Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/8959/25
15 липня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 04.04.2025 у кримінальному провадженні №12025100070000878 від 01.04.2025, -
Захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до Подільського районного суду міста Києва зі скаргою, у якій просить скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 04.04.2025 ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у кримінальному провадженні №12025100070000878 від 01.04.2025.
В обґрунтування скарги захисник вказує на те, що підозра є безпідставною та необґрунтованою, оскільки повідомлення про підозру складене та погоджене за відсутності достатніх доказів для підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення.
Так, з огляду на диспозицію ч. 2 ст. 121 КК України однією з об'єктивних ознак кримінального правопорушення є «умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого». Тож, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, доводиться виключно допустимими доказами про умисел на несення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, наявність тяжких тілесних ушкоджень у потерпілого, а так само смерть потерпілого. До того ж, сторона обвинувачення зобов'язана здобути допустимі докази на доведення об'єктивної сторони правопорушення в діях людини до пред'явлення повідомлення про підозру або зміни повідомлення раніше повідомленої підозри, тобто до притягнення до кримінальної відповідальності, інакше повідомлення про підозру є незаконним.
Однак, з огляду на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню відсутні допустимі докази про тяжкі тілесні ушкодження у потерпілого, а так само про смерть потерпілого та причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме відсутні:
- «картка виклику швидкої медичної допомоги», форма №109/о, що первинним медичним документом для реєстрації звернень населення за швидкою медичною допомогою, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України № 999 від 17.11.2010, зареєстрованим 03.02.2011 в Міністерстві юстиції України за №148/18886;
- «лікарське свідоцтво про смерть», форма №1 Об/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України №545 від 08.08.2006, зареєстрована 25.10.2006 в Міністерстві юстиції України за №1152/13026;
- свідки, які стали очевидцями вчиненого кримінального правопорушення відносно потерпілого.
На підставі викладеного, захисник просить скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри по кримінальному провадженню №12025100070000878, внесеному до ЄРДР 01.04.2025 відносно ОСОБА_5 , яку слав яку склав слідчий Подільського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_7 та погодив прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 04.04.2025.
У судовому засіданні захисники, які приймали участь дистанційно, в режимі відеоконференції, скаргу підтримали, просили задовольнити її із наведених у ній підстав.
Підозрюваний підтримав позицію захисників.
Прокурор щодо задоволення скарги заперечила, вказуючи на її безпідставність на необґрунтованість.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали за скаргою та надані до суду органом досудового розслідування матеріали кримінального провадження №12025100070000878 від 01.04.2025, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру - ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно зі ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється, відповідно до норми статті 276 КПК України, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Як встановлено слідчим суддею в ході розгляду скарги, слідчим відділом Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100070000878, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.
04.04.2025 у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Вказане повідомлення про підозру складене слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 та погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 .
В обґрунтування скарги захисники вказують на те, що підозра ОСОБА_5 є необґрунтованою, оскільки вона не ґрунтується на достатніх та вагомих доказах та в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б свідчили про умисел підозрюваного на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Надаючи оцінку таким доводам захисників, слідчий суддя виходить із того, що на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
При цьому слідчим суддею також враховується, що стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення або про очевидну необґрунтованість повідомленої йому підозри.
Таким чином, на даній стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 є вочевидь необґрунтованим.
Крім того, як встановлено слідчим суддею,за своїм змістом повідомлена ОСОБА_5 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що ОСОБА_5 був причетним до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає, що наведені у скарзі доводи є необґрунтованими та безпідставними, при здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_5 органом досудового розслідування було дотримано вимоги положень ст.ст. 276-278 КПК України, а тому правові підстави для задоволення скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 276-278, 303, 306, 307 КПК України, -
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 04.04.2025 у кримінальному провадженні №12025100070000878 від 01.04.2025 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1