24 липня 2025 року м.Суми
Справа №577/4026/24
Номер провадження 22-ц/816/631/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року у складі судді Потій Н.В., ухвалене в м. Конотоп Сумської області,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») за допомогою засобів поштового зв'язку звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивувало тим, що 05 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 272736. Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Підписанням кредитного договору остання підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідачка підтверджує, що повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил.
08 січня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 08012024, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 17 872,80 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9872,80 грн - сума заборгованості за процентами.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 272736 в розмірі 17 872,80 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9872,80 грн - сума заборгованості за процентами.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 26 серпня 2024 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ»заборгованість за кредитним договором № 272736 від 05 лютого 2022 року у розмірі 17 872,80 грн.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази отримання нею кредитних коштів по кредитному договору № 272736 від 05 лютого 2022 року. Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що кредитний договір укладено саме в такій редакції, а п. 10 договору містить недостовірну інформацію.
Умови нарахування процентів вважає несправедливими відповідно до п. 5) ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад 50 відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Заявниця апеляційної скарги вважає, що фактична заборгованість за процентами складає 24 грн, але позивачем проведено власний розрахунок та проценти нараховано на власний розсуд.
Також зазначає, що позивач не надав документального підтвердження переходу до нього права вимоги, а також доказів повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги за кредитним договором.
26 травня 2025 року до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, зокрема просить поновити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Клопотання про поновлення строку мотивовано тим, що станом на 26 травня 2025 року ухвала про відкриття апеляційного провадження у вказаній справі на адресу позивача не надходила, а про те, що 23 квітня 2025 року було відкрито апеляційне провадження стало відомо в ході моніторингу судових справ.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Сумського апеляційного суду від 23 квітня 2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року. Судом встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу - протягом семи днів із дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відзив на апеляційну скаргу подано з пропуском зазначеного вище строку.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі відповідач отримав 24 квітня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 65).
З огляду на обставину отримання позивачем ухвали про відкриття апеляційного провадження 24 квітня 2025 року, суд визнає зазначені позивачем причини пропуску строку для подання відзиву на апеляційну скаргу неповажними, а відзив на апеляційну скаргу підлягає залишенню без розгляду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 2022 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений договір № 272736 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачка отримала позику у розмірі 8000 грн на строк 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою (якщо споживач є учасником програми лояльності), виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (а.с. 5-11).
Пунктом 1.1 договору визначено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІТС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході.
Підпунктами 1.5.1. та 1.5.2 договору передбачені наступні процентні ставки: стандартна процентна ставка - 1,90% в день; знижена процентна ставка - 0,0,1%.
Відповідно до п. 2.1 договору кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2.- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Пунктом 10.6. договору передбачено порядок укладення договору та створення електронних підписів, зокрема визначено, що договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/ зазначений в цьому договорі. Введення споживачем одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 05.02.2022 21:29:57.
Також 05 лютого 2022 року відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 12-13).
08 січня 2024 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (клієнт) був укладений договір факторингу №08012024, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить боржнику. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с. 14-16).
З витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 272736 у розмірі 17872,80 грн, з яких 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9872,80 грн - сума заборгованості за процентами (а.с. 18).
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 08 січня 2024 року заборгованість відповідачки за договором № 272736 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05 лютого 2022 року становить 17 872,80 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9872,80 грн - заборгованість за процентами (а.с. 19-20).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не заперечувала факт укладення кредитного договору та отримання 8000 грн від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». Крім того, в письмовій заяві остання визнала 8000 грн заборгованості за основною сумою кредиту. Стосовно стягнення заборгованості за процентами, суд зазначив, що, підписуючи договір про надання споживчого кредиту, відповідачка погодилася з його умовами, в тому числі і в частині строків кредитування та розміру процентів за користування кредитними коштами, тому нарахування процентів в розмірі 9782,80 грн підтверджується умовами укладеного договору. Таким чином, враховуючи, що позивачем набуто право вимоги за кредитним договором, укладеним 05 лютого 2022 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , остання зобов'язання щодо повернення кредитної заборгованості за цим договором не виконала, а тому права позивача порушені та підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки тіла кредиту та процентів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» (тут і далі на час виникнення спірних правовідносин) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1 ст. 642 ЦК України).
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності доказів отримання відповідачкою кредитних коштів за договором від 05 лютого 2022 року колегія суддів зауважує, що в суді першої інстанції відповідачка в письмовій заяві визнала позов в частині стягнення з неї заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 8000 грн, тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню (а.с. 41).
З приводу тверджень ОСОБА_1 , що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що кредитний договір укладено саме в наданій редакції, слід зазначити, що кредитний договір № 272736 від 05 лютого 2022 року укладено в електронній формі, паперову копію якого позивачем було надано суду на підтвердження своїх позовних вимог. Підписавши електронний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчила у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору на інших умовах відповідачка суду не надала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що за умовами договору розмір заборгованості за процентами складає 24 грн. З цього приводу слід зазначити наступне.
В таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит обраховано розмір процентів 24 грн за зниженою процентною ставкою у разі, якщо клієнт виконає умови кредитного договору. Водночас з огляду на те, що відповідачка не виконала умови кредитного договору щодо вчасного повернення суми кредиту, тому в даному випадку проценти були нараховані відповідно до п. 1.5.1 договору за стандартною процентною ставкою 1,90% в день протягом строку кредитування. При цьому, оскільки у відповідачки на дату закінчення строку кредитування була наявна заборгованість за кредитом, тому строк кредитування було продовжено відповідно до умов п. 4.3.1 кредитного договору.
Стосовно тверджень відповідачки, що умови кредитного договору щодо розміру процентів є несправедливими, колегія суддів зауважує, що проценти, передбачені умовами кредитного договору, за своєю суттю є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».Перед укладенням договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, й щодо розміру процентів за користування кредитними коштами, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Підписавши кредитний договір, відповідачка погодилася на запропонований розмір процентів за користування кредитними коштами та зобов'язалася їх сплатити.
Крім того, відповідачка із зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру процентів у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не зверталася, а відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що нарахування процентів в розмірі 9782,80 грн підтверджується умовами укладеного договору.
Факт відступлення права вимоги за кредитним договором № 272736 від 05 лютого 2022 року підтверджується договором факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року, Актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року та Витягом з Реєстру боржників до договору факторингу № 08012024 від 08 січня 2024 року.
Відповідачка стверджує, що вона не була повідомлена про відступлення права вимоги за кредитним договором. З цього приводу колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 не надала суду доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», а неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення заборгованості. Таким чином, із боржниці на користь нового кредитора підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов