21 липня 2025 року
м. Київ
провадження № 51-2797ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу (ВХ № 14510/0/170-25 від 16 липня 2025 року) ОСОБА_4 на судові рішення щодо неї,
встановив:
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_4 не погоджується з судовими рішеннями щодо неї.
Перевіривши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), Суд дійшов висновку, що її подано без додержання вимог зазначеної норми процесуального закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
У частині 2 статті 426 КПК встановлено, що касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.
У частині 1 статті 433 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції, відповідно до яких суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно із частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Так, у прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_4 просить скасувати вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року (справа № 946/1284/25), вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року (справа № 946/8215/24), вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 липня 2024 року та ухвалу апеляційного суду від 21 травня 2025 року, які постановлені у різних кримінальних провадженнях щодо неї. При цьому, долучає до своєї касаційної скарги копії вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 квітня 2025 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 21 травня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановлених у справі № 946/1284/25, копію вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 лютого 2025 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановлених у справі № 946/8215/24.
Водночас колегія суддів звертає увагу ОСОБА_4 на те, що касаційна скарга подається на судові рішення, постановлені в межах одного кримінального провадження, а не на рішення, постановлені в різних кримінальних провадженнях, навіть щодо однієї особи.
Отже ОСОБА_4 не конкретизує, які судові рішення вона оскаржує та з яких підстав, враховуючи положення статті 424 КПК.
При цьому, зміст касаційної скарги ОСОБА_4 зводиться до незаконності вказаних вироків суду, постановлених у різних кримінальних провадженнях, без врахування, як вже зазначалося, положень статті 424 КПК щодо предмету касаційного оскарження.
Тобто, вказана неузгодженість та суперечності в касаційній скарзі ОСОБА_4 позбавляють суд касаційної інстанції визначитись з предметом оскарження за її касаційною скаргою та прийняти остаточне рішення за наслідками її розгляду.
Отже, ОСОБА_4 слід звернути увагу на положення статті 424 КПК та визначитись з предметом оскарження за її касаційною скаргою.
Також у касаційній скарзі скаржниця має вказати на конкретні порушення закону, що можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, допущено судом апеляційної інстанції при постановленні, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Відповідно до статті 436 КПК, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
- залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
- скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
- скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
- змінити судове рішення.
Однак прохальна частина касаційної скарги ОСОБА_4 викладена не у відповідності до положень статті 436 КПК та без врахування положень статті 424 КПК.
Вказані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги та встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Згідно з вимогами частини 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
Колегія суддів роз'яснює, що усунення недоліків зазначеної скарги слід здійснити шляхом внесення нового тексту касаційної скарги з урахуванням вимог цієї ухвали та з дотриманням положень статті 427 КПК.
Водночас, звертаємо увагу скаржниці на те, що вона не позбавлена права самостійно звернутися за правовою допомогою до Регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що регулюється статтею 59 Конституції України, частиною 2 статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, пунктом 9 частини 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Тобто для засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження воліна час підготовки ними заяв про перегляд судових рішень, які набрали законної сили і за якими таким особам було призначено відповідне покарання, законом встановлено гарантії та права на правову допомогу.
На підставі наведеного, керуючись частиною 1 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу (ВХ № 14510/0/170-25 від 16 липня 2025 року) ОСОБА_4 на судові рішення щодо неїзалишити без руху, надавши їй п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання нею ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3