Справа № 761/36799/24
Провадження № 2/761/3165/2025
04 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Тихій П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого володіння, -
02.10.2024 року вказана справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва.
В позовних вимогах позивач просить: вилучити у ОСОБА_2 і передати ОСОБА_1 товар на суму 48 000,00 грн., що належить позивачу відповідно до розписки від 20.02.2020 року.
Вимоги позову обгрунтовані тим, що 20.02.2020 року відповідач власноруч написав розписку про отримання від позивача товару на суму 48 000,00 грн. Згідно із розпискою відповідач зобов'язався реалізувати товар до 02.04.2020 року або здійснити його повернення.
Як зазначає позивач, станом на 19.09.2024 року не відомо чи здійснив реалізацію товару відповідач, однак грошові кошти не передані позивачу та не повернуто товар.
На підставі положень статті 1212 ЦК України позивач вважає, що відповідач без відповідної правової підстави володіє майном позивача на суму 48 000,00 грн., а тому для захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги не направив.
На підставі положень статті 223 ЦПК України, враховуючи час перебування справи в провадженні суду, оскільки від позивача не надходила заява про відмову від позову чи залишення позовних вимог без розгляду, суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено судом, згідно розписки від 20 лютого 2020 року, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 товар на суму 48 000 грн. Зобов'язувався реалізувати його до 02 квітня 2020 року або здійснити повернення.
28.04.2021 року представник позивача направив вимогу відповідачу про повернення грошових коштів в сумі 48 000,00 грн.
Вказана вимога, як вбачається, не була отримана відповідачем. Повернулась із відміткою працівника АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».
У червні 2021 року позивач звертався до Шевченківського районного суду із позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути основну суму боргу за договором позики у розмірі 48000,00 грн., облікову ставку НБ України від простроченої суми, що становить 3746,63 грн., 3 % річних від простроченої суми позики у розмірі 1704,33 грн., індекс інфляції від простроченої суми позики у розмірі 4439,27 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23.02.2022 року (справа №761/22240/21) в позові відмовлено.
Якзазначено в рішенні суду, з наданої суду розписки від 20.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав товар на суму 48 000,00 грн. та зобов'язався його реалізувати, або здійснити його повернення до 02.04.2020 року. З'ясовуючи юридичну природу вказаного документу, суд виходив з того, що із цієї розписки не вбачається факт отримання відповідачем в борг від позивача грошової суми, про стягнення якої просить позивач у даному позові.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що вказана розписка не є документом, який засвідчує отримання боржником від кредитора грошових коштів та відповідно не свідчить про виникнення у боржника обов'язку щодо повернення саме певної грошової суми. Доказів отримання відповідачем від позивача у позику грошової суми у розмірі 48000,00 грн. матеріали справи не містять, а тому безпідставними є як вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу, так і похідні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та процентів від суми позики.
Рішення суду набрало законної сили.
При зверненні до суду з позовом, позивач посилаючись на положення статті 387, 1212 ЦК України просив витребувати майно з володіння відповідача.
В судовому засіданні яке відбулось 11.02.2025 року представник позивача надав пояснення, що товар який отримав відповідач - це є одяг бувший в користуванні. Більш детальних пояснень представник не міг надати. Тому за клопотанням представника позивача, було надано час позивачу та його представнику для надання письмових пояснень щодо товару який було передано за розпискою відповідачу. Однак представник позивача у строки встановлені судом пояснення не надав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не надав доказів повернення товару позивачу чи його реалізації.
Стаття 387 ЦК України визначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Стаття 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач взявши на себе зобов'язання реалізувати товар до 02.04.2020 року або повернути його, не повернув товар та не надав доказів його реалізації, в той же час позивач наполягає на поверненні товару.
Суд вважає заявлений позивачем спосіб захисту «вилучити товар» не є належним способом захисту порушеного права, оскільки він не передбачений діючим законодавством, а тому на підставі положень ч.2 ст.5 ЦПК України вважає, що належним способом захисту є зобов'язання відповідача вчинити дії по передачі майна позивачу та саме він має бути застосований при вирішенні даного спору.
А тому повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Крім того, з відповідача на користь позивача на підставі положень статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про витребування майна із чужого володіння - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 товар відповідно до розписки від 20.02.2020 року на суму 48 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г. Притула