Справа № 756/10827/24
Провадження № 2/761/3175/2025
20 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Бордусенко Б.С., Яцишина А.О.,
за участі
представника позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -
30.08.2024 року до Оболонського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння. 30.09.2024 року вказана позовна заява надійшла за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва.
Під час слухання справи як третю особу було залучено ОСОБА_4 .
В позовних вимогах позивач просить: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 998222480000.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 26.03.2008 року позивач набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .
29.09.2023 року онук позивача звернувся в ЦНАП із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою зазначеної вище квартири, однак йому повідомили про неможливість реєстрації місця проживання оскільки квартира належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.12.2009 року.
В подальшому за договором іпотеки від 03.09.2016 року квартира передана в іпотеку ОСОБА_4 .
Позивач зазначає, що вона договір купівлі-продажу не підписувала, не мала намір відчужувати квартиру, її підпис на договорі підроблено.
В той же час позивач зазначає, що по день звернення до суду з позовом квартира перебуває у фактичному користуванні позивачки та її родичів. Новий власник не вчиняв спроб фактично заволодіти квартирою.
Тому оскільки квартира вибула з власності позивача поза її волею, для захисту порушеного права звернулась до суду з цим позовом.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, пояснення на заявлені вимоги до суду не надходили.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність відповідача та третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 10.04.1995 року ОСОБА_6 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
В подальшому, на підставі договору дарування квартири від 26.03.2008 року право власності на вказану квартиру набула ОСОБА_2 . Право власності на квартиру було зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.08.2016 року було зареєстроване право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації права власності зазначено договір купівлі-продажу від 24.12.2009 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за №1726.
Позивач в позові категорично заперечувала факт укладення договору купівлі-продажу квартири.
Суд направив запит до Київського міського нотаріального архіву для отримання належним чином засвідченої копії Договору купівлі-продажу квартири ( АДРЕСА_1 ), укладеного 24.12.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. та зареєстрований в реєстрі за №1726.
На запит суду, Київський державний нотаріальний архів листом №4261/01-21 від 06.12.2024 року повідомив, що відповідно до реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я.Л. від 24.1.2009 року, посвідчено договір купівлі-продажу квартири за реєстровим №922, предмет договору розташований за іншою адресою та зазначені інші сторони ніж зазначено у запиті. Також архів зазначив, що крайній реєстровий номер в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я.Л. за 2009 рік №963 за 31.12.2009 року.
За договором іпотеки від 03.09.2016 року ОСОБА_3 передав вказану квартиру в іпотеку ОСОБА_4 на забезпечення виконання зобов'язань за договором позики в сумі 30 000,00 доларів США, строком повернення до 03.11.2016 року.
Стаття 388 ЦК України визначає, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Під час слухання справи встановлено, що квартира вибула із володіння ОСОБА_2 поза її волею, оскільки договір купівлі-продажу між сторонами не було укладено .
У постанові від 08.11.2023 року (справа №206/4841/20) Верховний Суд зробив висновок, що позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153-154, 167-168), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).
Для витребування майна закон не вимагає визнавати недійсним договір про продаж квартири.
З огляду на вказане за обставин цієї справи витребування з володіння ОСОБА_3 квартири на користь позивача як власника є пропорційним меті захисту права приватної власності останньої.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 998222480000.
Крім того, з відповідача на користь позивача на підставі положень статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ), третя особа - ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити в повному обсязі.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 998222480000.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 13 928,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 02 червня 2025 року
Суддя: Н.Г. Притула