Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
33/824/3604/2025
м. Київ Справа № 758/15229/24
09 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Ратнікової В.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Халупко Вячеслава Михайловича на постанову Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, 09 червня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Халупко Вячеслав Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просив суд постанову Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити.
Також в апеляційній скарзі просив суд про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Зазначав, що 08 квітня 2025 року Подільським районним судом міста Києва було винесено оскаржувану постанову. Під час судового засідання захисник був присутнім, однак вступна та резолютивна частини постанови судом не проголошувалися, про прийняте судове рішення по суті справи йому стало відомо лише 30.05.2025 року під час перевірки реєстру судових рішень, про що було повідомлено ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, вважає що строк на апеляційне оскарження постанови був пропущений із поважних причин, у зв'язку із чим просить поновити вказаний строк.
За положенням ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 квітня 2025 року Подільським районним судом міста Києва була ухвалена оскаржувана постанова.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року була надіслана судом до реєстру 23.05.2025року. Зареєстрована в реєстрі: 23.05.2025року. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2025 року.
Як вбачається із супровідного листа Подільського районного суду міста Києва( а.с. 23) копію постанови суду було направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак, згідно трекінгу із сайту «Укрпошта» вказане поштове відправлення було повернуто відправнику з огляду на невдалу спробу вручення.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам та наявним у справі доказам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що причини пропуску захисником строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року, слід визнати поважними та поновити вказаний строк.
Апеляційну скаргу захисник ОСОБА_1 адвокат Халупко Вячеслав Михайлович обґрунтовує тим, що від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, а у протоколі висловив незгоду з підозрою поліцейського. Так, у протоколі ОСОБА_1 не зазначав, що відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння у найближчому закладі охорони здоров?я.
Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення поліцейським не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб ОСОБА_1 має пройти на вимогу поліцейського.
Також, судом не враховано, що апелянту не було роз?яснено його прав та що означає: «проходження огляду на стан сп?яніння у встановленому законом порядку».
Зазначає, що відповідальності за керування автомобілем з ознаками сп?яніння законодавством не встановлено.
Крім того, оскільки в протоколі не сформульовано, який саме огляд апелянт має пройти на вимогу поліцейського (на стан алкогольного сп?яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів, чи в найближчому закладі охорони здоров?я), правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється він від такого огляду). Невірне і нечітке формулювання поліцейським суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже обвинувачення йому незрозуміле. Особа має право знати, в чому саме її звинувачують, щоб реалізувати право на захист.
Відповідно до частини другої вказаної статті 2 поліцейський зобов?язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Однак, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави зупинки транспортного засобу, поліцейським було повідомлено, що автомобіль зупинений з метою перевірки документів особи відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», при цьому, даний закон не містить такої норми, яка би надавала повноваження уповноваженій особі у даному випадку безпідставно зупиняти транспортний засіб.
Зазначає, що ОСОБА_1 добровільно зупинився, виклонавши безпідставну вимогу поліцейського, до ОСОБА_1 підійшли поліцейські,перевірили посвідчення водія, і запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння, оскільки нібито ОСОБА_2 знаходився в стані алкогольного сп?яніння.
Зазначає, що протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено форму вини ОСОБА_1 та в чому вона полягає. Тобто, протокол складено безпідставно, без встановлення вини особи, а,отже, і складу адміністративного правопорушення.
Водночас, відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи повинно бути встановлено, чи винна особа у вчиненні правопорушення. Тобто, для притягнення до адміністративної відповідальності потрібно встановити чи винна особа. Апелянт вважає, що оскільки вину ОСОБА_1 не було встановлено, провадження в цій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв?язку з відсутністю вини ОСОБА_1 .
Зазначає, що протокол складений з порушенням норм ст. 256 КУпАП, він не підписаний ні свідками, ні особою, яка притягається до відповідальності, а також відсутня відмітка про те, чи були роз?яснені права і обов?язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
У зв?язку з тим, що особі не було повідомлено про її права і обов?язку на момент притягнення до адміністративної відповідальності, особа не змогла скористатись правом подати пояснення до протоколу.
Зазначає, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, встановлений ч. 2 ст. 38 КУпАП, закінчився, що також є безумовною підставою для закриття провадження у справі, відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 38 КУПАП: «Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення».
Днем виявлення адміністративного правопорушення у даній справі є 03.11.2024 року. Тож наразі,адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не може бути накладено у зв?язку із пропуском строку,встановленого КУпАП.
При цьому, у п. 7 ст. 247 КУПАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Халупко Вячеслав Михайловичповністю підтримав доводи апеляційної скарги на просив скаргу задовольнити.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Про день та час розгляду справи апеляційним судом повідомлений у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності.
Представник Київської міської прокуратури в судове засідання також не з'явився, про день та час розгляду справи прокуратура повідомлена у встановленому законом порядку, участь свого представника в судовому засіданні не забезпечила, а тому суд вважає можливим розгляд справи у відсутності представника прокуратури.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення захисника ОСОБА_1 адвокат Халупко Вячеслава Михайловича, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції зазначав, щовина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами адміністративного провадження дослідженими судом, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 165219 від 03.11.2024,
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції від 03.11.2024.,
-копією документів;
-карткою обліку адміністративного правопорушення від 03.11.2024,
-відеозаписом з обставинами вчинення указаного адміністративного правопорушення на CD-диску доданому до протоколу.
Таким чином, аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП визначена адміністративна відповідальність також і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Тобто, встановлений порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, за наявності ознак, передбачає певний алгоритм дій, який визначений ст.266 КУпАП та Інструкцією, при цьому медичний огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, а огляд на місці - поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння є підставою для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 165219, складеного інспектором роти № 4, батальйону № 4, полку №1 УПП у м.Києві старшим лейтенантом поліції Ящук О.Л., 03 листопада 2024 року о 10 год. 25 хв. в м.Київ, вул. Стеценка 30/2, водій керував автомобілем «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
03 листопада 2024 року було виписане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «КМНКЛ» «Соціотерапія» з якого вбачається, що у результаті огляду поліцейським у водія виявленні ознаки наркотичного сп'яніння: неприродна блідість обличчя, зіниці очей які не реагують на світло, тремтіння пальців рук.
Із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається що, підійшовши до транспортного засобу «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_1 ,працівник поліції запитав у останнього, чого він не вмикає поворот.( час на відео 10:08:35).
В подальшому працівник поліції запропонував водію показати посвідчення водія, на що водієм були надані документи ( час на відео 10:08:55).
На запитання поліцейського, коли останній раз вживали наркотичні речовини, алкоголь, лікарські препарати, водій відповів, що лікує ногу, приймає антибіотики ( час на відео 10:11:12).
На зауваження працівника поліції, що водій якийсь блідий, останній відповів, що лікар сказав похудати, щоб не було навантаження на ногу ( час на відео 10:11:33).
Працівник перевірив реакцію зіниць очей ОСОБА_1 на світло.
На запитання працівника поліції, як давно водій вживав марихуану, останній відповів, що нічого не вживав (час на відео 10:13:53).
В подальшому поліцейський зазначив, що водій порушив ПДР а саме: не користувався покажчиками повороту, що стало підставою для зупинки транспортного засобу (зафіксований час на відео 10:25:40).
Також поліцейський повідомив водію, що під час спілкування із ним було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння а саме: блідість обличчя, зіниці очей не реагують на світло, та запропонував проїхати до лікаря нарколога здати біологічну речовину, на що водій повідомив, що поїде самостійно і здасть лікарю наркологу аналізи, оскільки запізнюється на роботу ( час на відео 10:25:52-10:26:25).
Працівник поліції повідомив водію, що на законодавчому рівні визначено і він або погоджується проїхати до лікаря або відмовляється, на що водій повторно повідомив, що не може, бо запізнюється на роботу ( час на відео 10:26:30).
Працівник поліції повідомив, що відносно водія буде складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР ( зафіксований час на відео 10:27:35).
Після складання адміністративних матеріалів працівник поліції видав копію водію ( час на відео 10:47:30)
Аналізуючи вище викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР України та про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, а у протоколі висловив незгоду з підозрою поліцейського, суд апеляційної інстанції відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається із відеозапису події із боді камери поліцейського, який був досліджений судом, працівник поліції повідомив водію що під час спілкування із ним було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння: а саме блідість обличчя, та зіниці очей що не реагують на світло, та запропонував проїхати до лікаря нарколога здати біологічну речовину, на що водій повідомив, що поїде самостійно і здасть у лікаря нарколога біологічну речовину, оскільки запізнюється на роботу (час на відео 10:25:52-10:26:25).Працівник поліції повідомив водію, що на законодавчому рівні визначено і він або погоджується проїхати до лікаря або відмовляється, на що водій повторно повідомив, що не може бо запізнюється на роботу ( час на відео 10:26:30).
Тобто, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря нарколога була чіткою та зафіксована на відеозаписі із нагрудної камери працівника поліції.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб ОСОБА_1 має пройти на вимогу поліцейського, суд апеляційної інстанції відхиляє, як безпідставні та такі що спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається із фабули протоколу:03 листопада 2024 року, о 10 год. 25 хв., в м.Київ, вул. Стеценка 30/2, водій керував «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога водій відмовився чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Тобто, фабула протоколу є чіткою та у ній зазначено, що водій був із ознаками саме наркотичного сп'яніння та відмовився від огляду у лікаря нарколога, як це передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Не грунтуються на досліджених судом доказах і доводи апеляційної скарги про те, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв?язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не зобов?язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.
Із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівники поліції двічі повідомляли ОСОБА_1 підставу для зупинки його транспортного засобу, а саме:
(час на відео 10:08:35) підійшовши до транспортного засобу «Volkswagen Jetta», номерний знак НОМЕР_1 за кермом якого був ОСОБА_1 ,працівник поліції запитав у останнього, чого він не вмикає поворот.
( час на відео 10:25:40) працівник поліції зазначив, що водій порушив ПДР, а саме: не користувався покажчиками повороту, що стало підставою для зупинки транспортного засобу ( час на відео 10:25:40).
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що із змісту протоколу вбачається, що він не підписаний ні свідками, ні особою, яка притягається до відповідальності, а також у ньому відсутня відмітка про те, чи були роз?яснені ОСОБА_1 права і обов?язки, передбачені ст. 268 КУпАП, з огляду на їх помилковість.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 165219 від 03.11.2024 року, складеного відносно ОСОБА_1 , у п.13 підпис особи якій роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 63 КУ, ст. 268 КУпАП та у п. 18 підпис особи, яка притягається до відповідальності, копію протоколу отримав, міститься особистий підпис ОСОБА_1 .
Окрім того, у графі пояснення особи ОСОБА_1 зазначив, що поспішає, здасть аналізи самостійно.
Посилання апелянта на те, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, встановлений ч. 2 ст. 38 КУпАП, закінчився, що також є безумовною підставою для закриття провадження у справі, відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає помилковим з огляду на наступне.
Відповідно до ч.6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Як вбачається із матеріалів справи, час вчинення правопорушення ОСОБА_1 03.11.2024 року.
Дата винесення постанови судом першої інстанції 08.04.2025 року, тобто, адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП було накладено протягом 1 року з дня його вчинення.
Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 адвоката Халупко Вячеслава Михайловича.
Керуючись, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Халупко Вячеславу Михайловичу строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Халупко Вячеслава Михайловича залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: