Справа № 209/4447/25
Провадження № 2/209/1687/25
про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви
22 липня 2025 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Левицька Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення моральної шкоди, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення моральної шкоди. Просить суд стягнути з держави російської федерації на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 35000 євро, що складає еквівалент 1658205,50 грн.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до держави російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення моральної шкоди залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 01 липня 2025 року, позивач ОСОБА_1 09 липня 2025 року до суду скерував заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій зокрема зазначив, що є студентом Університету митної справи та фінансів, який знаходиться у м. Дніпро. З початку повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року його життя, як і життя мільйонів українців, докорінно змінилося. Зазначив, що проживав у м. Кам?янське, яке постраждало від бойових дій. З початком війни було порушено його навчальний процес: навчання було тимчасово призупинено, не було доступу до інтернету та електроенергії, а також втрачено зв'язок з викладачами та одногрупниками. Також зазначив, що окрім навчальних труднощів, зазнав значного морального тиску: постійний страх за власне життя та життя близьких, почуття небезпеки, втрати життєвої стабільності, ізоляції, відсутність можливості нормально спілкуватися з друзями, брати участь у повноцінному студентському житті. Усе це негативно позначилося на його психоемоційному стані, працездатності та соціальній активності. Протягом тривалого часу відчував тривожність, проблеми зі сном, втратив здатність концентруватися на навчанні, відтак йому знадобилася психологічна підтримка. Стан, у якому перебував, мав ознаки хронічного стресу.
Відтак вважає, що внаслідок війни йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях, відчутті небезпеки, порушенні навчального процесу та соціального життя. Така шкода має бути компенсована відповідно до положень ст. 23 Цивільного кодексу України, а тому просить суд взяти до уваги ці обставини при розгляді справи.
Щодо необхідності сплати судового збору, позивач вказує, що складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, є сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів. Зазначає, що на сьогодні не працює, оскільки тільки отримав освіту та знаходиться в пошуках роботи. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 136 Цивільного процесуального кодексу України. Відтак просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з скрутним матеріальним становищем, оскільки його дохід є незначним та не дозволяє одночасно покривати витрати на проживання та сплату судового збору. На підтвердження зазначеного додає копію договору про навчання.
Окремо звертає увагу суду на те, що Конституцією України передбачається низка гарантій, однією із яких є право судового захисту, що передбачена статтею 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Розглянувши подану заяву та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (частина 2 статті 8 Закону №3674-VI).
Отже, суд наділений повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, звільнення від сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 8, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 8, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20).
Отже, єдиною підставою за якою суд має право (однак не зобов'язаний) відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати є врахування судом майнового стану заявника (позивача).
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Натомість, визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Kniat v. Poland», заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland», заява № 73547/01).
Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової спроможності позивача сплатити передбачений законом розмір судового збору.
Дослідивши подану позивачем заяву та додані до неї документи, судом не встановлено обставин, які б достеменно свідчили про існуюче складне матеріальне становище позивача, яке б перешкоджало йому сплатити відповідний розмір судового збору при зверненні до суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2021 по справі № 504/2642/19, необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, N 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Суд вкотре наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, на підтвердження свого майнового стану позивачем до суду надано копію договору про надання платної послуги Університетом митної справи та фінансів для підготовки фахівців №1864 від 08.04.2025, згідно якого загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 5200 грн.
Разом з цим, суд вважає, що надана копія вказаного договору не є документом, із якого можливо встановити суму доходу позивача та оцінити його майновий/фінансовий стан, оскільки такий договір підтверджує лише те, що позивач несе витрати на навчання. Водночас, позивачем не надано суду належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, які підтверджують відомості щодо майнового стану, та підтверджують те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Саме лише покликання позивача на те, що він навчається та не працює, не позбавляє його права та можливості отримувати інші доходи, з яких може бути сплачено судовий збір. При цьому, інших доказів, які б свідчили про його майновий стан, зокрема, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідки про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, банківських довідок про відсутність коштів на рахунках, інформації щодо наявності чи відсутності нерухомого майна, транспортних засобів, тощо, позивач суду не надав.
Відтак, ненадання позивачем доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища, зумовлює відсутність підстав для звільнення його від сплати судового збору. А обставина на яку посилається заявник, як на підставу звільнення від сплати судового збору є недостатньою та необґрунтованою.
Враховуючи те, що в межах даного спору позивачем не надано достатніх та повних доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв'язку з чим в задоволенні такого слід відмовити.
Таким чином, недоліки позовної заяви, які були зазначені в ухвалі Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 01 липня 2025 року щодо сплати судового збору, не усунуто.
Разом з тим, відповідно до ч. 2, 6 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, для забезпечення права позивача на доступ до суду, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви щодо сплати судового збору, визначеного в ухвалі суду від 01.07.2025, на 5 днів з дня отримання цієї ухвали, шляхом подання суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 15140,00 грн.
При цьому, суд зазначає, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини третьої ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 120, 127, 136, 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 15140,00 грн. на 5 днів з дня вручення цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у визначений судом строк, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА