21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 161/9104/17
провадження № 51-6106ск20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 18 січня 2024 року,
встановив:
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2020 року засуджено ОСОБА_6 за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців.
На підставі частини 5 статті 72 КК (у редакції Закону № 838-VIII) зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк перебування його під вартою з 18 березня 2017 року по 10 квітня 2017 року та з 02 листопада 2017 року по 10 квітня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 135 412,50 грн на відшкодування майнової шкоди.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців та 3 роки 3 місяці відповідно.
Згідно зі статтею 75 КК засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки кожному.
На підставі частини 5 статті 72 КК (у редакції Закону № 838-VIII) зараховано ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у строк покарання строк перебування їх під вартою з 18 березня 2017 року по 28 березня 2017 року та з 18 березня 2017 року по 25 квітня 2017 року відповідно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_8 та ОСОБА_5 визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК (за епізодом крадіжки майна потерпілої ОСОБА_9 ), та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ними інкримінованого кримінального правопорушення.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року апеляційні скарги прокурора ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Постановою Верховного суду від 28 жовтня 2021 року касаційну скаргу прокурора ОСОБА_11 задоволено, а ухвалу Рівненського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18 січня 2024 року задоволено клопотання прокурора, обрано обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів та оголошено його у міжнародний розшук.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник не погоджується з вказаною ухвалою апеляційного суду від 18 січня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Вказує, що судом апеляційної інстанції не надано належного аналізу клопотанню ОСОБА_5 від 27 квітня 2023 року, в якому зазначено, що останній перебуває за межами України та просить відновити судове провадження щодо нього, повідомивши про дату, час і місце наступного судового засідання на зазначену ним електронну адресу.
Посилається на те, що в даному клопотанні ОСОБА_5 не зазначив свою адресу у Республіці Польща так як там перебував тимчасово і в подальшому виїхав разом із сім'єю до Королівства Норвегії з метою продовження проходження курсу лікування його дружини, яка є інвалідом 1 групи. При цьому, вказує, що в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_5 та його захисника про розгляд клопотання прокурора та час і місце судового засідання. Вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є незаконною і такою, що порушує право на захист, а тому підлягає скасуванню.
Крім того, захисник долучає до своєї касаційної скарги клопотання, в якому просить поновити строк на касаційне оскарження вказаної ухвали апеляційного суду від 18 січня 2024 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до частин 1, 2 статті 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали від 18 січня 2025 року, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, апеляційним судом у відкритому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за апеляційними скаргами прокурора та захисника на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2020 року було вирішено питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 та оголошення його у міжнародний розшук.
Тобто, таке рішення не перешкоджає подальшому провадженню, а, отже, не може бути самостійним предметом перевірки у касаційному порядку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
У зв'язку з цим у Суду відсутні процесуальні підстави для надання відповідей на доводи касаційної скарги та вирішення питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки оскаржуване в касаційній скарзі судове рішення не може бути предметом касаційного перегляду.
Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 18 січня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3