Справа № 390/78/25
Провадження № 2-о/390/3/25
"14" липня 2025 р.Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Бойко І.А.,
при секретарях - Молошенко Ж.А., Кондратовій Г.О.,
за участю представника заявника - ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи в/ч НОМЕР_1 - Коваленка Р.М. (в режимі відеоконференції),
представника заінтересованої особи МО України - Андрієнка К.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування особи на утриманні,
ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт перебування на утриманні свого онука - військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , 23.12.1995, який зник без вісти 26.09.2024 під час виконання завдань та обов'язків військової служби в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області. В обґрунтування заяви зазначає, що вона є бабусею ОСОБА_4 , який дружини та дітей не має. Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , яка є дочкою заявниці, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батько - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом із ОСОБА_4 вони проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 . В силу свого похилого віку та наявності хвороб (параліч) заявниця потребує матеріального утримання з паліативним доглядом вдома. Оскільки її пенсії вистачало лише на продукти харчування, належне матеріальне утримання забезпечував її онук ОСОБА_4 , який здійснював оплату комунальних послуг, купівлю необхідних ліків, памперсів, вирішував інші фінансові питання по господарству. Після мобілізації до Збройних Сил України ОСОБА_4 продовжував її утримувати та постійно надсилав відповідні кошти. Через неможливість її пересування кошти ОСОБА_4 безпосередньо пересилав на рахунок своєї сестри ОСОБА_6 . Інших джерел для існування заявниця не має, а кошти онука були для неї постійним та основним джерелом доходів. Після того, як її онук ОСОБА_4 зник без вісти, заявниця звернулась до військової частини з приводу отримання грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю ОСОБА_4 , проте отримала відмову через відсутність правових підстав, оскільки вона не є особою, статус якої передбачений Порядком № 884 для отримання такого грошового забезпечення. З метою встановлення факту перебування на утриманні свого онука ОСОБА_4 в судовому порядку вона звернулася в суд.
В письмовому поясненні представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Андрієнко К.О. зазначив, що за військовослужбовцем, який є безвісно відсутнім, зберігаються виплати у розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення. Вказане грошове забезпечення виплачується членам сім'ї військовослужбовця, а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовця. Крім того утримання може бути повним або частковим. Повне утримання має місце, коли у члена сім'ї відсутні інші джерела доходу, крім допомоги годувальника. Часткове утримання означає, що особа мала власні джерела доходу, однак допомога годувальника була постійним (систематично протягом певного періоду часу) і основним джерелом засобів до існування такого члена сім'ї. Доказами такої допомоги можуть бути зокрема листи ділового спілкування щодо перебування на утриманні, довіреність на право розпоряджатися грошовими коштами з рахунку, документи на підтвердженні одержання грошей від годувальника. У зв'язку з чим, представник цього відповідача просив відмовити у задоволенні заяви.
Представник заінтересованої особи в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 у своїх письмових поясненнях зазначив, що згідно із статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України від 08.10.2024 №3995-IX), на випадок безвісного зникнення військовослужбовця, його грошове забезпечення виплачується: 1) дружині (чоловіку); 2) законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей; 3) дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам; 4) батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності перелічених вище членів сім'ї військовослужбовця, грошове забезпечення виплачується: 1) повнолітнім дітям; 2) рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. До внесення змін згідно із Закону України від 08.10.2024 №3995-IX, приписи статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також включали - особу, яка перебуває на утриманні військовослужбовця. Але, згідно із довідки Первозванівської сільської ради від 16.10.2024, ОСОБА_4 має сестру - ОСОБА_2 . Крім цього, згідно із додатків до заяви ОСОБА_3 про отримання грошового забезпечення, батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5 , об'єктивна інформація про якого в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 відсутня. Таким чином, між членами сім'ї військовослужбовця може мати спір про право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця. Так само, спір щодо правомірності виплат може мати місце між військовою частиною НОМЕР_1 та членами сім'ї військовослужбовця. Військова частина права на грошове утримання не має. Зважаючи на очевидність того факту, що представник ОСОБА_3 подав заяву до суду з метою отримання судового рішення, яким обґрунтувано вимогу на отримання грошового забезпечення ОСОБА_4 , представник військової частини просив відмовити у задоволенні заяви.
