1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 16 липня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
власника майна адвоката ОСОБА_8 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на:
- корпоративні права у вигляді 100 (сто) % статутного капіталу ТОВ «ВІТАЛ-Х» (ЄДРПОУ 30919373, м. Львів, вул. Шевченка, будинок 317) вартістю 20 000 000 грн., які на праві власності належать громадянці України ОСОБА_5 ;
- корпоративні права у вигляді 100 (сто) % статутного капіталу ПП «ЛЬВІВ МЕТ СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 34536861, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, Майдан Гайдамаків, 5) вартістю 100 000 000 грн., які на праві власності належать громадянці України ОСОБА_5 ;
- корпоративні права у вигляді 100 (сто) % статутного капіталу ТОВ «ЗАХІДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 36992773, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 317) вартістю 5 000 000 грн., які на праві власності належать громадянці України ОСОБА_5 .
Заборонено Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, Державній реєстраційній службі України, Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, іншим органам державної влади, ПАТ «Національний депозитарій України» (ЄДРПОУ 30370711), іншим депозитарним установам, здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов'язаних зі зміною корпоративних прав (часток) у статутному капіталі зазначених юридичних (фізичних) осіб, зміною акціонерів (власників акцій), а також здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов'язаних зі зміною власників усього зазначеного майна.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та скасувати її.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що клопотання прокурора 11 лютого 2025 року розглянуто у відсутність власника майна чи її представника, про наявність оскаржуваного рішення стало відомо 22 квітня 2025 року, апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 24 квітня 2025 року.
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, через неповноту судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
Зазначає, що прокурором у клопотанні не надано документів, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на корпоративні права зазначених юридичних осіб, при цьому витяги з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать, що засновниками вказаних товариств є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Крім того, у цьому кримінальному провадженні вже накладався арешт на корпоративні права ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2023 року (справа № 761/9689/23), який ухвалою слідчого судді цього суду від 12 листопада 2024 року, скасовано (справа № 761/37201/24).
Прокурором у клопотанні про вказані обставини не зазначено, також не доведено відповідність майна ознакам речового доказу.
Зауважує, що корпоративні права не можуть бути об'єктом спеціальної конфіскації чи конфіскації, оскільки інкриміновані підозрюваним дії, передбачені ст..ст.111-2, 191, 366 КК України не входять до переліку зазначеного ст. 96-1 КК України, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не є підозрюваними у кримінальному провадженні.
На думку апелянта, клопотання подано незаконно, оскільки воно датоване 28 січня 2025 року, в той момент коли провадження було зупинено із 10 грудня 2024 року та його відновлено лише 11 лютого 2025 року.
Заслухавши доповідь судді, доводиапелянта, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження убачається, що 11 лютого 2025 року клопотання прокурора розглянуто у відсутність власників майна чи їх представників на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України. В обґрунтування клопотання про поновлення строку, апелянт зазначив, що про наявність оскаржуваного рішення стало відомо 22 квітня 2025 року, апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 24 квітня 2025 року.
Колегія суддів вважає, що з наведених підстав, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке 18 квітня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 22022000000000162, за підозрою ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 статті 191 КК України, ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 111-1, ч. 5 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.
02 травня 2023 року повідомлено про підозру ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочину), передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України.
01 червня 2023 року повідомлено про підозру ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
21 серпня 2023 року повідомлено про підозру ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.
Постановою прокурора від 01 березня 2024 року виділено з кримінального провадження за № 22022000000000162 від 18.04.2022 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в окреме провадження № 22024000000000198.
02 червня 2024 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України передано на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що до схеми протиправного експорту автівок, яка розслідується в рамках кримінального провадження № 22022000000000162 від 18.04.2022, залучено ряд суб'єктів господарювання, в т.ч.:
- ТОВ «ВІТАЛ-Х» (ЄДРПОУ 30919373, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 317, засновник - ОСОБА_5 (колишня дружина ОСОБА_12 );
- ПП «ЛЬВІВ МЕТ СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 34536861, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, Майдан Гайдамаків, 5, засновник - ОСОБА_5 (колишня дружина ОСОБА_12 );
- ТОВ «ЗАХІДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 36992773, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 317, засновник - ОСОБА_5 (колишня дружина ОСОБА_12 ).
Постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового озслідування ГСУ СБ України ОСОБА_15 від 19 листопада 2024 року корпоративні права у вигляді 100 % статутного капіталу ТОВ «ВІТАЛ-Х», корпоративні права у вигляді 100 % статутного капіталу ПП «ЛЬВІВ МЕТ СОЮЗ» та корпоративні права у вигляді 100 % статутного капіталу ТОВ «ЗАХІДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ» визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
28 січня 2025 року прокурор першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на корпоративні права ТОВ «ВІТАЛ-Х», ПП «ЛЬВІВ МЕТ СОЮЗ», ТОВ «ЗАХІДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ», з метою збереження речового доказу.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року клопотання прокурора задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на
мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22022000000000162 про накладення арешту на вказані корпоративні права,слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна, з потребами кримінального провадження.
З огляду на положення п. 1 ч.ч 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому, доводи апелянта про те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Посилання апелянта на повторність накладення арешту після його скасування не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги, що корпоративні права не можуть бути об'єктом спеціальної конфіскації чи конфіскації, не заслуговують на увагу, оскільки клопотання подано з метою збереження речових доказів.
Колегією суддів враховано пояснення прокурора, який зазначив про те, що на момент подання клопотання ОСОБА_5 була власником корпоративних прав ТОВ «ВІТАЛ-Х», ПП «ЛЬВІВ МЕТ СОЮЗ», ТОВ «ЗАХІДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ СОЮЗ», однак в подальшому відбулися зміни власників майна, тому доводи апелянта, що корпоративні права не належали ОСОБА_5 є необґрунтованими.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводам, задоволенню не підлягає.
При цьому арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику ОСОБА_5 , - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_16 ОСОБА_17 ОСОБА_18
Єдиний унікальний № 761/3861/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_19
Справа № 11сс/824/3629/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК