24 липня 2025 рокуСправа № 921/150/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумський І.П.
розглянув заяву № 11725/6/19-00-13-13 від 26.05.2025 (вх. №4430 від 17.06.2025) Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських (грошових) вимог до боржника у справі
за заявою боржника - ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 )
про неплатоспроможність фізичної особи.
За участі від:
кредитора - ОСОБА_2
боржника - не з'явився
керуючого реструктуризацією - не з'явився
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.05.2025 у складі судді Охотницької Н.В. відкрито провадження у справі №921/150/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Деяка Ярослава Михайловича, призначено попереднє засідання у справі на 08.07.2025.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено 09.05.2024.
Ухвалою суду від 07.10.2024 закрито провадження у справі №921/150/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, припинено процедуру реструктуризації боргів боржника, припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Деяка Ярослава Михайловича, припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024 у справі №921/150/24 та повернено справу №921/150/24 до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 16.01.2025 справу №921/150/24 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Ухвалою суду від 21.01.2025 вказану справу прийнято до провадження суддею Шумським І.П., попереднє засідання призначено на 10.02.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Шумського І.П. з 03.02.2025 у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення попереднього засідання 10.02.2025, ухвалою суду від 27.01.2025 попереднє засідання у справі № 921/150/24 призначено на 27.02.2025.
На виконання ухвали Верховного Суду від 03.02.2025 у справі №921/150/24, супровідним листом № 921/150/24/89/2025 від 17.02.2025 Господарським судом Тернопільської області направлено справу № 921/150/24 на адресу Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, для здійснення касаційного перегляду за касаційною скаргою АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2024.
У зв'язку з відсутністю матеріалів справи № 921/150/24 у Господарському суді Тернопільської області та оскарженням прийнятих у ній судових рішень, ухвалою суду від 27.02.2025 відкладено попереднє засідання на час до повернення матеріалів справи до Господарського суду Тернопільської області.
02.04.2025 матеріали справи №921/150/24 повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою суду від 03.04.2025 попереднє засідання у даній справі призначено на 05.05.2025, яке відкладалось на 19.06.2025.
17.06.2025 на адресу суду від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшла заява №11725/6/19-00-13-13 від 26.05.2025 (вх. №4430) про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_1 в сумі 61513,06 грн (в тому числі основний платіж 55912,95 грн, штрафні санкції 5600,10 грн).
До заяви з грошовими вимогами до боржника, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області суду копії: рішення №0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №-0124641306 від 13.07.2018, з доказами їх надіслання на адресу боржника; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15710-13 від 09.04.2021, з доказами її надіслання на адресу боржника; розрахунок суми позовних вимог з єдиного соціального внеску платника податків ОСОБА_3 для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну процесійну діяльність; довідку про наявність боргу платника податків ОСОБА_3 станом на 11.06.2024 по платежах, що контролюються ГУ ДПС у Тернопільській області; інтегровану картку платника податків; довідку про реквізити рахунків для погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску по платнику податків ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 19.06.2025 вказану заяву призначено до розгляду в попередньому засіданні на 10.07.2025.
26.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією Деяка Я.М. надійшло повідомлення б/н від 26.06.2025 (вх. № 4671), у якому ним визнано вимоги кредитора.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривори 10.07.2025 попереднє засідання у справі №921/150/24 не відбулось.
Ухвалою суду від 10.07.2025 вказану заяву призначено до розгляду в попередньому засіданні на 24.07.2025.
Представником ГУ ДПС у Тернопільській області в попередньому засіданні 24.07.2025 підтримано в повному обсязі подану ним заяву.
Керуючий реструктуризацією, боржник та його представник у попередньому засіданні 24.07.2025 не приймали участі.
Суд, розглянувши вказану кредиторську заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
Ч. 3 ст. 41 КУзПБ визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
П. 41.4 ст. 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Спеціальний порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється, зокрема, ст.ст. 87, 95-99 ПК України.
Відповідно до пп. 191.1.45 п.191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Згідно п.1.3. ст.1 Податкового кодексу Україницей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Згідно п. п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи (п. п.16.1.4 п. 16.4 ст.16 ПК України).
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст. 38 ПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першоюцієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Частиною третьою ст. 34 КУзПБ заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження за якими: - заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16); - у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18); - завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16). Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: - перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; - при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; - під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Розглянувши матеріали перевірки №1736/19-00-13-06/2681502269 від 21.06.2018 щодо ОСОБА_4 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13.03.2012 до 31.12.2017, якою виявлено порушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7, пп.1 п.2 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 і за наслідками якої донараховано +56001 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ГУ ДПС у Тернопільській області прийнято рішення №0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосувати до ОСОБА_4 штрафні санкції в розмірі 5600,10 грн, які протягом десяти календарних днів після надходження рішення підлягають перерахуванню (сплаті).
16.07.2018 контролюючим органом направлено на адресу боржника вимогу про сплату боргу (недоїмки) №-0124641306 від 13.07.2018 на суму 56001 грн, яку останнім отримано 20.07.2018.
Надалі, 09.04.2021 ГУ ДПС У Тернопільській області надіслано ОСОБА_4 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15710-13 від 09.04.2021 на суму 61513,05 грн, з яких 55912,95 грн - податкове зобов'язнання та 5600,10 грн - штрафні санкції.
Рекомендоване повідомлення від 09.04.2021 із штрихкодовим ідентифікатором №4600310768547, яким боржнику направлялась вищевказана вимога, повернулось на адресу заявника без вручення адресату, із довідкою підприємства зв'язку «Укрпотшта»: «за закінченням терміну зберігання».
У наданих заявником інтегрованій картці платника податків, довідці про наявність боргу та розрахунку суми позовних вимог з єдиного соціального внеску платника податків ОСОБА_3 для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну процесійну діяльністі у ОСОБА_1 , станом на 11.06.2024, існує заборгованість на суму 61513,05 грн, з яких 55912,95 грн -податкове зобов'язнання (основний платіж) та 5600,10 грн штрафні санкції.
Доказів, які б підтверджували сплату божником зазначеної заборгованості повністю або частково у добровільному чи примусовому порядку суду не надано.
Окрім того, відповідні вимоги також визнані керуючим реструктуризацією боргів боржника.
За положеннями ч.2 ст.133 КУзПБ витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Згідно ч.4 ст.133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Оцінюючи надані Головним управлінням ДПС у Тернопільській області докази в сукупності, суд визнає його грошові вимоги до ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) в сумі 61513,05 грн, в тому числі: 55912,95 грн - основний платіж (вимоги другої черги); 5600,10 грн - штрафні санкції (вимоги третьої черги).
Заява №11725/6/19-00-13-13 від 26.05.2025 ГУ ДПС у Тернопільській області в частині визнання грошових вимог на суму 1 коп. не підлягає до задоволення, оскільки не підтверджена заявником документально.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.9, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства,
1. Заяву №11725/6/19-00-13-13 від 26.05.2025 (вх. №4430 від 17.06.2025) Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських (грошових) вимог задоволити частково.
2. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області (46003, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, ідентифікаційний код 44143637) до боржника фізичної особи ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 61513,05 грн - заборгованість та в сумі 6056 грн - судовий збір.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
- в сумі 6056 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів);
- в сумі 61513,05 грн, в тому числі: 55912,95 грн - основний платіж (вимоги другої черги); 5600,10 грн - штрафні санкції (вимоги третьої черги).
3. Решту заявлених кредиторських грошових вимог відхилити.
4. Керуючому реструктуризацією Деяку Я.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника по справі №921/150/24.
5. Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
6. Копію ухвали направити:
- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 ) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення;
- адвокату Ганчуку Г.В., керуючому реструктуризацією Деяку Я.М.; ГУ ДПС у Тернопільській області в електронній формі до їх електронних кабінетів в ЄСІТС.
Повну ухвалу складено та підписано 24.07.2025.
Суддя І.П. Шумський