справа № 756/16790/13-ц головуючий у суді І інстанції Жук М.В.
провадження № 22-ц/824/10528/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
16 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Жук М.В. в місті Києві, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика Андрія Павловича, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії приватного виконавця, у якій просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 за виконавчим листом від 23 січня 2015 року № 2/756/888/14.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа приватний виконавець Чижик Андрій Павлович, на дії приватного виконавця залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження боржнику не надсилалась взагалі. А тому, боржник був позбавлений можливості її оскарження. Матеріали виконавчого провадження, які нібито досліджував суд не містять доказів надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику. Вказану постанову було отримано лише на адвокатський запит. Саме з цього моменту розпочався десятиденний строк на її оскарження. Матеріали виконавчого провадження не містять зворотного повідомлення про вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження. Звертаючись зі скаргою, представник скаржника заявив клопотання про поновлення строків для подання скарги, посилаючись на те, що ОСОБА_1 вказану постанову не отримувала, а постанову про відкриття виконавчого провадження представником скаржника отримано 20 вересня 2024 року у відповідь на адвокатський запит, а тому скарга подається в межах 10-ти денного строку для оскарження.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно інформації про виконавче провадження, отриманої за допомогою ідентифікатора доступу до інформації про виконавче провадження, в рамках ВП № НОМЕР_1 приватним виконавцем винесено постанову від 23 жовтня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 та винесено постанову від 10 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із його фактичним виконанням шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 .
За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебували цивільна справа № 756/2137/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Чижика А.П., ДП «Сетам», ОСОБА_3 , третя особа: акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та державної реєстрації права власності, цивільна справа № 756/19153/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Чижика А.П., ДП «СЕТАМ», треті особи служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів, цивільна справа № 756/3960/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного виконавця Чижика А.П., ДП «СЕТАМ», третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та державної реєстрації права власності предметом яких було оскарження електронних торгів, проведених в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що отримання представником ОСОБА_1 у 2024 році постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 щодо існування цього виконавчого провадження та щодо змісту наявних у ньому процесуальних рішень приватного виконавця, не може бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке станом на теперішній час закінчено, у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Так, гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено також частинами першою та п'ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Разом із тим, статтею 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення заявника та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19).
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановлено процесуальним законом.
Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Аналіз частини першої статті 449 ЦПК України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Порівняльний аналіз змісту термінів «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.
Доведення факту, що сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася своєчасно до суду за його захистом, недостатньо для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду.
Для поновлення строку звернення до суду заявнику потрібно довести наявність об'єктивних обставин, які свідчать про те, що заявник не знав і не міг дізнатись про порушення своїх прав.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду.
Таким чином строк звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Під поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти лише ті обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки, зокрема, залишення скарги без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як сторона виконавчого провадження, у жовтні 2024 року в порядку статті 447 ЦПК України звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність та рішення приватного виконавця Чижика А.П.
При цьому ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення та дії приватного виконавця у завершеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про які вона не могла не знати, оскільки постанови стосувались її заробітної плати. Також в рамках вказаного виконавчого провадження звернено стягнення на майно заявника.
Як вірно встановлено судом першої інстанції звернення ОСОБА_1 до суду із позовами про оскарження електронних торгів, проведених в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 вказує на її обізнаність про наявність такого виконавчого провадження та ознайомлення з його змістом, що суперечить її твердженням щодо незнання про існування такого виконавчого провадження.
В даному випадку, не отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, по якому з останньої фактично стягуються кошти та звертаються стягнення на нерухоме майно, ніяким чином не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції, що заявник не могла не знати про наявність такого виконавчого провадження та оскаржуваної постанови приватного виконавця.
Таким чином, ОСОБА_1 пропустила встановлений законом десятиденний строк для оскарження постанови приватного виконавця.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою та залишаючи її без розгляду, суд першої інстанції, з'ясувавши у повній мірі обставини дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на рішення та дії приватного виконавця, дійшов правильного висновку про те, що поважні підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що заявником не доведено у встановленому законом порядку наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від її волевиявлення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду у цій справі постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства і підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.