Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/1060/22
25.07.2025 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Вознюка
з участю секретаря судового засідання Федченко Л.В.,
справа № 677/1060/22,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красилівська міська рада Хмельницької області,
третя особа - акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»,
предмет позову - про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та ордеру на житлове приміщення,
представники позивача: Сидорук Д.В., Скрипник А.В., Гостинський П.В.,
представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
представник третьої особи - Шевченко Б.В.,
провівши по справі в режимі відеоконференції судове засідання в залі суду, в порядку загального позовного провадження,
«І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача»
29.08.2022 представник позивача Державного підприємства «Красилівський агрегатний завод» (надалі по тексту - ДП «КАЗ», позивач), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод» (надалі по тексту - ТОВ «КАЗ», позивач) звернувся до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та ордеру на житлове приміщення.
В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2009, посвідченого приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибником А. М. за реєстраційним № 2478 ДП «КАЗ» придбало квартиру АДРЕСА_1 . На даний час власником зазначеної квартири є Державний концерн «Укроборонпром», а позивач є її користувачем на праві повного господарського відання.
20.06.2018 позивач отримав заяву відповідача ОСОБА_1 від 23.05.2018 про надання їй дозволу на приватизацію зазначеної квартири, до якого була додана копія ордера № 016263 від 05.03.2009, виданого Красилівською міською радою на ім'я ОСОБА_1 на право заселення згаданої квартири. Листом від 27.06.2018 № 72-18/639 позивач відмовив ОСОБА_1 у приватизації даної квартири у зв'язку із тим, що він не є її власником, а тому не має повноважень самостійно розпоряджатись нею, в тому числі безоплатно передавати у власність в порядку приватизації. 08.08.2018 ОСОБА_1 звернулась із заявою при приватизацію даної квартири до ДК «УкрОборонПром», яка листом від 13.09.2018 перенаправлена на розгляд позивачу. Листом від 27.09.2018 № 72-18/914 позивач відмовив ОСОБА_1 у приватизації квартири. Не погодившись із таким рішенням позивача, ОСОБА_1 16.11.2018 звернулась до Красилівського районного суду із позовною заявою про визнання незаконною відмови позивача від. 27.09.2018 № 72-18/914 у приватизації даної квартири та зобов'язання провести її приватизацію на ім'я ОСОБА_1 .
Таким чином, про існування вищезазначеного ордера позивач вперше дізнався 20.06.2018, отримавши його копію.
Разом із тим, зважаючи на розгляд Красилівським районним судом Хмельницької області цивільної справи № 677/1901/18 за вищезазначеним позовом ОСОБА_1 до позивача та заперечення ним позовних вимог ОСОБА_1 , в тому числі з підстав незаконності та безпідставності видачі їй зазначеного ордеру, оскільки на час його видачі позивач не був власником або користувачем даної квартири та не міг приймати щодо неї будь-яких рішень, в тому числі, про надання її в користування, а також на той час вона належала на праві приватної власності для самої ОСОБА_1 , а тому правових підстав видавати їй ордер на право заселення цієї квартири не було, позивач обґрунтовано вважав та очікував, що при вирішенні даної справи суд надасть оцінку законності даного ордера, а тому не подавав до суду окремого позову про оскарження останнього. Тобто, зважаючи на зміст заперечень позивача на вищезазначений позов ОСОБА_1 він обґрунтовано вважав, що питання законності видачі для ОСОБА_1 зазначеного ордера буде вирішено при розгляді даної справи. Однак, 29.04.2021 ОСОБА_1 подала до Красилівського районного суду заяву про залишення вищезазначеного її позову без розгляду і ухвалою того ж суду від 29.04.2021 він був залишений без розгляду. Залишивши зазначений позов ОСОБА_1 без розгляду, суд не дав оцінки та не вирішив питання законності видачі для ОСОБА_1 згаданого ордера.
Окрім того, позивач не володів інформацією та документами щодо обставин та підстав видачі Красилівського міського радою такого ордера, тобто не знав про обставини порушення його прав на дану квартиру та вживав заходів отримання такої інформації. 28.01.2021 позивач звернувся до Красилівської міської ради із письмовим запитом про надання пояснень щодо правових підстав прийняття виконавчим комітетом рішення від 24.02.2009 № 1129 та видачі для ОСОБА_1 вищезазначеного ордера, падання копій документів на підставі яких приймались такі рішення. Листом від 02.02.2021 за вих. № 346/08-10/21 Красилівська міська рада повідомила позивача про обставини та підстави видачі оспорюваного ордера, а також надала копії пов'язаних із цим документів, а саме протоколу засіданні житлово-побутової комісії від 24.02.2009 та рішення виконавчого комітету від 24.02.2009 № 1129 про його затвердження, листа директора ДП «КАЗ» Королюка П.В. від 09.01.2009 № 28-01 про видачу для ОСОБА_1 ордера на вселення у дану квартиру, витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому ДП «КАЗ» № 18 від 04.10.2007 про придбання квартири для ОСОБА_1 .
До отримання зазначеною листа Красилівської міської ради та копій доданих до нього документів позивач не знав про існування спільного рішення адміністрації та профкому ДП «КАЗ» № 18 від 04.10.2007 про придбання квартири для ОСОБА_1 , так як згідно довідки голови первинної організації Профспілки авіабудівників України на ДП «КАЗ» М. Галиша від 21.01.2019 адміністрацією ДП «КАЗ» та профспілковим комітетом не приймалось спільне рішення про надання ОСОБА_1 для проживання спірної квартири.
Таким чином, про обставини порушення прав позивача на спірну квартиру внаслідок прийняття виконавчим комітетом Красилівської міської ради рішення від 24.02.2009 № 1129 про затвердження протоколу житлово-побутової комісії від 24.02.2009 та видачі для ОСОБА_1 ордера № 016263 серії ХМО від 05.03.2009 на заселення квартири АДРЕСА_1 позивач довідався лише 02.02.2021, а саме із вищезгаданого листа Красилівської міської ради і саме з цього часу у позивача виникла можливість належним чином підготовити та подати до суду позовну заяву про їх оскарження.
Наведені обставини обґрунтовано свідчать про поважність причини пропуску позивачем встановленого законом строку позовної давності з оскарження вищезазначених рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради та ордера, які позивач вважає незаконними і такими, що порушують його права.
Так, рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 затверджено протокол житлово-побутової комісії від 24.02.2009, згідно з яким, за результатами розгляду звернення позивача щодо видачі ордера, витягу з протоколу спільного засідання адміністрації ДП «КАЗ» та профкому № 18 від 04.10.2007 та інших документів, у відповідності до ст. 58 ЖК України вирішено видати для ОСОБА_1 ордер на заселення відомчої квартири АДРЕСА_1 із сім'єю у складі трьох осіб, а саме ОСОБА_1 - заявник; ОСОБА_5 - чоловік, та ОСОБА_3 - син.
На підставі вказаного рішення 05.03.2009 Красилівською міською радою для ОСОБА_1 , її чоловіка ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 був виданий ордер № 016263 серії ХМО на право заселення вищезазначеної квартири.
Як слідує із змісту ст. 52 ЖК України, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом.
