 2 497 812,50 грн., починаючи з 30 вересня 2015 року по 29 грудня 2016 року;
- для траншів, виданих в доларах США з максимальним лімітом кредитування 3 000 000 доларів США - щомісячно рівними частинами по 187 500 доларів США, починаючи з 30 вересня 2015 року по 29 грудня 2016 року.
З метою дотримання Діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов'язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період".
Відповідно до п.2.7. договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою.
За умовами п. 2.7.1. договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 17,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, 10,5% річних в Євро річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
Згідно п. 2.7.3. договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4. цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього числа місяця, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше - 30.01.2012р.
Відповідно до п. 2.7.4 договору у випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пунктам 5.3.6 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 19,0% річних за траншами, наданими в гривні, 13,5% річних за траншами, наданими в доларах США, 12,5% річних за траншами, наданими в євро, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує з місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань Позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору.
Додатковим договором №3 від 07.12.2012р. сторонами викладено п. 2.7.1. договору в наступній редакції: "проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, 10,5% річних в Євро річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором".
Пункт 2.7.4. договору вказаним додаткових договором також викладено у новій редакції: "у випадку порушення зобов'язань позичальника, встановлених пунктам 5.3.6 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 21,0% річних за траншами наданими в гривні, 13,5% річних за траншами наданими в доларах США, 12,5% річних за траншами, наданими в євро, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує з місяцем, в якому відбулось порушення зобов'язань Позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов'язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору".
Додатковим договором №5 від 28.08.2014р. сторонами викладено в новій редакції пункт 2.7.1. договору: "проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором".
Вказаним додатковим договором сторонами також доповнено п. 2.7.3. договору абзацом наступного змісту: "починаючи з 01.06.2014р. до 31.12.2014р." здійснювати сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30% від щомісячно нарахованої суми відсотків; Сплата залишку нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 01.06.2014р. по 31.12.2014р. здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами разом та у строк із відсотками, що будуть нараховуватись в період з 01.01.2016р. по 31.12.2016 р.
Поряд з цим, додатковим договором №7 від 24.04.2015р. абзац 2 підпункту 2.7.3 договору сторонами викладено у новій редакції: "починаючи з 01.06.2014р. до 30.09.2015р. здійснювати сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30% від щомісячно нарахованої суми відсотків; Сплата залишку нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 01.06.2014р. по 30.09.2015р. здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами разом та у строк із відсотками, що будуть нараховуватись в період з 01.01.2016р. по 29.12.2016р.
За умовами п.2.8. договору позичальник також доручає банку проводити договірне списання коштів з його рахунків, відкритих у банку, як тих, що наявні на момент укладення цього договору, так і тих, що будуть відкриті в майбутньому, в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 2.9. договору погашення зобов'язань позичальником здійснюється в такій послідовності: 1) прострочені проценти за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); 2) прострочена основна сума боргу за кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); 3) сплата прострочених комісійних винагород, які не надійшли у строки, визначені цим договором (якщо прострочення буде мати місце); 4) строкові нараховані проценти за користування кредитом; 5) комісійні винагороди за кредитом, визначені цим договором; 6) пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (якщо непогашення буде мати місце); 7) пеня за непогашення у строк процентів (якщо непогашення буде мати місце); 8) інші платежі та/або штрафні санкції, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору; 9) строкова сума боргу за кредитом.
За умовами п. 3.1.1. договору банк відкриває позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку, та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту, визначеним в п.2.4. договору.
Згідно п. 3.3.1. договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.
За умовами п. 3.3.2. договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов'язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).
Згідно з п.3.4.1 договору підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку, для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентах, та інших платежах. Повернення витребуваної суми не призупиняється і не відкликається позичальником на підставі виникнення спору по належній до повернення сумі, зі збереженням зобов'язань Банку з повернення надлишку перерахованих йому сум.
Пунктом 5.3.6. договору (в редакції додаткового договору №3 від 07.12.2012р.) сторони погодили, що, починаючи з 01.01.2013р., позичальник зобов'язаний забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки, відкриті в установах АТ "Ощадбанк", в обсязі не менше 90% від загальної суми надходжень на всі поточні рахунки позичальника за квартал, виходячи з щоквартальних довідок з обслуговуючих банків.
