ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.07.2025Справа № 910/4834/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали господарської справи
За первісним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк»
про стягнення 2.103.917,63 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк»
до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
про стягнення 4.284.345,45 грн
Представники сторін:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Коваленко В.О.;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Короленко Т.Л., Коберський В.В.
17.04.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» про стягнення 2.103.917,63 грн, з яких 731.645,20 грн пені, 984.907,00 грн штрафу, та 387.365,43 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.
Позовні вимоги обгрунтовані простроченням виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару за Державним контрактом №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 відкрито провадження у справі №910/4834/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.05.2025, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
08.05.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що 27.09.2024 ним було надіслано повідомлення на зміну тактико-технічних характеристик (ТТХ) Безпілотного літального апарату (БпЛА) "V10" зі складу Безпілотного авіаційного комплексу (БпАК) "V10". Як вказує відповідач, зміна тактико-технічних характеристик (ТТХ) Безпілотного літального апарату (БпЛА) "V10" зі складу Безпілотного авіаційного комплексу (БпАК) "V10", Специфікації до Контракту є зміною істотних умов Контракту у відповідності до ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та абз. 4 пункту 10 постанови КМУ від 24.03.2023 №256. Крім того, відповідач повідомив, що затримка виконання ним зобов'язань за Державним контрактом №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 спричинена також поведінкою позивача, який тривалий час погоджував випробування обладнання. Також, відповідач вказав, що під час закупівлі ним комплектуючих для виконання умов Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 виникла затримка щодо оплати комплектуючих по вині банку, який обслуговує Товариство з обмеженою відповідальністю «Вамарк».
08.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» 4.284.345,45 грн, з яких 4.221.030,00 грн основного боргу та 63.315,45 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом обов'язку з оплати поставленого позивачем за зустрічним позовом товару, у зв'язку з чим у відповідача за зустрічним позовом виникла заборгованість у сумі 4.221.030,00 грн. Крім того, позивачем за зустрічним позовом нараховані інфляційні втрати сумою 63.315,45 грн.
13.05.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» залишено без руху, встановлено строк та спосіб усунення її недоліків.
У підготовчому засіданні 14.05.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.06.2025.
У встановлений судом строк позивачем за зустрічним позовом були усунуті недоліки зустрічної позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 13.05.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» прийнято до спільного розгляду із первісним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».
23.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» надійшло клопотання про звільнення його від відповідальності, в якому відповідач за первісним позовом просив суд звільнити відповідача від відповідальності, або зменшити на 99% розмір штрафних санкцій.
02.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом зазначив, що умовами Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 передбачена оплата товару за наявності бюджетного фінансування, відсутність якого на даній час є підставою для невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань.
03.06.2025 позивачем за первісним позовом подані заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» про звільнення від відповідальності.
У підготовчому засіданні 04.06.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.06.2025.
У підготовчому засіданні 18.06.2025 судом було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.07.2025.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 16.07.2025 надав усні пояснення по справі, первісний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив.
Представники відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 16.07.2025 надали усні пояснення по справі, проти задоволення первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.07.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.09.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вамарк» (виконавець) укладено Державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-498-VDK-24, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари оборонного призначення (далі - Товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів оборонного призначення (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов'язується прийняти через НОМЕР_1 військове представництво Міністерства оборони України (далі - Представництво Замовника) та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом.
Відповідно до п. 2.1 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 вартість (ціна) Товару за цим Контрактом на момент його підписання зафіксована Сторонами в Специфікації на підставі комерційної пропозиції, сформованої Виконавцем відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 р. № 256 «Про реалізацію експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та активних засобів протидії технічним розвідкам вітчизняного виробництва».
У Специфікації до Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 (Додаток №1) сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість - 14070100,00 грн.
Крім того, у Специфікації сторони встановили строки поставки товару: 250 одиниць товару (вартість - 7035050,00 грн) поставляються у строк Т0+30 діб, решта 250 одиниць товару (вартість - 7035050,00 грн) - у строк Т0+60 діб, де Т0 - дата здійснення попередньої оплати.
