ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" липня 2025 р. справа № 300/9245/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-1), Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-2), за змістом якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення № 092850026830 від 22.10.2024 ГУ пенсійного фонду в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу та пільгового трудового стажу (Список № 2) періоди роботи в російській федерації в районах Крайньої Півночі (місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі), а саме:
- в нафтогазовидобувному управлінні «Архангельськнафтогаз» об'єднання «Комінафта» (пос. Харягінськ, Ненецький автономний округ, Архангельської області, район Крайньої півночі) на посаді оператора по підземному ремонту свердловин з 28.06.1989 по 26.12.1990, на посаді машиніста підйомника з 26.12.1990 по 10.11.1992 на цьому ж підприємстві;
- в Долинському управлінні по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин (Ямалоненецький автономний округ, район Крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника А-50 з 27.11.1992 по 10.04.1994;
- у ВАТ «Содружество Радужний» (місцевість прирівняна до районів крайньої півночі) на посаді водія (надалі переведений машиністом підземника) з 20.04.1995 по 27.01.1999;
- у ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин» (м. Нижньовартовськ, Хантимансійський автономний округ-Югра, місцевість прирівняна до районів крайньої півночі ) на посаді моториста цементного агрегату з 08.04.2003 по 31.08.2008;
- у ТОВ «Варяганська транспортна компанія-2» на посаді машиніста підйомника з 01.09.2008 по 14.06.2012;
- у ТОВ «Максіма» (м. Усінськ, Республіка Комі, район крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника з 20.07.2012 по 25.02.2015 (відповідно до вкладки до трудової книжки від 20.07.2012);
- у ЗАТ «Єрмаківське підприємство по ремонту свердловин» (м. Нижньовартовськ, Хантимансійський автономний округ-Югра, місцевість прирівняна до районів крайньої півночі ) на посаді машиніста АПРС з 11.04.2015 по 01.042017;
- у ТОВ «Максіма» (м. Усінськ, Республіка Комі, район крайньої півночі) на посаді машиніста підйомника з 13.07.2017 по 28.02.2022;
- а також в управлінні транспорту ПАТ «Укрнафта» на посаді водія автотранспортних засобів, машиніста парової пересувної депарафінізаційної установки з 02.06.2022 по 14.08.2024;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах (список №2) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.06.2024, з урахуванням заробітної плати, отриманої за вказаний період.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.10.2024 №092850026830 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Позивач стверджує, що подані ним документи є достатніми для зарахування стажу роботи до пільгового стажу та призначення пенсії за віком, так як вказаний період роботи підтверджується записами у трудовій книжці, а також архівними довідками та довідками, які надавалися до пенсійного органу. Окрім того, вказав на те, що відповідачем до страхового стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи: з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 08.04.2003 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 11.04.2011, з 12.04.2011 по 14.06.2012, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підстав Указу Президента України від 24.02.2022 № 34/2022 «Про введення воєнного часу в Україні»; до пільгового стажу не зараховано період роботи: з 28.06.1989 по 31.12.1991 згідно з пільговою довідкою від 21.06.2021 № 08/162-л, оскільки відсутній апостиль компетентного органу держави, в якій документ був складений; з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підстав Указу Президента України від 24.02.2022 № 34/2022 «Про введення воєнного часу в Україні»; з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989, з 28.07.2022 по 14.08.2024 згідно з пільговими довідками від 09.07.2024 № 01/01/10/09/02/02-343 та від 14.08.2024 № 01/01/10/09/02/02-398, виданими ПАТ «Укрнафта», оскільки відсутня інформація про право підпису довідок керівником групи кадрових сервісів Долинського регіону (Порядком № 637 передбачено, що пільгову довідку підписують керівник підприємства, головний бухгалтер та начальник відділу кадрів). Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, при цьому, безпідставно не врахувавши вищевказані періоди, чим грубо порушено право позивача на належний рівень соціального забезпечення у зв'язку із втратою працездатності та досягнення пенсійного віку.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.53).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 залучено Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до участі у справі № 300/9245/24 в якості співвідповідача (а.с.69-70).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 в задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом сторін - відмовлено (а.с.84-85).