Розділом 5 договору сторонами погоджено їх права та обов'язки. Так до обов'язків банку, за умовами п. 5.2.1., віднесено за умови повного належного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань надати позичальнику кредит у порядку та на умовах, викладених в договорі. До прав банку згідно п.5.2.1. належить право банку вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Позичальник в свою чергу, відповідно до п.п. 5.3.1., 5.3.2. договору, зобов'язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов'язання; точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Згідно п.7.1.1. договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення.
Додатковим договором №7 від 24.04.2015р. сторони вирішили п.7.1.1. доповнити абзацом наступного змісту: «Банк зобов'язується не стягувати штрафні санкції (штрафи, пені, тощо), нараховані за період з 28.11.2011р. по 19.03.2015р.».
В пункті 8 додаткового договору №7 від 24.04.2015р. до договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011р. сторонами погоджено в день укладання додаткового договору до договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011р. перенести суму заборгованості, що обліковується на рахунках простроченої заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011р. на рахунки строкової заборгованості у зв'язку зі змінами кредитування.
Згідно п. 9.1. договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.
Обставини укладення договору, його умови, відповідність наявних у матеріалах справи копій оригіналам сторонами не заперечуються.
28 грудня 2011 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 1, що діє зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором № 1 від 07 грудня 2012 року, Додатковим договором № 2 від 28 серпня 2014 року (надалі - Договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Відповідно до п. 3.1. Договору поруки Поручитель відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним Кредитним договором перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник.
П. 3.2. Договору поруки передбачено, що Поручитель та Позичальник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання по Кредитному договору не будуть виконані повністю.
Враховуючи порушення позичальником своїх зобов'язань за договором, банком на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" було надіслано вимогу про дострокове повернення, в якій банк повідомив про відкликання кредиту та вимагав не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення цього листа здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитного договору) на загальну суму 3 699 753,88 дол. США та 52 884 667,05 грн.., складові частини, якої також були наведені у вимозі.
Відповідна вимога була отримана ТОВ «Укркава» 11.05.2016р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення.
Вимога позивача про дострокове повернення кредитних коштів, процентів та інших платежів, позичальником виконана не була. Доказів зворотного суду надано не було.
Оскільки, ані ТОВ «Укркава» ані поручителем ОСОБА_3 не виконані належним чином кредитні зобов'язання, позивач, набувши право вимоги, звернувся до суду з даним позовом до відповідача.
Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги, остаточна заява про збільшення позовних вимог подана 27.10.2020, згідно якої Банк просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 7 956 968,50 дол. США та 163 555 007,05 грн..
На підтвердження своїх позовних вимог, Банком надано до суду договір кредитної лінії та додаткові угоди до нього, договір поруки та додаткові угоди до нього, виписки по рахункам, розрахунок заборгованості та інші документи.
Не погоджуючись з розміром позовних вимог АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.07.2021 частково задоволено клопотання відповідача та призначено судову економічну експертизу на вирішення якої поставлено наступні питання:
- Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за Договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 року зі змінами та доповненнями, умовам укладеного між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» Договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011 року зі змінами та доповненнями?
- Яку суму грошових коштів було сплачено на виконання умов Договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011 року зі змінами та доповненнями, та чи вірно проведений Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» розподіл сплачених коштів (на погашення тіла кредиту, процентів, та інших визначених умовами договору платежів) у відповідності до укладеного договору та додатків до нього?
- Чи підтверджується розмір заборгованості Договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 року зі змінами та доповненнями за основною сумою боргу, процентам за користування кредитом, наявними в матеріалах справи №522/5569/16-ц документами?
- Який розмір заборгованості за Договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 року зі змінами та доповненнями, по сплаті тіла кредиту, процентів та інших, визначених вказаним договором платежів станом на 28.02.2019 року, з урахування вимоги про дострокове повернення кредиту №28/01-3/86/7403 від 04.05.2016 року?
- Чи збільшився розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА» перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в результаті змін умов кредитування (зміни строків сплати процентів, сплати основної суми боргу (тіла кредиту) відповідно до укладених Додаткових договорів№4 від 28.02.2014 року, №6 від 19.03.2015 року та №7 від 24.04.2015року до Договору кредитної лінії № 86 від 28.12.2011року?