У п. 2.2 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 сторони погодили, що загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 14070100,00 грн.
Згідно з п. 2.6 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 кінцевий розрахунок за цим Контрактом проводиться шляхом оплати Замовником поставленого Товару протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний Сторонами Акт приймання-передачі товару за державним контрактом, видаткова накладна, Сертифікат якості (відповідності) Товару (партії Товару) з обов'язковим зазначенням дати виготовлення Товару та документів, зазначених у пункті 2.7 Контракту (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів па рахунок Замовника).
Відповідно до п. 2.7 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 усі платіжні документи за Контрактом оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Виконавець надсилає Замовнику рахунок па оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з дня поставки Товару (партії Товару). До рахунку додаються: посвідчення представництва Замовника; видаткова накладна з печаткою Виконавця та підписом посадової особи, яка отримала Товар. На підставі зазначених документів після їх отримання, Сторонами оформляється Акт приймання-передачі товару за державним контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.
Згідно з п. 2.8 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 у разі не передачі Виконавцем Замовникові товаросупровідних документів, відповідно до умов цього Контракту або якщо зазначені документи не відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством України, або містять помилки, Замовник має право затримати оплату Товару (без нарахування та сплати будь-яких штрафних санкцій Виконавцю) до моменту, коли зазначені документи будуть передані Замовникові, помилки будуть виправлені або документи будуть приведені у відповідність до чинного законодавства України та передані Замовникові.
Відповідно до п. 3.1 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 якість та комплектність Товару, а також його технічна документація мають відповідати технічним умовам ТУ У 30.3-36619829-001:2024 від 26.03.2024 і повинні забезпечувати використання такого Товару в повному обсязі відповідно до призначення.
Відповідно до п. 3.2 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 якість Товару перевіряється системою якості підприємства Виконавця та Представництвом Замовника. Приймання Товару за якістю здійснюється шляхом проведення приймально-здавальних випробувань за участю Представництва Замовника. Товар вважається прийнятим за якістю, якщо у разі проведення цих випробувань буде підтверджено відповідність Безпілотного літального апарату V10 ТУ У 30.3-36619829-001:2024. Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником Виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки. Сторони погодили, що Товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії Виконавець погоджує завчасно із Замовником до початку відвантаження.
Згідно з п. 3.3 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 про час відвантаження Товару Виконавець повідомляє Замовника за 10 (десять) календарних днів.
Згідно з п. 3.4 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару та видаткової накладної за державним контрактом.
Право власності, контроль над Товаром та ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження переходять від Виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання Замовником та уповноваженим представником отримувача Акту приймання-передачі основних засобів, за формою згідно з додатком 23 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 (далі - Акт приймання- передачі основних засобів), про що Замовник офіційно повідомляє Виконавця. Акт приймання-передачі Товару та видаткова накладна за державним контрактом та Акт приймання-передачі, що підписується Замовником та отримувачем підписуються одночасно в місці передачі Товару. Видаткова накладна, акт приймання-передачі та/або інший документ, який підтверджує факт передачі Товару Виконавцем, в обов'язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування Товару (п. 3.5 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024).
Відповідно до п. 3.6 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 передача Товару від Виконавця Замовнику здійснюється на підставі належним чином оформлених довіреностей, виданих уповноваженим представникам Сторін на підписання відповідних актів приймання-передачі товару та видаткової накладної за цим Контрактом.
У п. 4.1 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 сторони погодили, що Виконавець зобов'язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації.
Відповідно до п. 4.2 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 в обґрунтованих випадках Сторони мають право коригувати строк поставки і приймання Товару не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до закінчення строку дії Контракту шляхом внесення змін до цього Контракту на підставі письмового звернення Виконавця, яке Виконавець повинен надати не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до дати поставки Товару, зазначеної в Специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 7 цього Контракту.
Згідно з п. 11.1 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 контракт набирає чинності з дати укладання та діє до 31 березня 2025 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань - до повного виконання.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідач за первісним позовом допустив прострочення поставки обладнання за Державним контрактом №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024, у зв'язку з чим позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення 2.103.917,63 грн, з яких 731.645,20 грн пені, 984.907,00 грн штрафу, та 387.365,43 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.
Заперечуючи проти первісного позову, відповідач за первісним позовом зауважив, що 27.09.2024 ним було надіслано повідомлення на зміну тактико-технічних характеристик (ТТХ) Безпілотного літального апарату (БпЛА) "V10" зі складу Безпілотного авіаційного комплексу (БпАК) "V10". Як вказує відповідач за первісним позовом, зміна тактико-технічних характеристик (ТТХ) Безпілотного літального апарату (БпЛА) "V10" зі складу Безпілотного авіаційного комплексу (БпАК) "V10", Специфікації до Контракту є зміною істотних умов Контракту у відповідності до ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та абз. 4 пункту 10 постанови КМУ від 24.03.2023 №256. Крім того, відповідач за первісним позовом повідомив, що затримка виконання ним зобов'язань за Державним контрактом №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 спричинена також поведінкою позивача за первісним позовом, який тривалий час погоджував випробування обладнання. Також, відповідач за первісним позовом вказав, що під час закупівлі ним комплектуючих для виконання умов Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 виникла затримка щодо оплати комплектуючих по вині банку, який обслуговує Товариство з обмеженою відповідальністю «Вамарк».
Позовні вимоги за зустрічним позовом обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом обов'язку з оплати поставленого позивачем за зустрічним позовом товару, у зв'язку з чим у відповідача за зустрічним позовом виникла заборгованість у сумі 4.221.030,00 грн. Крім того, позивачем за зустрічним позовом нараховані інфляційні втрати сумою 63.315,45 грн.
02.06.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом зазначив, що умовами Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 передбачена оплата товару за наявності бюджетного фінансування, відсутність якого на даній час є підставою для невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).
У п. 2.9 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 сторонами погоджено, що відповідно до вимог абзацу 2 пункту 10 Порядку реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та активних засобів протидії технічним розвідкам вітчизняного виробництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 24 березня 2023 рішенням державного замовника розрахунки за Товар здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 70 (сімдесяти) відсотків від вартості (ціни) Товару за Специфікацією (Додаток 1) Контракту на строк не більше як 60 (шістдесят) календарних днів у такому порядку: - сплата 70 відсотків від Товару за Контрактом здійснюється Замовником шляхом проведення попередньої оплати па підставі рахунку, наданого Виконавцем за умови надання ним Замовнику діючого на дату подання рахунку Висновку експерта науково - дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення товарознавчого дослідження Товару та позитивного Висновку військового представництва щодо спроможності Виконавця виготовити та поставити Товар за Контрактом.
Замовник письмово поінформує Виконавця щодо рішення державного замовника стосовно можливості та порядку здійснення попередньої оплати за цим Контрактом протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання такого рішення.
У разі проведення попередньої оплати Товар поставляється не пізніше строку поставки Товару, зазначеного у Специфікації.
Попередня оплата здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після прийняття державним замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку Замовника на підставі рахунку на оплату, наданого Виконавцем, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я Виконавця в органі державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів Виконавцем виключно на цілі, визначені цим Контрактом, з наданням відповідних підтверджуючих документів.
У разі якщо очікувана орієнтовна вартість Товару, зазначена у Висновку експерта науково - дослідного інституту судових експертиз, діючого на дату подання рахунку на оплату, за результатами проведення товарознавчого дослідження буде зазначена менше, ніж в пункті 2.2 цього Контракту, Сторони впродовж одного дня зобов'язані укласти відповідну додаткову угоду з метою приведення ціни Товару у відповідність до Висновку експерта науково - дослідного інституту судових експертиз на підставі скорегованої комерційної пропозиції.
Судом встановлено, що 05.11.2024 відповідно до умов Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 позивач за первісним позовом сплатив відповідачу за первісним позовом попередню оплату у розмірі 4.924.535,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №88 від 05.11.2024.
Крім того, 05.11.2024 відповідно до умов Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 позивач за первісним позовом сплатив відповідачу за первісним позовом попередню оплату у розмірі 4.924.535,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №89 від 05.11.2024.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як встановив суд, у Специфікації до Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 (Додаток №1) сторони встановили строки поставки товару: 250 одиниць товару (вартість - 7035050,00 грн) поставляються у строк Т0+30 діб, решта 250 одиниць товару (вартість - 7035050,00 грн) - у строк Т0+60 діб, де Т0 - дата здійснення попередньої оплати.
У п. 4.1 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 сторони погодили, що Виконавець зобов'язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації.
Отже, першу партію товару у кількості 250 одиниць на суму 7035050,00 грн відповідач за первісним позовом повинен був поставити у строк до 05.12.2024, а другу партію товару у кількості 250 одиниць на суму 7035050,00 грн - у строк до 06.01.2025.
Водночас, судом враховані вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Оскільки останній день строку поставки другої партії товару припадав на суботу - 04.01.2025, то днем закінчення строку поставки другої партії товару є понеділок - 06.01.2025.
З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за Державним контрактом №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 щодо поставки обладнання за обома партіями відповідач за первісним позовом виконав 11.02.2025, що підтверджується видатковою накладною №1 від 11.02.2025 та Актом №1 приймання-передачі товару, які підписані обома сторонами.
Отже, відповідач за первісним позовом прострочив поставку 1 партії товару на суму 7035050,00 грн з 06.12.2024 до 10.02.2025 та прострочив поставку 2 партії товару на суму 7035050,00 грн з 07.01.2025 до 10.02.2025.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем за первісним позовом обов'язку з поставки товару позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 731.645,20 грн (471.348,35 грн пені за період з 05.12.2024 до 10.02.2025 за прострочення поставки 1 партії товару та 260.296,85 грн пені за період з 05.01.2025 до 10.02.2025 за прострочення поставки 2 партії товару) та штраф у розмірі 984.907,00 грн (492.453,50 грн штрафу за прострочення поставки партії товару та 492.453,50 грн штрафу за прострочення поставки 2 партії товару).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.1 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Контрактом Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього Контракту.
У п. 7.2 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 (підпункт 1) визначено, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Перевіривши розрахунки пені, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості в частині нарахування пені за прострочення поставки 2 партії товару, оскільки позивач за первісним позовом нараховує пеню з 05.01.2025 до 10.02.2025, тоді як прострочення з поставки вказаної партії товару виникло з 07.01.2025, з огляду на що обгрунтованим для нарахування пені є період з 07.01.2025 до 10.02.2025.
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені та дійшов висновку, що обгрунтованим розміром пені за прострочення поставки 2 партії товару є 246.226,75 грн.
Пеня, нарахована позивачем за прострочення поставки 1 партії товару у сумі 471.348,35 грн, визнається судом обгрунтованою.
Отже, обгрунтованим розміром пені є 717.575,10 грн.
Розрахунки штрафу, наведені позивачем за первісним позовом у позовній заяві, визнаються судом обгрунтованими, - на суму 984.907,00 грн.
Крім того, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 387.365,43 грн процентів за користування коштами попередньої оплати.
У п. 7.2 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 (підпункт 4) сторони погодили, що у разі порушення Виконавцем зобов'язань щодо строків поставки Товару, за умови здійснення Замовником попередньої оплати, Виконавець зобов'язаний сплатити на користь Замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого Товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки Товару до дня виконання Виконавцем обов'язку щодо поставки Товару, визначеного згідно з абзацом першим пункту 3.4 цього Контракту.
Частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
У статті 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, положення статті 536 та частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.
Відтак з огляду на зміст підпункту 4 пункту 7.2 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 суд відзначає, що правовідносини у відповідній частині регулюються саме приписами статті 536 та частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2025 у справі №910/10379/24, якою рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні процентів за користування грошовими коштами, були скасовані, а справу у вказаній частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суду серед іншого зазначив, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти за своєю правовою природою є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України), та виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.
Отже, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.
Суд зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частина перша статті 3 Цивільного кодексу України). За встановлених у справі обставин сторони самостійно на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, передбачили відповідну його умову щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України, що відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2025 у справі №910/10379/24 відзначив, що спірні правовідносини у справі виникли саме з Держконтракту, який був укладений між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем. За умовами спірного Контракту (підпункту 4 пункту 7.2) виконавець зобов'язаний у разі порушення зобов'язань щодо строків поставки товару сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару).
Отже, з аналізу правової конструкції вказаної норми необхідним для стягнення відсотків за користування грошовими коштами попередньої оплати є встановлення таких обставин: (1) здійснення замовником попередньої оплати товару, її розмір; (2) прострочення зобов'язання виконавцем щодо строків поставки товару; (3) вартість простроченого товару.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2025 у справі №910/10379/24 зазначив, що огляду на те, що відсотки за користування грошовими коштами є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, що були отримані ним як попередня оплата, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у конкретних правовідносинах.
Зважаючи на викладені обставини, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.05.2025 у справі №910/10379/24, та беручи до уваги відсутність доказів визнання недійсною вказаної умови договору, суд дійшов висновку щодо наявності підстав у позивача за первісним позовом нараховувати проценти за користування відповідачем за первісним позовом попередньою оплатою на підставі п. 7.2 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024.
Перевіривши розрахунки процентів, суд дійшов висновку щодо їх необгрунтованості в частині нарахування за прострочення поставки 2 партії товару, оскільки позивач за первісним позовом нараховує проценти з 05.01.2025 до 10.02.2025, тоді як прострочення з поставки вказаної партії товару виникло з 07.01.2025, з огляду на що обгрунтованим для нарахування процентів є період з 07.01.2025 до 10.02.2025.
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок процентів та дійшов висновку, що обгрунтованим розміром процентів за прострочення поставки 2 партії товару є 132355,31 грн.
Проценти, нараховані позивачем за прострочення поставки 1 партії товару у сумі 247724,50 грн, визнається судом обгрунтованою.
Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» процентів за користування попередньою оплатою у сумі 387.365,43 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 380.079,81 грн.
Що стосується клопотання відповідача за первісним позовом про звільнення його від відповідальності, суд зазначає таке.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 Цивільного кодексу України та у статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Отже, об'єднана палата Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.
Відповідач за первісним позовом пояснив суду, що з метою виконання Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 він уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Галактікс» Договір купівлі-продажу № CZUA-2024.11a від 01.11.2024 (далі - Договір) на придбання комплектуючих для виготовлення Товару.
Відповідач за первісним позовом вказує, що його загальна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Галактікс» за Договором купівлі-продажу № CZUA-2024.11a від 01.11.2024 становить 67410,00 дол США, що згідно з курсом НБУ еквівалентно 2837645,97 грн.
Отже, як вказує відповідач за первісним позовом, він виконував роботи і надавав послуги оборонного призначення для Агенції шляхом укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з нерезидентами, і як суб'єкт господарювання поніс збитки у сумі 2837645,97 грн.
Отже, у зв'язку із викладеним, відповідач за первісним позовом просить суд прийняти до уваги, що стягнення з нього значних сум штрафних санкцій, які перевищують прибуток від ціни Державного контракту, під час правового режиму воєнного стану, може призвести до негативних наслідків для підприємства в цілому, зокрема зриву виконання інших Державних контрактів, укладених відповідачем за первісним позовом та зовнішньоекономічних контрактів, предметом яких є поставка товарів військового призначення для забезпечення потреб та оборони Держави.
