17.07.2025
ЄУН 389/4226/24
Провадження №2/389/1019/24
Рішення
іменем України
(заочне)
17 липня 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Свеа Фінанс» 26.11.2024 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02.08.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z06.21653.005532863, відповідно до умов якогобанк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит в розмірі 55 700 грн на строк 12 місяців зі сплатою відсотків в розмірі 21,99% річних, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути отримані кошти у визначений строк та сплатити проценти за користування кредитом. Банк свої зобов'язання за договором виконав, однак позичальник виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Надалі, 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу №01.02-31/23, за умовами якого ТОВ «Свеа Фінанс» отримало право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.21653.005532863 від 02.08.2019. Оскільки ОСОБА_1 продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 85 564 грн 95 коп, з яких: заборгованість за основним боргом - 30 739 грн 75 коп, заборгованість за відсотками - 22 876 грн 14 коп, заборгованість за іншими процентними платежами - 31 949 грн 06 коп.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, однак разом з позовом подала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тому числі в порядку ч.13 ст.128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.
Згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився без поважних причин, у встановлений судом строк відзив на позов не подав, представник позивача не заперечувала проти заочного вирішення справи, тому розгляд справи проводиться заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.08.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №Z06.21653.005532863, який підписаний ОСОБА_1 власноруч.
Відповідно до розділу 1 договору Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 55 700 грн на строк 12 місяців, тобто до 02.08.2020, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 21,99% річних, тип процентної ставки - змінюваний, а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами договору.
Згідно з умовами договору банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит у розмірі 55 700 грн, а позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний у договорі рахунок страховика. Плата за обслуговування кредитної заборгованості - 1,60% щомісячно від початкової суми кредиту.
Свої зобов'язання за кредитним договором АТ «Ідея банк» виконало, що підтверджується ордерами-розпорядженнями №1 та №2 про видачу кредиту і про сплату страхового платежу, які містяться в матеріалах справи.
Надалі, між сторонами 22.12.2021 укладено додаткову угоду №Z06.21653.005532863/1 до кредитного договору №Z06.21653.005532863, відповідно до якої сторони визнають та підтверджують наявність боргу позичальника за кредитним договором станом на дату укладання цієї угоди в сумі 70 461 грн 70 коп, який складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 34 935 грн 95 коп, із заборгованості за платою (комісією) за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 20 387 грн 52 коп, заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 15 138 грн 23 коп.
Відповідно до п.2 зазначеної додаткової угоди сторони домовилися про дострокове припинення кредитного договору після виконання позичальником повернення боргу за кредитним договором та визначили наступний порядок повернення боргу за кредитним договором:
- п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 повернення банку в строк не пізніше 5 банківських днів від дати укладання додаткової угоди частини заборгованості за кредитом в сумі 5 800 грн, повернення банку в строк не пізніше 180 календарних днів від дати укладення додаткової угоди заборгованості за кредитом в сумі 15 161 грн 57 коп.
Відповідно до п.2.5 додаткової угоди, за умови своєчасного та у зазначеному розмірі виконання вищевказаної умови за угодою банком здійснюється прощення позичальнику боргу за кредитним договором у розмірі 49 500 грн 13 коп.
Згідно з п.3 додаткової угоди вищевказані умови вступають у силу лише у випадку виконання боржником своїх зобов'язань, у протилежному випадку додаткова угода припиняє чинність.
Також ОСОБА_1 22.12.2021 власноруч написано заяву на ім'я голови правління банку, згідно з якою він приймає умови додаткової угоди.
Як слідує з квитанції №8212528 від 22.12.2021, долученої до матеріалів справи відповідачем, ОСОБА_1 сплачено 5 800 грн на виконання вказаної додаткової угоди.
В свою чергу, відомості щодо сплати ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 15 161 грн 57 коп відповідно до пункту 2.1.3 додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.
Надалі, 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу №01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників №1 від 25.07.2023 та розрахунку заборгованості по кредитному договору №Z06.21653.005532863 від 02.08.2019, ТОВ «Свеа фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 85 564 грн 95 коп, з яких: заборгованість за основним боргом - 30 739 грн 75 коп, заборгованість за відсотками - 22 876 грн 14 коп, заборгованість за комісіями - 31 949 грн 06 коп.
