16 липня 2025 року м. Харків Справа № 905/572/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників:
позивача - не з'явився;
1-го відповідача - не з'явився,
2-го відповідача - не з'явився,
3-го відповідача - не з'явився,
4-го відповідача - не з'явився,
5-го відповідача (апелянта) - не з'явився,
приватного виконавця - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Харків, (вх.№1386 Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/572/24 (суддя Хабарова М.В.,) постановлену в м.Харкові за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 (вх.01-41/3283/25 від 07.04.2025),
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ,
до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф", Донецька область, Краматорський район, м. Лиман,
до 2-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф", Харківська область, Чугуївський район, селище Вирішальний,
до 3-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-Агро", Донецька область, Краматорський район, м. Лиман,
до 4-го відповідача: ОСОБА_2 , м. Донецьк,
до 5-го відповідача: ОСОБА_1 , м.Харків,
про стягнення 51333214,46грн.,
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2024 у справі №905/572/24 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-Агро", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 40912444,93грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 10420769,53грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,72грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,72грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-Агро" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,72грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,71грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,71грн.
06.11.2024 на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області видано відповідні накази.
11.11.2024 Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" подано до господарського суду Донецької області заяву про виправлення помилки у наказах суду від 06.11.2024.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.11.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про виправлення помилки у наказах суду; виправлено помилки, допущені при оформленні наказів господарського суду Донецької області від 06.11.2024 у справі №905/572/24 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, вказавши у тексті наказів вірні найменування, місце знаходження та ідентифікаційний код стягувача - Акціонерного товариства "Райффайзен Банк".
07.04.2025 ОСОБА_1 подано до господарського суду Донецької області дві скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 (вх.01-41/3283/25 від 07.04.2025), в яких просив суд поновити строк на оскарження і прийняти дану скаргу до розгляду; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 21.02.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.04.2025 повернуто ОСОБА_1 без розгляду скарги на дії приватного виконавця по виконавчому провадженню № НОМЕР_1.
18.04.2025 ОСОБА_1 подано до господарського суду Донецької області скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 (вх.01-41/3766/25 від 18.04.2025), в якій просив суд поновити строк на оскарження і прийняти дану скаргу до розгляду; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 21.03.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4.
18.04.2025 ОСОБА_1 подано до господарського суду Донецької області скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 (вх.01-41/3768/25 від 18.04.2025), в якій він просив суд поновити строк на оскарження і прийняти дану скаргу до розгляду; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 21.03.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.04.2025 відмовлено в задоволенні скарг ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича у виконавчих провадженнях НОМЕР_4 та НОМЕР_2.
12.05.2025 ОСОБА_1 подано до господарського суду Донецької області скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця (вх№01-41/4750/25 від 12.05.2025, в якій просив суд визнати постанову від 01.05.2025 про опис та арешт майна (коштів) боржника в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5 протиправною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції та порядку ведення АСВП.
Боржник наголошував на тому, що повідомляв приватного виконавця про те, що бажає прийняти участь у всіх виконавчих діях особисто, але не може цього зробити внаслідок перебування за кордоном. Крім того, заявник та його представник неодноразово повідомляли приватного виконавця про зміну місцезнаходження боржника. Проте, виконавець не надіслав на зазначену адресу жодних документів.
Боржник також звертав увагу суду на те, що описане та арештоване майно є єдиним житлом боржника та перебуває в іпотеці.
Крім того, як зазначав боржник, перевірка майнового стану боржника за місцем проживання не здійснювалася. Отже, за наведених обставин, на думку боржника, без належної перевірки належності будинку рухомого майна за місцем проживання, без доступу до будинку для його огляду, без попередження боржника про дату та час призначеного опису та арешту, оскаржувана постанова, є передчасною та незаконною.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/572/24 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_5.
ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/572/24 та прийняти нове рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову від 01.05.2025 року про опис та арешт майна боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Дмитром Вячеславовича у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_5.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим боржником доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/572/24; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
26.06.2025 матеріали справи №905/572/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/572/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 16.07.2025 о 15:30 годині.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025, у зв'язку із відпусткою судді Шутенко І.А., для розгляду справи №905/572/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Гребенюк Н.В., судді Тихого П.В.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представники сторін про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає встановила наступне.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2024 у справі №905/572/24 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-Агро", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 40912444,93грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 10420769,53грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,72грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,72грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-Агро" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,72грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,71грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,71грн. (т.1 а.с.217-228).
06.11.2024 на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області видано відповідні накази (т.2 а.с.14-23).
11.11.2024 Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" подано до господарського суду Донецької області заяву про виправлення помилки у наказах суду від 06.11.2024 (т.2 а.с.25).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.11.2024 задоволено заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про виправлення помилки у наказах суду; виправлено помилки, допущені при оформленні наказів господарського суду Донецької області від 06.11.2024 у справі №905/572/24 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, вказавши у тексті наказів вірні найменування, місце знаходження та ідентифікаційний код стягувача - Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (т.2 а.с.43-44).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 21.03.2025 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_4 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.11.2024 у справі №905/572/24 про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фідлайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВ-Агро", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованості за кредитом у розмірі 40912444,93грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 10420769,53грн. (т.2 а.с.109).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 21.03.2025 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 06.11.2024 у справі №905/572/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" судовий збір у розмірі 123199,71грн. (т.2 а.с.129).
18.04.2025 ОСОБА_1 подано до господарського суду Донецької області скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця по виконавчому провадженню № НОМЕР_3 (вх.01-41/3766/25 від 18.04.2025), в якій просив суд поновити строк на оскарження і прийняти дану скаргу до розгляду; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 21.03.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 (т.2 а.с.103-106).
18.04.2025 ОСОБА_1 подано до господарського суду Донецької області скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця по виконавчому провадженню № НОМЕР_1 (вх.01-41/3768/25 від 18.04.2025), в якій просив суд поновити строк на оскарження і прийняти дану скаргу до розгляду; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 21.03.2025 про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 (т.2 а.с.123-126).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.04.2025 відмовлено в задоволенні скарг ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича у виконавчих провадженнях НОМЕР_4 та НОМЕР_2 (т.3 а.с.54).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 01.05.2025 про опис та арешт майна (коштів) боржника - ОСОБА_1 в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП НОМЕР_5 з примусового виконання: АСВП №72672901, АСВП НОМЕР_4, АСВП НОМЕР_6, АСВП НОМЕР_2 описано та накладено арешт на майно, а саме: житловий будинок літ. "А" з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа 380,9кв.м., житлова площа- 183,0кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с.182-184).
12.05.2025 ОСОБА_1 подано до господарського суду Донецької області скаргу на дії (бездіяльність) приватного виконавця (вх№01-41/4750/25 від 12.05.2025), в якій просив суд визнати постанову від 01.05.2025 про опис та арешт майна (коштів) боржника в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5 протиправною та такою, що підлягає скасуванню (т.3 а.с.78-80).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у даній справі відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_5 (т.4 а.с.6-15).
Дослідивши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі статтею 1 Конституції України, Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальним по відношенню до інших законодавчих актів при вирішення питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Положеннями статті 3 Закон України "Про виконавче провадження" визначено перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, зокрема, судовий наказ.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2024 у даній справі, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 339-1Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Враховуючи зміст наведених норм, розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.
Вимоги до виконавчого документа передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012.
Відповідно до реєстраційних даних, які містяться в матеріалах справи, боржник - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно і у виконавчому документі судом зазначена адреса боржника - АДРЕСА_3.
Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень за виконавчими провадженнями, за якими виконавчий документ пред'явлений до примусового виконання у паперовій формі, документи виконавчого провадження, які відповідно до Закону надсилаються з оригіналом виконавчого документа, надсилаються відповідному адресату в порядку, встановленому частиною першою статті 28 Закону.
Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що повідомляв виконавця про зміну адреси місцезнаходження, що підтверджується листом - заявою від 25.03.2025 адресованим приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Кудряшову Д.В., в якому зазначено що починаючи з 2022 року і по теперішній час місцем мого проживання (фактичного перебування) є наступна адреса: АДРЕСА_4 (т.2 а.с.116).
Судова колегія враховує, що вказаному документу вже була надана оцінка судом першої інстанції при розгляді скарг боржника - ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця по виконавчим провадженням НОМЕР_2 та НОМЕР_4 у справі №905/572/24 щодо визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень від 21.03.2025 (т.2 а.с.103-106, т.2 а.с.123-126).
За результатами розгляду вказаних скарг 30.04.2025 господарським судом Донецької області було постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні скарг ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) приватного виконавця Кудряшова Дмитра Вячеславовича у виконавчих провадженнях НОМЕР_4 та НОМЕР_2 (т.3 а.с.54).
В ухвалі господарського суду Донецької області від 30.04.2025 у даній справі судом встановлено наступне:
"Відповідно до статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Однак, як вбачається з поданих документів, вказана заява не містить доказів підписання заявником за допомогою електронного цифрового підпису, зокрема, до заяви не надано протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
До матеріалів скарги також не надано доказів направлення на офіційну електронну пошту приватного виконавця вказаної заяви підписаної електронним цифровим підписом про місце перебування боржника.
Крім того, на вказаній заяві вказано дату 25.03.2025. Враховуючи, що відповідно до законодавства приватний виконавець не пізніше наступного дня повинен був направити копію постанови на відому адресу боржника, а датою винесення постанов є 21.03.2025, то приватний виконавець (за умови отримання вказаного листа) був би позбавлений можливості виконати вимоги законодавства щодо строків направлення копії постанови.
Отже, станом на дату направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження останній не повідомив виконавцю жодної іншої адреси, окрім зазначеної у виконавчому документі".
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає встановленими та такими, що не підлягають доказуванню в межах даної справи обставини щодо не повідомлення боржником приватного виконавця про зміну свого місцезнаходження.
Частинами 1 та 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Згідно з частиною 5 статті 48 цього ж Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
З наявних в матеріалах справи відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що приватний виконавець вчиняв дії на встановлення майнового стану боржника, а саме:
- Пенсійним фондом України на запит приватного виконавця №258543219 від 21.03.2025 надано відомості відповідно до яких, розмір заробітної плати/дохід застрахованої особи відсутній (т.3 а.с.220);
- Державною фіскальною службою України на запит приватного виконавця №258543233 від 21.03.2025 надано відповідь відповідно до якого боржник за податковим номером 2485110692 на обліку в органах ДФС не перебуває (т.3 а.с.221);
- Міністерством внутрішніх справ України надано відповідь на запит приватного виконавця №258543231 від 21.03.2025 відповідно до якої у МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби (т.3 а.с.222);
- Державною податковою службою України надано відповідь на запит приватного виконавця №258543232 від 21.03.2025 відповідно до якої інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи в Державному реєстрі відсутня (т.3 а.с.223).
Крім того, приватний виконавець надсилав до виконання постанову про арешт коштів боржника від 21.03.2025 на адресу низки банків (т.3 а.с.224-225).
З наявної в Автоматизованій системі виконавчого провадження інформації судовою колегією встановлено, що банки надали відповіді, в яких повідомлено про неможливість виконання постанови, у зв'язку із відсутню відкритих рахунків на ім'я боржника.
Відповіді були отримані від АТ "Східно-український банк "Гарант", АТ "Кредіт Агріколь Банк", АТ "Європейський промисловий банк", Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк", АТ "Банк інвестицій та заощаджень", АТ "Полтава-банк" (т.3 а.с.226-229).
Акціонерним банком "Радабанк" надано відповідь, відповідно до якої повідомлено, що залишок коштів на рахунку станом на 31.03.2025 складає 0,00 грн, рух коштів у період з 31.12.2024 по 31.03.2025 не відбувався, договори на зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком або інших видів зберігання майна між ОСОБА_1 та АТ "АБ "Радабанк" станом на 31.03.2025 не укладались (т.3 а.с.230-231).
Відповідно до статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що приватним виконавцем не вчинялись дії щодо встановлення майнового стану боржника та черговості накладення арешту на майно.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
За змістом частин першої-третьої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Щодо доводів апелянта про не попередження боржника про дату та час проведення виконавчої дії, та як наслідок проведення опису та арешту майна за відсутності боржника судова колегія зазначає, що 24.04.2025 приватним виконавцем була надіслана вимога на електронні пошти боржника та представника боржника про забезпечення доступу 01.05.2025 о 10:00 до внутрішніх приміщень житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_6.
Відповідно до абзацу 3 пункту 4 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
30.04.2025 представником боржника - ОСОБА_1 було надано лист - відповідь на вимогу (т.3 а.с.83), чим підтверджено обізнаність про дату та час проведення оскаржуваних дій.
У вказаному листі також зазначено про те, що адресою боржника є АДРЕСА_5, та боржник просить направляти документи виконавчого провадження за вказаною адресою, а також не проводити виконавчі дії, зокрема опис майна боржника без особистої участі боржника та належного його повідомлення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та не звертати стягнення на єдине придатне для житла майно боржника, яке також перебуває в іпотеці.
Судова колегія враховує, що факт місцезнаходження боржника поза межами території України, як підстава для відкладення виконавчих дій належним чином не підтверджений, доказів перебування за кордоном у період відкриття виконавчих провадження та на час здійснення спірних виконавчих дій приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Дмитром Вячеславовичем суду надано не було ані під час розгляду справи місцевим господарським судом ані під час апеляційного перегляду даної справи.
Зі скарги боржника на дії приватного виконавця та відповіді, наданої приватному виконавцю щодо не проведення виконавчих дій без особистої участі боржника, не вбачається наявності будь-яких доказів, які свідчать про дійсне перебування боржника поза межами території України.
Частиною 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов'язки боржника у виконавчому провадженні. Зокрема, боржник зобов'язується утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем не встановлено вимоги щодо забезпечення виконавцем обов'язкової участі боржника чи його представника при проведенні опису і арешту майна.
Боржник має право у відповідності до приписів частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" бути обізнаним та брати участь у вчиненні виконавчих дій.
З огляду на встановлено вище обставини, судова колегія зазначає, що боржнику та його представнику було відомо про відкриті виконавчі провадження стосовно нього, вчиненення виконавчих дій, про дату і час проведення опису майна боржник також був обізнаний (про що свідчить відповідь на вимогу приватного виконавця).
Приватний виконавець здійснив опис та арешт майна за відсутності боржника з метою реального виконання рішення та недопущення затягування проведення виконавчих дій.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих.
Згідно з частиною 2 статті 22 вказаного Закону, присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. було складено акт від 01.05.2025 в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП НОМЕР_5 (т.3 а.с.219), з якого вбачається, що приватному виконавцю доступ до внутрішніх приміщень житлового будинку не надано. Боржник та представник боржника були повідомлені про дату та час проведення виконавчих дій. Дружина боржника ОСОБА_3 , яка мешкає в будинку також доступ надати відмовилась.
В постанові приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.М. від 01.05.2025 про опис та арешт майна (коштів) боржника - ОСОБА_1 в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП НОМЕР_5 (т.3 а.с.182-184) вказано, що опис та арешт предмета іпотеки був проведений при зачинених дверях за технічною документацією у зв'язку із ненаданням боржником доступу до предмета іпотеки.
Відповідальним зберігачем визначено ОСОБА_1 .
Колегія суддів враховує, що в даному випадку, оскільки не відбувалось входження до житла, наявність понятих не є обов'язковою умовою, однак опис та арешт майна проводився за участі двох понятих - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Понятим роз'яснено їхні права і обов'язки у виконавчому провадженні. Постанова та акт приватного виконавця від 01.05.2025 підписані приватним виконавцем та понятими без зауважень.
Оскільки, приватний виконавець здійснив опис та арешт майна без входження в квартиру не із власного недбальства, а в результаті такої поведінки боржника, яка вказує на затягування виконавчих дій та ухилення від виконання рішення суду, внаслідок чого опис будинку був проведений без огляду об'єкта.
Боржник був обізнаний зі своїми борговими зобов'язаннями, присудженими за рішенням суду, і про наявність виконавчого провадження, що вимагало від нього добросовісної процесуальної поведінки, як то цікавитись у розумні строки перебігом виконавчого провадження та сприяти виконанню рішення.
Щодо доводів апелянта про те, що опис та арешт проведено стосовно майна, що перебуває в іпотеці та є єдиним житлом боржника, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 7 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
З огляду на розмір заборгованості відповідно до наказу про примусове виконання рішення у справі №905/572/24, обмеження щодо неможливості накладення арешту на єдине житло боржника не розповсюджується.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про не доведення скаржником неправомірності дій приватного виконавця під час прийняття постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, у зв'язку із чим, підстави для визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця від 01.05.2025 про опис та арешт майна у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_5 відсутні.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/572/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 255, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 03.06.2025 у справі №905/572/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 21.07.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий