Справа № 761/29109/25
Провадження № 1-кс/761/19248/2025
11 липня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_7 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 22025000000000246 від 27.02.2025, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000246 від 27.02.2025, у якому повідомлено про підозру ОСОБА_4 про те, що він підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві), вчинених громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, вчиненій за попередньою змовою групою осіб за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність, слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
На думку органу досудового розслідування відносно підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного та можуть перешкодити розслідуванню кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Захисники у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Вказано, що ризики, на існування яких вказує слідчий у клопотанні, є надуманими та безпідставними, а слідчим необґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу.
Окрім того, вказали на обставини, які підлягають врахуванню під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а саме не характеризуючи ознаки ОСОБА_4 .
Підозрювана підтримала позицію своїх захисників.
Також захисником ОСОБА_6 подано скаргу на незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України, в якій вона просила визнати затримання ОСОБА_4 незаконним у зв'язку з відсутністю на це правових підстав.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000246 від 27.02.2025, у якому повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Щодо скарги захисника на незаконне затримання та утримання особи під вартою.
Згідно положень ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати перевірки обґрунтованості затримання.
Згідно ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України .
Частиною 4 ст. 208 КПК України встановлено, що уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Частина 5 ст. 208 передбачає, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Аналіз наведених норм, свідчить, що слідчий суддя повинен перевірити законність фактичних підстав затримання.
Розглядаючи скаргу захисника на незаконне затримання в порядку ст. 208 КПК України слідчий суддя відзначає, що відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції » (Letellier v France), 12369 / 86, 26 червня 1991 року).
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_4 затриманий 10.07.2025 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України у зв'язку з наявністю обґрунтованих обставин, які дали підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Так, вивчивши протокол затримання від 10.07.2025, заслухавши захисників, суд вважає, що у слідчого були наявні підстави затримати ОСОБА_4 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
Протокол затримання особи від 10.07.2025 складений відповідно до вимог КПК України, містить обов'язкові реквізити, посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України. Під час затримання ОСОБА_4 повідомлено підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, його права і обов'язки, затримання відбулося за участю захисника, що зафіксовано у протоколі затримання особи.
Порушень прав та свобод людини при складанні такого протоколу слідчим суддею не встановлено.
Фактичний час затримання ОСОБА_4 08 год. 22 хв. 10.07.2025, клопотання про застосування запобіжного заходу вручено підозрюваному та його захиснику 10.07.2025, зареєстровано у Шевченківському районному суді м. Києва 11.07.2025 та в той же день призначено до розгляду.
Отже, наразі граничний строк тримання під вартою без ухвали слідчого судді не сплив, зволікання у доставлені особи до суду відсутні.
Відтак, порушень КПК України при затриманні ОСОБА_4 та утриманні його під вартою слідчим суддею не встановлено, а тому скарга захисника про визнання затримання незаконним задоволенню не підлягає.
Мотиви і оцінка слідчого судді щодо клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- повідомленням про вчинення кримінального правопорушення;
- матеріалами відкритих джерел інформації (протоколи оглядів митних декларацій, що підтверджує факти поставки продукції до підприємств групи компанії ГАЗПРОМ (ІНТЕРМАШСТРОЙ) через транзитне підприємство MASAMS.r.o. (Словаччина), а також до ТОВ «КБК» через транзитне підприємство «KESIMOGLU AHSAP GIDA INSAAT SANAYI TICARET ANONIM SIRKETI» (Туреччина));
- протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема що містять листування з приводу постачання до РФ продукції, виготовленої на потужностях ДЛМЗ;
- протоколом огляду від 16.06.2025, яким підтверджується виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків згідно злочинного плану;
- відповідями оперативного підрозділу на доручення слідчого та іншими;
- іншими доказами у кримінальному провадженні, які відповідно до ст. 222 КПК України на даному етапі не підлягають розголошенню під час досудового розслідування.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 10.07.2025, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду обґрунтовується тим, що за версією органу досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_4 вчинив інкримінований йому особливо тяжкий злочин, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 років до 12 років з конфіскацією майна або без такої, тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що останній може ухилятися від органу досудового розслідування та суду. Разом з цим, ОСОБА_4 , маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон та маючи можливість виїхати під час дії воєнного стану за межі території України, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон.
Так Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».
Вказаний ризик варто оцінювати з урахуванням інших факторів, які підтверджують існування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд враховує покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу) від 20.08.2010.
Той факт, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, відтак ОСОБА_4 , достовірно знаючи про місце перебування таких документів та/або речей, перебуваючи не під вартою може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що у ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, які причетні до вчинення протиправних дій і яким відомі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отже, перебуваючи на свободі ОСОБА_4 зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, у зв'язку із тим, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , мав триваючий характер та наразі встановлюються свідки вчинення кримінального правопорушення, відтак є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому знаючи про таких осіб, може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на них.
Також, слід враховувати встановлену кримінальним процесуальним законодавством України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що на даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, натомість достовірно відомо про участь спільників та причетність інших осіб до указаного злочину, яким ОСОБА_4 може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їй в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
Ризик вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність, обґрунтовується тим, що можлива злочинна діяльність ОСОБА_4 була спрямована на вчинення злочину проти національної безпеки України, а тому перебуваючи на волі, останній може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити нові кримінальні правопорушення, з метою приховання виявленого кримінального правопорушення
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрювана відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя вважає, що обставина, яка виправдовує тримання особи під вартою, належить введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан в зв'язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
У зв'язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
У клопотанні слідчий, посилаючись на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, просив не визначати розмір застави.
Однак, суд зазначає, що ч. 4 ст. 183 КПК України визначає право, а не обов'язок суду не визначити розмір застави під час дії воєнного стану у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не обґрунтовано неможливість визначення застави, суд вважає за необхідне, враховуючи тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваного та його майновий стан, обставини вчинення злочинів, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та таким, що забезпечить виконання підозрюваної обов'язків, передбачених КПК України
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 208, 309 КПК України, суд, -
У задоволенні скарги захисника на незаконне затримання та звільнення особи з-під варти - відмовити.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 08 год. 22 хв. 10.07.2025, тобто по 07 вересня 2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
2) не відлучатися з міста Дніпра без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 22025000000000246 від 27.02.2025;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що мають право на виїзд з України та в'їзд до України.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 07.09.2025.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22025000000000246 від 27.02.2025.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1