18 липня 2025 р. № 400/11183/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3
провизнання бездіяльності протиправною, стягнення щомісячної грошової індексації, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі по тексту - Відповідач 1 ) та військової частини НОМЕР_1 відповідач-2) з вимогами :визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 10 жовтня 2019 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 4 050,90 гривні відповідно до абзаців 3,4, 5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; Стягнути з військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) на користь позивача щомісячну індексацію грошового забезпечення в розмірі 4 050,90 гривні за період з 01 березня 2018 року по 10 жовтня 2019 року, відповідно до абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 10 жовтня 2019 року по 18 вересня 2024 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 4050,90 гривні відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) на користь позивачу щомісячну індексацію грошового забезпечення в розмірі 4050,90 гривні за період з 10 жовтня по 18 вересня 2024 року, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_5 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) у незастосуванні пункту 4 та решти положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року; Зобов'язати військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) провести позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), враховуючи грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальну допомогу за 2020, 2021, 2022, 2023 роки для вирішення соціально - побутових питань, щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, додаткової відпустки учасника бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця із застосуванням пункту 4 та решти положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
Ухвалою від 02.12.2024 Миколаївським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період проходження служби йому не в повному розмірі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, а саме з 01.03.2018 по 18.09.2024 р. йому має бути виплачена щомісячна фіксована індексація грошового забезпечення у розмірі 4050,90 грн., а також не в повному обсязі виплачені основні та додаткові види грошового забезпечення за 2020-2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні роки з 29.01.2020 по 19.05.2023 рік.
Відповідачі надали до суду відзиви на позовну заяву, проти позову заперечують у відзиві послаються на роз'яснення Мінсоцполітики від 04.07.2017 року №58/0/66-17 та від 09.04.2021 року № 2144/0/290-21/51, зазначив, що порівняння суми підвищення заробітної плати із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення. Таким чином, якщо з 01.03.2018 року підвищено посадові оклади, то обчислення індексу для проведення індексації має здійснюватися з квітня 2018 року. Порівняння підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах березня 2018 року, тобто береться грошове забезпечення березня до підвищення посадових окладів та грошове забезпечення березня після підвищення посадових окладів. При цьому, враховуються всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру. Отже, індексація у березні 2018 року не нараховується, у зв'язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу. За таких умов підстав для нарахування щомісячної фіксованої суми індексації за період з 01.03.2018 року по 18.09.2024 року немає. Просить у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 03.09.2013 року по 10.10.2019 року та з проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 10.10.2019 року по 18.09.2024 року.
18.09.2024 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 272 був виключений зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.
Позивач з 01.03.2018 року по 18.09.2024 року не отримував індексацію грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Звертався з заявою про отримання інформації та виплати індексації
Однак відповідачі відмовили йому у проведенні перерахунку вважаючи відмову відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного:
Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Перелік об'єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.
До таких об'єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.
Частина друга статті 4 Закону № 1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній до 02.04.2021) цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
Відповідно до офіційних даних, які містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком, не перевищував поріг індексації 103%.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі 520/6243/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку суду, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.
Посадовий оклад позивача з березня 2018 року збільшився внаслідок підвищення посадових окладів.
У свою чергу, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2022 р. сума індексації з урахуванням абз. 3, 4, пункту 5 Порядку №1078, що підлягала виплаті позивачу у фіксованій величині, яка розраховується як різниця між сумою індексації 4463,15 грн і розміром підвищення доходу.
У постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 зазначено, що відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
4463,15 грн -412,25 грн = 4050,90 грн
Позивач, у позові посилається на абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, зокрема, згідно з яким, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Позивач зазначає, що в березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін становить 253,3%, то відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за лютий рахується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 р. помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн * 253,3% / 100), що становить 4463,15 грн. Отже, сума належної індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме 4463,15 грн мінус 412,25 (11920,41-11508,16 грн) грн. та становить 4050,90 грн.
У свою чергу, відповідач щодо наведеного позивачем розрахунку не висловився, а лише зазначив, що відсутні підстави для виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018так як індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації 103%.
Щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з врахуванням змін прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, як передбачено Постановою Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції суд зазначає.
Згідно змісту частин 1 та 3 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Положеннями статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Змістом частини 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі-Закон), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Положеннями статті 9 Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; 2. Щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); 3. Одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем - жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Наказом МО України від 07.06.2018 року № 260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі Порядок), п. 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та Постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», від 11 серпня 1995 року №648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах», від 22 грудня 1995 року №1037 «Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі», від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відповідно до п.2 Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; 2. Щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3. Одноразові додаткові види грошового забезпечення. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту) та Допомоги. Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку виплата грошової допомоги для оздоровлення, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до п.1 Розділу XXIV Порядку виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Крім того, статтею 9 Закону визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі Постанова №704 ) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу.
Постановою №704 зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції станом до 24.02.2018 року) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного вбачається, що положеннями пункту 4 Постанови №704 передбачено порядок (формулу) визначення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями, складовою частиною якої (формули) може бути мінімальна заробітна плата.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова №103) (набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено в наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
З наведеного вбачається, що Постановою №103 до пункту 4 Постанови №704 внесені зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року.
При цьому, положення, що вказаний розрахунок повинен (може) проводиться в тому числі з урахуванням розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року, з вказаного пункту було вилучено, водночас, зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Поряд з цим, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII (далі Закон №1774), який набрав чинності 01.01.2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
З аналізу наведеного вбачається, що згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням (а також для проведення перерахунку пенсії), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата (як база) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Крім того, вказаним Законом №1774 передбачено, що до внесення змін до законів України щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, можна дійти до висновку про відсутність правових підстав для застосування (в тому числі при перерахунку пенсії) як розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням мінімальної заробітної плати (чи її частини).
Поряд з цим, станом на час виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.
Судом, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови КМУ від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 року залишено без змін.
Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили Рішенням у справі №826/6453/18 п.6 Постанови КМУ №103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 Постанови №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (вказаний п.4 Постанови №704 у первісній редакції також містив посилання і щодо застосування величини мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, однак, про неможливість такого застосування апеляційний суд зазначив вище).
Розмір прожиткового мінімуму встановлюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а тому не є сталим (постійним), в тому числі, оскільки за своєю сутністю є вартісною оцінкою споживчого кошика, у якому мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для забезпечення здоров'я людини та життєдіяльності.
Таким чином, на підставі викладеного, суд зазначає, що з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, у мене (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, відповідно до п.14 Розділу 1 Порядку грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Верховний Суд України з посиланням на вимоги статей 1-3,12,14 Закону 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказав на те, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців, в тому числі працівників правоохоронних органів, членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Нормативно - правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями закріпленими в Конституції та законах України з урахуванням особливостей, встановлених цими та іншими законами.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони. Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дана правова позиція підтверджується Постановами Верховного суду від 27 лютого 2023 року у справі №640/11131/21 адміністративне провадження №К/9901/44220/21; від 06 лютого 2023 року у справі №160/2775/22 адміністративне провадження №К/990/19087/22
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення позову.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов- задовольнити.
2 Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) за період з 01 березня 2018 року по 10 жовтня 2019 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 4 050,90 гривні відповідно до абзаців 3,4, 5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) щомісячну індексацію грошового забезпечення в розмірі 4 050,90 гривні за період з 01 березня 2018 року по 10 жовтня 2019 року, відповідно до абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
4. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) за період з 10 жовтня 2019 року по 18 вересня 2024 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 4050,90 гривні
відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
5. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) щомісячну індексацію грошового забезпечення в розмірі 4050,90 гривні за період з 10 жовтня по 18 вересня 2024 року, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
6. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) у незастосуванні пункту 4 положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011 -XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року.
7. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) провести ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), враховуючи грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальну допомогу за 2020, 2021, 2022, 2023 роки для вирішення соціально - побутових питань, щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, додаткової відпустки учасника бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця із застосуванням пункту 4 та решти положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням проведених раніше виплат.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.М. Мельник