При цьому, як пояснює відповідач за первісним позовом, для позивача за первісним позовом не матиме негативних наслідків звільнення від відповідальності відповідача за первісним позовом або зменшення розміру штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача за первісним позовом ним ніяким чином не доведена.
Крім того, відповідач за первісним позовом зауважив, що 27.09.2024 ним було надіслано повідомлення на зміну тактико-технічних характеристик (ТТХ) Безпілотного літального апарату (БпЛА) "V10" зі складу Безпілотного авіаційного комплексу (БпАК) "V10". Як вказує відповідач за первісним позовом, зміна тактико-технічних характеристик (ТТХ) Безпілотного літального апарату (БпЛА) "V10" зі складу Безпілотного авіаційного комплексу (БпАК) "V10", Специфікації до Контракту є зміною істотних умов Контракту у відповідності до ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та абз. 4 пункту 10 постанови КМУ від 24.03.2023 №256.
Водночас, відповідач за первісним позовом повідомив, що затримка виконання ним зобов'язань за Державним контрактом №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 спричинена також поведінкою позивача за первісним позовом, який тривалий час погоджував випробування обладнання.
Також, відповідач за первісним позовом вказав, що під час закупівлі ним комплектуючих для виконання умов Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 виникла затримка щодо оплати комплектуючих по вині банку, який обслуговує Товариство з обмеженою відповідальністю «Вамарк».
Суд зазначає, що беручи до уваги статус та специфіку діяльності обох сторін під час дії воєнного стану, ураховуючи фінансовий стан сторін та те, що товар, хоч і з простроченням, але був поставлений позивачу, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем за первісним позовом збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, дійшов висновку про зменшення розміру пені до 70.000,00 грн та штрафу до 100.000,00 грн.
Водночас, судом враховано, що обороноздатність країни підтримується не шляхом застосування надмірних штрафних санкцій стосовно суб'єкта господарювання, яке може спричинити його банкрутство, а шляхом будь-якого посильного сприяння відповідному суб'єкту в своєчасному виконанні своїх зобов'язань з поставки вкрай необхідної державі продукції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вамарк» бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів військового призначення, в тому числі, для Міноборони з метою забезпечення потреб військових формувань, водночас, стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі може призвести до зриву виконання інших державних та зовнішньоекономічних контрактів, для виконання яких мають бути залучені власні кошти відповідача, може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Разом з тим, судом також враховано, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» 4.284.345,45 грн, з яких 4.221.030,00 грн основного боргу та 63.315,45 грн інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Як встановив суд, 05.11.2024 відповідно до умов Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 позивач за первісним позовом сплатив відповідачу за первісним позовом попередню оплату у розмірі 4.924.535,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №88 від 05.11.2024.
Крім того, 05.11.2024 відповідно до умов Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 позивач за первісним позовом сплатив відповідачу за первісним позовом попередню оплату у розмірі 4.924.535,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №89 від 05.11.2024.
Отже, шляхом попередньої оплати позивач за зустрічним позовом отримав грошові кошти у розмірі 9.849.070,00 грн.
У Специфікації до Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 (Додаток №1) сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість - 14070100,00 грн.
У п. 2.2 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 сторони погодили, що загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить 14070100,00 грн.
Як встановив суд, свої зобов'язання за Державним контрактом №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 щодо поставки обладнання за обома партіями відповідач за первісним позовом виконав 11.02.2025, що підтверджується видатковою накладною №1 від 11.02.2025 та Актом №1 приймання-передачі товару, які підписані обома сторонами.
Згідно з п. 2.6 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 кінцевий розрахунок за цим Контрактом проводиться шляхом оплати Замовником поставленого Товару протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний Сторонами Акт приймання-передачі товару за державним контрактом, видаткова накладна, Сертифікат якості (відповідності) Товару (партії Товару) з обов'язковим зазначенням дати виготовлення Товару та документів, зазначених у пункті 2.7 Контракту (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів па рахунок Замовника).
Відповідно до п. 2.7 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 усі платіжні документи за Контрактом оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Виконавець надсилає Замовнику рахунок па оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з дня поставки Товару (партії Товару). До рахунку додаються: посвідчення представництва Замовника; видаткова накладна з печаткою Виконавця та підписом посадової особи, яка отримала Товар. На підставі зазначених документів після їх отримання, Сторонами оформляється Акт приймання-передачі товару за державним контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.
Згідно з п. 2.8 Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024 у разі не передачі Виконавцем Замовникові товаросупровідних документів, відповідно до умов цього Контракту або якщо зазначені документи не відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством України, або містять помилки, Замовник має право затримати оплату Товару (без нарахування та сплати будь-яких штрафних санкцій Виконавцю) до моменту, коли зазначені документи будуть передані Замовникові, помилки будуть виправлені або документи будуть приведені у відповідність до чинного законодавства України та передані Замовникові.
Позивач за зустрічним позовом пояснив, що 11 лютого 2025 року ним було надано товаротранспортну накладу Р-1 від 11 лютого 2025 року, видаткову накладну №1 від 11 лютого 2025 року про передачу Товару на склад та акт №1 приймання-передачі за Державним контрактом №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024, які підписані усіма сторонами без зауважень.
Також позивач за зустрічним позовом зауважив, що ним було надано замовнику рахунок №2 від 11 лютого 2025 року у сумі 2110515,00 грн. та рахунок №3 від 11 лютого 2025 року у сумі 2110515,00 грн.
Вказані обставини не заперечувались відповідачем за зустрічним позовом (Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель») у відзиві на зустрічний позов.
Отже, зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку, що всі необхідні документи, передбачені умовами Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024, були передані Товариством з обмеженою відповідальністю «Вамарк» 11.02.2025, у зв'язку з чим Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» зобов'язано було здійснити остаточні розрахунки на суму 4.221.030,00 грн у строк до 04.03.2025.
Доказів сплати грошових коштів у сумі 4.221.030,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем за зустрічним позовом суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» в частині стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» суми основного боргу у розмірі 4.221.030,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується заперечень відповідача за зустрічним позовом про відсутність бюджетного фінансування, суд зазначає, що в ст. 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією з ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином. Сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі Бакалов проти України зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За наведених обставин суд відхиляє вказані заперечення відповідача за зустрічним позовом.
Водночас судом враховано, що 25.01.2025 між сторонами була укладена Додаткова угода №4 до Державного контракту №22/3-498-VDK-24 від 30.09.2024, де сторони погодили, що обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за контрактом у 2025 році становлять 4.221.030,00 грн.
Позивачем за зустрічним позовом також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 63.315,45 грн інфляційних втрат за березень 2025 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» в частині стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» інфляційних втрат у розмірі 63.315,45 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір в частині первісного позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас судом враховано, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судовий збір в частині зустрічного позову покладається на відповідача за зустрічним позовом (згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Первісний позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» (01135, м. Київ, вул. Чорновола, буд. 41, офіс 307; ідентифікаційний код: 36619829) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; ідентифікаційний код: 44725823) пеню у розмірі 70.000 (сімдесят тисяч) грн 00 коп., штраф у розмірі 100.000 (сто тисяч) грн 00 коп., проценти за користування попередньою оплатою у розмірі 380.079 (триста вісімдесят тисяч сімдесят дев'ять) грн 81 коп. та судовий збір у розмірі 24.990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн 74 коп.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» задовольнити повністю.
5. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; ідентифікаційний код: 44725823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вамарк» (01135, м. Київ, вул. Чорновола, буд. 41, офіс 307; ідентифікаційний код: 36619829) суму основного боргу у розмірі 4.221.030 (чотири мільйони двісті двадцять одна тисяча тридцять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 63.315 (шістдесят три тисячі триста п'ятнадцять) грн та судовий збір у розмірі 51. 412 (п'ятдесят одна тисяча чотириста дванадцять) грн 15 коп.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24.07.2025.
Суддя О.М. Спичак