ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" липня 2025 р. справа № 300/801/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 14.01.2025 №092350008661;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 07.01.2025 на підставі статті 115 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до стажу роботи періоди роботи з 27.09.1995 по 28.04.1996, з 06.05.1997 по 24.06.1999, з 10.05.2007 по 15.09.2007, з 24.09.2007 по 28.11.2007, з 29.11.2007 по 14.12.2008 зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.05.1985, та у вкладиші трудової книжки НОМЕР_2 від 29.09.2007.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, відмовлено в призначенні пенсії за віком зважаючи на те, що обчислений згідно поданих документів загальний стаж роботи становить 18 років 09 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 3акону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV. Позивач вказав на те, що відповідачем до стажу роботи не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 27.09.1995 по 28.04.1996, з 06.05.1997 по 24.06.1999, з 10.05.2007 по 15.09.2007, з 24.09.2007 по 28.11.2007, з 29.11.2007 по 14.12.2008 зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 11.05.1985, та у вкладиші трудової книжки НОМЕР_2 від 29.09.2007. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, при цьому, не врахувавши вказані періоди роботи, чим грубо порушено право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв'язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.21).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через підсистему «Електронний суд» 04.03.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що з врахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було направлено для опрацювання в Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. В результаті розгляду даної заяви та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.01.2025 прийнято рішення № 092350008661 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу, необхідного для призначення пенсії. Зазначено, що підставою для винесення рішення про відмову в призначенні пенсії за віком слугувало те, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 18 років 09 місяців 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Водночас, представник відповідача зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 27.09.1995 по 28.04.1996, з 06.05.1997 по 24.06.1999, з 10.05.2007 по 15.09.2007, з 24.09.2007 по 28.11.2007, з 29.11.2007 по 14.12.2008, з 16.12.2008 по 18.01.2010, з 13.02.2012 по 04.08.2014 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 11.05.1985, оскільки робота в росії; періоди здійснення особою підприємницької діяльності згідно Витяга з ЄДР для ФОП від 08.01.2025, з 11.04.2005 по 30.09.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2006, з 01.05.2006 по 31.12.2008, з 01.06.2009 по 31.01.2012, з 01.09.2014 по 31.01.2015, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу дані про сплату страхових внесків відсутні. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на пенсію за віком відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 3акону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV (а.с.25-28).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
07.01.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.5).
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 14.01.2025 № 092350008661 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 115 3акону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV. Зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 18 років 09 місяців 04 дні. Також зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи з 27.09.1995 по 28.04.1996, з 06.05.1997 по 24.06.1999, з 10.05.2007 по 15.09.2007, з 24.09.2007 по 28.11.2007, з 29.11.2007 по 14.12.2008, з 16.12.2008 по 18.01.2010, з 13.02.2012 по 04.08.2014 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 11.05.1985, оскільки робота в росії; періоди здійснення особою підприємницької діяльності згідно Витяга з ЄДР для ФОП від 08.01.2025, з 11.04.2005 по 30.09.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2006, з 01.05.2006 по 31.12.2008, з 01.06.2009 по 31.01.2012, з 01.09.2014 по 31.01.2015, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу дані про сплату страхових внесків відсутні (а.с.6-8).
Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно статей 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
В ході розгляду справи судом з матеріалів справи встановлено, що 07.01.2025 позивач досяг 55-річного віку.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 21.09.2023 позивач є учасником бойових дій (а.с.16).
07.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою призначення пенсії дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності вищевказану заяву позивача передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
14.01.2025 Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 092350008661 про відмову в призначенні позивачеві дострокової пенсії за віком.
Підставою для відмови відповідач зазначив, що не зараховано періоди роботи з 27.09.1995 по 28.04.1996, з 06.05.1997 по 24.06.1999, з 10.05.2007 по 15.09.2007, з 24.09.2007 по 28.11.2007, з 29.11.2007 по 14.12.2008, з 16.12.2008 по 18.01.2010, з 13.02.2012 по 04.08.2014 згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 11.05.1985, оскільки робота в росії; періоди здійснення особою підприємницької діяльності згідно Витяга з ЄДР для ФОП від 08.01.2025, з 11.04.2005 по 30.09.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2006, з 01.05.2006 по 31.12.2008, з 01.06.2009 по 31.01.2012, з 01.09.2014 по 31.01.2015, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу дані про сплату страхових внесків відсутні.
При цьому відповідачем не заперечується досягнення позивачем віку, достатнього для призначення пенсії згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи оцінку підставам відмови в призначенні позивачеві дострокової пенсії за віком, суд зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).
За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статі 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині перерахунку пенсії.
Так, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 11.05.1985 (а.с.10-11), позивач в період:
- з 27.09.1995 по 28.04.1996 - працював на посаді геолога на ділянці для буріння свердловин для води в російському акціонерному товаристві «Газпром»;
- з 06.05.1997 по 24.06.1999 - працював на посаді геолога цеху № 12 НГДУ «Суторминскнефть» ОАО «Ноябрьскнефтегаз»;
- з 10.05.2007 по 15.09.2007 - працював на посаді геолога в експедиції капітального ремонту свердловин в ООО «Итрегра-бурение».
Разом з тим, Положеннями пунктів 3.1-3.3 розділу 3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 визначено, що у випадках, коли у трудовій книжці заповнені всі сторінки відповідних розділів, трудова книжка доповнюється вкладишем.
Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться адміністрацією підприємства за місцем роботи робітника чи службовця у тому порядку, як і трудова книжка.
Вкладиш без трудової книжки недійсний.
Про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10х25 мм з написом "Виданий вкладиш" і тут же зазначаються серія і номер вкладиша.
При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначатися серія і номер вкладиша.
У разі необхідності доповнення трудової книжки вкладишем видається вкладиш нового зразка незалежно від того, яку трудову книжку має працівник (нового чи раніш установленого (1983 р.) зразків).
Дослідивши зміст вкладки до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.09.2007 (а.с.12-13, зворотна сторона а.с.48-51), судом встановлено, що відповідно до наявних у ній записів позивач:
- з 24.09.2007 по 28.11.2007 - прийнятий в порядку переведення з ООО «Итрегра-бурение» на посаду геолога СОО «Смит Продакшн Технолоджн»;
- з 29.11.2007 по 14.12.2008 - працював на посаді головного геолога в ООО «Аврора»;
- з 16.12.2008 по 18.01.2010 - працював на посаді провідного технолога з буріння в ЗАТ «Укрнадрасервіс»;
- з 13.02.2012 по 04.08.2014 - працював на посаді геолога в ТОВ «НАДРАГАЗ».
Судом встановлено, що трудова книжка та вкладка до трудової книжки позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у вказані періоди. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку та вкладку до неї, в яких містяться всі відповідні записи про період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці або у вкладки до трудової книжки позивача відповідачем суду не надано, внаслідок чого, останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.
Підставою для неврахування до стажу позивача вищевказаних періодів є «оскільки робота в росії», однак, суд критично оцінює такі мотиви відмови відповідача, викладені в оскарженому рішенні від 14.01.2025, з огляду на таке.
ОСОБА_1 в спірні періоди працював на підприємствах, які знаходяться на території російської федерації, внаслідок чого, питання щодо можливості зарахування таких періодів роботи до пільгового стажу необхідно розглядати відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода).
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу належить трудова книжка та вкладна до неї, які надавалися останнім відповідачу для розгляду питання про врахування до стажу періодів роботи в рф. Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється. Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.
Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача до його страхового стажу, а тому дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів є протиправними.
Водночас суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією рф припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення / перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Таким чином, позивачем подано усі документи для підтвердження стажу її роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.01.2025 № 092350008661 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 27.09.1995 по 28.04.1996, з 06.05.1997 по 24.06.1999, з 10.05.2007 по 15.09.2007, з 24.09.2007 по 28.11.2007, з 29.11.2007 по 14.12.2008, з 16.12.2008 по 18.01.2010, з 13.02.2012 по 04.08.2014 є протиправним та підлягає скасуванню.
Внаслідок чого, виходячи з меж позовних вимог, суд дійшов до переконання, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з 27.09.1995 по 28.04.1996, з 06.05.1997 по 24.06.1999, з 10.05.2007 по 15.09.2007, з 24.09.2007 по 28.11.2007, з 29.11.2007 по 14.12.2008.
Щодо оскарженого рішення в частині зарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності згідно Витяга з ЄДР для ФОП від 08.01.2025, з 11.04.2005 по 30.09.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2006, з 01.05.2006 по 31.12.2008, з 01.06.2009 по 31.01.2012, з 01.09.2014 по 31.01.2015, суд вказує на таке.
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464), Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У цьому реєстрі накопичується, зберігається та автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат.
Дані до реєстру застрахованих осіб вносяться на основі відомостей про нараховану заробітну плату, дохід, допомогу, компенсацію, які подаються страхувальниками, а також інформації про сплату внесків, передбаченої статтею 18 Закону № 2464.
З 1 січня 2004 року набув чинності Закон України № 1058-IV, відповідно до статті 24 якого, страховий стаж визначається як період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачені страхові внески у розмірі не меншому, ніж мінімальний страховий внесок.
Стаття 24 Закону України № 1058-IV передбачає, що з 1 січня 2004 року страховий стаж обчислюється на основі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. За періоди до введення цієї системи стаж обчислюється на підставі документів, передбачених законодавством, що діяло на той час, та даних, включених на основі цих документів до реєстру застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 3-1 розділу XV Закону№ 1058-IV (з урахуванням змін, внесених Законом №2148-VIII від 3 жовтня 2017 року), до страхового стажу для визначення права на пенсію включаються періоди ведення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, а також на фіксованому податку:
З 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, за умови наявності довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску), незалежно від їх розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Ця норма застосовується для визначення права на пенсію, але не є підставою для коригування даних реєстру застрахованих осіб.
Отже, конструкція цієї норми свідчить про те, що для зарахування періоду ведення підприємницької діяльності до страхового стажу відповідно до вищенаведеного пункту така діяльність повинна вестись або із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого податку, отже ці умови є рівнозначними.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За такого правового регулювання, чинного у період провадження позивачем підприємницької діяльності (1996-2005 роки), суд виходить з того, що для зарахування спірного періоду до страхового стажу достатньо встановити сплату позивачем фіксованого податку у спірний період, оскільки від сум фіксованого податку 10 відсотків повинні були перераховуватись до Пенсійного фонду, причому таке перерахування повинна була здійснювати не позивач, а зазначені вище суб'єкти.
Постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно абзац четвертого підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу.
Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Аналізуючи заяву позивача про призначення пенсії за віком від 07.01.2025 та додані до неї документи, суд вказує, що ОСОБА_1 для підтвердження періодів здійснення підприємницької діяльності з 11.04.2005 по 30.09.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2006, з 01.05.2006 по 31.12.2008, з 01.06.2009 по 31.01.2012, з 01.09.2014 по 31.01.2015 долучено тільки свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 за №468996, однак, жодних інших документів, які підтверджували б періоди здійснення підприємницької діяльності та сплату страхових внесків останнім пенсійному органу не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову щодо визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 11.04.2005 по 30.09.2005, з 01.03.2006 по 31.03.2006, з 01.05.2006 по 31.12.2008, з 01.06.2009 по 31.01.2012, з 01.09.2014 по 31.01.2015.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Враховуючи вищевказані висновки суду щодо необхідності зарахування до загального страхового стажу позивача спірні періоди його роботи внаслідок чого, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області слід повторно розглянути заяву позивача від 07.01.2025 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до загального страхового стажу вищевказані періоди роботи.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір», а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.01.2025 № 092350008661 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 27.09.1995 по 28.04.1996, з 06.05.1997 по 24.06.1999, з 10.05.2007 по 15.09.2007, з 24.09.2007 по 28.11.2007, з 29.11.2007 по 14.12.2008, з 16.12.2008 по 18.01.2010, з 13.02.2012 по 04.08.2014.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 27.09.1995 по 28.04.1996, з 06.05.1997 по 24.06.1999, з 10.05.2007 по 15.09.2007, з 24.09.2007 по 28.11.2007, з 29.11.2007 по 14.12.2008.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком від 07.01.2025, із врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.