Адміністрація і профспілковий комітет ДП «КАЗ» не приймали спільного рішення щодо надання для ОСОБА_6 , її чоловіка ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 в користування спірної квартири, а рішення від 04.10.2007 не є таким, оскільки воно стосується придбання квартири, а не надання її в користування для проживання на певних умовах (постійне чи тимчасове). Як слідує із протоколу та постанови первинної організації ПАУ на ДП «КАЗ» від 04.10.2007 № 18 та № Пр18-7 вирішено придбати за кошти підприємства окрему квартиру для заступника директора ОСОБА_1 .. Питання надання ОСОБА_1 та її сім'ї для проживання певної квартири із врахування та зазначенням її загальної і житлової площі, кількості кімнат, умов надання, а саме постійне чи тимчасове проживання на період трудової діяльності адміністрацією та профспілковим комітетом ДП «КАЗ» не вирішувалось.
Станом на 04.10.2007 позивач не мав у власності та/або в користуванні квартир, в тому числі спірної, а тому адміністрація та профспілковий комітет ДП «КАЗ» за будь-яких обставин не могли вирішувати питання надання її в користування для ОСОБА_1 і членів її сім'ї, та не вирішували цього питання.
Таким чином, за відсутності спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ДП «КАЗ» про надання спірної квартири у постійне користування ОСОБА_1 та членів її сім'ї у складі чоловіка ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 , у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 15 ЖК України виконавчий комітет Красилівської міської ради не міг його затвердити, а Красилівська міська рада, у свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 58 ЖК України не мала права видавати для ОСОБА_1 ордер на заселення даної квартири.
Крім того, як слідує із змісту ст. 52 ЖК України рішенням виконавчого комітету затверджується спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства про надання в користування житлового приміщення.
Як слідує із оскаржуваного рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129, ним затверджено протокол житлово-побутової комісії від 24.02.2009, а не спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету ДП «Красилівський агрегатний завод» про надання спірної квартири в користування для ОСОБА_1 .
Таким чином, вищезазначене спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету ДП «Красилівський агрегатний завод» від 04.10.2007 № Пр18-7 про придбання за кошти підприємства окремої квартири для ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради не затверджувалось. За відсутності рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради про затвердження спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ДІІ «КАЗ» про надання спірної квартири у постійне користування ОСОБА_1 та членів її сім'ї у складі чоловіка ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 , відповідно до статтей 52, 58 ЖК України Красилівська міська рада не мала права видавати для ОСОБА_1 оскаржуваний ордер на заселення спірної квартири.
Також позивач вважає значені рішенні та ордер такими, що прийняті та видані з грубим порушенням вимог закону та безпідставно, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради та видачі ордера, спірна квартира не перебувала ні в комунальній, ні у державній власності, а також не перебувала у повному господарському відданні позивача, а тому вона не належала ні до державного, ні до громадського (відомчого) житлового фонду, у зв'язку із чим, у відповідності до ч. 1 ст. 9, п. 6 ч. 1 ст. 15, ст. ст. 31, 51, 52, 58 ЖК України ОСОБА_7 не мала права на отримання її в безстрокове користування в порядку поліпшення житлових умов за рішенням позивача, а Красилівська міська рада не була уповноважена на вирішення питання щодо видачі ордера на її заселення. Станом на 05.03.2009 спірна квартира належала на праві приватної власності для гр. ОСОБА_8 , та не відносилась до державного або відомчого житлового фонду, у зв'язку із чим Красилівська міська рада не мала права видавати ордер на право її заселення будь-кому, в тому числі і ОСОБА_1 .
Зазначені порушення вимог закону є істотними та призвели до порушення прав позивача на володіння, користування і розпорядження належною йому квартирою, обтяжили її правами третьої особи - ОСОБА_1 , яка користуючись незаконно отриманим ордером на право її заселення на даний час усіма можливими способами намагається приватизувати її та тим самим назавжди позбавити позивача будь-яких прав на неї. Внаслідок видання для ОСОБА_1 оскаржуваного ордера, на підставі якого вона вселилась до спірної квартири, на даний час позивач позбавлений можливості використовувати її для забезпечення житлових потреб його працівників, для чого вона і була придбана.
З урахуванням вищевикладеного, представник позивача просив суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 про затвердження протоколу житлово-побутової комісії від 24.02.2009 та ордер № 016263 серії ХМО, виданий Красилівською міською радою Хмельницької області 05.03.2009 для ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на право заселення квартири АДРЕСА_1 .
24.10.2022 представник третьої особи ДК «Укроборонпром», правонаступником якого є АТ «Українська оборонна промисловість» адвокат Шевченко Б.В. подав пояснення третьої особи щодо позову, у яких виклав свої аргументи і міркування на підтримку позову. Так представник третьої особи зазначив, що на момент ухвалення міськрадою оспорюваного рішення квартира АДРЕСА_2 перебувала у приватній власності гр. ОСОБА_8 24.02.2009 рішенням виконавчого комітету міськради № 1129 затверджено протокол засідання житлово-побутової комісії від 24.02.2009, у п. 2 якого постановлено видати ОСОБА_1 ордер на заселення квартири АДРЕСА_2 . 06.08.2009 між ДП «КАЗ» та гр. ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Отже, міськрада ухвалила оспорюване рішення 24.02.2009, тобто за 164 днів (або 5 місяців, 14 днів) до придбання 06.08.2009 ДП «КАЗ» квартири АДРЕСА_2 . Той факт, що рішення міськради передувало придбанню квартири, вказує на незаконність оспорюваного рішення. Оспорюваним рішенням порушено порядок надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду, встановлений ст. 52 ЖК України, оскільки ні адміністрація, ані профспілковий комітет ДП «КАЗ» не приймали спільного рішення про надання відповідачам квартири. Також оспорюваний ордер видано з порушенням ст. 58 ЖК України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Згідно з ч. 2 ст. 58 ЖК України, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. 05.03.2009 вказано як дата видачі оспорюваного ордеру. 06.08.2009 між ДП «КАЗ» та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 . Таким чином, оспорюваний ордер видано 05.03.2009, тобто за 155 днів до дня придбання ДП КАЗ квартири АДРЕСА_2 . Отже, в день видачі ордеру не могло бути рішення про надання жилого приміщення, а квартира АДРЕСА_2 не могла бути вільною. Викладені факти вказують на правомірність позовних вимог у справі № 677/1060/22.
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Лукіянчук О.М. 23.12.2022 подала до суду відзив на позов, у якому вказала, що відповідачі не погоджуються з мотивами, викладеними в позовній заяві. В обґрунтування заперечень на позов вказала, що з 21.12.2002 по 2018 рік відповідач ОСОБА_1 працювала на керівних посадах в ДП «КАЗ». 11.04.2018 ОСОБА_1 була звільнена з роботи з ДП «КАЗ» у зв'язку із скороченням штату працівників. 10.02.2004 ОСОБА_1 подала до ДП «КАЗ» заяву з проханням поставити її на квартирний облік. 15.02.2004 на спільному засіданні адміністрації ДП «КАЗ» та профспілкового комітету ДП «КАЗ» заява ОСОБА_1 про постановку на квартирний облік була розглянута, та прийнято рішення про прийняття сім'ї ОСОБА_1 в складі трьох чоловік на квартирний облік з 15.02.2004. між ДП «КАЗ» та ОСОБА_1 23.05.2007 було укладено контракт № 1, яким її зараховано на посаду заступника директора по фінансово-економічним питанням з визначеним колом обов'язків. В пункті 6.4 розділу 6 «Особливі умови оплати праці» зазначено, що крім оплати праці працівника роботодавець зобов'язується забезпечити працівника житлом шляхом передачі або купівлі з подальшою передачею у її власність житлового приміщення (квартири) площею 80 кв.м.. На виконання умов п. 6.2 вказаного трудового контракту, враховуючи, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку, 04.10.2007 директором ДП «КАЗ» Королюком П.В. направлено для голови профспілкової організації ДП «КАЗ» листа з проханням винести на засідання профкому і погодити питання придбання окремої квартири для ОСОБА_1 . Згідно з витягом з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому № 18 від 04.10.2007 прохання адміністрації ДП «КАЗ» було розглянуто і прийнято рішення про придбання за кошти підприємства окремої квартири для заступника директора ОСОБА_1 та винесено постанову № 18-7 від 04.10.2007, яка підписана директором заводу ОСОБА_9 та головою профкому ОСОБА_10 .. Придбання квартири для ОСОБА_1 було внесено ДП «КАЗ» до фінансового плану за 2007-2008 роки, який було затверджено Міністерством промислової політики України. 28.01.2008 між ДП «КАЗ» та ПП «Сінчук Григорій Костянтинович» було укладено договір про дольову участь в фінансуванні будівництва № 1, яким ДП «КАЗ» взяв дольову участь у фінансуванні будівництва квартири АДРЕСА_1 . Укладення цього договору було погоджено з головним бухгалтером підприємства ОСОБА_11 та головою профкому ОСОБА_10 , про що зроблено відмітку на самому договорі. Актом виконаних робіт № 16 від 16.10.2008, який підписаний ПП «Сінчук Г.К.» та ДП «КАЗ», сторони вказаного договору зазначили, що умови договору ними виконані повністю. 09.01.2009 ДП «КАЗ» звернувся до голови Красилівської міської ради з проханням видати ордер на ім'я ОСОБА_1 на вселення разом із своєю сім'єю до квартири, що знаходиться в АДРЕСА_4 , як такої, що перебуває в списках осіб - працівників ДП «КАЗ», яким надається житлове приміщення без черги у відповідності до п. 46 Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Україні. 18.02.2009 за актом прийняття - передачі основних засобів № 288 ДП «КАЗ» в складі комісії, до якої входили заступник директора ОСОБА_12 , головний бухгалтер ОСОБА_11 , та начальник енерго-механічної служби ОСОБА_13 житлову квартиру АДРЕСА_2 , було поставлено на бухгалтерський облік підприємства, відповідальною особою за зберігання квартири було визначено ОСОБА_1 . Об'єкт основних засобів прийняла ОСОБА_1 в той самий день, що посвідчено її підписом у вказаному Акті. 24.02.2009 відбулося засідання житлово-побутової комісії Красилівської міської ради, на якій було розглянуто звернення ДП «КАЗ» від 09.01.2009 та прийнято рішення у відповідності до ст.58 Житлового кодексу Української РСР видати ОСОБА_1 ордер на заселення відомчої квартири АДРЕСА_1 із сім'єю у складі трьох осіб: ОСОБА_1 - заявниці, ОСОБА_2 - чоловіка, ОСОБА_3 - сина. Протокол засідання житлово-побутової комісії затверджено рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради № 1129 від 24.02.2009. Красилівською міською радою 05.03.2009 було видано ордер № 016263 серії ХМО на ім'я ОСОБА_1 на право вселення разом із своєю сім'єю в квартиру АДРЕСА_1 . 20.03.2009 ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю вселилася в квартиру та зареєструвала своє місце проживання за цією адресою. Зі згоди ДП «КАЗ» від 20.03.2009 ОСОБА_1 там же зареєструвала членів своєї сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Красилівської міської ради із заявою про надання їй дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_2 , де вона проживає разом із своєю сім'єю. 22.06.2017 відбулося засідання комісії з проведення приватизації державного житлового фонду Красилівської міської ради, на якій було розглянуто заяву ОСОБА_1 про приватизацію. Згідно витягу з протоколу № 4 від 22.06.2017 засідання цієї комісії їй було відмовлено у зв'язку з тим, що згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно дана квартира від 11.08.2009 перебуває на балансі ДП «КАЗ» і не була передана підприємством у комунальну власність Красилівської міської ради; вказано, що органом приватизації щодо вказаної квартири, який має дозвіл та приватизацію, є адміністрація ДП «КАЗ» і комісією було рекомендовано звернутися із відповідною заявою до ДП «КАЗ». 19.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до ДП «КАЗ», як до органу приватизації, з заявою про надання її дозволу на приватизацію спірної квартири, де було вказано, що вона та члени її сім'ї раніше правом на приватизацію не скористувалися, до заяви додано відповідний пакет документів. 27.06.2018 за вих. № 72-18/639 директором ДП «КАЗ» надано відповідь ОСОБА_1 про те, що дана квартира перебуває у повному господарському віданні ДК «Укроборонпром», а ДП «КАЗ» виступає лише правокористувачем і тому у підприємства відсутні правові підстави для надання дозволу на приватизацію вищевказаної квартири. ОСОБА_1 також зверталася до ДК «Укроборонпром» із заявою про приватизацію квартири, однак їй у приватизації також було відмовлено. Представник відповідачів зазначила, що постановка на квартирний облік ОСОБА_1 , як такої, що працює на постійній основі в ДП «КАЗ» та требує поліпшення житлових умов, в 2004 році проводилася у відповідності до абз. 2 п. 3, 20 Постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в УРСР» в редакції від 09.11.1995 (далі Правил), за спільним рішенням адміністрації підприємства та профспілкового комітету. До Правил або ж іншої інструкції щодо заселення жилих приміщень не надано примірного зразка складення такого спільного рішення адміністрації підприємства та профкому, а тому вони вважають, що формування в спільному рішенні адміністрації ДП «КАЗ» та профкому № 18 від 04.10.2007 «придбати за кошти підприємства окрему квартиру для заступника директора ОСОБА_1 » з урахуванням положення п. 6.2 трудового контракту ОСОБА_1 від 23.05.2007 і мається на увазі заселення відповідачів в придбану для ОСОБА_1 квартиру, так як в п. 6.2 трудового контракту передбачено забезпечення ОСОБА_1 житлом, шляхом передачі або купівлі з подальшою передачею у її власність житлового приміщення (квартири) площею 80 кв.м. Рішення Красилівської міської ради № 1129 від 24.02.2009 є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом його виконання - видачею ордеру. ДП «КАЗ» звернулося до Красилівської міської ради із заявою видати ордер на жиле приміщення працівнику підприємства, додавши до заяви документи, які готувало саме підприємство. Красилівська міська рада задоволила заяву ДП «КАЗ», з дозволу підприємства працівником проведено ремонт, працівник підприємства вселився в квартиру, проживає там 13 років, та через 13 років ДП «КАЗ» звертається до суду про визнання недійсним ордеру у зв'язку з тим, що рішення органом місцевого самоврядування з дано на підставі неправильно сформованих документів, які саме ж підприємство готувало і подавало. Вважають, що порушення, невизнання чи оспорення прав ДП «КАЗ» немає, належними та допустимими доказами не підтверджено. Окрім того, зазначила, що саме з 2009 року ДП «КАЗ» було відомо про видачу ордеру, який є предметом позовних вимог, адже з 2009 року позивач ДП «КАЗ», володіючи квартирою, яка знаходиться в підприємства на балансі, перебувала у власності, з 2017 року знаходиться у господарському віданні, не звертався до відповідачів з вимогою про звільнення квартири у зв'язку із самовільним заселенням, доказів звернення із такою заявою до суду також не надано. Вважають, що позивачем без поважних причин пропущений трьохрічний строк оскарження ордеру. У зв'язку з наведеним, просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав пропуску строку позовної давності, стягнути з позивача на користь відповідачів витрати на надання адвокатом правничої допомоги.
Позивач відповідь на відзив не подавав.
Відповідач Красилівська міська рада Хмельницької області відзив на позов не подала.
Представники позивача ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у судовому засіданні вимоги позову підтримали, з підстав, наведених в обгрунтуванні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_1 , та представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги позову не визнали, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що спірні рішення та ордер ДП «КАЗ» видані правомірно. При цьому, відповідач ОСОБА_1 , та представник відповідачів ОСОБА_4 визнали в судовому засіданні, що ОСОБА_1 станом на дату видачі оспорюваних рішення та ордеру була власником квартири АДРЕСА_1 .
Представник третьої особи Шевченко Б.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав вимоги позову, посилаючись на те, що оспорюваним рішенням порушено порядок надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду, встановлений ст. 52 ЖК України, а оспорюваний ордер видано з порушенням ч. 2 ст. 58 ЖК України.
«ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи»
20.10.2022 представник відповідача Красилівської міської ради Хмельницької області М.О. Слободянюк подала до суду заяву № 2956 від 18.10.2022, у якій повідомила, що на засіданні постійної депутатської комісії Красилівської міської ради з питань прав людини, законності, державної регуляторної політики, депутатської діяльності, етики та правопорядку розглядалось звернення ДП «КАЗ» щодо скасування рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 «Про затвердження протоколу засідання житлово-побутової комісії», та долучила до вказаної заяви витяг з протоколу засідання комісії. (том 1, а.с. 77-79)
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Лукіянчук О.М. 14.08.2024 звернулась до суду з заявою про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовної заяви ДП «КАЗ», в обґрунтування якої вказала, що дата, з якої позивачу стало відомо про видачу ордеру є 24.02.2009 (дата винесення рішення), що підтверджується належними доказами, та саме в 2009 році позивачу було відомо, які саме документи направлені підприємством до Красилівської міської ради до своєї заяви про видачу ордеру ОСОБА_1 про вселення в квартиру. Посилання позивача про те, що він не знав про існування свого спільного рішення адміністрації та профкому ДП «КАЗ» № 18 від 04.10.2007 про придбання квартири для ОСОБА_1 є необґрунтованим, і не свідчить про поважність причин пропуску трьохрічного строку оскарження рішення Красилівської міської ради № 1129 від 24.02.2009 про видачу ордеру ОСОБА_1 , та оскарження самого ордеру. Вважають, що трьохрічний строк оскарження ордеру позивачем пропущено без поважних причин. (том 2, а.с. 212-214)
Представник відповідача Красилівської міської ради Хмельницької області Слободянюк М.О. подала до суду заяву, у якій справу просила розглянути на розсуд суду та без участі представника міської ради.
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Лукіянчук О.М. 07.04.2025 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з її вудпусткою з 08.08.2025 по 14.04.2025.
«ІІІ. Процесуальні дії у справі»
28.09.2022 суддею Красилівського районного суду Хмельницької області Гладій Л.М. відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
01.02.2023 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_14 про витребування доказів.
01.02.2023 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_17 про заміну позивача ДП «КАЗ» на його правонаступника ТОВ «КАЗ».
18.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
21.08.2023 ухвалою суду задоволено клопотання представника третьої особи Шевченка Б.В. про заміну третьої особи Державного концерну «Укроборонпром» на його правонаступника - акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість».
07.12.2023 суддею Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюком Р.В. прийнято справу № 677/1060/22 до свого провадження, призначено підготовче судове засідання.
16.02.2024, 04.03.2024, 15.04.2024, 22.10.2024, 23.12.2024, 31.03.2025, 28.05.2025, 03.07.2025 ухвалами суду вирішувались клопотання представника третьої особи Шевченка Б.В. про забезпечення його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
02.04.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду, задоволено клопотання представника відповідачів про виклик свідків.
15.07.2025 протокольною ухвалою суду оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що рішення буде ухвалено та проголошено о 09 год. 50 хв. 25.07.2025.
«IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин»
ДП «КАЗ» на час виникнення спірних правовідносин було державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності, яке передане в управління ДК «Укроборонпром».
Згідно з наказом ДК «Укроборонпром» № 20 від 19.01.2023 ТОВ «КАЗ» створене, шляхом перетворення ДП «КАЗ» та є правонаступником усіх його прав і обов'язків (том 2, а.с. 7).
Відповідно до пункту 4.1 Статуту ТОВ «КАЗ», затвердженого наказом ДК «Укроборонпром» № 20 від 19.01.2023, Товариство є власником всього майна, внесеного до його статутного капіталу та набутого Товариством відповідно до законодавства, вартість якого відображається в балансі Товариства, крім об'єктів права державної власності, на які до статутного капіталу товариства було передано право господарського відання (том 2, а.с. 8-16).
З 21.12.2002 до 11.04.2018 ОСОБА_1 працювала в ДП «КАЗ» на різних посадах. З 23.01.2012 по 11.04.2018 (день звільнення з роботи) ОСОБА_1 працювала в ДП«КАЗ» на посаді заступник директора із збуту та зовнішніх зв'язків.
ОСОБА_1 з 15.02.2004 за місцем роботи в ДП «КАЗ» перебувала на квартирному обліку (том 1, а.с. 158-159).
23.05.2007 між ДП «КАЗ» в особі директора Королюка П.В. та ОСОБА_1 укладено контракт № 1, в пункті 6.4 розділу 6 «Особливі умови оплати праці» якого зазначено, що крім оплати праці працівника роботодавець зобов'язується забезпечити працівника житлом шляхом передачі або купівлі з подальшою передачею у власність працівника житлового приміщення (квартири) площею 80 кв.м. (том 1, а.с. 160-162).
Листом № 20-11 від 04.10.2007 директор ДП «КАЗ» Королюк П.В. просив голову профспілкової організації ДП «КАЗ» Галиша М.І. винести на засідання профкому і погодити питання придбання окремої квартири для заступника директора ОСОБА_1 (том 1, а.с. 48, 163,).
Відповідно до витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому № 18 від 04.10.2007 лист адміністрації про придбання окремої квартири заступнику директора Васильчук Л.В. було розглянуто, та прийнято рішення придбати за кошти підприємства окрему квартиру для заступника директора ОСОБА_1 (том 1, а.с. 49, 164).
Відповідно до копії протоколу засідання профкому Первинною організацією Профспілки авіабудівників України на ДП «КАЗ» № 18 від 04.10.2007 на вказаному засіданні були присутні 9 членій профкому, та запрошені: начальники цехів, відділів, служб, головні спеціалісти, головний інженер голови цехових комітетів (том 1, а.с. 54).
Первинною організацією Профспілки авіабудівників України на ДП «КАЗ» 04.10.2007 винесено постанову № 18-7, яка підписана директором заводу П.В. Королюком та головою профкому М. Галишем про придбання за кошти підприємства окрему квартиру для заступника директора ОСОБА_1 (том 1, а.с. 165).
28.01.2008 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_8 (далі по тексту ФОП ОСОБА_8 ), та ДП «КАЗ» в особі Королюка П.В. укладено договір № 1 про дольову участь в фінансуванні будівництва, згідно з пунктом 1.1. якого сторони предметом цього договору визначили правовідносини між забудовником та замовником по дольовому фінансуванню будівництва для забудовника квартири загальною площею 71 кв.м. на другому поверсі за АДРЕСА_1 , шляхом залучення коштів та матеріалів забудовника в будівництво замовником. Згідно з пунктом 2.1. до замовника не переходить право власності на вказану квартиру та на внесенні кошти або матеріали на її будівництво (том 1, а.с. 166 - 167).
16.10.2008 ФОП ОСОБА_8 (виконавець) та ДП «КАЗ» (замовник) склали акт виконаних робіт №16 про виконання сторонами зобов'язань за договором № 1 від 28.01.2008 (том 1, а.с. 168).
Згідно з копією витягу з рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради № 816 від 03.06.2008 ОСОБА_8 надано дозвіл на перепланування двох суміжних однокімнатних квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 в одну трикімнатну квартиру по АДРЕСА_6 (том 1, а.с. 223).
Право власності ФОП ОСОБА_8 на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 підтверджується також копіями свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданими 19.05.2008 Красилівською райдержадміністрацією (а.с. 216, 218, том 1), та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданими Красилівським районним бюро технічної інвентаризації № 18864061 від 19.05.2008 (щодо квартири АДРЕСА_5 ) та № 18864233 від 19.05.2008 (щодо квартири АДРЕСА_2 ) (том 1, а.с. 217, 219).
Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 20267643 від 17.09.2008 за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 220).
Згідно з копією договору купівлі-продажу від 18.09.2008, посвідченого 18.09.2008 приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибчиком А.М. (зареєстровано в реєстрі за №5137), ОСОБА_8 продав ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру АДРЕСА_8 . Згідно з пунктом 3 вказаного договору, квартира належить продавцю на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих 19.05.2008 Красилівською райдержадміністрацією Хмельницької області, згідно розпорядження № 208/2008-р від 22.04.2008, та зареєстровано в Красилівському районному БТІ за номером запису 229 в книзі 31, реєстраційний номер 23299298 (том 1, а.с. 215).
Згідно з копією договору дарування квартири від 18.09.2008, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подарувала відповідачу ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Даний договір дарування посвідчений 18.09.2008 приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибчиком А.М. (зареєстровано в реєстрі за № 5137). На вказаному договорі міститься напис: «Договір дарування розірваний угодою сторін 14.04.09 за реєстром 1060» (том 1, а.с. 237).
Згідно з копією угоди від 14.04.2009, посвідченої приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибчиком А.М. (зареєстровано в реєстрі за №1060), ОСОБА_18 та ОСОБА_1 розірвали договір дарування квартири від 18.09.2008 (том 1, а.с. 247).
14.04.2009 сторони договору купівлі-продажу від 18.09.2008 - ОСОБА_8 та ОСОБА_18 уклали угоду про розірвання вказаного вище договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Дана угода посвідчена 14.04.2009 приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибчиком А.М. (зареєстровано в реєстрі за № 1068) (том 1, а.с. 235).
09.01.2009 директор ДП «КАЗ» Королюк П.В. звернувся з листом № 28-01 до Красилівської міської ради, у якому просив видати ордер на ім'я ОСОБА_1 на вселення у квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , відповідно до спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету заводу (протокол № 18 від 04.10.2007) (том 1, а.с. 169).
Згідно з актом прийняття - передачі основних засобів № 288 від 18.02.2009 ДП «КАЗ» в складі комісії, до якої входили заступник директора ОСОБА_12 , головний бухгалтер ОСОБА_11 , начальник енерго-механічної служби ОСОБА_13 житлову квартиру АДРЕСА_1 , було поставлено на бухгалтерський облік підприємства, відповідальною особою за зберігання квартири визначено ОСОБА_1 , додатком до цього акту є технічна документація: технічний паспорт № 23299298, лист № 28-264 від 19.09.2008, договір № 1 від 19.09.2008 та акт виконаних робіт № 16 від 16.10.2008 (том 1, а.с. 171).
24.02.2009 відбулось засідання житлово-побутової комісії Красилівської міської ради. Згідно з копією протоколу вказаного засідання, у пункті 2 протоколу зазначено, що розглядали: звернення ДП «КАЗ» щодо видачі ордера на квартиру АДРЕСА_1 заступнику директора підприємства Васильчук Л.В., витяг з протоколу спільного засіданні адміністрації ДП «КАЗ» та профкому № 18 від 04.10.2007, інші додані документи. Постановили: у відповідності до ст. 58 Житлового кодексу Української РСР, видати ОСОБА_1 ордер на заселення відомчої квартир АДРЕСА_1 , із сім'єю у складі трьох осіб: ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_3 - син (том 1, а.с. 47).
Рішенням виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 №1129 затверджено протокол засідання житлово-побутової комісії від 24.02.2009 (том 1, а.с. 46).
На підставі рішення виконавчого комітету від 24.02.2009 №1129 Красилівською міською радою 05.03.2009 видано ордер серії ХМО № 016263 на житлове приміщення на ім'я ОСОБА_1 на право заселення разом із сім'єю з трьох чоловік в квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 разом із своєю сім'єю вселилася в квартиру та зареєструвала своє місце проживання за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується адресною довідкою СГІРФО Красилівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 04.08.2009 (том 1, а.с. 174).
Згідно з заявою ОСОБА_3 від 28.09.2012, адресованою Красилівському РС УДМСУ в Хмельницькій області про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_4 , вказану заяву прийнято, та документи перевірено представником ДП «КАЗ», про що свідчить підпис представника ДП «КАЗ», скріплений печаткою ДП «КАЗ» у відповідній графі заяви (а.с. 176, том 1).
За договором купівлі-продажу від 06.08.2009, посвідченого 06.08.2009 приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибчиком А.М. (зареєстровано в реєстрі за №2478), ФОП ОСОБА_8 продав належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 для ДП «КАЗ» (том 1, а.с. 11).
На підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2009, Красилівське районне бюро технічної інвентаризації 11.08.2009 зареєструвало право власності ДП «КАЗ» на вказану квартиру (реєстраційний номер 23299298) (том 1, а.с. 13-14).
Таким чином, станом на дату видачі спірного рішення від 24.02.2009 №1129, та станом на дату видачі 05.03.2009 ордеру серії ХМО № 016263 на житлове приміщення на ім'я ОСОБА_1 , ДП «КАЗ» не було власником квартири АДРЕСА_1 , та вказана квартира не відносилась до відомчого житлового фонду.
Станом на дату видачі спірних рішення та ордеру власником квартири АДРЕСА_2 на підставі вказаного вище договору дарування квартири від 18.09.2008 була відповідач ОСОБА_1
ДП «КАЗ», не будучи власником квартири АДРЕСА_1 09.01.2009 звернулось до Красилівської міської ради, з листом та документами про видачу ордеру на ім'я ОСОБА_1 на квартиру.
Також, ДП «КАЗ», не будучи власником квартири АДРЕСА_1 , актом прийняття - передачі основних засобів № 288 від 18.02.2009 прийняло вказану квартиру на баланс підприємства.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 107754916 від 15.12.2017), та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 107983357 від 18.12.2017) квартира АДРЕСА_9 , зареєстрована на праві власності за державою Україна в особі Державного концерну «Укроборонпром» (номер запису права власності 23961693, дата державної реєстрації 11.12.2017), та на праві господарського відання за ДП «КАЗ» (номер запису про інше речове право 23995874, дата державної реєстрації 15.12.2017).
ОСОБА_1 23.05.2018 звернулася до ДП «КАЗ», та 08.08.2018 - до ДК «Укроборонпром» із заявами про приватизацію квартири.
Листом від 27.06.2018 №72-18/639 ДП «КАЗ» відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на приватизацію квартири, оскільки квартира є державною власністю та перебуває у повному господарському віданні ДК «Укроборонпром», а підприємство виступає правокористувачем квартири та не має повноважень для надання такого дозволу.
Листом від 13.09.2018 №UOP13.1.2-8745 ДК «Укроборонпром» направив звернення ОСОБА_1 до ДП «КАЗ» для розгляду відповідно до чинного законодавства. За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.08.2018 ДП «КАЗ» Листом від 27.09.2018 №72-18/914 повідомило ОСОБА_1 про непогодження приватизації нею квартири.
ОСОБА_1 06.12.2020 звернулася до ДП «КАЗ», та 09.12.2020 - до ДК «Укроборонпром» із заявами про надання їй бланку заяви на приватизацію квартири та необхідної консультації з цього питання, посилаючись на те, що вона виявила бажання приватизувати квартиру.
ДП «КАЗ» листом від 20.12.2020 №72-18/1056 повідомило ОСОБА_1 про своє небажання передати квартиру у комунальну власність із метою її подальшої приватизації.
ДК «Укроборонпром» листом від 14.01.2021 № UOP4.5-202 повідомив ОСОБА_1 про те, що вирішення цього питання не належить до його компетенції, та направив звернення позивачки до ДП «КАЗ» для всебічного розгляду та прийняття відповідного рішення. За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.12.2020, ДП «КАЗ» листом від 29.01.2021 №72-18/66 повідомило ОСОБА_1 про те, що на аналогічне звернення їй надано відповідь №72-18/1056 від 20.12. 2019 .
Згідно з листом Красилівської міської ради № 346/08-10/21 від 02.02.2021, адресованим ДП «КАЗ» на його лист № 72-18/60 від 28.01.2021, міська рада, серед іншого, повідомила ДП «КАЗ» про те, що: «З доданих до рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 «Про затвердження протоколу засідання житлово-побутової комісії» документів відомо, що зазначеним рішенням затверджено протокол засідання житлово-побутової комісії від 24.02.2009 на порядок денний якого виносилося три питання, в тому числі питання про видачу ордера ОСОБА_1 на заселення відомчої квартири АДРЕСА_1 . Рішення житлово-побутова комісія приймала на основі поданих документів - а саме листа ДП «КАЗ» від 09.01.2009 № 28.-01 щодо видачі ордера на ім'я ОСОБА_1 на вселення в квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 відповідно до спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету заводу (протокол № 18 від 04.10.2007); витяга з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому № 18 від 04 жовтня 2007; витяга з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому №36 від 15 лютого 2004 щодо взяття сім'ї ОСОБА_1 на квартирний облік; довідки про перебування працівників ДП «КАЗ» в списках осіб, ким надається житлове приміщення без черги у відповідності до п. 46 «Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Україні»; довідки відділу кадрів ДП КАЗ від 5.01.2009 № 4 виданої ОСОБА_1 про те, що вона дійсно працює на ДП «КАЗ»; заяви ОСОБА_1 до директора ДП «КАЗ» з проханням взяти на квартирний облік її та її сім'ю.». (том 1, а.с. 43-53)
Таким чином, 24.02.2009 житлово-побутова комісія Красилівської міської ради рішення про видачу ОСОБА_1 ордеру на заселення відомчої квартири АДРЕСА_1 , із сім'єю у складі трьох осіб прийняла на основі поданих ДП «КАЗ» документів, серед яких не було спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ДП «КАЗ» про надання квартири у постійне користування ОСОБА_1 і членам її сім'ї, при цьому квартира, на яку вирішено видати ОСОБА_1 ордер, знаходилась у власності самої ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу засідання постійної депутатської комісії Красилівської міської ради з питань прав людини, законності, державної регуляторної політики, депутатської діяльності, етики та правопорядку від 15.08.2022 вказана комісія, розглянувши звернення ДП «КАЗ» щодо скасування рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 «Про затвердження протоколу засідання житлово-побутової комісії» вирішила наступне: «1. Рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 «Про затвердження протоколу засідання житлово-побутової комісії» прийнято неправомірно, у зв'язку з відсутністю спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ДП «КАЗ» про надання квартири у постійне користування ОСОБА_1 і членам її сім'ї та невідповідністю в документах ДП «КАЗ». 2. Рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 д № 1129 «Про затвердження протоколу засідання житлово-побутової комісії» є пактом індивідуального характеру, тому, враховуючи Рішення Конституційного Гуду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, не може бути скасованим чи зміненим органом місцевого самоврядування після його виконання» (том 1, а.с. 78-79).
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дав показання про те, що він перебував на посаді директора ДП «КАЗ», та написав лист у 2007 році на профспілку. Спільно з профспілковим комітетом вони прийняли рішення придбати ОСОБА_1 квартиру. На засіданні житлово-побутової комісії міської ради вирішено видати ордер на квартиру АДРЕСА_2 . Не знає, чи було спільне рішення про передачу у користування ОСОБА_1 квартири. Вказану квартиру ДП «КАЗ» набуло у власність, придбавши її у Сінчука. Коли він дізнався про видачу ордеру - свідок не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав показання про те, що він був головою первинної організації Профспілки авіабудівників України на ДП «КАЗ». Було клопотання директора ДП «КАЗ» Королюка П.В. про виділення коштів для придбання квартири ОСОБА_1 . Коли саме таке клопотання було - він не пам'ятає. Керівник був присутній на засіданні комітету. За наслідками розгляду було прийняте спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету: «Виділити кошти для придбання квартири ОСОБА_19 », квартира придбавалась не для заводу. Рішення про передачу квартири ОСОБА_1 для користування не приймалось. Рішення про придбання квартири для заводу у період його роботи не приймалося. Коли приймалось рішення про виділ коштів, квартири ще не існувало. Його повідомив директор, що ордер для ОСОБА_1 на квартиру видала міська рада. На той момент на заводі службового житла не було.
Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини першої статті 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
«V. Оцінка суду»
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положення пункту 1 частини 1 статті 16 ЦК України передбачають, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону з власної волі, незалежно від волі інших осіб.
В об'єктивному значенні право власності - це право суб'єкта володіти, користуватися та розпоряджатися належними йому матеріальними благами на власний розсуд у межах закону.
У суб'єктивному значенні право власності - це система правових норм, які закріплюють належність матеріальних благ визначеним суб'єктом, й регулюють володіння, користування та розпорядження ними, а також захист компетентності власника.
Зміст права власності складається з компетентності власника щодо володіння, користування та розпорядження певною річчю (стаття 317 ЦК України).
Тож до компетентності власника належать: право володіння; право користування; право розпорядження.
Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною четвертою статті 13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У частинах 1 та 3 статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 318 ЦК України встановлено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Статтею 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина перша статті 393 ЦК України); якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта (частина друга статті 393 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов'язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).
Судом у даній справі встановлено, що:
- станом на дату видачі спірного рішення від 24.02.2009 №1129, та станом на дату видачі 05.03.2009 ордеру серії ХМО № 016263 на житлове приміщення на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_1 була власником, а ДП «КАЗ» не був власником, квартири АДРЕСА_1 , та вказана квартира не відносилась до відомчого житлового фонду;
- ДП «КАЗ», не будучи власником квартири АДРЕСА_1 , 09.01.2009 звернулось до Красилівської міської ради, з листом та документами про видачу ордеру на ім'я ОСОБА_1 на квартиру;
- ДП «КАЗ», не будучи власником квартири АДРЕСА_1 , актом прийняття - передачі основних засобів № 288 від 18.02.2009 прийняло вказану квартиру на баланс підприємства;
- лише після укладення 06.08.2009 між ОСОБА_8 та ДП «КАЗ» нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири, ДП «КАЗ» придбав у ОСОБА_8 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , набувши на неї право власності;
- 11.08.2009 відбулась державна реєстрація права власності ДП «КАЗ» на спірну квартиру, форма власності: державна;
- виконавчий комітет Красилівської міської ради ухвалив 24.02.2009 оспорюване рішення № 1129 про затвердження протоколу житлово-побутової комісії від 24.02.2009, до набуття 06.08.2009 ДП «КАЗ» у власність квартири АДРЕСА_1 ;
- на спільному засіданні адміністрації та профкому № 18 від 04.10.2007, витяг з протоколу якого долучено до листа директора ДП «КАЗ» Королюка П.В. ДП «КАЗ» № 28-01 від 09.01.2009 до Красилівської міської ради про видачу ордеру на ім'я ОСОБА_1 на вселення у квартиру, приймалось спільне рішення про придбання за кошти підприємства окремої квартири для заступника директора ОСОБА_1 , а не про надання квартири у постійне користування ОСОБА_1 і членам її сім'ї;
- 24.02.2009 житлово-побутова комісія Красилівської міської ради рішення видати ОСОБА_1 ордер на заселення відомчої квартир АДРЕСА_1 , із сім'єю у складі трьох осіб: ОСОБА_1 - заявник, ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_3 - син, прийняла на основі поданих ДП «КАЗ» документів, серед яких не було спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ДП «КАЗ» про надання квартири у постійне користування ОСОБА_1 і членам її сім'ї, при цьому, квартира, на яку вирішено видати ОСОБА_1 ордер, станом на 24.02.2009, знаходилась у власності самої ОСОБА_1 .
У зв'язку з наведеним, суд доходить висновку, що рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 «Про затвердження протоколу засідання житлово-побутової комісії» прийнято неправомірно, оскільки:
- ДП «КАЗ» не було власником квартири АДРЕСА_1 , яка не відносилась до відомчого житлового фонду, а тому не могло розпоряджатися житлом, яке не перебувало у його власності;
- адміністрація з профспілковим комітетом ДП «КАЗ» не приймали спільного рішення про надання квартири у постійне користування ОСОБА_1 і членам її сім'ї.
Зважаючи на встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що право та охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, були порушені.
У даній справі позивач просить суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 про затвердження протоколу житлово-побутової комісії від 24.02.2009.
З цього приводу суд зазначає про таке.
Велика Палата Верховного Суду 05.07.2023 прийняла постанову у справі №912/2797/21, в якій, зокрема, висловила позицію, що: у випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проекту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де п рор діяв в інтересах ради, як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади (п. 8.8. постанови); вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (п. 8.13. постанови).
З огляду на те, що рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 про затвердження протоколу житлово-побутової комісії від 24.02.2009 уже виконане на час звернення ДП «КАЗ» з позовом до суду, шляхом видачі Красилівською міською радою Хмельницької області 05.03.2009 ордер № 016263 серії ХМО, на ім'я ОСОБА_1 та членів її сім'ї на право заселення квартири АДРЕСА_1 , то суд доходить висновку, що визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав позивача, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності видачі спірного ордеру № 016263 серії ХМО, 05.03.2009 на право заселення квартири АДРЕСА_1 (за наявності підстав).
А тому, в задоволенні позову про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129 про затвердження протоколу житлово-побутової комісії від 24.02.2009 слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки таке рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість скасування вказаного рішення не дозволить позивачу ефективно відновити своє право володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 .
Щодо позовної вимоги ДП «КАЗ» про визнання недійсним ордеру № 016263 серії ХМО, виданого Красилівською міською радою Хмельницької області 05.03.2009 для ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на право заселення квартири АДРЕСА_1 , суд зазначає про таке.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Частиною першою статті 118 ЖК України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
До компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду пунктом 10 частини першої статті 15 ЖК України віднесено видачу ордера на жилі приміщення.
Відповідно до статті 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
Статтями 58, 59 ЖК України визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 58 ЖК України (в редакції станом на дату видачі спірних рішення та ордеру) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Статтею 121 ЖК України (в редакції станом на дату ухвалення спірного рішення та видачу спірного ордеру) визначено, що службові приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЖК України, ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Отже, ордер на жиле приміщення визнається судом недійсним у випадку, коли при вирішенні питання про надання жилого приміщення мали місце: неправомірні дії службових осіб; було порушено порядок та умови надання житлового приміщення, та позов про визнання ордеру на жиле приміщення заявлений до суду не пізніше трьох років з дня видачі ордера.
Виданий на жиле приміщення ордер у випадках, зазначених у статті 59 ЖК України, підлягає визнанню недійсним з наслідками, передбаченими статтею 117 цього Кодексу.
Відповідно до статті 117 ЖК України, у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Судом у даній справі встановлено, що ордер № 016263 серії ХМО, виданий Красилівською міською радою Хмельницької області 05.03.2009 на виконання рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129, яке було прийнято протиправно, на основі документів, які не відповідали вимогам законодавства.
Станом на 05.03.2009 житло, на яке видано спірний ордер, не було вільним, оскільки належало на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, ордер видано з порученням вимог ч. 2 ст. 58 ЖК України.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що ордер № 016263 серії ХМО, виданий Красилівською міською радою Хмельницької області 05.03.2009 неправомірно.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ч. 1 ст. 59 ЖК України, ордер на жиле приміщення також може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадку подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов.
Разом з тим, суд не оцінює правомірність видачі оспорюваного ордеру з підстав, що ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_1 , станом на дату його видачі, не потребувала поліпшення житлових умов, а тому подала недостовірні відомості щодо цих обставин, оскільки з цих підстав позов не заявлявся, і суд вирішує спір лише в межах позовних вимог, з підстав, наведених позивачем.
Разом із цим, особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.
Так, за правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об'єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб'єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України та в інших нормах матеріального права.
Зокрема, частиною другою статті 59 ЖК України визначено, що вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Крім того, відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що «сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.».
Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокат Лукіянчук О.М. звернулась до суду із заявою про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовної заяви ДП «КАЗ», посилаючись на те, що дата, з якої позивачу стало відомо про видачу ордеру є 24.02.2009 (дата винесення рішення).
Аргументи заяви представника відповідачів ОСОБА_4 щодо застосування строків позовної давності суд приймає з таких мотивів.
У даній справі встановлено, що ордер № 016263 серії ХМО, на право заселення квартири АДРЕСА_1 , виданий Красилівською міською радою Хмельницької області 05.03.2009. Вказаний ордер видано на виконання рішення виконавчого комітету Красилівської міської ради від 24.02.2009 № 1129, яким було затверджено протокол засідання житлово-побутової комісії Красилівської міської ради від 24.02.2009. Зазначеним протоколом закріплено прийняте на вказаному засіданні рішення про видачу ордера на ім'я ОСОБА_1 на вселення в квартиру АДРЕСА_1 , яке житлово-побутовою комісією прийняте на основі поданих ДП «КАЗ» документів: листа директора ДП «КАЗ» від 09.01.2009 № 28.-01 щодо видачі ордера на ім'я ОСОБА_1 на вселення в квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , та долучених до листа документів, виготовлених ДП «КАЗ».
Згідно з пунктом 5 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (в редакції станом на дату видачі спірного ордеру, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 391 від 11.07.1992) оперативний облік належних їм службових жилих приміщень провадять також відповідні підприємства, установи, організації.
Таким чином, ДП «КАЗ» відповідно до законодавства повинне було вести оперативний облік належного йому службового жилого приміщення, яке було ним поставлене (хоча й з порушенням законодавства) на свій баланс.
Згідно з долученою до матеріалів справи копією заяви ОСОБА_3 від 28.09.2012, про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_4 , яка адресована Красилівському РС УДМСУ в Хмельницькій області, заяву прийнято, та документи перевірено представником ДП «КАЗ», про що свідчить підпис представника ДП «КАЗ», скріплений печаткою ДП «КАЗ» у відповідній графі заяви (том 1, а.с. 176).
Таким чином, суд доходить висновку, що ДП «КАЗ» мало можливість та обов'язок знати про видачу 24.02.2009 спірного рішення, а 05.03.2009 - спірного ордеру, оскільки оспорювані рішення та ордер Красилівською міською радою видані на підставі поданих позивачем документів щодо видачі ордеру ОСОБА_1 на службове жиле приміщення за адресою АДРЕСА_4 .
Окрім того, директором ДП «КАЗ» Королюком П.В. погоджено заяву ОСОБА_1 від 20.03.2009, у якій вона повідомила про видачу 05.03.2009 ордеру серії ХМО № 016263 на заселення в квартиру, та просила дозволу реєструвати у квартирі за адресою АДРЕСА_4 членів її сім'ї (том 1, а.с. 175), а тому, навіть за обставин, якщо ДП «КАЗ» не цікавилося, та не знало результату розгляду листа директора ДП «КАЗ» від 09.01.2009 № 28.-01 щодо видачі ордера на ім'я ОСОБА_1 на вселення в квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , датою, коли позивач дізнався про видачу ОСОБА_1 спірного ордеру є 20.03.2009 - коли ОСОБА_1 подала директору ДП «КАЗ» Королюку П.В. заяву про реєстрацію членій її сім'ї у спірній квратирі.
Суд, за встановлених обставин справи, вважає необґрунтованими посилання представника позивача на те, що про існування спірного ордера позивач вперше довідався 20.06.2018, отримавши його копію.
Також, суд зауважує, що неналежна організація діловодства у ДП «КАЗ» не може бути підставою для твердження представника позивача про те, що позивач не володів інформацією та документами щодо обставин та підстав видачі Красилівською міською радою спірного ордера (абзац 5 аркушу 3 позовної заяви - том 1, а.с. 4), тобто не знав про обставини порушення його прав на дану квартиру - ухвалення міською радою 24.02.2009 спірного рішення, оскільки документи на розгляд Красилівської міської ради для вирішення питання про видачу ордеру відповідачу ОСОБА_1 надіслані та створені ДП «КАЗ».
ДП «КАЗ» набуло право власності на спірну квартиру 06.08.2009, а тому саме з цього часу у позивача виникло право на звернення до суду з позовом для захисту його порушеного права на квартиру за адресою АДРЕСА_4 .
Таким чином, строк позовної давності для даного спору становив з 06.08.2009 по 06.08.2012 включно.
З цим позовом до суду позивач звернувся лише 29.08.2022, тобто зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 адвокатом Лукіянчук О.М.
За приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21), перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов'язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права.
Крім того, суд відхиляє доводи позивача щодо поважності причин неподачі позову про визнання ордера недійсним у визначений частиною другою статті 59 ЖК України трирічний строк, починаючи 20.06.2018, у зв'язку із знаходженням у провадженні суду справи № 677/1901/18 за позовом ОСОБА_1 про визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов'язання провести приватизацію.
Доводи позивача, що він обґрунтовано вважав та очікував, що, вирішуючи справу № 677/1901/18, суд надасть оцінку законності даного ордера, а тому не звертався до суду з окремим позовом про оскарження ордеру - є неспроможними, оскільки предметом позову у справі № 677/1901/18 було визнання відмови в приватизації квартири незаконною та зобов'язання провести приватизацію, а не визнання ордера № 016263 серії ХМО від 05.03.2009 недійсним, а тому, суд не вбачає підстав для висновку щодо наявності у позивача обґрунтованого очікування на судовий захист його порушеного права у справі № 677/1901/18.
Таким чином, будь-яких поважних причин пропущення позовної давності у даній справі суд не вбачає.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «КАЗ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красилівської міської радм Хмельницької області, третя особа - акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та ордеру на житлове приміщення, задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
«VI. Розподіл судових витрат між сторонами»
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в позові відмовлено, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 263-265,268, 273, 354 ЦПК України,-
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський агрегатний завод» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красилівської міської ради Хмельницької області, третя особа - акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та ордеру на житлове приміщення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Державне підприємство «Красилівський агрегатний завод», місце знаходження: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Щаслива, 1, код ЄДРПОУ 14307831.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній.
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній.
Відповідач - Красилівська міська рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, м. Красилів, площа Незалежності, 2, ЄДРПОУ 04060737.
Третя особа - акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість», місце знаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 37854297.
Суддя Р. В. Вознюк