- Чи збільшився розмір відповідальності ОСОБА_3 як поручителя, в результаті змін умов кредитування (зміни строків сплати процентів, сплати основної суми боргу (тіла кредиту) відповідно до укладених Додаткових договорів№4 від 28.02.2014 року, №6 від 19.03.2015 року та №7 від 24.04.2015року до Договору кредитної лінії № 86 від 28.12.2011року?
Проведення експертизи доручено судовому експерту Бочкарьову Денису Олександровичу (свідоцтво судового експерта №1250, м. Одеса,65059, вул. Геранієва, 10).
Приморським районним судом м. Одеси отримано висновок №181 судової економічної експертизи за матеріалами цивільної справи №522/5569/16-ц від 09.10.2024 (далі - Висновок).
Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, ц встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Ознайомившись з Висновком, сторони надали письмові пояснення до суду, в яких АТ «Ощадбанк» заперечував щодо його врахування судом при ухваленні судового рішення, а ОСОБА_3 просив врахувати зазначений висновок при ухваленні рішення по суті.
АТ «Ощадбанк» у свої письмових поясненнях просив суд задовольнити позовні вимоги в сумі, визначеній рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі №916/2943/17.
09 липня 2020 року Господарським судом Одеської області у справі №916/2943/17 за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРКАВА», за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморочка плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ «Чорноморочка плюс» до АТ «Ощадбанк», ТОВ «УКРКАВА» про визнання кредитного договору припиненим та визнання заборгованості погашеною ухвалене рішення (надалі - Рішення суду від 09.07.2020) про часткове задоволення позову Банку, яким стягнуто з ТОВ «УКРКАВА» заборгованість за Договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 у наступних розмірах:
за траншами, виданими в національній валюті:
прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000,00 грн.;
прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 10 588 928,93 грн.;
пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 7 024 836,23 грн.;
пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 1 921 226,55 грн.;
3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 3 250 986,83 грн.;
3 % річних за несвоєчасне погашення процентів - 661 676,58 грн.;
інфляційні втрати по основному боргу - 13 642 751,68 грн.;
інфляційні втрати по простроченим процентам - 3 080 341,43 грн.;
за траншами, виданими в іноземній валюті:
прострочена заборгованість за основним боргом - 2 979 448,59 доларів США;
3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 242 224,95 доларів США;
3 % річних за несвоєчасне погашення процентів - 20 420,80 доларів США.
У задоволені позову ТОВ «Чорноморочка плюс» відмовлено повністю.
Зазначене судове рішення було переглянуте в апеляційному та касаційному порядку за результатами перегляду якого постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 було залишено без змін.
Частиною 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 (провадження № 61-19719св19), зазначено, що: «преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень».
Постановою ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо преюдиційності рішення суду про стягнення заборгованості, визначивши, що рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов'язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку ним, як особою, яка не брала участі у справі, в якій вирішувалося питання про стягнення кредитної заборгованості з позичальника, у разі її не залучення до участі у справі.
Однак, відповідні висновки не можуть прийматись до уваги Великою Палатою Верховного Суду як встановлені обставини, оскільки є лише правовою оцінкою іншим судом встановлених обставин справи. З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Так як у цій справі №522/5569/16-ц позовні вимоги до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості Банком пред'явлені на підставі договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011, за яким вже визначено розмір заборгованості рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020, то ці обставини не доказуються при розгляді справи №522/5569/16-ц та є встановленими.
Беручи до уваги рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі №916/2943/17, яким вже встановлено розмір та правомірність нарахування заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 та уточненням Банком своїх вимог саме в сумі, визначеній рішенням суду від 09.07.2020, суд вважає що питання, які були поставлені на вирішення судовому експерту, станом на день ухвалення цього рішення, є неактуальними, а саме: 1. Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості за Договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 зі змінами та доповненнями, умовам укладеного між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «УКРКАВА» Договору кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 зі змінами та доповненнями? 2. Яку суму грошових коштів було сплачено на виконання умов Договору кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 зі змінами та доповненнями, та чи вірно проведений АТ «Ощадбанк» розподіл сплачених коштів (на погашення тіла кредиту, процентів, та інших визначених умовами договору платежів) у відповідності до укладеного договору та додатків до нього? 3. Чи підтверджується розмір заборгованості Договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 зі змінами та доповненнями за основною сумою боргу, процентам за користування кредитом, наявними в матеріалах справи № 522/5569/16-ц документами? 4. Який розмір заборгованості за Договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 зі змінами та доповненнями, по сплаті тіла кредиту, процентів та інших, визначених вказаним договором платежів станом на 28.02.2019, з урахування вимоги про дострокове повернення кредиту № 28/01-3/86/7403 від 04.05.2016? 5.Чи збільшився розмір заборгованості ТОВ «УКРКАВА» перед АТ «Ощадбанк» в результаті змін умов кредитування (зміни строків сплати процентів, сплати основної суми боргу (тіла кредиту) відповідно до укладених Додаткових договорів № 4 від 28.02.2014, № 6 від 19.03.2015 та № 7 від 24.04.2015 до Договору кредитної лінії № 86 від 28.12.2011?
Щодо питання №6 про збільшення розміру відповідальності ОСОБА_3., судовим експертом у Висновку зазначено, що за наданими на дослідження документами визначається здійснення банком нарахування штрафних санкцій (штрафи, пені, тощо) з 20.02.2015, але відповідно до Додаткового договору №7 від 24.04.2015 до договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011 банк зобов'язується не стягувати штрафні санкції за період з 28.12.2011 по 19.03.2015. Також, документально не визначається здійснене банком застосування у розрахунку заборгованості ТОВ «УКРКАВА» річної відсоткової ставки в розмірі 21% за період з 01.06.2016 по 31.01.2019 до кредиту наданого в національній валюті гривні при розрахунку в суми процентів в розмірі 23 649 904,32 грн., та застосування річної відсоткової ставки 13 % за період з 01.07.2016 по 28.02.2019 до кредитної заборгованості в доларах США при розрахунку суми процентів в розмірі 1 047 789,15 дол. США. У зв'язку з чим, визначається збільшення розміру відповідальності ОСОБА_3 , як поручителя за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011, в результаті змін умов кредитування (зміни строків сплати процентів, сплати основної суми боргу відповідно до укладених додаткових договорів №4 від 28.02.2014, №6 від 19.03.2015 та №7 від 24.04.2015 до договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/2943/17 від 09.07.2020 встановлено, що нарахування АТ «Ощадбанк» процентів за договором кредитної лінії №86 з 09.06.2016 є неправомірним, а отже стягненню підлягають проценти нараховані до 08.06.2016. У зв'язку з чим позовні вимоги були задоволені частково і Банк з цим погоджується і не заперечує. Отже, посилання судового експерта на те, що розмір відповідальності ОСОБА_3 збільшився за період з 01.06.2016 по 31.01.2019 до кредиту наданого в національній валюті гривні при розрахунку в суми процентів в розмірі 23 649 904,32 грн. та за період з 01.07.2016 по 28.02.2019 до кредитної заборгованості в доларах США при розрахунку суми процентів в розмірі 1 047 789,15 дол. США, спростовуються рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі №916/2943/17, яким стягнуто заборгованість до зазначеного експертом періоду, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 враховано додатковий договір №7 від 24.04.2015 щодо обов'язку не стягувати штрафні санкції, нараховані за період з 28.11.2011 по 19.03.2015, у зв'язку з чим, судом було зроблено власний розрахунок заборгованості пені за період з 01.10.2015 по 08.12.2016.
Таким чином, суд вважає, що при наявності рішення господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі №916/2943/17, яке набуло чинності та яким вже встановлено розмір заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011, тим паче Банк просить стягнути заборгованість у сумі, зазначеній в даному рішенні, а не згідно своїх уточнених позовних вимог, то висновок експерта №181 судової економічної експертизи за матеріалами цивільної справи №522/5569/16-ц є неактуальним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Посилання ОСОБА_3 на те, що постановляючи ухвалу від 19.07.2021 про призначення судової економічної експертизи у справі, суд вже надавав оцінку доводам АТ «Ощадбанк» щодо значення встановленого рішення від 09.07.2020 в розмірі заборгованості для розгляду даної справи та, пославшись на правову позицію в справі №921/730/13-г/3, визнав його таким, що не має преюдиціального значення, не зовсім відповідають дійсності.
Одеським апеляційним судом у постанові від 29.03.2022 у цій справі було зазначено про те, що суд не може взяти до уваги рішення суду від 09.07.2020, так як в ньому були заявлені вимоги та надано розрахунок заборгованості станом на 01.12.2017 року, а в цій справі надано розрахунок заборгованості станом на 28.02.2019.
Суд враховує те, що Банк погоджується на зменшення своїх позовних вимог і просить стягнути заборгованість яка вже встановлена рішенням суду та не підлягає доказуванню, так як предметом спору у цій справі та у справі №916/2943/17 є стягнення заборгованості за одним і тим же договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011.
Посилання ОСОБА_3 на судову практику, викладену у постановах Верховного Суду від 03.07.2028 року у справі №917/1345/17, від 10.01.2025 у справі №362/643/21 є необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими, ніж у справі, яка розглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 550, частин першої, другої статті 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У відповідності до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Ощадбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за Договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 у наступних розмірах: 80 135 748,23 грн. та 3 242 094,34 грн., що складаються з:
за траншами, виданими в національній валюті:
прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000,00 грн.;
прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 10 588 928,93 грн.;
пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 7 024 836,23 грн.;
пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 1 921 226,55 грн.;
3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 3 250 986,83 грн.;
3 % річних за несвоєчасне погашення процентів - 661 676,58 грн.;
інфляційні втрати по основному боргу - 13 642 751,68 грн.;
інфляційні втрати по простроченим процентам - 3 080 341,43 грн.;
за траншами, виданими в іноземній валюті:
прострочена заборгованість за основним боргом - 2 979 448,59 доларів США;
3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 242 224,95 доларів США;
3 % річних за несвоєчасне погашення процентів - 20 420,80 доларів США.
Щодо позовної заяви ОСОБА_3 до АТ «Ощадбанк» про визнання поруки припиненою за договором поруки №1.
Згідно з ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.
Відповідно дост.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
28 грудня 2011 року між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «УКРКАВА» було укладено Договір кредитної лінії № 86, що діє зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором № 1 від 19 січня 2012 року, Додатковим договором № 2 від 10 жовтня 2012 року, Додатковим договором № 3 від 07 грудня 2012 року, Додатковим договором № 4 від 28 лютого 2014 року, Додатковим договором № 5 від 28 серпня 2014 року, Додатковим договором № 6 від 19 березня 2015 року, Додатковим договором № 7 від 24 квітня 2015 року, Додатковим договором № 8 від 25 червня 2015 року, відповідно до якого Банк надав Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 39 965 000 гривень та 3 000 000 доларів США з остаточним терміном повернення кредитних коштів до 29.12.2016.
28 грудня 2011 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № 1, що діє зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковим договором № 1 від 07 грудня 2012 року, Додатковим договором № 2 від 28 серпня 2014 року (надалі - Договір поруки), відповідно до якого поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Відповідно до п. 3.1. Договору поруки Поручитель відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним Кредитним договором перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Позичальник.
П. 3.2. Договору поруки передбачено, що Поручитель та Позичальник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання по Кредитному договору не будуть виконані повністю.
ОСОБА_3 зазначає про те, що внаслідок укладених додаткових договорів до договору кредитної лінії №86 збільшився обсяг його відповідальності, що в свою чергу є підставою для визнання поруки припиненою.
АТ «Ощадбанк» 20.09.2018 подав відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з його безпідставністю.
ОСОБА_3 у своїй позовній заяві зазначає про те, що Додатковим договором № 4 від 28 лютого 2014 року, укладеним між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «УКРКАВА» був змінений графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, відповідно до якого, на його думку, збільшились суми щомісячних платежів Боржника на погашення кредитної заборгованості. Крім того, даною додатковою угодою для Позичальника встановлений обов'язок сплатити комісійну винагороду в розмірі 20 000,00 гривень. Також передбачено надання Позичальником додаткового забезпечення. Вказані зміни зумовили, на думку ОСОБА_3 , збільшення обсягу його відповідальності.
Суд, проаналізувавши зазначений додатковий договір №4, приходить до висновку, що п. 4 Додаткового договору № 4 до Кредитного договору визначена умова, відповідно до якої «за зміну умов кредитування комісійна винагорода складає 20 000,00 гривень, що підлягає сплаті одразу після укладання Додаткового договору № 4».Вказана комісійна винагорода була сплачена ТОВ «УКРКАВА» одразу після укладання Додаткового договору № 4, відповідно не входить до складу кредитної заборгованості, яка є предметом позову до ОСОБА_3 про стягнення з нього як поручителя заборгованості за Договором кредитної лінії № 86. А отже доводи в цій частині щодо збільшення обсягу його відповідальності є безпідставними.
Пунктом 3 Додаткового договору № 4 передбачено доповнення пунктом 2.5.1.9. до Кредитного договору, відповідно до якого між Банком та ОСОБА_4 укладається договір застави грошей на депозиті. Відповідно до Даного договору застави ОСОБА_4 передав в заставу майнові права на грошові кошти у розмірі 500 000,00 доларів США в забезпечення виконання ТОВ «УКРКАВА» умов Кредитного договору. Отже отримання в забезпечення виконання кредитної угоди додаткового забезпечення зменшує обсяг відповідальності фінансового поручителя ОСОБА_3 , та відповідно повністю спростовує доводи позовної заяви в цій частині.
Посилання позивача на доводи щодо зміни графіку збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, відповідно до якого, на його думку, збільшились суми щомісячних платежів, також спростовуються матеріалами справи. Даною угодою відбулась фактична реструктуризація заборгованості за простроченими платежами за основним боргом, та погашення за кредитом заборгованості відтерміноване до 01 лютого 2015 року. Отже даною угодою відповідальність фінансового поручителя ОСОБА_3 також фактично було зменшено щодо необхідності сплати щомісячних платежів, в тому числі за простроченим основним боргом.
Крім того, під час укладання Додаткового договору № 5 від 28.08.2014 між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «УКРКАВА» відбулось укладання Додаткового договору № 2 до Договору поруки, що було здійснено в часовому проміжку між 28 лютого 2014 року та змінами у графіку погашення заборгованості за основним боргом, що мали відбуватись лише з 01 лютого 2015 року.
Отже укладаючи Додатковий договір № 2 до Договору поруки 28 серпня 2014 року, ОСОБА_3 фактично визнав прийнятними для себе попередні редакції Кредитного договору.
Таким чином, доводи позовної заяви в цій частині є необґрунтованими.
Посилання ОСОБА_3 щодо підписання Додаткового договору № 5 до Кредитного договору та Додаткового договору № 2 до Договору поруки не обґрунтовується жодними доводами щодо збільшення/зменшення обсягу відповідальності поручителя, однак слід зазначити що підписання вказаних угод відбувалось синхронно та відповідно підтверджує визнання фінансовим поручителем умов Кредитного договору відповідно до останніх змін.
Позивач ОСОБА_3 зазначає про те, що Додатковим договором № 6 до Кредитного договору без згоди поручителя були змінені умови забезпечення виконання кредитних зобов'язань.
Суд зауважує, що відповідно до умов Додаткового договору № 6 до Кредитного договору Договір застави майнових прав на грошові кошти був пролонгований на строк до 11.12.2015, що жодним чином не впливає на обсяг відповідальності поручителя.
Доводи позовної заяви ОСОБА_3 також обґрунтовуються тим, що 24.04.2015 між Банком та ТОВ «УКРКАВА» був укладений Додатковий договір № 7, відповідно до якого сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, а також погодили наступні умови: абзац другий пп. 2.7.3. Кредитного договору викласти в наступній редакції: «починаючи з 01.06.2014 до 30.09.2015 здійснювати сплату відсотків за користування кредитним коштами в розмірі 30 % від щомісячно нарахованої суми відсотків; Сплата залишку нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 01.06.2014 по 30.09.2015 здійснюються Позичальником щомісячно рівними частинами разом та у строк із відсотками, що будуть нараховуватись в період з 01.01.2016 по 29.12.2016».
Крім цього, ТОВ «УКРКАВА» зобов'язувалось сплатити комісійну винагороду у розмірі 20 000 гривень одразу після укладання Додаткового договору № 7 до Кредитного договору.
На думку ОСОБА_3 вказані зміни безперечно призвели до збільшення обсягу відповідальності фінансового поручителя, однак не були з ним погоджені.
Проаналізувавши зазначений додатковий договір №7, суд приходить до висновку, що Додатковий договір № 7 до Кредитного договору як і всі попередні додаткові договори укладались з метою реструктуризації кредитної заборгованості ТОВ «УКРКАВА» у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору кредитної лінії № 86. Вказані договори містили умови щодо вжиття заходів з метою поліпшення становища Боржника з метою виконання ним кредитної угоди.
Не винятком є і Додаткова угода № 7 від 24.04.2015 року, відповідно до якої пп. 7.1.1 Кредитного договору доповнено абзацом, відповідно до якого Банк зобов'язується не стягувати штрафні санкції (штрафи, пені тощо) нараховані за період з 28.11.2011 по 19.03.2015.
Крім того, в день укладання додаткового договору до Договору кредитної лінії № 86 перенести суму заборгованості, що обліковується на рахунках простроченої заборгованості на рахунки строкової заборгованості у зв'язку зі змінами умов кредитування.
Таким чином, аналізуючи зміни в умовах Кредитного договору слід зробити висновок, що вся прострочена кредитна заборгованість переносилась на строкові рахунки, всі штрафи та пені за попередні періоди не застосовувались до Позичальника та відповідно фінансового поручителя. Отже обсяг наявної на дату укладання Додаткового договору № 7 відповідальності поручителя повністю зменшувався та відповідав умовам п. 1.1. Договору поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язання за Кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Зазначені обставини також досліджувались Господарським судом Одеської області при розгляді справи №916/2943/17 та викладені в рішенні суду від 09 липня 2020 року.
Додатковими договорами розмір кредитної лінії без згоди поручителя не збільшувався, строк дії Кредитного договору також залишався незмінним до 29.12.2016.
Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 № 2011/20950/12, де зазначено.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (частина перша статті 654 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зі змісту вказаної норми випливає, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.
Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.
У зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 753/21637/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 758/8433/15-ц, від 18 грудня 2018 року у справі № 369/7339/16-ц, від 04 липня 2019 року у справі № 758/13055/16-ц.
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц зазначено, що висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов'язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов'язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов'язання.
Подібні висновки Верховного суду викладені у постановах від 26.04.2022 № 756/2784/15-ц; від 14.04.2022 № 278/1646/15-ц.
У відповідності до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, дослідивши умови договору поруки та додаткових угод до нього, які були підписані ОСОБА_3 , приходить до висновку про відсутність збільшення обсягу відповідальності поручителя та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до АТ «Ощадбанк» про визнання поруки припинено.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви АТ «Ощадбанк» було сплачено судовий збір у сумі 2 402 044,13 грн., оскільки позовні вимоги Банку задоволено частково, а саме у сумі 3 242 094,34 дол. США (що в еквіваленті на 04.07.2025 41,8116 грн./дол. США складає 135 557 151,70 грн.) та 80 135 748,23 грн., а всього 215 692 899,93 грн., що складає 55,4 % від заявлених вимог: 7 956 968,50 дол. США (що в еквіваленті на дату уточнення позовних 27.10.2020 28,3655 грн./дол. США - 225 703 389,98 грн.) та 163 555 007,05 грн., а всього 389 258 397,03 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_3 пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 330 732,45 грн..
Так як у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до АТ «Ощадбанк» відмовлено, то підстав для розподілу судових витрат немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.13,15,16, 525-526, 553-554, 625, 1048, 1050 ЦК України та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 80, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркава» про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17, код ЄДРПОУ 09328601), заборгованості за Договором кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 у сумі 80 135 748,23 грн. та 3 242 094,34 дол. США, у тому числі:
за траншами, виданими в національній валюті:
прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000,00 грн.;
прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом - 10 588 928,93 грн.;
пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) - 7 024 836,23 грн.;
пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 1 921 226,55 грн.;
3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 3 250 986,83 грн.;
3 % річних за несвоєчасне погашення процентів - 661 676,58 грн.;
інфляційні втрати по основному боргу - 13 642 751,68 грн.;
інфляційні втрати по простроченим процентам - 3 080 341,43 грн.;
за траншами, виданими в іноземній валюті:
прострочена заборгованість за основним боргом - 2 979 448,59 доларів США;
3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу - 242 224,95 доларів США;
3 % річних за несвоєчасне погашення процентів - 20 420,80 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17, код ЄДРПОУ 09328601) судовий збір у сумі 1 330 732,45 грн..
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркава» про визнання поруки припиненою відмовити в повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2025 року.
Суддя: