22 липня 2025 рокуСправа № 160/20511/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Киричук Галина Миколаївна, до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико -соціальних проблем» про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Киричук Галина Миколаївна, до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем» про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/20511/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч.2 ст.171 КАС України).
Згідно з ч.2 ст.160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтями 5 та 160 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред'явлення позову. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно з ч.2 ст.43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно до ч.1 ст.57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (ч.4 ст.59 КАС України).
За приписами ч.6 ст.59 КАС України, оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Згідно з ч.2 ст.26 Закону №5076-VI, ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Частиною 4 статті 26 Закону №5076-VI встановлено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів (нова редакція), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі - Положення №41), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.
Пунктом 5 Положення №41 встановлено, що ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта (пункт 11 Положення №41).
Зазначена норма узгоджується з імперативною вимогою частини четвертої статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», положеннями статей 55, 57 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 237, 240 Цивільного кодексу України, що спрямовані на забезпечення інтересів особи, яка прийняла рішення брати участь у судовому процесі через представника, гарантування захисту її інтересів цим представником в межах наданих йому повноважень, що забезпечує справедливе і ефективне судочинство.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.
Із матеріалів позовної заяви видно, що вона подана через представника позивача адвоката Киричук Галиною Миколаївною. На підтвердження повноважень адвоката надано ордер від 08.07.2025 серії АІ № 1942109.
Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення № 41, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.20 Закону №5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Цей висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі №9901/847/18 та у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18.
Суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18 зроблено висновок про те, що якщо в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
При дослідженні зазначеного вище ордеру на надання правничої (правової) допомоги, суд установив, що в розділі назва органу, у якому надається правова допомога зазначено «у будь-якій заінтересованій установі, держаному органі, організації».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що такий ордер не посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги позивачу в Дніпропетровському окружному адміністративному суді.
Крім цього, суд зазначає, що ордер, виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги від №05072503 від 08.07.2025, в якому зазначено, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Проте, відповідного договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, до матеріалів позовної заяви не надано.
У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 зроблено висновок про те, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Взаємовідносини між довірителем та представником мають договірний характер.
Згідно з частинами 1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.240 ЦК України, представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Згідно з п.2 ч.1 ст.248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для таких висновків: по-перше, повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами (належним чином завіреними копіями) ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреності; по-друге, ордер, на відміну від довіреності, не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Повноваження адвоката, зокрема, в цьому випадку щодо підписання позову, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно обсягу наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Отже, враховуючи, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, а повноваження адвоката, зокрема, в цьому випадку щодо підписання позовної заяви, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутній документ на підтвердження дійсної волі позивача реалізувати своє право на підписання позовної заяви не самостійно, а через адвоката (представника), та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому адвокату (представнику).
З огляду на викладені норми чинного законодавства, враховуючи відсутність договору про надання правової (правничої) допомоги, суд дійшов висновку про те, що до матеріалів цієї позовної заяви не надано доказів на підтвердження повноважень представника позивача на підписання позову. Інші докази, що свідчать про право підпису позовної заяви від імені позивача, у доданих до позову матеріалах відсутні.
Суд зауважує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, яка є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 13.02.2020 у справі №1.380.2019.001004, в ухвалах від 09.10.2020 у справі № 824/3180/14-а, від 16.09.2020 у справі № 824/877/19-а, від 17.08.2020 у справі № 300/1294/19, від 20.01.2020 у справі №440/607/19 зробив такий висновок: звернення до суду передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладене, суд повертає позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем» про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду із позовом в порядку, встановленому законом, тобто після виконання вимог щодо позовної заяви, визначених ст. 160 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 160-161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем» про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Роз'яснити, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Кучугурна