16 липня 2025 року
м. Київ
справа № 531/912/23
провадження № 61-2192св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Ланнівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Конюшенко Марією Анатоліївною, на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2025 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Ланнівська сільська рада), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позовна заява мотивована тим, що у жовтні 2020 року вона звернулася до Головного управлінні Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 30 жовтня 2020 року № 17409-СГ їй було надано відповідний дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, який був виготовлений за її замовленням у 2021 році. На підставі землевпорядної документації проведено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера 5321681000:00:002:0182.
14 квітня 2021 року вона звернулася до Ланнівської сільської ради із заявою про затвердження вказаної землевпорядної документації, проте 20 травня 2021 року їй було відмовлено у її затвердженні у зв'язку із тим, що спірна земельна ділянка не перебуває у державній власності.
Вказувала, що 19 березня 2021 року Ланнівською сільською радою прийнято рішення № 76 «Про посвідчення права власності на земельні ділянки в адміністративних межах Ланнівської сільської ради», яким вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182, яка входила до складу земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» (далі - КСП «Перемога»), що припинено.
20 травня 2021 року Ланнівською сільською радою було прийнято рішення № 68 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр, ОСОБА_3 », згідно з яким затверджено ОСОБА_3 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства (код КВЦПЗ секція А (3,1.03), загальною площею 2,00 га, з кадастровим номером 5321681000:00:002:0182, що розташована за межами населених пунктів в адміністративних межах Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та вказану земельну ділянку передано йому у власність.
15 червня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан В. С. за реєстровим № 821, за умовами якого земельна ділянка загальною площею 2,00 га, із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182 була передана у власність ОСОБА_2 .
Позивачка вважала, що спірна земельна ділянка віднесена до земель державної власності, а виготовлена на її замовлення проєктна землевпорядна документація відповідає вимогам закону, оскільки передача земельної ділянки до земель комунальної власності на підставі рішення Ланнівської сільської ради 19 березня 2021 року № 76 «Про посвідчення права власності на земельні ділянки в адміністративних межах Ланнівської сільської ради» була неправомірною. Вважала, що є підстави для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
Зазначала, що всупереч частинам другій та п'ятій статті 79-1 ЗК Україні, станом на 19 березня 2021 року не було жодної підстави для формування земельної ділянки, не було складено жодного з видів землевпорядної документації для її формування оскільки Ланнівська сільська рада не була ні власником, ні розпорядником земельної ділянки із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182 на час прийняття оскаржуваних рішень. Так, приймаючи у комунальну власність спірну земельну ділянку рішенням від 19 березня 2021 року та розпоряджаючись цією земельною ділянкою рішенням від 20 травня 2021 року, Ланнівська сільська рада посилалася на те, що земельні ділянки увійшли до складу земель КСП «Перемога», що припинене. Проте, землевпорядна документація, відповідно до якої можливо було б встановити, що земельна ділянка знаходилася у колективній власності та увійшла до складу земель КСП «Перемога» не розроблялася.
Відповідно до розпорядження голови Карлівської районної державної адміністрації від 14 лютого 2000 року № 69 «Про державну реєстрацію приватного сільськогосподарського підприємства «Перемога», ухвалено зареєструвати Приватне сільськогосподарське підприємство «Перемога» (далі - ПСП «Перемога»), створене шляхом перетворення колективного сільськогосподарського підприємства у приватне сільськогосподарське підприємство. При цьому ПСП «Перемога» продовжувало здійснювати свою господарську діяльність на час прийняття Ланнівською сільською радою оскаржуваних рішень. Оскільки КСП «Перемога» щодо якого до 01 січня 2004 року була здійснена процедура перетворення у ПСП «Перемога» не є припиненим, право комунальної власності на землі цього підприємства, на думку позивачки, не виникає, що виключає можливість застосування пункту 21 Перехідних положень ЗК України станом на 19 березня 2021 року та розпорядження земельною ділянкою за рішенням органу місцевого самоврядування станом на 20 травня 2021 року. На момент прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваних рішень право на розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту мали органи Держгеокадастру відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України.
Отже, спірна земельна ділянка віднесена до земель державної власності, а виготовлена на її замовлення проєктна землевпорядна документація відповідає вимогам закону, оскільки передача земельної ділянки до земель комунальної власності на підставі рішення Ланнівської сільської ради 19 березня 2021 року № 76 була неправомірною. При цьому до моменту державної реєстрації 22 лютого 2021 року земельна ділянка із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182 фактично не існувала як об'єкт цивільних прав, не могла бути об'єктом державної реєстрації прав.
Вважала, що рішення Ланнівської сільської ради від 19 березня 2021 року № 76 та від 20 травня 2021 року № 68 прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та поза межами повноважень, передбачених статтею 12, частиною першої статті 122 ЗК України.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправними та скасувати рішенняЛаннівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 19 березня 2021 року № 76 «Про посвідчення права власності на земельні ділянки в адміністративних межах Ланнівської сільської ради»;
- визнати протиправними та скасувати рішення Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20 травня 2021 року № 68 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_3 »;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Полтавської області Пусан В. С. за реєстровим № 821;
- визнати протиправними та скасувати рішення Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20 травня 2021 року № 176 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Ланнівську сільську радуПолтавського району Полтавської області повторно розглянути її клопотання від 14 квітня 2021 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі їй безоплатно у власність земельної ділянки із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182, площею 2,0000 га, цільове призначення відповідно до КВЦПЗ 01.03 - для ведення особистого селянського господарства.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2024 року у складі судді Герцова О. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів, які б могли свідчити про недотримання Ланнівською сільською радоюПолтавського району Полтавської області положень ЗК України при відведенні та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , відтак рішення Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 19 березня 2021 року № 76 «Про посвідчення права власності на земельні ділянки в адміністративних межах Ланнівської сільської ради» скасуванню не підлягає.
Районний суд дійшов висновку, що процес набуття у власність земельної ділянки ОСОБА_4 не порушено, тому правові підстави для скасування рішення Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20 травня 2021 року № 68 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_3 » відсутні.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимогОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із їх недоведеності, з огляду на встановлення законності рішень Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 19 березня 2021 року № 76 та від 20 травня 2021 року № 68.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2024 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 19 березня 2021 року № 76 «Про посвідчення права власності на земельні ділянки в адміністративних межах Ланнівської сільської ради».
Визнано протиправними та скасовано рішення Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20 травня 2021 року № 68 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр. ОСОБА_3 ».
Визнано протиправним та скасовано рішення Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20 травня 2021 року № 176 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 ».
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в рішенні Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 19 березня 2021 року № 78 «Про посвідчення права власності на земельні ділянки в адміністративних межах Ланнівської сільської ради» зазначено про передачу у комунальну власність земельної ділянки із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182, яка вже була сформована з присвоєнням вказаного кадастрового номеру, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки.
Апеляційний суд дійшов висновку, що на момент надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, спірна земельна ділянка перебувала у складі земель державної форми власності, а позивачка дотрималася процедури отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Суд урахував відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка входила до складу земель КСП «Перемога» згідно з державним актом про право колективної власності на землю, виданого головою Верхньоланнівскьої сільської ради Полтавського району Полтавської області 27 грудня 1995 року.
Ураховуючи незаконність рішення Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 19 березня 2021 року № 76 «Про посвідчення права власності на земельні ділянки в адміністративних межах Ланнівської сільської ради» щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182 та недоведеність того, що спірна земельна ділянка входить до складу земель КСП «Перемога», апеляційний суд дійшов висновку, що розпорядження спірною земельною ділянкою Ланнівською сільською радою суперечить вимогам статей 12, 122 ЗК України щодо повноважень органів місцевого самоврядування на передачу земельних ділянок у власність або у користування та порушує права і законні інтереси ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції надав оцінку предмету та підставам заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , його обґрунтуванню, застосував відповідні норми ЗК України та ЦК України, у тому числі, які регулюють питання способу судового захисту та недійсності правочинів, урахував релевантну судову практику Верховного Суду і зробив висновок про те, що позовна вимога про визнання недійсним нікчемного, на думку позивачки, правочину не є належним способом судового захисту права чи інтересу позивача. Тому у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції вважав безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ураховуючи те, що Ланнівською сільською радою передано спірну земельну ділянку у комунальну власність без належної правової підстави, відтак подальші дії щодо передачі її у власність ОСОБА_4 були незаконними, не породжують для останньої юридичних наслідків у вигляді права відчуження земельної ділянки. Суд вважав, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений особою, яка не мала необхідного обсягу прав на його вчинення, тому недійсність даного правочину встановлена законом, тобто він є нікчемним та визнання вказаного правочину недійсним у судовому порядку не вимагається.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Ланнівської сільської ради повторно розглянути її клопотання від 14 квітня 2021 року про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182 апеляційний суд вважав безпідставними, з огляду на встановлену незаконність рішення Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 19 березня 2021 року № 76 «Про посвідчення права власності на земельні ділянки в адміністративних межах Ланнівської сільської ради» щодо передачі земельної ділянки із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182 у комунальну власність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Конюшенко М. А., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2025 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від позову відмовлено.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Конюшенко М. А., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про визнання протиправними та скасування рішень Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 19 березня 2021 року № 76 та від 20 травня 2021 року № 68.
Зазначає, що визнання протиправними та скасування вказаних рішень Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області не породжує для ОСОБА_1 жодних юридичних наслідків щодо отримання спірної земельної ділянки, оскільки остання їй не виділялася, проєкт землеустрою, який був розроблений на її замовлення не затверджувався та жодних юридичних прав на земельну ділянку позивачка не отримувала.
Вказує, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що ним були виконані всі передумови для отримання земельної ділянки у власність у спосіб, визначений чинним законодавством. При цьому позивачка не надала доказів переходу права власності на спірну земельну ділянку до КСП «Перемога», а тому її права не порушені, на що апеляційний суд уваги не звернув.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення представник ОСОБА_2 - адвокат Конюшенко М. А. вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, від 04 грудня 2024 року у справі № 531/838/22, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Омельченко О. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи касаційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 30 жовтня 2020 року № 17409-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області. За замовленням ОСОБА_1 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 у 2021 році розроблений проєкт землеустрою щодо відведення у її власність земельної ділянки. На підставі землевпорядної документації 22 лютого 2021 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера 5321681000:00:002:0182 (том 1, а. с. 10-35).
19 березня 2021 року Ланнівською сільською радоюПолтавського району Полтавської області прийнято рішення № 78 «Про посвідчення права власності на земельні ділянки в адміністративних межах Ланнівської сільської ради», яким вирішено зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182, яка входила до складу земель КСП «Перемога, що припинено (том 1, а. с. 42).
Відповідно до державного акту про право колективної власності на землю, виданого головою Верхньоланнівскьої сільської ради 27 грудня 1995 року КСП «Перемога» передано у колективну власність 26 901 га землі для ведення колективного сільськогосподарського господарства (том 1, а. с. 93-93 зворот).
Землі колишнього КСП «Перемога» Карлівського району Полтавської області поділено та розпайовано на земельні частки (паї), що підтверджується проєктом поділу земель (том 1, а. с. 92).
Згідно з архівним витягом відповідно до розпорядження голови Карлівської районної державної адміністрації від 14 лютого 2000 року № 69 «Про державну реєстрацію приватного сільськогосподарського підприємства «Перемога» ухвалено зареєструвати Приватне сільськогосподарське підприємство «Перемога», створене шляхом перетворення колективного сільськогосподарського підприємства у приватне сільськогосподарське підприємство (том 1, а. с. 51).
Рішенням Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 01 квітня 2021 року № 94 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_4 » ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою на земельну ділянку із кадастровим номером № 5321681000:00:002:0182. Інженером-землевпорядником ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_4 розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який отримав позитивний висновок ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області (том 1, а. с. 87-92).
14 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з клопотанням, в якому просила затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати їй безоплатно у власність земельну ділянку із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182, площею 2,0000 га, цільове призначення відповідно до КВЦПЗ 01.03 - для ведення для ведення особистого селянського господарства, місце розташування - Полтавська область, Карлівський район, Верхньоланнівська сільська рада (том 1, а. с. 36).
