Справа № 390/853/25
Провадження № 2-а/390/8/25
24.07.25 Кропивницький районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Бойко І.А.,
при секретарі - Кондратовій Г.О.,
представника позивача - Нетиса В.Ю.
представника третьої особи - Забари Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1/5020 від 03.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. В обґрунтування позову зазначає, щопостанова складена з грубим порушенням процедури, обставини, викладені в ній, не підтверджуються жодним доказом, тому, на думку позивача, вказана постанова є неправомірною та не може створювати юридичних наслідків. В 2000 році позивач у віці 16 років пройшов ВЛК,за результатами якого був визнаний непридатним по зору, та в 2011 році по досягненню 27 років отримав військовий квиток (білий) з відміткою про виключення з військового обліку. У лютому 2022 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для поновлення військово - облікових даних, натомість установа вилучила військово-обліковий документ у позивача, не пояснивши для чого. В період з березня 2022 року по квітень 2025 року позивач письмово та усно неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 для повернення військово-облікового документа, однак документ не повертали. Письмові заяви позивача до розгляду не приймалися. 27.03.2025 позивач був зупинений представниками відповідача для незрозумілої перевірки, внаслідок чого склалась незрозуміла постанова.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що надав працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 свій військово - обліковий документ в електронній формі у застосунку "Резерв+".
Позивач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та зазначив, що ОСОБА_1 пред'являв військово - обліковий документ у застосунку "Резерв+", однак працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 на це не звернули увагу та склали протокол та постанову. На даний час ОСОБА_1 проходить військову службу.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 був у них на обліку, однак був знятий з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання. Також зазначила, що працівники ТЦК та СП не мають права скадати протокол за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якщо особа пред'явила військово-обліковий документ із застосунку "Резерв+".
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, враховуючи, що представником ІНФОРМАЦІЯ_3 подано відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе провести розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в поданому до суду відзиві просиву задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив зазначив, що ОСОБА_1 , перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_4 не пред'явив свій військово-обліковий документ у зв'язку з його відсутністю. Свідком правопорушення був залучений ОСОБА_2 - старший офіцер мобілізаційного відділення. Уповноваженою особою, капітаном ОСОБА_3 27.03.2025 було складено відносно ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-КУпАП.
Вказує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 07.02.2001 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку з непридатністю до військової служби; 14.10.2004 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 16.05.2023 взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 . 16.05.2023 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , як особа яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв'язку із внесенням змін 18.05.2024 до Закону №2232-ХІІ були змінені підстави щодо виключення з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави, оскільки наразі відповідно до пункту 2 частини 5 статті 37 Закону № 2232-ХІІ з військового обліку військовозобов'язаних знімаються особи, які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру, після чого на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 вищевказаного НПА особи, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, підлягають взяттю на військовий облік.
27.03.2025 ОСОБА_1 було поновлено на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 на підставі його заяви та висновку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , оскільки ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Суд установив, що 03.04.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 - Король О. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення №1/5020, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Зі змісту даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.25 порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 16.05.2024 №560, а саме: 27.03.2025 під час дії в Україні особливого періоду не мав при собі військово-обліковий документ.
Представником відповідача до суду надано пояснення свідка ОСОБА_4 - працівника ІНФОРМАЦІЯ_9 , з якого вбчається, що 27.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_9 був доставлений ОСОБА_1 , який не мав при собі військово-облікового документа. Капітан ОСОБА_3 запитав у ОСОБА_1 , чи мав він можливість пред'явити військово-обліковий документ, однак ОСОБА_1 повідомив, що не має телефону і застосунок "Резерв+" постійно вибиває.
З наданого позивачем скріншоту з застосунку "Резерв+" вбачається, що ОСОБА_1 на виконання вимог ч.3 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" 22.07.2024 оновив свої облікові дані.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
У відповідності до положень ст. 235 КУпАП Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи , організація медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з п. 49 вищевказаного Порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р.№ 3633-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа (п. 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560 від 16.05.2024).
Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 року (далі Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа) передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа.
Пунктом 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа передбачено, що у військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду, що містить відомості про зазначений документ (далі QR-код військово-облікового документа) (за наявності таких відомостей), та серед іншого: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові; 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 6) окремий номер запису у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього.
Пунктами 9-11 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа передбачено, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу. Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Перевірка військово-облікового документа в електронній формі здійснюється шляхом зчитування QR-коду ініціатором перевірки за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості військово-облікового документа в електронній формі у формі інформаційного повідомлення. QR-код повинен бути придатним для зчитування технічними засобами ініціатора перевірки, цілісним, неушкодженим, нанесеним на будь-який носій достатнього розміру та необхідної контрастності. Підставою непідтвердження військово-облікового документа в електронній формі є непридатність QR-коду для зчитування технічними засобами.
Випадки видачі військово-облікового документа на бланку за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку визначені п. 14 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа.
Як встановлено з матеріалів справи, на момент перевірки, у позивача військово-обліковий документ в паперовій формі був відсутній, однак він наявний у електронному вигляді у застосунку "Резерв+" .
Зокрема, такі висновки відповідають положенням ст. 9 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якої військовозобов'язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та яким, серед інших, оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, а також з пунктами 14, 15, 16 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, які передбачають випадки видачі такого документа та обов'язки щодо належного зберігання такого.
За правилами пункту 2 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Пунктом 7 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа, передбачено, що військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду (далі - QR-код військово-облікового документа).
За правилами пункту 8-1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до пункту 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Функціонування «Резерв+» регулюється, зокрема, ЗУ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII), який, в тому числі, визначає поняття електронного кабінету (Стаття 14-1), Наказом Міністра оборони України від 29 квітня 2024 року про створення інформаційно-комунікаційної системи для доступу до електронного кабінету військовозобов'язаного. Порядок формування та використання електронного військово-облікового документа визначається постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону №1951-VIII електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що «Резерв+» є тим додатком, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин, пред'явлення даних «Резерв+» з відповідним QR-кодом, є виконанням військовозобов'язаним вимог частини 6 статті 22 Закону №3543.
Як вбачається, з покаказів свідка ОСОБА_4 під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_1 був відсутній телефон.
В той же час, позивач вказує на зворотнє.
Крім того, суд зауважує, що працівники ТЦК та СП мають доступ до реєстру "Оберіг" та мали можливість перевірити наявність у ОСОБА_1 військово - облікового документа.
Як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, позивач ОСОБА_1 на виконання приписів ЗУ «Про мобілізаційну підготовку на мобілізацію» оновив свої військово-облікові дані в системі «Резерв +» 22.07.2024, що підтверджується наданою позивачем роздруківкою електронного військово-облікового документу.
Відповідно до Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 532 Уповноважені представники ТЦК та СП (далі - уповноважені представники), під час перевірки військово-облікових документів, фіксування порушень, мають застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації. Під час здійснення фото- та відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки уповноваженими представниками військово-облікових документів портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях або іншим способом, який забезпечує відеозйомку.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, в протоколі № 1/4491 про адміністративне правопорушення від 27.03.2025, та в оскаржуваній постанові №1/5020 від 03.04.2025 відсутні посилання на фото- та відеофаксацію вчинення порушення ОСОБА_1 . У протоколі зазначено, що факт вчиненого ОСОБА_1 правопорушення підтверджує свідок ОСОБА_5 .
У ході розгляду справи, відповідачем не спростовано обставин пред'явлення позивачем 27.03.2025 представнику відповідача (працівнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ) електронного військово-облікового документу, який був сформований за допомогою «Резерв+», та не надано відповідного відеозапису порушення, хоча уповноважений представник ТЦК та СП зобов'язані здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
До пояснень ОСОБА_5 суд ставиться критично, оскілький він є працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 та може бути заінтересованою особою у притягненні ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст. 210-КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, всупереч обов'язку доказування, представником ІНФОРМАЦІЯ_3 , не надано жодного доказу, на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-3 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у протоколі й в оспорюваній постанові, та не підтверджується жодними іншими доказами.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинуватість до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Всі сумніви щодо скоєння правопорушення тлумачаться на користь особи, що притягується до відповідальності.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08.11.2018 р. по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі №743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі №524/5536/17.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями норм чинного законодавства, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить висновку про скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).
З урахуванням викладеного, судом висвітлено істотні аспекти доводів сторін та не надається детальна відповідь на інші аргументи, використані сторонами, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не впливають на висновки суду.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 9, 72-78, 132, 139, 241-248, 250, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 № 1/5020 від 03.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП - закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня складання повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Бойко