В судовому засіданні представник заявника адвокат Холоденко Р.В. заяву про встановлення факту, що має юридичне значення підтримав, просив її задовольнити з підстав, наведених у заяві. Пояснив, що після зникнення ОСОБА_4 відповідне сповіщення отримала ОСОБА_3 . До зникнення без вісти ОСОБА_4 надавав своїй бабусі матеріальну допомогу. Реалізувати свої права на отримання грошового забезпечення заявниця може лише після підтвердження факту перебування на утриманні у ОСОБА_4 .
Представник заінтересованої МО України - Андрієнко К.О. суду пояснив, що Міноборони не було учасником цих правовідносин, не може підтвердити чи спростувати викладені обставини. Факт перебування ОСОБА_3 на утриманні у ОСОБА_4 не підтверджено, виписка з банківського рахунку свідчить, що ОСОБА_4 здійснював перекази своїй сестрі ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , тому слід виявити спір про право між суб'єктами отримання коштів. Просив відмовити у задоволенні заяви.
Представник заінтересованої особи в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 заперечив проти задоволення заяви ОСОБА_3 , оскільки у зниклого без вісти ОСОБА_4 є сестра, яка згідно закону має право на отримання грошового забезпечення. В той же час бабуся ОСОБА_4 такого права не має. У військовій частині відомості про склад сім'ї безвісти зниклого ОСОБА_4 відсутні. Крім того, представник військової частини зазначив, що свідоцтво про смерть ОСОБА_5 не може бути враховано, в якості доказу смерті останнього, оскільки видано на тимчасово окупованій території та неналежним органом.
Заінтересована особа ОСОБА_2 суду пояснила, що після мобілізації ОСОБА_4 останній продовжував пересилати грошові кошти для ОСОБА_3 . Перекази здійснювались на її рахунок, проте вона їх витрачала на утримання ОСОБА_3 . Крім того, за погодженням брата вона витрачала кошти на утримання будинку, в якому вони спільно проживають, у тому числі комунальні послуги. Їй відомо, що після зміни законодавства вона має право на отримання грошового утримання брата, проте про свій намір звернутися до військової частини щодо отримання грошового утримання ОСОБА_4 вона суду не зазначила. Спору щодо коштів брата між нею та ОСОБА_3 не має, оскільки бабуся їх виховувала з дитинства через розлучення батьків, тому між ними склались нормальні сімейні стосунки. Заяву про встановлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 визнала та просила її задовольнити.
Допитана судом свідок ОСОБА_8 пояснила, що до того, як її син ОСОБА_9 у 2018 році одружився з ОСОБА_10 , остання проживала разом з братом ОСОБА_4 , своєю матір'ю ОСОБА_11 та бабусею ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_11 свідок неодноразово була в гостях у сина, тому їй відомо, що ОСОБА_4 став фактичним господарем та утримував родину та домогосподарство. В офіційному шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_4 не перебував, власних дітей у нього не має. Після погіршення стану здоров'я ОСОБА_3 втратила можливість самостійно пересуватися, тому потребує сторонньої допомоги. Зі слів ОСОБА_2 свідку відомо, що ОСОБА_4 після мобілізації продовжив перераховувати кошти на оплату комунальних послуг та ліки для ОСОБА_3 . На даний час за ОСОБА_3 догляд здійснює ОСОБА_2 без встановлення офіційної опіки, однак коштів останньої недостатньо, оскільки вона має власних дітей, яких матеріально забезпечує.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він доводиться чоловіком ОСОБА_2 , братом якої є ОСОБА_4 . ОСОБА_4 до війни проживав з ОСОБА_3 та купував їй ліки, памперси, та продукти харчування, оскільки невеликий розмір пенсії, яку отримувала ОСОБА_3 , було недостатньо, вона з 2022 року не ходить та потребує сторонньої допомоги. Після мобілізації ОСОБА_4 він продовжував пересилати гроші для утримання ОСОБА_3 на банківський рахунок ОСОБА_2 . Фактично гроші, які надавав ОСОБА_4 , є постійними джерелом утримання ОСОБА_3 .
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що заява про встановлення факту перебування на утриманні підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Суд установив та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Бережинською сільською радою, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_11 (а.с.55).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_10 , батьками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_11 (а.с.57).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 дочкою ОСОБА_3 є ОСОБА_12 (а.с.56).
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.70).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого в Автономній Республіці Крим, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.71).
З витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану № 0047542531, 00047542570, 00047542490, 00047542450 вбачається, що відносно ОСОБА_4 відсутні відомості про реєстрацію ним шлюбу, усиновлення ним дітей та встановлення його батьківства (а.с.135-139).
На ухвалу суду щодо витребування витягів про державну реєстрацію народження дітей, батьками яких записані ОСОБА_5 та ОСОБА_11 начальник Кропивницького ВДРАЦС у Кропивницькому районі Кіровоградської області надав відповідь № 679-33.8-12 від 18.06.2025, в якій зазначив, що для отримання актових записів цивільного стану, або витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян у запиті необхідно зазначити прізвища, ім'я, по батькові та дату народження особи, щодо якої витребується документ.
З довідки Бережинського старостинського округу Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 6/0856 від 23.10.2024 вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживала його бабуся ОСОБА_13 , яка перебувала на його утриманні (а.с.47).
Відповідно до довідки Бережинського старостинського округу Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 6/0855 від 23.10.2024 разом із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають бабуся - ОСОБА_13 , сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік сестри - ОСОБА_9 (без реєстрації), племінник - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , племінниця - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , племінниця - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.48).
Згідно із висновком про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 198 від 25.10.2024 ОСОБА_3 рекомендовані отримання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.54).
З відповіді КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Аджамської сільської ради ОСОБА_3 діагностовано гіпертонія з ускладненням, інсульт з порушенням мозкового кровообігу (а.с.49-51).
Відповідно до довідки сімейного лікаря від 23.10.2024 ОСОБА_3 з 2022 року страждає на гостре порушення мозкового кровообігу. Потребує постійного нагляду та придбання памперсів і постійного лікування (а.с.53).
Відповідно до довідки за реквізитами та виписки з банківського рахунку, наданої АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_3 відкрито рахунок у зазначеній установі та здійснювалися зарахування пенсії в наступних розмірах: у 2021 році - 2100 грн, у 2022 році - 2500 грн, у 2023 році - 2600 грн, у 2024 році - 2725 грн (а.с.67-69, 132).
З виписки по банківському рахунку, яку надало АТ КБ «Приватбанк» та відкритому на ім'я ОСОБА_2 , вбачається, що в період з 03.03.2022 по 12.09.2022 від ОСОБА_4 регулярно здійснювалися перекази, в тому числі на значні суми (а.с.60-66).
З матеріалів службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 27.09.2024 № 2927, вбачається, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 119 від 27.02.2022 та записів військового квитка серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 27.02.2022 призваний на військову службу по мобілізації. З наказів командира в/ч НОМЕР_1 № 274 від 27.09.2024, № 2436 від 16.10.2024 ОСОБА_4 вважати таким, що зник без вісти 26.09.2024 під час виконання обов'язків військової служби. Продовжено виплачувати грошове забезпечення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016 (а.с.14-46).
Згідно зі сповіщенням № 344 (вих № 8/16649 від 11.10.2024), ОСОБА_2 повідомлено, про зникнення без вісти її брата ОСОБА_4 під час виконання завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, уході ведення бойових дій в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області (а.с.11).
