ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" липня 2025 р. справа № 300/372/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Адвокат Окуневич Михайло Валентинович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (відповідач-2), за змістом якого (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.01.2025 за № 926100139153 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця з 31.12.2024, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону № 889-VІІІ та статті 37 Закону №3723-ХІІ, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за № 02-28/3377 та № 02-28/3378 видані виконавчим комітетом Рогатинської міської ради Івано-Франківської області 20.12.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 31.12.2024 позивач звернувся через портал електронних послуг ПФУ із відповідною заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.01.2025 за № 926100139153 відмовлено позивачу у переведенні на інший вид пенсії, оскільки позивачу раніше уже призначалася пенсія згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», та переведення за даними в пенсійній справі є не доцільним.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.18-20).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.32).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.02.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 передбачено право на призначення пенсії згідно статті 37 Закону № 3723 особам, які: досягли пенсійного віку; мають страховий стаж: чоловіки - 35 років, жінки - 30 років; не призначали раніше пенсію відповідно до Закону № 3723; на день набрання чинності Законом № 889 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01 травня 2016 року. Вказано, що позивач з 19.11.2013 по 28.02.2019 отримував пенсію згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», з 01.03.2019 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, станом на 01.05.2016, позивач не перебував на державній службі, отже для переведення на пенсію за віком відповідно до закону України "Про державну службу" повинен мати не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України. З огляду на вищенаведене, позивач не має необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, внаслідок чого, відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.36-41).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.02.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що 31.12.2024 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». У зв'язку з впровадженням екстериторіальності, заява позивачки була скерована до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для опрацювання, де, відповідно, і прийнято рішення від 06.01.2025 за № 926100139153, а Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області тільки повідомило позивача про прийняте рішення. Водночас, відповідач вважає, що Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення, оскільки за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 з 19.11.2013 по 20.02.2019 отримував пенсію, призначену згідно Закону № 3723-ХІІ, з 01.03.2019 - пенсію за віком згідно Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого, відсутні підстави вважати, що в цьому випадку йдеться про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», вперше (а.с.64-74).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 19.11.2013 по 28.02.2019 отримував пенсію згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», з 01.03.2019 позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.43).
31.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.01.2025 за № 926100139153 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» у зв'язку із недоцільністю (а.с.10).
Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо).
Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, статтею 45 № 1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.
Водночас принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015. Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993, але за певної додаткової умови: наявності не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону та Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 вік і страховий стаж.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 676/4235/17.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналізуючи вищевказане, пенсійним органом на час звернення позивачем із заявою про перехід на пенсію держаного службовця необхідно було оцінити наступне: чи позивач досяг пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; чи на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ займав посаду державної служби; чи мав не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців; чи мав необхідний страховий стаж, внаслідок чого, дійти висновку чи позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та п.п.10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» та винести відповідне рішення.
Водночас, відповідач, відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії державного службовця, виходив з того, що з 19.11.2013 по 28.02.2019 останній отримував пенсію згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а з 01.03.2019 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внаслідок чого, поновлювати виплату пенсії за віком згідно з Законом України «Про державну службу» недоцільно у зв'язку із зменшенням розміру пенсії (а.с.10).
Суд вказує, що жодних зауважень щодо досягнення пенсійного віку позивачем, займання посади державної служби на момент подання заяви про перехід на інших вид пенсії, наявності необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в рішенні від 06.01.2025 за № 926100139153 не наведено.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області у відзиві зазначило, що дія Закону № 889 у відповідності до пункту 11 статті 3 Закону № 3723 не поширюється на посадових осіб органі місцевого самоврядування.
В даному аспекті суд вказує на таке.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (була чинною до 01 травня 2016 року), до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
За правилами статті 14 Закону № 2493-III до п'ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування, належать, зокрема, посади заступників голів та секретарів рад, секретарів виконавчих комітетів рад.
Згідно записів у трудовій книжці позивача від 24.08.1984 НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період:
- з 05.03.1985 обраний на посаду голови виконавчого комітету Добринівської сільської ради народних депутатів;
- з 28.04.1994 прийняв присягу державного службовця 26.04.1994. Присвоєно 9 ранг державного службовця;
- з 29.06.1987, 20.04.1990, 25.07.1994 - обраний головою виконавчого комітету Сільської ради;
- з 24.12.2001 присяга посадової особи місцевого самоврядування;
- з 11.04.2002 звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень (а.с.55-66).
Аналізуючи подальші записи трудової книжки, судом встановлено, що позивач не перебував на посадах державної служби.
Водночас, суд наголошує на тому, що ОСОБА_1 з 18.05.2013 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII, з врахуванням стажу в органах місцевого самоврядування 17 років 1 міс 4 дні, тобто це саме період з 05.03.1985 по 11.04.2002.
Відтак, вказаний період перебування позивача на відповідній посаді уже врахований йому у стаж державної служби та первинно призначаючи позивачу пенсію державного службовця (18.05.2013) ГУПФ визнано, що такий період роботи віднесено до посад державної служби і станом на час розгляду вказаної справи не може ним відкидатися.
Більше того, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 у справі № 300/2366/23, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період служби в лавах радянської армії з 11.05.1973 по 07.05.1976.
В розрізі викладеного, суд зауважує, що з урахуванням періодів роботи позивача з 05.03.1985 по 11.04.2002 та 11.05.1973 по 02.05.1976 стаж державної служби у позивача складає 20 років 26 днів, тобто є достатнім для призначення пенсії державного службовця згідно пункту 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII.
Відтак, за умови зарахування періоду роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, такий стаж становитиме не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, у зв'язку із чим відмова Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні пенсії (переведенні з одного виду пенсії на інший) державного службовця є протиправною.
За вказаних підстав суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача-2 від 06.01.2025 за № 926100139153 є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на що підлягає скасуванню як протиправне.
Що стосується позовної вимоги в частині здійснення нарахування та виплати пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за № 02-28/3377 та № 02-28/3378 виданих виконавчим комітетом Рогатинською міською радою Івано-Франківської області 20.12.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категорія осіб, затвердженого постановою КМУ від 14.09.2016 № 622 (надалі - Порядок), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Згідно пункту 5 Порядку, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Суд зазначає, що постановою Правління ПФУ № 1-3 від 17.01.2017 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям.
Зокрема, в додатку 1 даної Постанови затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а в додатку 2 - затверджено форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Водночас, з огляду на зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.01.2025 № 926100139153, позивачу відмовлено у призначенні, відтак, спору між позивачем та відповідачем-2 щодо нарахування та виплати пенсії згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 02-28/3377 та № 02-28/3378 виданих виконавчим комітетом Рогатинською міською радою Івано-Франківської області 20.12.2024, на час звернення ОСОБА_1 у цій справі до суду не існувало, отже, вказана вимога є передчасною.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, внаслідок чого, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Враховуючи вищевказані висновки суду щодо можливості здійснення переходу Решетняком Р.М. на інший вид пенсії, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області слід повторно розглянути заяву позивача від 31.12.2024 про перехід на інший вид пенсії із врахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 19.01.2025 підтвердив сплату судового збору на суму 968,96 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 сплачений судовий збір в розмірі 484,48 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.01.2025 за № 926100139153.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про переведення на інший вид пенсії від 31.12.2024, із врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, проспект Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.