1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 16 липня 2025 року апеляційну скаргу з доповненнями представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника
третіх осіб, щодо майна яких
вирішується питання про
арешт майна адвоката ОСОБА_7
Вказаною ухвалою задоволено клопотання начальника третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на тимчасово вилучене 15 квітня 2025 року уході проведення обшуку будинку, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за адресою, що вказана у клопотанні, майно, а саме:
1. Виписка ФОП « ОСОБА_9 » на 3 арк.;
2. Виписка ТОВ «Управлінська компанія «Нова Якість «Благоустрій» на 2 арк.;
3. Виписка ТОВ «Каскад (охоронне агентство) на 3 арк.;
4. Виписка по особовому рахунку ТОВ «ВСФ Технолоджіс» на 1 арк.;
5. Лист-повідомлення в/ч НОМЕР_1 на 1 арк.;
6. Програма випробувань апаратно-програмного комплексу «Ліма» на 1 арк.;
7. Журнал випробувань підсилювачів L1 на 6 арк.;
8. Формуляр № 189 АПК «ЛІМА» всього на 31 арк.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
В доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що клопотання розглянуто з порушенням права на захист.
Також зазначає про невідповідність арештованого майна ознакам речових доказів та наявність ризиків.
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18 квітня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22024000000000345, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 114-1 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що посадові особи ТОВ «Охоронне агентство КАСКАД» (ЄДРПОУ 44119269) здійснюють умисне перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період шляхом неналежного виконання взятих на себе юридичних обов'язків, а саме постачають не ефективні апаратно-програмні комплекси «Ліма»-РЕБ «ЛІМА» на об'єкти критичної інфраструктури та МО України на загальну суму понад 800 млн.гривен.
За версією органу досудового розслідування вказані кошти переводяться на рахунки підконтрольних керівництву ТОВ «ОА КАСКАД» суб'єктів господарювання (у т.ч. ФОП та підприємств з ознаками фіктивності) з метою обготівкування та виведення в тіньовий сектор економіки.
15 квітня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного проведено обшук в житловому будинку з підвалом за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час якого виявлено та вилучено ряд документів.
15 квітня 2025 року постановою старшого слідчого 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 вилучені документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
16 квітня 2025 року начальник третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке виявлено та вилучено під час обшуку в житловому будинку з підвалом за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22024000000000345, про накладення арешту на зазначене майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з потребами кримінального провадження та їх зв'язок із кримінальним правопорушенням.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до положень ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.
Доводи апелянта у їх сукупності не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з доповненнями представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,- задоволенню не підлягає.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого Шевченківського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Єдиний унікальний № 761/15540/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Справа № 11сс/824/4274/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК