21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 420/17333/24
адміністративне провадження № К/990/28093/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року
у справі № 420/17333/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 року по 18.09.2022 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 військова частина НОМЕР_1 ) доплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого року 2022 № 168, у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць за період з 24.02.2022 року по 18.09.2022 року з урахуванням виплачених раніше сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу відповідача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 560/3153/23, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23 щодо приписів пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейських та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Водночас при вирішенні даного питання суди попередніх інстанцій використовували практику Верховного Суду, зокрема, постанову від 6 червня 2024 року у справі №400/1217/23, від 20 червня 2024 року у справі №400/249/23, від 7 листопада 2024 року у справі № 200/2297/23, від 18 грудня 2024 року у справі № 340/7478/23 щодо переліку документів, які підтверджують безпосередню участі військовослужбовця в зазначених бойових діях або заходах, щодо ключової умови для здійснення виплати додаткової винагороди.
Дослідивши витяг з Журналу службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.02.2022 № 10 ДСК, судова колегія констатувала, що позивач 13.05.2022 та 16.05.2022 в межах ділянки відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » здійснював заходи щодо організації та підтриманні взаємодії між ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та керівниками військових формувань, а також 16.06.2022 проводив заходи щодо уточнення взаємодії на стикових напрямках, узгоджував спільні дії щодо порядку ведення оборони та відбиття збройного вторгнення противником, тобто з питань не пов'язаних з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів поза районами ведення бойових дій.
Отже, з вищевикладених приписів нормативно - правових актів та правових позицій Верховного Суду суди виснували, що організаційні заходи проведені позивачем та зазначені у журналі бойових дій, самі по собі не є підставою для набуття позивачем права на збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду.
Крім того, доводи позовної заяви та апеляційної скарги, що участь позивача у бойових діях за період з 24.02.2022 по 18.09.2022 підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.01.2023 № 12/142, судова колегія вважала очевидно необґрунтованими, оскільки участь у бойових діях стосується дат - 25.10.2022 та 15.12.2022, коли позивач вже не проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Додатково колегією суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 22 листопада 2023 року у справі №520/690/23, від 02 травня 2025 року у справі № № 580/3081/23 та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 військова частина НОМЕР_1 ) відомості, в яких населених пунктах проходив військову службу ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 року по 18.09.2022 року, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач у період з 24.02.2022 року по 18.09.2022 року.
Так, військова частина НОМЕР_1 повідомила, що ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 по 18.09.2022 проходив військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 та знаходився виключно в місті Ізмаїл. Відомості щодо вибуття в відрядження позивача в зазначені періоди у відповідача відсутні.
Судова колегія вважала такі доводи відповідача обґрунтованими, оскільки матеріали справи інших відомостей також не містять.
Єдиним документом, який би підтверджував, що позивач взагалі брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Суми, Білопілля, Волфіно, Іскрисківщина, Стукалівка, є довідка ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.01.2023 № 12/142, за період 25.10.2022 та 15.12.2022, коли позивач ані у НОМЕР_2 прикордонному загоні, ані у ІНФОРМАЦІЯ_7 службу не проходив.
Факт того, що в жовтні 2022 року позивач не проходив військову службу ані у НОМЕР_2 прикордонному загоні, ані у ІНФОРМАЦІЯ_7 винається сторонами і підтверджується архівною відомістю, відповідно до якої грошове забезпечення у відповідачів позивач отримував по вересень 2022 року.
Резюмуючи, колегія суддів зазначила, що жодним чином не заперечувала факт участі позивача 25.10.2022 та 15.12.2022 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Суми, Білопілля, Волфіно, Іскрисківщина, Стукалівка, відповідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.01.2023 № 12/142, однак така участь не надає йому право на виплату збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди у період з 24.02.2022 по 18.09.2022 року.
Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також посиланням на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України без обґрунтування неправильного застосування судами норм права.
В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 420/17333/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська