65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2848/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н. В., розглянув заяву (вх.№2-1155/25 від 21.07.2025р.) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про забезпечення позову у справі №916/2848/25
За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» (74110, Херсонська обл., Бериславський р-н ( колишній Великоолександрівський р-н), с.Нова Калуга, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 30758749)
До відповідача: Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області (74100, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Велика Олександрівка, вул.Свободи, 161, код ЄДРПОУ 44709581)
про визнання укладеною додаткової угоди
21 липня 2025р. до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ( далі- СТОВ) «Надія» до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008р., укладеного між Великоолександрівською районною державною адміністрацією та СТОВ «Надія», зареєстрованого 11.03.2008р. за №4ФФ002158-040871600010, у редакції позивача.
Одночасно з позовом СТОВ «Надія» подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Великоолександрівській селищній військовій адміністрації Бериславського району Херсонської області вчиняти будь-які дії (крім укладення угод із СТОВ «Надія») та примати рішення щодо розпорядження ( в тому числі, але не виключно: про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу права на них на земельних торгах, про здійснення поділу земельних ділянок, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, про передачу у власність, про передачу в оренду чи постійне користування, про продаж прав на земельних торгах (аукціонах), про зміну їх конфігурацій, про зміну цільового призначення, про зміну складу угідь, про зміну кадастрових номерів) земельними ділянками з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га (крім рішень, які стосуються СТОВ «Надія»); заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, та органам державної реєстрації прав ( у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») приймати рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного Реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію інших речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об'єктів нерухомого майна - земельних ділянок з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову СТОВ «Надія» зазначає, що 05.08.2008р. між Великоолександрівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та СТОВ «Надія» (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 11.03.2008р. за №4ФФ002158-040871600010, відповідно до п.2 якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 29,36 га, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 6520955100:003:061:0004.
Згідно п.8 Договору його укладено терміном на 10 років з дати реєстрації Договору до 01.08.2017р. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії Договору повідомити в=письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Як зазначає заявник, додатковою угодою від 28.07.2017р. про поновлення Договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 11.03.2008р. за №4ФФ002158-040871600010, на підставі розпорядження голови Великоолександрівської районної державної адміністрації від 20.07.2017р. №306, поновлено строком на 14 років термін дії Договору, у зв'язку із чим позивач вважає, що Договір діє до 01.08.2031р.
СТОВ «Надія» зазначає, що об'єкт оренди перейшов у власність територіальної громади в особі Великоолександрівської селищної ради, повноваження якої станом на даний час перейшли до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області.
У лютому 2025р., при намаганні отримати нормативно-грошову оцінку орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 6520955100:003:061:0004 для розрахунку орендної плати, СТОВ «Надія» стало відомо, що зазначена земельна ділянка поділена на дві земельні ділянки, а на адвокатський запит Великоолександрівською селищною військовою адміністрацією повідомлено, що шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6520955100:003:061:0004 утворено дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га, а також про те, що поділ відбувся на підставі розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації від 06.11.2024р. №2178.
На думку СТОВ «Надія», поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6520955100:003:061:0004 відбувся неправомірно, без згоди його, як Орендаря земельної ділянки, що є порушенням прав товариства як Орендаря.
Як зазначає позивач, з метою відновлення своїх прав СТОВ «Надія» звернулося до Великоолександрівської селищної військової адміністрації з листом від 27.02.2025р. за №7, у якому просило внести зміни до Договору оренди шляхом внесення до нього інформації щодо нових кадастрових номерів земельних ділянок та їх площ, які були сформовані після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6520955100:003:061:0004, та додало до листа два екземпляри проекту додаткової угоди.
У відповідь Великоолександрівської селищної військової адміністрації листом від 27.03.2025р. за №948 повідомила про наявність помилки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо строку дії Договору оренди та запропонувало звернутися до органів чи суб'єктів державної реєстрації для внесення виправлених відомостей про термін дії Договору, після чого не буде за перечувати щодо укладення додаткової угоди.
СТОВ «Надія» зазначає, що звернулося до державного реєстратора прав на нерухоме майно, який повідомив відсутність у реєстрі відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520955100:003:061:0004, натомість наявність у реєстрі інформації щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га.
У зв'язку із цим позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 02.04.2025р. за №3 про внесення змін до Договору оренди щодо включення до нього нових кадастрових номерів земельних ділянок та їх площе, які сформовані внаслідок поділу земельної ділянки, що є об'єктом оренди за Договором, та просив підписати два примірники додаткової угоди.
Але, як зазначає позивач, листом від 22.04.2025р. за №1174 Великоолександрівська селищна військова адміністрація надала відповідь, що є повністю ідентичною відповіді, наданої у листі від 27.03.2025р. за №948.
СТОВ «Надія» знов звернулося до державного реєстратора та отримало відповідь щодо неможливості державної реєстрації договору у зв'язку із поділом земельної ділянки на дві, внаслідок чого земельна ділянка, що орендована СТОВ «Надія», відсутня як об'єкт нерухомого майна з попереднім кадастровим номером.
Листом від 11.06.2025р. за №15 СТОВ «Надія» знов звернулося до Великоолександрівської селищної військової адміністрації з проханням внести зміни до Договору оренди шляхом підписання додаткової угоди, але листом від 11.07.2025р. за №2202 отримало відмову.
У подальшому, як зазначає позивач, представник відповідача, що оглядав орендовану земельну ділянку, повідомив про намір Великоолександрівської селищної військової адміністрації виставити право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га на торги.
Позивач зазначає, що договір оренди землі є чинним, не розірваним, має зобов'язання по сплаті орендної плати, які виконує належним чином, користується земельною ділянкою за метою, встановленою договором.
Враховуючи все викладене, позивач вважає, що наявні порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку із чим звернувся до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008р., укладеного між Великоолександрівською районною державною адміністрацією та СТОВ «Надія», зареєстрованого 11.03.2008р. за №4ФФ002158-040871600010, у редакції позивача.
Посилаючись на положення ст.ст.136, 137 ГПК України, СТОВ «Надія» просить суд вжити заходи забезпечення позову, адже вважає, що невжиття їх може спричинити невиконання або ускладнення виконання рішення суду у випадку задоволення судом позовних вимог, у зв'язку із тим, що Великоолександрівською селищною військовою адміністрацією планується виставити земельні ділянки з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га на торги.
Посилаючись на позицію Верховного суду, викладену у постанові від 08.01.2024р. №915/772/23, позивач зазначив, шо наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент ( у тому числі під час розгляду судом позову заявника) але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна з володіння відповідача ( в разі задоволення такого позову).
За наведених умов вимога щодо обов'язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача про відчуження спірного майна, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін ( постанова Верховного Суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22).
Враховуючи все зазначене, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову та заборонити Великоолександрівській селищній військовій адміністрації Бериславського району Херсонської області вчиняти будь-які дії (крім укладення угод із СТОВ «Надія») та примати рішення щодо розпорядження ( в тому числі, але не виключно: про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу права на них на земельних торгах, про здійснення поділу земельних ділянок, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, про передачу у власність, про передачу в оренду чи постійне користування, про продаж прав на земельних торгах (аукціонах), про зміну їх конфігурацій, про зміну цільового призначення, про зміну складу угідь, про зміну кадастрових номерів) земельними ділянками з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га (крім рішень, які стосуються СТОВ «Надія»); заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, та органам державної реєстрації прав ( у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») приймати рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного Реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію інших речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об'єктів нерухомого майна - земельних ділянок з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га.
Крім того, позивач зазначив, що обрані ним заходи забезпечення позову не мають обмежень щодо застосування, адже у даному випадку, станом на 20.07.2025р., відсутні будь-які конкурси, аукціони, торги, тендери тощо, предметом яких була б передача в оренду земельних ділянок, які ще перебувають в оренді СТОВ «Надія», відсутні рішення, розпорядження Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області щодо оголошення торгів, аукціону, інших публічних конкурсних процедур, метою яких була б реалізація права на передачу в оренду земельних ділянок, що свідчить про відсутність будь-яких конкурсів, аукціонів, торгів, тендерів тощо.
У зв'язку із цим, позивача вважає, що заходи забезпечення позову, про які він просить, не полягають і не мають наслідком припинення, відкладення, зупинення чи інше втручання у проведення конкурсів, аукціонів, торгів, тендерів тощо щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га.
Розглянув матеріали заяви, заяву (вх.№2-1155/25 від 21.07.2025р.) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про забезпечення позову у справі №916/2848/25, суд дійшов наступних висновків.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром грошових коштів, на які вимагається накладення арешту, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі №925/1459/23, від 06.06.2024р. у справі №910/17599/23, від 24.05.2023р. у справі №906/1162/22, від 29.06.2023р. у справі № 925/1316/22.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Однак заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту, постановленого у саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020р. у справі № 910/1200/20.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 14.08.2023р. у справі №904/1329/23, від 11.07.2023р. у справі №917/322/23, від 28.07.2023р. у справі №911/2797/22.
Разом з тим, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі №910/15328/23, від 01.05.2023р. у справі №914/257/23, від 06.03.2023р. у справі №916/2239/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, 910/13624/23.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі.
Як встановлено судом, предметом позову, що поданий СТОВ «Надія» до Господарського суду Одеської області, є вимога до Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008р., укладеного між Великоолександрівською районною державною адміністрацією та СТОВ «Надія», зареєстрованого 11.03.2008р. за №4ФФ002158-040871600010, у редакції позивача.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Верховний Суд у постанові від 28.02.2024р. у справі №910/13624/23 також зазначив, що заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Верховний Суд у постанові від 28.02.2024р. у справі №910/13624/23 також акцентує, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Із позову та заяви про вжиття заходів забезпечення позову убачається, що між сторонами виникли спірні правовідносини, за яких позивач стверджує про наявність у нього права користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га, на визначений у додатковій угоді до Договору оренди землі строк, які раніше були однією земельною ділянкою, що є обєктом оренди, та право користування якими відповідач намагається обмежити та припинити. Тобто існує реальна загроза утруднення забезпечення ефективного захисту за рішенням суду, у випадку задоволення позову у даній справі.
У зв'язку із цим позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, позивач вважає, що заходи забезпечення позову не призведуть і не можуть призвести до спричинення збитків відповідачу. З урахуванням цієї обставини, позивач вважає недоцільним застосування зустрічного забезпечення.
З положень п. 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" наголошено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії", поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд також зауважує, що оскільки предметом спору у даній справі є вимога немайнового характеру, у цьому випадку, насамперед, має бути досліджено наявність такої підстави вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у немайнових спорах у випадку ствердної відповіді на це питання, встановленню підлягають обставини щодо того чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019р. у справі №904/2285/19, від 16.03.2020р. у справі №916/3245/19 та від 14.04.2021р. у справі №910/11177/20.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023р. у справі №910/11678/22).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, яка розглядається, позовні вимоги спрямовані на поновлення права позивача як користувача земельними ділянками на підставі Договору оренди земельної ділянки від 05.03.2008р., укладеного між Великоолександрівською районною державною адміністрацією та СТОВ «Надія», зареєстрованого 11.03.2008р. за №4ФФ002158-040871600010.
Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Станом на дату звернення позивача до суду з даною заявою про вжиття заходів забезпечення позову відсутня інформацію про прийняття Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області будь-яких рішень, розпоряджень щодо оголошення торгів, аукціону, інших публічних конкурсних процедур, метою яких була б реалізація права на передачу в оренду спірних земельних ділянок, що свідчить про відсутність будь-яких конкурсів, аукціонів, торгів, тендерів тощо.
У зв'язку із цим, заходи забезпечення позову, про які просить позивач, не полягають і не мають наслідком припинення, відкладення, зупинення чи інше втручання у проведення конкурсів, аукціонів, торгів, тендерів тощо щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.01.2024р. у справі №915/772/23, наявність у відповідача правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент ( у тому числі під час розгляду судом позову заявника) але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі про витребування спірного майна з володіння відповідача ( в разі задоволення такого позову).
За наведених умов вимога щодо обов'язкового надання позивачем доказів на підтвердження намірів відповідача про відчуження спірного майна, враховуючи наявність у нього права розпорядитися ним у будь-який момент, свідчила б про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін ( постанова Верховного Суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22).
Частиною першою ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Заявником у поданій заяві зазначається про недоцільність підстав для вжиття зустрічного забезпечення.
За змістом диспозитивної норми ст. 141 ГПК України пред'явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов'язком господарського суду (наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 р.по справі №916/2851/17 та від 26.11.2018р. у справі №904/2925/18), так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу.
Відтак, у даному випадку не зазначення в даній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати процесуальним порушенням, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Таким чином, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості виконання рішення господарського суду та ефективного захисту прав заявника, за яким останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви СТОВ "Надія" про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 140, 234 ГПК України, суд
1. Заяву (вх.№2-1155/25 від 21.07.2025р.) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Надія» про забезпечення позову у справі №916/2848/25 - задовольнити.
2. На період розгляду справи заборонити Великоолександрівській селищній військовій адміністрації Бериславського району Херсонської області вчиняти будь-які дії (крім укладення угод із СТОВ «Надія») та примати рішення щодо розпорядження (в тому числі, але не виключно: про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу права на них на земельних торгах, про здійснення поділу земельних ділянок, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою, про передачу у власність, про передачу в оренду чи постійне користування, про продаж прав на земельних торгах (аукціонах), про зміну їх конфігурацій, про зміну цільового призначення, про зміну складу угідь, про зміну кадастрових номерів) земельними ділянками з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га (крім рішень, які стосуються СТОВ «Надія»).
3. На період розгляду справи заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, та органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») приймати рішення про державну реєстрацію прав та вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( у тому числі до Реєстру прав власності на нерухоме майно Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного Реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію інших речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо об'єктів нерухомого майна - земельних ділянок з кадастровими номерами: 6520955100:03:001:1174 площею 9,36885 га та 6520955100:03:001:1175 площею 20,0000 га.
Стягувачем за даною ухвалою є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» (74110, Херсонська обл., Бериславський р-н ( колишній Великоолександрівський р-н), с.Нова Калуга, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 30758749).
Боржником за даною ухвалою є Великоолександрівська селищна військова адміністрація Бериславського району Херсонської області (74100, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Велика Олександрівка, вул.Свободи, 161, код ЄДРПОУ 44709581).
Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Рога Наталія Василівна