Відповідно до заяви від 17.10.2024 ОСОБА_3 звернулася до командира в/ч НОМЕР_1 щодо виплати їй грошового забезпечення зниклого без вісти ОСОБА_4 (а.с.120).
З листа № 1060/7505 від 21.10.2024 вбачається, що командир в/ч НОМЕР_1 повідомив ОСОБА_3 , що правові підстави для виплати їй як бабусі ОСОБА_4 його грошового утримання відсутні, оскільки ОСОБА_3 не є особою, факт утримання якої підтверджений документально (а.с.12-13).
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення
Встановлення факту утримання ОСОБА_4 позивачки обумовлено необхідністю оформлення документів для отримання заявницею відповідного грошового забезпечення ОСОБА_4 , за рахунок якого він раніше її утримував.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 17.06.2021 року по справі № 161/10157/20 справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- від таких фактів мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Твердження представника заінтересованої особи в/ч НОМЕР_1 щодо можливого спору про право на грошове забезпечення ОСОБА_4 , суд відхиляє, оскільки спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав стороною цивільних правовідносин і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Про наявність спору про право свідчить заперечення одного із суб'єктів правовідносин проти права іншого суб'єкта, не визнання такого права та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
ОСОБА_3 звернулася в суд з метою встановлення факту перебування на утриманні свого онука ОСОБА_4 , який зник без вісти, оскільки від такого юридичного факту залежить можливість отримання нею грошового забезпечення, що нараховується ОСОБА_4 . У зв'язку зі зникненням без вісти ОСОБА_4 утримання ним ОСОБА_3 припинено.
Коло учасників судового розгляду свідчить, що заінтересованими особами у даній справі, чиї права та інтереси можуть бути зачеплені рішенням суду, є ОСОБА_2 та дві юридичні особи. У той же час вказані юридичні особи не можуть претендувати на грошове утримання ОСОБА_4 , оскільки воно належить останньому, що також підтвердив представник в/ч НОМЕР_1 .
У той же час ОСОБА_2 після доведення до її відома належного їй права отримання грошового отримання брата ОСОБА_4 пояснила суду, що між нею, братом . ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_3 існують нормальні сімейні відносини. ОСОБА_4 утримував ОСОБА_3 та продовжував таке утримання після мобілізації.
Факт незадовільного стану здоров'я, потребу в сторонній допомозі та матеріальному утриманні і наданні утримання ОСОБА_4 . ОСОБА_3 також підтвердили і допитані судом свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , пояснення яких повністю узгоджуються з письмовими доказами, тому ставити під сумнів пояснення свідків у суд немає підстав.
Крім того, ОСОБА_2 після пояснення представником військової частини про належне їй права на отримання грошового забезпечення ОСОБА_4 , не висловила свого наміру отримувати грошове утримання ОСОБА_4 . Заяву про встановлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 визнала та не заперечувала проти її задоволення.
Інші особи, які мають правовий інтерес у встановленні факту перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 відсутні, оскільки останній одружений не був, у фактичних шлюбних відносинах не перебував, дітей не має.
Вищезазначене свідчить про відсутність спору про право у даній справі, а його пошук не є метою розгляду справи в порядку окремого проваджєення, оскільки суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Стосовно твердження представника заінтересованої особи щодо неналежного підтвердження смерті батька зниклого безвісти ОСОБА_4 - ОСОБА_5 суд зазначає таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність, узгодженість і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що під час розгляду справи, знайшли підтвердження обставини, на які посилається заявниця, тому вони є такими, що дозволяють встановити факт перебування заявниці ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 , тому суд вважає, що її заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 77-80, 95, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування особи на утриманні, - задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на утриманні свого онука - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник без вісти 26.09.2024 під час виконання завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, уході ведення бойових дій в районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
заявник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ;
Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ;
Міністерство оборони України, м. Київ, поштовий індекс 03168, код ЄДРПОУ 00034022.
Суддя Кропивницького районного суду
Кіровоградської області І.А. Бойко