Таким чином, 25.07.2023 відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №Z06.21653.005532863 від 02.08.2019 щодо боржника ОСОБА_1 від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Свеа Фінанс», яке набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку, здійсненого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.21653.005532863 від 02.08.2019 складає 85 564 грн 95 коп, з яких: заборгованість за основним боргом - 30 739 грн 75 коп, заборгованість за відсотками - 22 876 грн 14 коп, заборгованість за комісіями - 31 949 грн 06 коп.
Здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.
Так, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За правилом ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто обов'язок доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.76, 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином судом встановлено, що ТОВ «Свеа Фінанс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за спірним кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом власноручного підписання договору. Уклавши спірний кредитний договір та додаткову угоду до нього на умовах, викладених в них, ОСОБА_1 тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були закріплені в договорі та додатковій угоді.
Умови та порядок надання кредиту, нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а також умови дострокового припинення кредитного договору були визначені та узгоджені сторонами і такі умови договору та додаткової угоди ОСОБА_1 не були оспорені, а отже, відповідно до ст.628, 629 ЦК України, є обов'язковими до виконання.
Також суд враховує, що підписанням додаткової угоди №Z06.21653.005532863/1 від 22.12.2021 до спірного кредитного договору ОСОБА_1 визнав факт укладення кредитного договору від 02.08.2019 №Z06.21653.005532863 та наявну за ним заборгованість (станом на 22.12.2021), погодився з розміром такої заборгованості та підтвердив наявність зобов'язання з повернення грошових коштів за цим договором. При цьому, внесений ОСОБА_1 платіж в сумі 5 800 грн на виконання вимог додаткової угоди від 22.12.2021 також відображено у виписці за рахунком.
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 повернув кредит та нараховані відсотки у строк та в порядку, що сторони погодили у додатковій угоді від 22.12.2021, а отже відповідно до п.2.5, 3 додаткової угоди прощення позичальнику боргу за кредитним договором не відбулося, додаткова угода припинила чинність.
Отже, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти, користувався ними та періодично частково виконував зобов'язання щодо їх повернення, однак в порушення зазначених умов договорів ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 30 739 грн 75 копта заборгованості за відсотками в сумі 22 876 грн 14 копобґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Разом з тим, з наданого позивачем паспорту споживчого кредиту, додаткової угоди до кредитного договору, розрахунку заборгованості первісного кредитора та витягу з реєстру боржників встановлено, що вимога в позовній заяві про стягнення з відповідача заборгованості за іншими процентними платежами в сумі 31 949 грн 06 коп по суті є вимогою про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.
В свою чергу, з 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
За додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності) сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.1 та ч.2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.
В п.1.5 підписаного сторонами спірного кредитного договору та у паспорті споживчого кредиту, який є додатком до нього, зазначено, що під час користування кредитом Банк надає позичальнику послуги зі щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором, за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 паспорту споживчого кредиту як «інші послуги банку» - 1,60% щомісячно від початкової суми кредиту.
Водночас, матеріали справи не містять інформації про «інші послуги банку», фактичний перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надавалися позивачу та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту. В кредитному договорі такі відомості також не зазначені.
Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23.
Виходячи з наведеного, вимоги позивача щодо стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 31 949 грн 06 коп задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 517 грн 88 коп.
Керуючись ст.3, 6, 205, 207, 512, 526, 610, 612, 625, 626-628, 638, 639, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 263, 264, 265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором кредиту №Z06.21653.005532863 від 02.08.2019 в розмірі 53 615 (п'ятдесят три тисячі шістсот п'ятнадцять) грн 89 коп, з яких: 30 739 грн 75 коп заборгованість за основним боргом, 22 876 грн 14 коп заборгованість за відсотками.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 31 949 грн 06 коп, відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 1 517 (одна тисяча п'ятсот сімнадцять) грн 88 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місце знаходження: бульвар Вацлава Гавела,6, м.Київ, 03124, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва