Справа № 2-5340/10
23 листопада 2010 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючий суддя Бобко Т.В.,
секретар судових засідань Скорікова К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон,
Позивач звернулася до суду з позовом, яким просить дозволити неповнолітній дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виїжджати за кордон України без згоди її батька ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що сторони перебували у шлюбі з 10.06.2000 року, від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком дитини є відповідач. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2009 року шлюб між сторонами розірвано, після розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1. Між сторонами склалися складні відносини, не завжди вдається досягти порозуміння. Так, у вересні 2010 року сторони домовилися про те, що позивач з дитиною поїдуть до Німеччини на 4 дні на відпочинок, позивач бажала показати дитині інші країни, відвідати разом з нею Диснейленд. Після того як позивач придбала квитки на літак, забронювала готель на себе та дочку, відповідач відмовився надавати дозвіл на виїзд дитини за кордон без будь-якого обґрунтування причин такої відмови. Неповнолітня ОСОБА_4 була дуже засмучена відмовою батька, оскільки збиралася та готувалася до від'їзду, бажала відвідати Диснейленд, відпочити в іншій країні. Позивач вважає, що своєю поведінкою відповідач порушує право дитини на відпочинок, оздоровлення, дитина відчуває себе залежною від бажань батька, пригнобленою в правах, можливостях.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та пояснив про обставини, викладені вище, а також зазначив, що позивач є фізичною особо-підприємцем, має достатні матеріальні можливості для оплати відпочинку дитини за кордоном. Через відмову відповідача подорож дитини до Німеччини не відбулася, тепер позивач бажає поїхати з дитиною на відпочинок до інших країн, але вважає, що це буде неможливим через поведінку відповідача.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив наступне. З дочкою він бачиться 1-2 рази на тиждень, вони вдвох відпочивали неодноразово на території України, стосунки між батьком та дочкою склалися добрі. У цьому році позивач відпочивала в Італії сама, без дитини, потім придбала квитки до Німеччини, показала дочці красиві картинки і дитина забажала потрапити до Диснейленду. Вже після того, як придбала квитки позивач звернулася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон. Відповідач відмовив одразу, оскільки йому стало відомо, що подорож до Німечиини у тому числі квитки на літак були придбані не позивачем особисто, а іншим чоловіком, з яким позивач підтримує близькі стосунки, тому відповідач не бажає віддавати свою дочку сторонній людині навіть на незначний час. Крім того, відповідач зазначив, що у Німеччині Диснейленду немає. Відповідач заперечує проти виїзду дитини за кордон з тих підстав, що позивач особисто не має достатньо коштів для оплати поїздок за кордон, у зв'язку з чим дитина буде залежати від тієї людини, яка оплачує ці поїздки, це не принесе дочці користі та підвергне її небезпеці. Також, поїздка, яка була запланована позивачем для дитини дуже складна, вона включає відвідування декількох країн за 4 дні, і взагалі ця поїздка планувалася особисто для позивача та іншого чоловіка, а не для дитини, відповідач не бажає, щоб його дочка подорожувала з невідомою людиною.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав
Сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 10 червня 2000 року відділом РАЦС по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 210 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1). Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідач є батьком дитини (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2).
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2009 року шлюб між сторонами був розірваний. Рішення набрало законної сили.
Неповнолітня дитина сторін проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1, квартира належить на праві власності позивачу (довідка дільниці № 54 КП «Жилкомсервіс» від 18.10.2010 року № 1590, свідоцтво про право власності на житло від 09.03.1994 року, договір дарування частини квартири від 16.03.2010 року).
Як вбачається з наданих представником позивача авіаційних квитків від 17.09.2010 року, полісів договору страхування подорожуючих за кордон № 0941644 від 20.09.2010 року, копії договору № 74 ТОВ «Апос-Тур» від 22.07.2010 року, позивачем була придбана путівка для подорожі та відпочинку за кордоном разом з дитиною.
Судом встановлено, що відповідач не надав дозвіл на виїзд дитини за межі України, оскільки вважає, що позивач не має достатніх коштів на оплату відпочинку за кордоном разом з дитиною, поїздка за кордон небезпечна для дитини, крім того відповідач не бажає, щоб його дитина подорожувала з незнайомим їй чоловіком.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано суду доказів, що за станом здоров'я дитини чи будь-якими іншими обставинами, поїздка за межі України негативно вплине на фізичний чи психічний стан неповнолітньої ОСОБА_4.
Ту підставу, що позивач планує виїхати за кордон з іншим чоловіком, що для дитини створить будь-яку небезпеку, яку наводить відповідач в обґрунтування заперечень за позовом, суд вважає надуманою та такою, що не знайшла своє підтвердження у ході розгляду справи.
Доводи відповідача щодо матеріальної неспроможності позивача нести витрати, пов'язані з виїздом дитини за кордон, спростовуються наданими позивачем наступними доказами.
Згідно довідки відділення «Покровське» АТ «ОТП Банк» у м. Харкові від 16.11.2010 року № 702-01-3/842, ОСОБА_2 має вкладний рахунок № 2620 0 211466525, відкритий в доларах США в АТ «ОТП Банк», станом на 16 листопада 2010 року залишок на вкладному рахунку складає 4000,00 доларів США.
Позивач отримала вищу освіту та здобула кваліфікацію вчителя української мови і літератури та англійської мови і зарубіжної літератури (диплом Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди серії № НОМЕР_3), зареєстрована як фізична особа-підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4), займається діяльністю з надання секретарських послуг з перекладу, здавання в найм (оренду) нерухомості, є платником єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_5 від 15.11.2010 року).
Таким чином, судом не встановлено перешкод або недоцільності у виїзді неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за межі України для відпочинку разом з матір'ю ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду до України громадян України», громадянин України має право виїхати з України, крім випадків передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Відповідно до ст.4 п.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду до України громадян України» - оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально посвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Судом не встановлюється строк виїзду за межі України неповнолітньої ОСОБА_4 без згоди батька, оскільки, як встановлено у ході розгляду справи, відповідач заперечує взагалі щодо будь-яких подорожей дочки разом з матір'ю. Крім того, суд враховує ту обставину, що оскільки для оформлення закордонної подорожі вимагається тривалий час.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з принципу захисту інтересів дитини, її права на отримання нових знань, формування світогляду, відпочинок, духовний розвиток, що гарантовані Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, Законом України „Про порядок виїзду і в'їзду до України громадян України” суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон - задовольнити.
Надати дозвіл на виїзд за межі України неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у супроводі матері - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, без згоди батька дитини - ОСОБА_3.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.