02.01.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженням Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки після досягнення 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівники, які не мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1058, зокрема, чоловікам на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Представник позивача вказав, що згідно з наданими документами страховий стаж становить 14 років 10 місяців, стаж роботи за Списком № 2 не визначено. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 08.04.2003 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 11.04.2011, з 12.04.2011 по 14.06.2012, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підстав Указу Президента України від 24.02.2022 № 34/2022 «Про введення воєнного часу в Україні»; до пільгового стажу не зараховано: період роботи з 28.06.1989 по 31.12.1991 згідно з пільговою довідкою від 21.06.2021 № 08/162-л, оскільки відсутній апостиль компетентного органу держави, в якій документ був складений, періоди роботи з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підстав Указу Президента України від 24.02.2022 № 34/2022 «Про введення воєнного часу в Україні», періоди роботи з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989, з 28.07.2022 по 14.08.2024 згідно з пільговими довідками від 09.07.2024 № 01/01/10/09/02/02-343 та від 14.08.2024 № 01/01/10/09/02/02-398, виданими ПАТ «Укрнафта», оскільки відсутня інформація про право підпису довідок керівником групи кадрових сервісів Долинського регіону (Порядком № 637 передбачено, що пільгову довідку підписують керівник підприємства, головний бухгалтер та начальник відділу кадрів). Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю стажу роботи за Списком № 2 (а.с.57-66).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.01.2025, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила, посилаючись на аналогічні доводи вказані Головним управлінням Пенсійного фонду в Івано-Франківській області (а.с.74-81).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.10.2024 звернувся до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.10.2024 № 092850026830 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так, згідно з наданими документами вік заявника - 56 років, страховий стаж позивача становить 14 років 10 місяців, стаж роботи за Списком № 2 - не визначено. Вказано, що до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 08.04.2003 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 11.04.2011, з 12.04.2011 по 14.06.2012, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підстав Указу Президента України від 24.02.2022 № 34/2022 «Про введення воєнного часу в Україні»; до пільгового стажу не зараховано: період роботи з 28.06.1989 по 31.12.1991 згідно з пільговою довідкою від 21.06.2021 № 08/162-л, оскільки відсутній апостиль компетентного органу держави, в якій документ був складений, періоди роботи з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підстав Указу Президента України від 24.02.2022 № 34/2022 «Про введення воєнного часу в Україні», періоди роботи з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989, з 28.07.2022 по 14.08.2024 згідно з пільговими довідками від 09.07.2024 № 01/01/10/09/02/02-343 та від 14.08.2024 № 01/01/10/09/02/02-398, виданими ПАТ «Укрнафта», оскільки відсутня інформація про право підпису довідок керівником групи кадрових сервісів Долинського регіону (Порядком № 637 передбачено, що пільгову довідку підписують керівник підприємства, головний бухгалтер та начальник відділу кадрів). Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю стажу роботи за Списком № 2 (а.с.13)
Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058- IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058- IV).
Відповідно до статті 7 Законом України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон України № 1058- IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-IV, передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Тобто підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: досягнення певного віку, наявність загального і пільгового (спеціального) стажу роботи, наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Як встановлено з рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 22.10.2024 №092850026830 до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 08.04.2003 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 11.04.2011, з 12.04.2011 по 14.06.2012, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підстав Указу Президента України від 24.02.2022 № 34/2022 «Про введення воєнного часу в Україні».
В даному аспекті суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Пунктами 1, 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМЦ від 12 серпня 1993 року № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі № 550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Так, до матеріалів справи долучено копію трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.21-35), яка містить такі записи щодо трудової діяльності позивача, зокрема:
- з 01.01.1992 - робота на посаді машиніста підіймача шостого розряду в нафтогазовидобувному управлінні «Архангельськнафтогаз» об'єднання «Комінафта»;
- з 10.11.1992- звільнений по статті 31 КЗОТ РФ за власним бажанням;
- з 08.04.2003 - прийнятий мотористом шостого розряду в ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»;
- з 31.08.2008 - звільнений у зв'язку з переведенням працівника, стаття 77 Трудового кодексу РФ;
- з 01.09.2008 - прийнятий на роботу в поряду переведення працівника на посаду машиніста підіймача шостого розряду ТОВ «Варяганська транспортна компанія-2»;
- з 13.06.2010 - звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору;
- з 21.06.2010 - прийнятий тимчасово на посаду машиніста підіймача шостого розряду ТОВ «Варяганська транспортна компанія-2»;
- з 11.04.2011 - звільнений за згодою сторін, стаття 77 Трудового кодексу РФ;
- з 12.04.2011 - прийнятий тимчасово на посаду машиніста підіймача сьомого розряду ТОВ «Варяганська транспортна компанія-2»;
- з 14.06.2012 - звільнений за власним бажанням, стаття 77 Трудового кодексу РФ.
Так, всі відомості, що зазначені в даних записах читабельні та зрозумілі. Суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки виконано у чіткій послідовності та у відповідності до дат. Твердження відповідача, що записи про накази про прийняття на роботу та звільнення виконані іншим почерком є суб'єктивною оцінкою відповідача. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано.
Крім того, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Доказів зловживання позивачем зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, суду не надано.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається певний обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача, внаслідок чого, суд вважає, що відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018.
Відповідач відмовляючи у зарахуванні спірного періоду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Враховуючи наведене, суд дійшов до переконання, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з 01.01.1992 по 10.11.1992 в нафтогазовидобувному управлінні «Архангельськнафтогаз» об'єднання «Комінафта», з 08.04.2003 по 13.06.2010 в ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин», з 21.06.2010 по 11.04.2011 в ТОВ «Варяганська транспортна компанія-2»; з 12.04.2011 по 14.06.2012 у ТОВ «Варяганська транспортна компанія-2».
Щодо можливості зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.06.1989 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021, з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989, з 28.07.2022 по 14.08.2024.
Так, судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Хмельницькій області не зараховано вищевказані періоди, зокрема, період роботи з 28.06.1989 по 31.12.1991 згідно з пільговою довідкою від 21.06.2021 № 08/162-л, оскільки відсутній апостиль компетентного органу держави, в якій документ був складений, з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підстав Указу Президента України від 24.02.2022 № 34/2022 «Про введення воєнного часу в Україні», з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989, з 28.07.2022 по 14.08.2024 згідно з пільговими довідками від 09.07.2024 № 01/01/10/09/02/02-343 та від 14.08.2024 № 01/01/10/09/02/02-398, виданими ПАТ «Укрнафта», оскільки відсутня інформація про право підпису довідок керівником групи кадрових сервісів Долинського регіону (Порядком № 637 передбачено, що пільгову довідку підписують керівник підприємства, головний бухгалтер та начальник відділу кадрів).
В аспекті можливості зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 28.06.1989 по 31.12.1991 згідно з пільговою довідкою від 21.06.2021 № 08/162-л, суд вказує на таке.
Так, відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.21-35) позивач з 28.06.1989 - прийнятий оператором підземного ремонту свердловин четвертого розряду на ділянку капітального та підземного ремонту в нафтогазовидобувному управлінні «Архангельськнафтогаз» об'єднання «Комінафта» та 31.12.1991 - звільнений по статті 31 КЗОТ РФ за власним бажанням.
Водночас, щодо посилань відповідачів на відсутність апостилю компетентного органу держави, в якій документ був складений, то суд вказує, що згідно з частини 1 статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція від 22.01.1993), документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення.
Відповідно до частини 2 статті 13 Конвенції від 22.01.1993, документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 № 2783-ІХ.
Після зупинення дії, Конвенція від 22.01.1993 не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією. Таким чином, документи, видані компетентними органами росії приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю.
Однак, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ від 04.02.2023 № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи, що архівні довідки про підтвердження трудового стажу до 24.02.2022 приймалися на території України без спеціального посвідчення, то посилання відповідача про необхідність проставлення апостилю є безпідставними. Жодних інших зауважень щодо вказаного періоду відповідачем-2 в оскарженому рішенні не наведено.
Внаслідок чого, суд дійшов до переконання, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період його роботи з 28.06.1989 по 31.12.1991 в нафтогазовидобувному управлінні «Архангельськнафтогаз» об'єднання «Комінафта».
Щодо можливості зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021.
Порядок застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442).
Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Списки № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені:
- постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173;
- постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (з 01.01.1992);
- постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (з 11.03.1994);
- постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (з 16.01.2003);
- постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 (з 03.08.2016).
Тобто, станом на час роботи позивача при визначенні спірного пільгового стажу з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021, на посадах машиніста підіймача, механіка підіймача, діяли: Список № 2, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; Список № 2, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; Список № 2, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", Список № 2, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Водночас, суд вказує, що посади, які обіймав позивач (машиніст підіймача та механік підіймача) за спірні періоди були передбачені вище коментованими Списками № 2.
Також на підтвердження періодів роботи в росії позивачем надано довідку від 20.07.2012 № 336 ООО «Варьеганская транспортная компания-2» (а.с.38), довідку ОГО «Максима капітальний ремонт скважин» від 23.12.2021 № 281 (а.с.40), довідку ОГО «Максима капітальний ремонт скважин» від 23.12.2021 № 282 (а.с.41), довідку від 19.07.2012 № 332 ООО «Варьеганская транспортная компания-2» (а.с.44), довідку від 14.07.2012 № 289 ООО «Варьеганская транспортная компания-2» (а.с.45).
Отже, доказами підтверджено роботу позивача з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021, на посадах, що були передбачені Списками № 2, чинними у період роботи на такій посаді, й відносилась до посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Верховним Судом у постановах від 31.07.2018 по адміністративній № 415/760/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631775), 31.07.2018 по адміністративній справі № 486/1080/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631557), від 31.07.2018 по адміністративній справі № 235/1112/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631571) висловлена правова позиція, про достатність підтвердження страхового стажу на посадах за Списком № 1, 2 саме записами у трудовій книжці.
Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що єдиною підставою для неврахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації слугувала обставина припинення участі російської федерації та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
За приписами частини 2 статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України» звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 підлягають застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача, оскільки вказані Угоди були чинними на час роботи позивача в росії і позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення.
Таким чином стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Отже, підстави не зарахування до страхового та пільгового стажу позивача періодів його роботи на території російської федерації, наведені у рішенні № 092850026830 від 22.10.2024, є протиправними, оскільки позивач працював на території російської федерації під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, внаслідок чого, мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.
Окрім того, рішенням № 092850026830 від 22.10.2024 не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989, з 28.07.2022 по 14.08.2024 згідно з пільговими довідками від 09.07.2024 № 01/01/10/09/02/02-343 та від 14.08.2024 № 01/01/10/09/02/02-398, виданими ПАТ «Укрнафта», оскільки відсутня інформація про право підпису довідок керівником групи кадрових сервісів Долинського регіону (Порядком № 637 передбачено, що пільгову довідку підписують керівник підприємства, головний бухгалтер та начальник відділу кадрів).
Як вже вказувалося судом вище, статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIIпостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном (пункт 20 Порядку № 637).
Згідно пункту 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Додаток № 5 до Порядку № 637 передбачає форму довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Також якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі №367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.
Предметом доказування у цій справі є наявність обставин, які підтверджують факт роботи позивача у спірний період, тобто за професією і виконуваною роботою, що дають право на пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що позивач на підтвердження пільгового стажу надав до пенсійного органу довідку від 09.07.2024 за № 01/01/10/09/02/02-343 (а.с.37), яка підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день в НГВУ «Долинанафтогаз» з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989 на посаді бурильника капітального ремонту свердловин та довідку від 14.08.2024 за №01/01/10/09/02/02-398 (а.с.36), яка підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день в Управлінні транспорту Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» з 28.07.2022 по 14.08.2024 на посаді машиніст парової пересувної депарафінізаційної установки.
Зазначені у довідці періоди охоплюють і спірний період, щодо якого пенсійним органом було прийнято рішення про його неврахування як пільгового стажу.
Таким чином, у довідці відповідно до вимог пунктом 20 Порядку № 637 зазначено:
- період роботи, що зараховуються до спеціального стажу;
- професія (тракторист-машиніст);
- характер виконуваної роботи;
- розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи;
- первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Крім того, відповідно до пункту 23 Порядку № 637, довідки підписано керівником групи кадрових сервісів Долинського регіону, головним бухгалтером, фахівцем групи кадрових сервісів Долинського регіону та містять печатку.
Отже, довідки від 09.07.2024 № 01/01/10/09/02/02-343 та від 14.08.2024 №01/01/10/09/02/02-398 містять усі відомості, передбачені пунктом 20 Порядку № 637, тобто за своїм змістом відповідає Додатку № 5 до Порядку № 637 та підтверджує записи про періоди роботи у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.21-35) з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989, 28.07.2022 по 14.08.2024, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, та відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за формальними ознаками її невідповідності формі довідки, передбаченої Додатком № 5 до Порядку № 637 є необґрунтованою.
Водночас, на думку суду, відсутність інформації про право підпису довідок керівником групи кадрових сервісів Долинського регіону, є формальним недоліком довідки і цей недолік перебуває поза межами волі особи якої стосується довідка, внаслідок чого, такий формальний недолік не повинен спричиняти права на пенсію.
Що стосується позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах (список № 2) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 26.06.2024, з урахуванням заробітної плати, отриманої за вказаний період, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії була обґрунтована відсутністю необхідного стажу. Враховуючи вищевказані висновки суду щодо необхідності зарахування позивачу до загального страхового стажу періоди його роботи з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 08.04.2003 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 11.04.2011, з 12.04.2011 по 14.06.2012, до пільгового стажу періоди роботи: з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021, з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989, 28.07.2022 по 14.08.2024, внаслідок чого, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід повторно розглянути заяву позивача від 16.10.2024 про призначення пенсії за віком із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до загального страхового та пільгового стажу вищевказані періоди роботи.
Водночас, на думку суду, позивач, неправомірно просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію, оскільки саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22.10.2024 № 092850026830 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зарахуванні до його стажу періодів роботи.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 05.12.2024 підтвердив сплату судового збору на суму 1211,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в призначенні пенсії від 22.10.2024 №092850026830.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до загального страхового стажу періоди його роботи з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 08.04.2003 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 11.04.2011, з 12.04.2011 по 14.06.2012; до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи: з 01.01.1992 по 10.11.1992, з 01.09.2008 по 13.06.2010, з 21.06.2010 по 14.06.2012, з 20.07.2012 по 08.096.2013, з 10.06.2013 по 25.02.2015, з 11.04.2015 по 01.04.2017, з 13.07.2017 по 05.07.2018, з 14.07.2018 по 05.07.2019, з 10.07.2019 по 29.12.2021, з 04.08.1986 по 01.11.1986, з 22.02.1989 по 19.06.1989, 28.07.2022 по 14.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013) невідкладно повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком від 16.10.2024, із врахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013),
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.