24 липня 2025 року м.Суми
Справа №587/2320/24
Номер провадження 22-ц/816/672/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 серпня 2024 року у складі судді Черних О.М., ухвалене в м. Суми,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №278631943 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 15000 грн 00 коп., який зобов'язалася повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Однак свої зобов'язання за договором відповідачка не виконала, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 63683 грн 00 коп., з них: 15000 грн 00 коп. - заборгованість по кредиту, 48683 грн 00 коп. - заборгованість по несплаченим відсотками за користування кредитом. На підставі договорів факторингу право грошової вимоги по вказаному кредитному договору перейшло до ТОВ «Юніт Капітал». Тому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №278631943 від 18 жовтня 2021 року у розмірі 63683 грн 00 коп., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн 00 коп.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 27 серпня 2024 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що до матеріалів справи долучено платіжне доручення електронний перелік транзакцій з ідентифікацією та виписку з особового рахунку, якими підтверджується надання відповідачу кредитних коштів та існування кредитної заборгованості.
Наголошує на тому, що укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем за договором від 18 жовтня 2021 року не свідчить про недійсність передачі права вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору та підписання реєстру, договір факторингу був чинними. Зазначає, що право вимоги за кредитним договором від 18 жовтня 2021 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином. Завертає увагу на те, що позивачем були надані договори факторингу та реєстри боржників.
Відповідачем, у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №278631943, за умовами якого товариство надає позичальникові кредит на суму 15 000 грн 00 коп. строком на 30 днів, що є дисконтним періодом, (п. 1.7 договору), який може бути продовжено, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (а.с. 12-15).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV8ВN48 (а.с. 16).
Пунктами 1.8 та 1.12 договору сторони узгодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умовами якщо позичальником в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Сторони погодилися, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору на наступних умовах):
зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
за наступний день після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
До укладення кредитного договору, 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому їй була надана інформація щодо умов кредитування (а.с. 11-12).
Також, 18 жовтня 2021 року була сформована заявка на отримання грошових коштів в кредит (а.с. 17).
Згідно платіжного доручення від 18 жовтня 2021 року кошти в сумі 15 000 грн ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховані ОСОБА_1 за договором №278613943 від 18 жовтня 2021 року (а.с. 17, на звороті).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №278631943 від 18 жовтня 2021 року, за період з 18 жовтня 2021 року до 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість на загальну суму 38651 гр 00 коп., з яких 15000 грн 00 коп. - за тілом кредиту та 24108 грн 00 коп. - за відсотками (а.с. 34-35).
28 листопада 2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як клієнтом та ТОВ «Таліон Плюс», як фактором, укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактом зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Строк договору діє з моменту його підписання та закінчується 28 листопада 2019 року. (а.с. 66-71).
Право вимоги, у розумінні договору факторингу, означає всі права кредитора за кредитними договорами, у тому числі прав грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (п. 1.3 договору).
Додатковою угодою №19 від 28 листопада 2019 року внесено зміни до п. 8.2 договору, яким визначено строк дії договору до 31 грудня 2020 року (а.с. 25).
Додатковою угодою №26 від 31 грудня 2020 року сторони внесли зміни до договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01, викладено текст договору в новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2021 року (а.с. 27-31). Додатковою угодою №27 до договору факторингу від 28 листопада 2021 року продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року (а.с. 26).
З реєстру вправ вимоги №165 від 21 грудня 2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №278631943, укладеним 18 жовтня 2021 року з ОСОБА_1 у розмірі 39098 грн 00 коп. (а.с. 45-46).
Відповідно до розрахунку заборгованості, за договором №278631943 від 18 жовтня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» за період з 21 грудня 2021 року до 14 лютого 2022 року нараховано відсотки на загальну суму 24585 грн 00 коп. (а.с. 48).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», як фактором, укладено договір факторингу №05/0820-01, а 03 серпня 2021 року та 30 грудня 2022 року додаткові угоди до нього, на підставі яких ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах визначеним цих договором. Строк дії цього договору, з урахуванням змін внесених додатковими угодами від 03 серпня 2021 року №2 та від 30 грудня 2022 року №3, до 30 грудня 2024 року (а.с. 77-82).
Згідно реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року, ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», зокрема, за кредитним договором №278631943, укладеним 18 жовтня 2021 року з ОСОБА_1 , у розмірі 63683 грн 60 коп. (а.с. 49-51).
06 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» як клієнтом та ТОВ «Юніт Капітал» як фактором укладено договір факторингу №06/03/24, за яким ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Юніт Капітал» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №278631943, укладеним 18 жовтня 2021 року з ОСОБА_1 у розмірі 63683 грн 00 коп., що підтверджується реєстром боржників №1 від 06 березня 2024 року (а.с. 52-53, 72-75).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів перерахування коштів на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 15000 грн 00 коп. Також, суд визнав недоведеним факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором від 18 жовтня 2021 року, оскільки до матеріалів справи не було долучено договору факторингу від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», договору факторингу від 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» і реєстрів до цих договорів не було надано. Більш того, договори факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» укладені до виникнення у відповідача зобов'язань за договором від 18 жовтня 2021 року.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 18 жовтня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 278631943, який позичальник підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відповідно до платіжного доручення від 18 жовтня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картку відповідача грошові кошти в розмірі 15 000 грн 00 коп. Відтак, первісний кредитор свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.
Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив долучені до позовної заяви докази, в яких мається в тому числі договори факторингу та реєстри боржників до цих договорів, про відсутність яких вказував суд.
З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у п. 1.3. якого зазначено, що право вимоги - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Враховуючи положення договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача, оскільки реєстр права вимоги №165 від 21 грудня 2021 року підписано сторонами в межах дії договору факторингу, і після укладення договору № 278631943 від 18 жовтня 2021 року.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 278631943 від 18 жовтня 2021 року, що підтверджується реєстром прав вимоги №10 від 31 липня 2023 року, який був складений і підписаний сторонами в межах дії договору факторингу.
06 березня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 06/03/24, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним, що підтверджується реєстром прав вимоги від 06 березня 2024 року.
Копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором є помилковим, оскільки ТОВ «Юніт Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.
Також колегія суддів погоджується із розміром заборгованості за договором, що просить стягнути позивач на свою користь.
Умовами кредитного договору №278631943 від 18 жовтня 2021 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , було погоджено, зокрема строк кредитування - 30 днів (дисконтний період), який продовжується на 30 днів за умови сплати протягом дисконтного періоду всіх фактично нарахованих процентів. Також сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження загального строку дії договору, не більше 90 днів від дати закінчення дисконтного періоду.
З розрахунків заборгованості, проведених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №278631943 від 18 жовтня 2021 року вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 48683 були нараховані в межах дії договору та відповідно до узгодженого сторонами договору розміру.
Доказів на спростування наведеного розрахунку заборгованості за договором стороною відповідача надано не було.
З врахуванням зазначеного, рішення суду на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №278631943 від 18 жовтня 2021 року у розмірі 63683 грн 00 коп., з яких: 15000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 48683 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України також слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2422 грн 40 коп. та 3633 грн 60 коп. - за апеляційний перегляд справи.
Щодо вимог про стягнення правничої допомоги.
В суді першої інстанції інтереси позивача представляв адвокат Тараненко А.І.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано копії договору про надання правової допомоги №22/02/24-02 від 22 лютого 2024 року, додаткової угоди № 6 до договору про надання правничої допомоги №22/02/24-02 від 06 березня 2024 року, акту прийому-передачі наданих послуг від 06 березня 2024 року, згідно якого в суді першої інстанції надано послуг на загальну суму 5000 грн 00 коп. (а.с. 55-56, 61-63, 54).
З огляду на відсутність обґрунтованого клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, та задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача належить стягнути 5000 грн 00 коп., понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №278631943 від 18 жовтня 2021 року у розмірі 63683 гривні 00 копійок, судовий збір за розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 2422 гривні 40 копійок та 5000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 3633 гривні 60 копійок судового збору за апеляційне оскарження рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов