Справа № 309/791/25
Провадження № 33/4806/472/25
про повернення апеляційної скарги
18.07.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув клопотання ОСОБА_1 та захисника-адвоката Белли В. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хустського районного суду Закарпатської області від 20.05.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПП № 001997 від 21.02.2025 та постанови судді від 20.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 21.02.2025 о 15 год 20 хв по вул. Центральній у с. Іза Хустського району, надав послуги з перевезення пасажирів на транспортному засобі марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , на замовлення, у кількості восьми осіб, без отримання ліцензії н а здійснення відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до ст. 7 п. 24 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015.
На вказану постанову ОСОБА_1 та захисник-адвокат Белла В. М. 04.06.2025 подали (здали у поштове відділення) апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування постанови від 20.05.2025 та направлення справи на новий розгляд до Хустського районного суду Закарпатської області. Одночасно захисник порушив питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови, оскільки сторона захисту не була присутньою під час розгляду справи, а копію оскаржуваної постанови отримала 02.06.2025.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи клопотання, апеляційний суд вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі яка її подала, з таких підстав.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
-2-
Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Отже, нормами діючого законодавства чітко встановлено, що строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, а з моменту винесення постанови.
Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду в справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності (п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008; п. 47 рішення у справі «Устименко проти України», від 29.10.2015).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
При прийнятті рішення щодо поновлення строку, суди зобов'язані вказувати підстави поновлення строку. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» від 14.10.2003).
На обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, сторона захисту посилається на розгляд справи без їхньої участі та отримання копії оскаржуваної постанови 02.06.2025.
В той же час, за правовим змістом зазначених норм КУпАП, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений особі, яка подала апеляційну скаргу, тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об'єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення.
Як вбачається з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.03.2025, справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП щодо ОСОБА_1 розподілена судді Лук'яновій О. В.
Наявні в справі матеріали (клопотання, заяви про відкладення судового засідання, докази тощо), які подавались стороною захисту, безумовно свідчать про те, що сторона захисту була обізнана із хронологією призначень судових засідань у справі щодо ОСОБА_1
-3-
У тому числі, інформування судом учасників справи про час та місце її розгляду підтверджується і довідками про доставку смс-повідомлень.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у день розгляду справи 20.05.2025 стороною захисту подану ряд клопотань та доказів. Між тим, з розписки ОСОБА_1 (а. с. 153) вбачається, що останній був обізнаний про час та місце розгляду справи 20.05.2025 о 16:00.
При цьому, ОСОБА_1 та захисник-адвокат Белла В. М. на розгляд справи в указаний час не з'явилися без поважних причин.
Оцінку цим обставинам також було дано судом першої інстанції при прийнятті рішення про розгляд справи у відсутності сторони захисту з огляду на положення ч. 2 ст. 38, ст. 268 КУпАП.
Вищевикладені обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 та захиснику-адвокату Беллі В. М. було достовірно відомо про те, що справа відносно ОСОБА_1 розглядатиметься 20.05.2025.
Однак, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що з моменту розгляду справи та прийняття оскаржуваної постанови (20.05.2025) та до закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження (30.05.2025 включно), сторона захисту цікавилася результатом розгляду даної справи чи вживала будь-які заходи, щоб дізнатися про стан її розгляду, та отримання копії судового рішення. Доказів, які б підтверджували такі обставини, не додано і до апеляційної скарги.
Указані обставини свідчать про те, що стороною захисту не реалізовано своє право на доступ до судового рішення та оскарження його в апеляційному порядку в межах визначеного строку відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 був зобов'язаний цікавитись інформацією щодо руху справи та результатом її розгляду, у тому числі через свого захисника. Доказів про те, що сторона захисту була позбавлена такої можливості, матеріали справи також не містять.
У рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Пономарьов проти України»).
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини також зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21.10.2010).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
-4-
Суд також зазначає, що доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги причини, якими обґрунтовуються поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що у клопотанні ОСОБА_1 та захисника-адвоката Белли В. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хустського районного суду Закарпатської області від 20.05.2025, не наведено жодної об'єктивної обставини, яка б перешкоджала стороні захисту реалізувати право на апеляційне оскарження постанови суду в передбачений для цього законом строк.
При цьому, сторона захисту не посилається на будь-які обставини, які б свідчили про наявність поважних причин, з яких ОСОБА_1 чи захисник-адвокат Белла В. М. були позбавлена можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про отримання копії постанови та відповідно оскаржити таку в передбачений ст. 294 КУпАП десятиденний строк з моменту її винесення.
У зв'язку з чим, той факт, на який вказується у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема про те, що копію оскаржуваної постанови отримано 02.06.2025, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а відповідно і не дає підстав для поновлення такого строку.
На будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) у підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказується.
Жодних доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Хустського районного суду Закарпатської області від 20.05.2025 стороною захисту не надано, а тому наведені у клопотанні причини для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови не дають достатніх підстав для визнання їх поважними.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 та захисник-адвокат Белла В. М. подали апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження, та не навели поважних та достовірних причин пропуску такого строку, апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження не може бути поновленим, а апеляційна скарга підлягає поверненню особам, які її подали.
При цьому апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) сформульовану в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України». Так, у пункті 41 цього рішення Європейський суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
-5-
При прийнятті рішення про необхідність відмови ОСОБА_1 та захиснику-адвокату Беллі В. М. у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; те, що стороною захисту не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення й не надано таких доказів, які б підтверджували поважність причин його пропуску; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 та захисника-адвоката Белли В. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хустського районного суду Закарпатської області від 20.05.2025 щодо ОСОБА_3 залишити без задоволення, у поновленні строку на апеляційне оскарження відмовити.
Апеляційну скаргу повернути особам, яка її подали, - ОСОБА_1 та адвокату Беллі В. М., а також надіслати їм копію цієї постанови.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя