23 липня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/542/24
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
розглянувши заяву ПАТ "Опілля" б/н від 19.06.2025 (вх. №4493) про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тер Аудит"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Опілля"
про зобов'язання забезпечити проведення аудиторської перевірки фінансової звітності за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили.
за участі заявника (боржника): Деркач С.С., адвокат
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Микулинецький Бровар" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тер Аудит" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Опілля" про зобов'язання забезпечити проведення аудиторської перевірки фінансової звітності за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Від ПАТ "Опілля" 19.06.2025 надійшла заява б/н (вх.№4493) про зупинення виконання за наказом від 09.05.2025 у справі №921/542/24 та визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Розгляд цієї заяви судом неодноразово відкладався, востаннє на 23.07.2025.
Ухвалою суду від 16.07.2025 зупинено виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 09.05.2025 у справі №921/542/24 до розгляду судом по суті заяви від 19.06.2025 б/н (вх.№4493).
У судове засідання 23.07.2025 прибув представник відповідача, вимоги заяви підтримав у повному обсязі.
В свою чергу, представник третьої особи листом від 21.07.2025 №2438 повідомив суд про його перебування у відпустці до 05 серпня 2025.
Натомість, представник стягувача у судове засідання не прибув, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду позивач повідомлявся належним чином, у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Водночас, суд зважає на встановлений ч.3 статті 328 ГПК України строк для розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню та посилання у зазначеній правовій нормі на те, що неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Відтак, на переконання суду, у разі подальшого відкладення судового засідання не буде дотримано розумного строку для розгляду заяви боржника, з огляду на що остання вирішується судом по суті за відсутності представників стягувача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.12 2024 року у даній справі було зобов'язано ПАТ "Опілля" забезпечити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тер Аудит" можливість проведення аудиторської перевірки фінансової звітності за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на вимогу акціонера ТОВ "Микулинецький Бровар" протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили.
04 лютого 2025 року зазначене судове рішення набрало законної сили.
10.01.2025 ПрАТ "Опілля" отримало поштою заяву акціонера ТОВ " Микулинецький Бровар" вих. № 6 від 07.01.2025 про проведення аудиту за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2023 по 31.12.2023.
20.01.2025 відповідач повідомив акціонера про те, що ПрАТ "Опілля" забезпечить суб'єкту аудиторської діяльності ТОВ "Тер Аудит" проведення аудиторської перевірки. Дата початку проведення такого аудиту: 31.01.2025 року.
У подальшому ПрАТ "Опілля" надало можливість аудитору розпочати проведення аудиту, що підтверджується присутністю останнього на території Товариства та фактичною передачею запитуваних документів згідно актів приймання-передачі документів від 03.02.2025, 04.02.2025, 11.02.2025 та супровідного листа від 11.02.2025.
Наведене, за твердженням заявника є свідченням того, що зі сторони ПрАТ "Опілля" вжито всіх заходів та забезпечено суб'єкту аудиторської діяльності можливість проведення аудиту, тобто повністю та в добровільному порядку виконано рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2024 по справі №921/542/24.
Зазначене, за доводами Акціонерного товариства, слугує підставою для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
В свою чергу, позивач у письмових запереченнях, а третя особа у наданих суду поясненнях вказують на те, що аудитору не надана можливість провести аудиторські процедури в повному обсязі, внаслідок чого судове рішення залишилося невиконаним
Оцінивши зібрані у справі докази, пояснення доводи, міркування та заперечення учасників цього судового процесу, суд зазначає про таке.
Частинами 1 та 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Рішенням суду від 30 грудня 2024 року було зобов'язано боржника забезпечити аудитору можливість провести аудиторську перевірку фінансової звітності за відповідний період.
Разом з тим, ТОВ "Тер Аудит" листом №2426 від 26.05.2025 повідомило ТОВ "Микулинецький Бровар", що на дату проведення аудиторської перевірки відповідачем 1) не забезпечено доступ до електронного кабінету платника податків ПрАТ "Опілля"; 2) не заповнено анкету для ідентифікації та верифікації; 3) не надано копії усіх договорів оренди, котрі діяли у 2021, 2023 роках та підстави до їх укладення; 4) не надало копії усіх актів оцінки, дооцінки, уцінки майна; 5) не забезпечило доступ до комп'ютерної програми з ведення обліку на підприємстві.
Наведене в сукупності, за висновком аудитора, та наданих ним пояснень у судовому засіданні унеможливило проведення усіх аудиторських процедур.
В свою чергу суд приймає до уваги, що за приписами п.1 ч.1 статті 1 Закону України " Про аудит та аудиторську діяльність" аудит фінансової звітності - це аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб'єкта господарювання, або іншого суб'єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.
При цьому у ч.4 ст. 7 наведеного вище правового акту законодавець обумовив, що посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, зобов'язані створити для суб'єкта аудиторської діяльності належні умови для якісного надання аудиторських послуг відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, несуть відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, що надаються аудитору для надання аудиторських послуг.
Однак, у спірних правовідносинах, зазначена правова норма відповідачем в повному обсязі дотримана не була.
Так, серед іншого, у запиті про надання документів, що був отриманий відповідачем 31.01.2025 аудитор клопотав про надання йому належним чином завірених копій усіх договорів оренди, котрі діяли у 2021, 2023 роках, підстави до їх укладення та копій усіх актів оцінки, дооцінки, уцінки майна.
Доказів того, що перелічені вище документа аудитору були надіслані або повідомлено останнього про те, що такі документи у спірний період ПрАТ "Опілля" не складались та у Товариства відсутні, матеріали справи не містять.
В свою чергу, листом від 10.07.2023 №16 на який посилається заявник, відповідачем надсилалися копії документів ТОВ "Микулинецький Бровар", а не аудитору. До того ж ці документи подавалася за період з 01.01.2021 по 23.06.2023, а не весь 2023 рік. З наведеного в сукупності судом посилання ПрАТ "Опілля" на лист від 10.07.2023 №16, як доказ виконання запиту аудитора від 31.01.2025 року судом оцінюється критично.
З цих підстав суд вважає, що боржником на час розгляду його заяви не забезпечено належним чином та у встановленому законом порядку можливість ТОВ "Тер Аудит" провести аудиторську перевірку фінансової звітності за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Водночас, посилання стягувача на те, що ПрАТ "Опілля": не заповнило анкету для ідентифікації та верифікації; не забезпечило доступ до електронного кабінету платника податків та комп'ютерної програми з ведення обліку на підприємстві судом оцінюються критично.
Адже, у спірних правовідносинах, боржник не являється клієнтом у розумінні п. 31 ч.1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", а відтак посилання на приписи цього нормативно-правового акту як на підставу для заповнення ПрАТ "Опілля" анкети для ідентифікації та верифікації суд вважає безпідставним.
Також, судом не встановлено існування у боржника передбаченого законом обов'язку надавати суб'єкту аудиторської діяльності електронні ключі/кваліфікований цифровий підпис для доступу до комп'ютерних програм та електронного кабінету платника податків. При цьому суд погоджується із твердженням заявника про те, що аудитор, за наявності правових підстав для цього, вправі запитувати лише інформацію (первинні документи, бухгалтерські записи, роздруківки, звіти, тощо), що містяться, в тому числі і на електронних носіях, що й передбачено Міжнародним стандартом аудиту, зокрема МСА 500, а не особисто втручатися в комп'ютерні системи суб'єктів господарювання з метою безпосереднього доступу до таких даних.
Однак наведене не спростовує необґрунтованість вимог боржника щодо визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З наведеного у задоволенні заяви ПрАТ "Опілля" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню слід відмовити.
Керуючись статтями 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви від 19.06.2025 б/н (вх.№4493) про визнання наказу Господарського суду Тернопільської області від 09.05.2025 по справі № 921/542/24 таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 25.07.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко