16 липня 2025 року м. Харків Справа № 917/488/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт» (вх.№1167 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.05.2025 у справі №917/488/24 (суддя Киричук О.А., постановлену в м.Полтава, дата складення повного тексту - 06.05.2025) за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт» про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 4529 від 04.04.2025) у справі №917/488/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Формрент», м. Дніпро,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт», м.Полтава,
про стягнення 108021,85грн.,
та за зустрічною позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт», м. Полтава,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Формрент», м. Дніпро,
про визнання договору № 02/11/23-ФР від 02.11.23 в редакції, що додана ТОВ “Формрент» до первісного позову, неукладеним та стягнення суми авансового платежу в розмірі 100517,50грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Формрент» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт» про стягнення 108021,85грн. заборгованості, в т.ч.: суми основного боргу з орендної плати у розмірі 95999,27грн.; пені за прострочення перерахування сум орендної плати у розмірі 5816,44грн.; вартості неповернутого з оренди майна (елементів опалубки) у розмірі 6206,14грн.
11.04.2024 до господарського суду Полтавської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт» надійшла зустрічна позовна заява про визнання договору № 02/11/23-ФР від 02.11.23 в редакції, що додана ТОВ “Формрент» до первісного позову, неукладеним та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Формрент» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт» суми авансового платежу в розмірі 100517,50грн.
Рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/488/24 первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ “Пластмас Стандарт» на користь ТОВ “Формрент» суму основного боргу з орендної плати в розмірі 95999,27грн., пеню за прострочення сплати орендної плати в розмірі 5709,97грн., 6206,14грн. вартості неповернутого з оренди майна (елементів опалубки), 3025,02грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/488/24 в частині задоволення позовної вимоги ТОВ “Формрент» про стягнення пені у розмірі 5709,97грн. та судового збору за подання позовної заяви в цій частині у розмірі 160,05грн. та в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги ТОВ “Формрент» про стягнення пені відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі № 917/488/24 залишено без змін.; стягнуто з ТОВ “Формрент» на користь ТОВ “Пластмас Стандарт» 192,06грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
24.03.2025 на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі № 917/488/24, яка набрала законної сили 20.03.2025 апеляційним господарським судом видано судовий наказ.
16.04.2025 на виконання рішення та постанови у справі № 917/488/24 господарським судом Полтавської області видано відповідний судовий наказ.
04.04.2025 відповідачем за первісним позовом - ТОВ “Пластмас Стандарт» подано до господарського суду Полтавської області заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі №917/488/24 (вх. № 4529), в якій просив суд розстрочити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі № 917/488/24 на термін до 04.10.2025.
Обґрунтовуючи підстави для задоволення вказаної заяви відповідач посилався на те, що підприємство перебуває у вкрай складній фінансово-економічній ситуації, що спричинена суттєвим зменшенням доходів та ліквідних активів.
З моменту введення воєнного стану в Україні підприємство зазнало значних економічних втрат, у зв'язку із чим опинилося на межі фінансової нестабільності, і негайне виконання рішення суду може завдати непоправної шкоди його функціонуванню та призвести до зупинки діяльності.
Відповідач зазначав, що розуміє необхідність виконання судового рішення, проте одноразове стягнення всієї суми заборгованості може призвести до неможливості виплати заробітної плати працівникам, що суперечить соціальним гарантіям та трудовому законодавству; спричинити блокування розрахункових рахунків через нестачу ліквідних коштів, що унеможливить подальшу господарську діяльність; вимусити підприємство звернутися до процедури банкрутства, що не вигідно ні кредиторам, ні самому підприємству, оскільки призведе до тривалої процедури ліквідації та втрати активів.
Враховуючи викладене, на думку відповідача, надання розстрочення виконання судового рішення у зв'язку із об'єктивними та поважними причинами, які суттєво впливають на фінансовий стан підприємства, є найбільш ефективним способом виконання рішення в повному обсязі. Таке рішення сприятиме виконанню судового рішення без заподіяння надмірної шкоди діяльності підприємства, збереженню його економічної життєздатності та забезпеченню соціальної стабільності.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.05.2025 у справі №917/488/24 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ “Пластмас Стандарт» про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 4529 від 04.04.2025р.) у справі №917/488/24, з тих підстав, що відповідач за первісним позовом при зверненні до суду з відповідною заявою не надав жодних доказів на підтвердження виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт» з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.05.2025 у справі №917/488/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ “Пластмас Стандарт» про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 4529 від 04.04.2025р.) у справі №917/488/24; встановити графік розстрочки: рівні щомісячні платежі до 04.10.2025 включно.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки обставинам викладеним відповідачем в заяві про розстрочення виконання судового рішення, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 у справі №917/488/24 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/488/24; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
09.06.2025 матеріали справи 917/488/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025, у зв'язку із відпусткою головуючого судді Радіонової О.О., для розгляду справи 917/488/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Тихого П.В., судді Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.05.2025 у справі №917/488/24; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 16.07.2025 о 09:30 годині.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025, у зв'язку із відпусткою судді Шутенко І.А., для розгляду справи №917/488/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Гребенюк Н.В., судді Тихого П.В.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представники сторін про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає встановила наступне.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
У відповідності до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Європейський суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
За змістом статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У Господарському процесуальному кодексі України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини перша і п'ята статті 331 цього Кодексу).
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).
Отже, питання про розстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №920/167/22.
При цьому, надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.
Як вбачається зі змісту заяви про розстрочення виконання судового рішення у даній справі, відповідач посилався на те, що підприємство перебуває у вкрай складній фінансово-економічній ситуації, що спричинена суттєвим зменшенням доходів та ліквідних активів.
З моменту введення воєнного стану в Україні підприємство зазнало значних економічних втрат, у зв'язку із чим опинилося на межі фінансової нестабільності, і негайне виконання рішення суду може завдати непоправної шкоди його функціонуванню та призвести до зупинки діяльності.
Відповідач зазначав, що розуміє необхідність виконання судового рішення, проте одноразове стягнення всієї суми заборгованості може призвести до неможливості виплати заробітної плати працівникам, що суперечить соціальним гарантіям та трудовому законодавству; спричинити блокування розрахункових рахунків через нестачу ліквідних коштів, що унеможливить подальшу господарську діяльність; вимусити підприємство звернутися до процедури банкрутства, що не вигідно ні кредиторам, ні самому підприємству, оскільки призведе до тривалої процедури ліквідації та втрати активів.
Враховуючи викладене, на думку відповідача, надання розстрочення виконання судового рішення у зв'язку із об'єктивними та поважними причинами, які суттєво впливають на фінансовий стан підприємства, є найбільш ефективним способом виконання рішення в повному обсязі. Таке рішення сприятиме виконанню судового рішення без заподіяння надмірної шкоди діяльності підприємства, збереженню його економічної життєздатності та забезпеченню соціальної стабільності. Аналогічні доводи наведені й у апеляційній скарзі.
Дослідивши обставини, викладені відповідачем в заяві про розстрочення виконання судового рішення, судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 96 Цивільного кодексу України однією з ознак юридичної особи є можливість самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями та відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Вказане твердження також знаходить своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини (яка на підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України використовується судом як джерело права), відповідно до якої, відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші).
Таким чином, юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.
Судова колегія також звертає увагу на те, що скрутне фінансове становище не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для розстрочки виконання рішення, оскільки фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та належного планування власної діяльності, в тому числі й в частині своєчасного і належного стягнення дебіторської заборгованості.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, від 13.11.2018 у справі №910/2376/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.
В контексті спірних правовідносин колегія суддів також враховує, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Надаючи оцінку ступеню виконання зобов'язання, причинам невиконання відповідачем зобов'язання за спірними відносинами, судова колегія зазначає, що спірні правовідносини між сторонами у даній справі (за первісним позовом) виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 в частині повної та своєчасної оплати орендної плати.
Рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/488/24 первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ “Пластмас Стандарт» на користь ТОВ “Формрент» суму основного боргу з орендної плати в розмірі 95999,27грн., пеню за прострочення сплати орендної плати в розмірі 5709,97грн., 6206,14грн. вартості неповернутого з оренди майна (елементів опалубки), 3025,02грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі №917/488/24 в частині задоволення позовної вимоги ТОВ “Формрент» про стягнення пені у розмірі 5709,97грн. та судового збору за подання позовної заяви в цій частині у розмірі 160,05грн. та в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовної вимоги ТОВ “Формрент» про стягнення пені відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 06.08.2024 у справі № 917/488/24 залишено без змін.; стягнуто з ТОВ “Формрент» на користь ТОВ “Пластмас Стандарт» 192,06грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
24.03.2025 на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 у справі № 917/488/24, яка набрала законної сили 20.03.2025 апеляційним господарським судом видано судовий наказ.
16.04.2025 на виконання рішення та постанови у справі № 917/488/24 господарським судом Полтавської області видано відповідний судовий наказ.
Колегія суддів враховує, що рішення господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором оренди № 02/11/23-ФР від 02.11.2023 ухвалено ще 06.08.2024.
Саме відповідач за первісним позовом звернувся з відповідною апеляційною скаргою у зв'язку із власною незгодою з винесеним рішенням суду.
Апеляційне провадження тривало до 20.03.2025 і лише 16.04.2025 господарським судом Полтавської області на виконання рішення та постанови було видано судовий наказ.
Отже, відповідний судовий наказ суду було видано майже через 8 місяців після ухвалення судового рішення, що вже було фактичним відстроченням його виконання для боржника.
Проте, відповідач за первісним позовом не здійснив навіть часткового розрахунку з позивачем, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Судова колегія також зауважує, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що відповідач за первісним позовом не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти.
Договірні відносини, у зв'язку із порушенням виконання яких виник борг між сторонами виникли у 2023 році, тобто після введення воєнного стану в Україні, тобто відповідач був обізнаний про негативний вплив на можливість ведення своєї господарської діяльності.
Більш того, військова агресія Російської Федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб'єктів господарювання.
Відповідачем за первісним позовом ані під час розгляду заяви місцевим господарським судом ані під час апеляційного перегляду даної справи не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Крім того, відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження факту скрутного фінансового становища підприємства або наявності загрози банкрутства юридичної особи, зокрема, документів щодо фінансової звітності підприємства, банківських виписок по рахункам тощо.
Враховуючий вищевикладене, судова колегія зважає, що належних доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання розстрочення виконання відповідачем (боржником) надано не було, як і не було отримано згоди позивача (стягувача) на розстрочення виконання рішення суду.
Поряд із цим, позивач за первісним позовом, як стягувач, який має право на отримання коштів за рішенням суду у даній справі, не повинен нести відповідальність за неефективну діяльність боржника.
Судова колегія враховує ту обставину, що існування заборгованості, підтвердженої обов'язковим і таким, що підлягає виконанню судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява №3236/03, п.43).
Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п.40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-ІІІ, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява №41510/98, п.27).
Задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення, фактично б свідчило про врахування лише інтересів боржника (відповідача), в той же час, дотримання справедливого балансу прав та інтересів вимагає врахування інтересів також і стягувача.
Також, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення, судова колегія враховує принципи співмірності і пропорційності.
Стягувач у будь-якому випадку має отримати у законний спосіб все, присуджене за рішенням суду у даній справі.
Надання розстрочки виконання вказаного рішення судом не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє боржнику і в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана розстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси стягувача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, в тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в державі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем за первісним позовом (боржником) не було доведено неможливості виконання рішення суду, у зв'язку із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, що як наслідок призвело до скрутного фінансового становища підприємства; не доведено наявності у нього прагнення до виконання рішення суду, оскільки як було зазначено вище, прострочення виконання зобов'язання триває більше 8 місяців, водночас до дати прийняття рішення у даній справі відповідач не здійснив навіть часткового розрахунку з позивачем.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при зверненні до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду відповідачем за первісним позовом не було надано жодних доказів на підтвердження виняткових обставин у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки його виконання, що свідчить про відсутність правових підстав для її задоволення.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.05.2025 у справі №917/488/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 255, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пластмас Стандарт» залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.05.2025 у справі №917/488/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 21.07.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий