ЄУН: 336/10645/24
Провадження №: 2/336/647/2025
23 липня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Прохорової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на частину будинку, яка була придбана у шлюбі, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Лишенка С.С. керуючого партнера Адвокатського об'єднання «Юрлюкссервіс» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на частину будинку, яка була придбана у шлюбі.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 28.11.1998 позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09.04.2024 у справі №336/10542/23. Під час перебування у шлюбі, позивач за особисті кошти, отримані від продажу своєї квартири, придбаної до вступу у шлюб, придбала у власність частину житлового будинку АДРЕСА_1 . До вступу в шлюб з відповідачем позивач володіла на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_2 , яку 27.04.2005 продала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №362 від 27.04.2005. при укладенні зазначеного договору згода відповідача не вимагалася, оскільки ця квартира була особистою приватною власністю позивача. 28.04.2005 за отримані від продажу квартири кошти позивач придбала1/2 частину будинку на підставі договору купівлі-продажу №370 від 28.04.2005. Ціна купівлі-продажу будинку є нижчою ніж договір купівлі продажу квартири. Залишок коштів від продажу квартири були витрачені на інші потреби, в тому числі на ремонт частини придбаного будинку. Таким чином придбана у шлюбі частина будинку є особистою власністю позивача. Однак, як стверджує представник позивача, вона не має можливості користуватись та розпоряджатись частину будинку, оскільки на цей час в ній проживає відповідач, який не надає позивачу правовстановлюючі документи на майно та різними способами перешкоджає у користуванні житлом. Після розірвання шлюбу позивач не проживає за адресою частини будинку. Коли вона виїздила, відповідач приховав від неї документи на майно, а також змінив в частині будинку замки, що унеможливлює до неї доступ позивача.
Посилаючись на викладені обставини просить визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частину будинку АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу від 28.04.2005, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І.О., зареєстрованим в реєстрі за №370 та стягнути з відповідача судові витрати.
Процесуальні дії у справі, позиція сторін.
Ухвалою судді від 07.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, витребувано докази у справі, а саме у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвої Ірини Олександрівни належним чином завірені копії документів: договору купівлі-продажу квартири від 27.04.2005, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , продавцем якої є ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 362; договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку від 28.04.2005, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , покупцем якої є ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №370.
27.02.2025 на виконання ухвали суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Цекеєвої І.О. суду надані витребовувані копії договорів купівлі-продажу.
Ухвалою суду від 18.03.2025 закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лишенко С.С. в судове засідання не з'явились.
Представник позивача - адвокат Лишенко С.С. наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі, просив справу розглянути без його участі та без участі позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, про що до суду подав письмову заяву.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про день, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином через направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання.
Частиною 4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв та клопотань по суті справи відповідачем не надано. Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст. 281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Нормативне обґрунтування.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно зі статтями 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».
Відповідно до роз'яснень наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження 61-35779ск18).
Якщо один з подружжя доведе, що майно набуте ним у шлюбі було придбано за особисті, а не спільні кошти, то таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю цього члена подружжя. Зазначене узгоджене з позицією ВСУ (Постанова ВСУ у справі №6-1568цс16).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлені судом обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у шлюбі, який був зареєстрований 28.11.1998 Відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарської райадміністрації Запорізької міської ради, актовий запис № 4684, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 09.04.2024 у справі №336/10542/23, провадження 2/336/529/2024 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 27.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І.О. 27.04.2005 та зареєстрованого в реєстрі за №362, продавець ОСОБА_1 зобов'язалась передати у власність покупця ОСОБА_3 , а покупець зобов'язався прийняти належну продавцю квартиру АДРЕСА_2 і сплатити за неї грошову суму 64000,00 гривень. У пункті 1.2. договору зазначено, що квартира, що відчужується належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на Запорізькій товарній біржі «Торг-Інвест» 25.07.1996 №1811.
На підставі цього договору купівлі-продажу, за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на зазначену квартиру, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №393341229 від 03.09.2024).
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 28.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І.О. 28.04.2005 та зареєстрованого в реєстрі за №370, продавець ОСОБА_5 зобов'язався передати у власність покупця ОСОБА_1 , а покупець зобов'язався прийняти належну продавцю частину житлового будинку з відповідною частиною побутових і господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 і сплатити за неї визначену за домовленістю сторін грошову суму в розмірі 53000,00 гривень.
Факт належності ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності частини житлового будинку, літ А, загальною площею 58,5 кв.м, житловою площею 38,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки:393346416 від 03.09.2024).
Висновки суду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у 1996 придбала за договором купівлі продажу квартиру АДРЕСА_3 .
Пізніше, у 1998 році позивач ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , який в подальшому, у 2024 році було розірвано.
Перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_1 продала належну їй на праві приватної власності, квартиру АДРЕСА_3 за 64000,00 та наступного дня за ці кошти придбала частину житлового будинку АДРЕСА_1 за 53000,00 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, спірна частина будинку придбана позивачем за особисті грошові кошти, отримані від продажу майна, набутого до укладення шлюбу, а отже належить їй на праві особистої приватної власності.
Зазначене стороною відповідача не спростовано.
Виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна підлягає задоволенню.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому на користь позивача, як сторони по справі, чиї позовні вимоги задовольняються у повному обсязі, із відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у загальному розмірі 1211,20 гривень.
Також у позовній заяві позивачем зазначено що судові витрати складаються, зокрема з оплати послуг з надання правничої допомоги у сумі 4000,00 грн, однак жодник доказів (окрім ордеру) у підтвердження зазначеного суду не надано, тому питання розподілу цих витрат судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 265, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на частину будинку, яка була придбана у шлюбі - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_2 право особистої приватної власності на частину будинку АДРЕСА_1 , придбану за договором купівлі-продажу від 28.04.2005, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І.О., зареєстрованим в реєстрі за №370.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Савеленко
23.07.25