Рішенням Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 20 травня 2021 року № 176 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 » ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182, для ведення для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03 секція А 01.03), розташованої на території Верхньоланнівської сільської ради Карлівського району Полтавської області, та передачі її у приватну власність у зв'язку із невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих до них нормативно-правових актів (том 1, а. с. 85).
20 травня 2021 року Ланнівською сільською радою Полтавського району Полтавської області прийнято рішення № 68 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність гр., ОСОБА_4 », яким затверджено ОСОБА_4 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для ведення особистого сільського господарства (код КВЦПЗ секція А (3,1.03) загальною площею 2,00 га, з кадастровим номером 5321681000:00:002:0182, ка розташована за межами населених пунктів в адміністративних межах Ланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та вказану земельну ділянку передано йому у власність (том 1, а. с. 43).
15 червня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Карлівського районного нотаріального округу Пусан В. С. за реєстровим № 821, за умовами якого земельна ділянка загальною площею 2,00 га, із кадастровим номером 5321681000:00:002:0182 була передана у власність ОСОБА_2
(том 1, а. с. 44-45).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Конюшенко М. А., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із частиною третьою статті 22 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (стаття 116 ЗК України).
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу зобов'язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно із частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Дозвіл на розробку проєкту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.
Апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка входила до складу земель КСП «Перемога» згідно з державним актом про право колективної власності на землю, виданого головою Верхньоланнівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 27 грудня 1995 року.
Скасовуючи рішення районного суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на момент надання позивачці дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, спірна земельна ділянка перебувала у складі земель державної форми власності, а ОСОБА_1 дотрималася процедури отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , посилавшись, зокрема, на відсутність в матеріалах справи доказів того, що спірна земельна ділянка входила до складу земель КСП «Перемога» згідно з державним актом про право колективної власності на землю, виданого головою Верхньоланнівскьої сільської ради Полтавського району Полтавської області 27 грудня 1995 року.
Суд апеляційної інстанції виходив з презумпції того, що відповідач не довів належними та допустимими доказами те, що спірна земельна ділянка входить до складу земель КСП «Перемога» та правомірність розпорядження цією земельною ділянкою Ланнівською сільською радою, проте саме позивачка мала доводити неправомірність передачі земельної ділянки до земель комунальної власності.
Разом з тим, для того, щоб скасувати оскаржуване рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передачу її у власність відповідачу, необхідно було встановити незаконність цього рішення та статус цієї земельної ділянки. Вказана обставина апеляційним судом встановлена не була й на зазначене посилається заявник у касаційній скарзі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Щодо посилань касаційної скарги заявника, в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на те, що визнання протиправними та скасування вказаних рішень Ланнівської сільської ради не породжує для ОСОБА_1 жодних юридичних наслідків щодо отримання спірної земельної ділянки, оскільки остання їй не виділялася, проєкт землеустрою, який був розроблений на її замовлення не затверджувався та жодних юридичних прав на земельну ділянку позивачка не отримувала, колегія суддів зазначає таке.
У постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) за позовом про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки суду апеляційної інстанції порушують права ОСОБА_1 на захист його законного інтересу щодо оформлення права оренди на спірну земельну ділянку, яке залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу.
Судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо)».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Посилання касаційної скарги заявника на застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, від 04 грудня 2024 року у справі № 531/838/22, є безпідставними, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші доводи касаційної скарги заслуговують на увагу і вони зазначені у постанові.
За таких обставин судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Так як суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені під час перегляду справи в апеляційному порядку, справу в необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що судовий збір за наведених умов стягується лише при ухваленні рішення по суті спору. В усіх інших випадках, зокрема, при вирішенні процесуального питання як у цій справі, судові витрати розподіляються за правилами статті 141 ЦПК України при вирішенні спору по суті.
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції немає.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Конюшенко Марією Анатоліївною, задовольнити частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 23 січня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець