24 липня 2025 року м.Суми
Справа №581/591/24
Номер провадження 22-ц/816/636/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»
на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 серпня 2024 року у складі судді Кузьмінського О.В., ухвалене в селищі Липова Долина Сумської області,
в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»)звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи позовні вимоги тим, що 31 січня 2020 року відповідач підписав власноруч паспорт споживчого кредиту та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Відповідачу була відкрита відновлювальна кредитна лінія до 50 000 грн, тип кредитної картки - «Універсальна», строк кредитування 20 років, процентна ставка 43,2% річних. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредитну картку. В процесі користування рахунком відбулася зміна процентної ставки до 40,8%.
Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 16 червня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 65 889 грн 52 коп., яка складається із: 58 024 грн 48 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7865 грн 04 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач і просив стягнути на свою користь.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 серпня 2024 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 січня 2020 року, що виникла станом на 16 червня 2024 року, у розмірі 31776,71 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості частини тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі; в іншій частині - рішення суду залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином ознайомлений з його умовами, акцептував пропозицію банку, отримав кредитну картку, користувався кредитними коштами, а також визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії спрямовані на виконання укладеного договору. З виписки по рахунку вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами.
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 31 776,71 грн не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 31 січня 2020 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг (а.с. 18-25).
Вказана заява містить основні умови кредитування, зокрема тип кредиту відновлювальна кредитна лінія; сума/ліміт не перевищує 50000 грн для карт «Універсальна», 75000 грн для карт «Універсальна Gold»; строк кредитування 20 років; мета отримання кредиту на споживчі цілі; процентна ставка - 43,2% річних для карт «Універсальна», 42,0% - для карт «Універсальна Gold»; тип процентної ставки фіксована; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором тощо.
Відповідачка 31 січня 2020 року підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 38-42).
Також 10 вересня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка, зокрема містить істотні умов для кредитних карт «Універсальна» та «Універсальна Gold» (а.с. 6-17).
З довідки банку вбачається, що ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором № б/н було видано наступні кредитні картки №№: НОМЕР_1 (дата відкриття 31 січня 2020 року, термін дії - 12/23, тип картки - карта «Універсальна»); НОМЕР_2 (дата відкриття - 10 вересня 2021 року, термін дії - 08/25, тип картки - карта «Універсальна») (а.с. 56, на звороті).
Також позивачем на підтвердження своїх позовних вимог було надано виписку за договором (а.с. 33-37) та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с. 32).
За підрахунками банку станом на 16 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 65 889 грн 52 коп., з яких: 58 024 грн 48 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7865 грн. 04 коп. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 48-53).
Частково задовольняючи позов АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк погашав проценти за рахунок тіла кредиту, тим самим збільшив тіло кредиту на 26 247,77 грн. Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за суттю є платою за користування кредитними коштами. Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам, нарахованих на збільшене за рахунок процентів тіло кредиту, не може вважатися правильним, тому суд дійшов висновку, що банк не довів заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у заявленому розмірі. Стосовно стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про необхідність вирахування із заявленої суми безпідставно зарахованих процентів та стягнув на користь банку 31 776,71 грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду узгоджуються з вимогами закону та матеріалами справи.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується та судом першої інстанції встановлено, що сторонами справи було узгоджено всі істотні умови кредитного договору, зокрема розмір процентної ставки, строк та порядок погашення заборгованості, відповідальність за порушення виконання зобов'язання тощо.
Водночас слід зазначити наступне.
При зверненні до суду позивач ставив питання про стягнення з відповідача на свою користь 7865,04 грн заборгованості по процентам за користування кредитними коштами. З наданого банком розрахунку вбачається, що банк погашав проценти за рахунок тіла кредиту (4-та колонка розрахунку). Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Таким чином позивач безпідставно збільшив тіло кредиту і на збільшене за рахунок процентів тіло кредиту нараховував проценти. Отже, розрахунок заборгованості по процентам є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що банк не довів наявність заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у заявленому розмірі.
Стосовно вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, слід зазначити наступне.
Позивач при звернені до суду просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по тілу кредиту в розмірі 58 024,48 грн. Як вже зазначалося вище, місцевим судом було правильно встановлено обставину того, що банком було безпідставно збільшено тіло кредиту за рахунок процентів, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо присудження до стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 31 776,71 грн.
Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 375; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 19 серпня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов