01 липня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 369/10130/22
номер провадження: 22-ц/824/5786/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - адвоката Васюка Миколи Миколайовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року у складі судді Фінагеєвої І.О., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» (далі - ТОВ «УК «Одеський бульвар») звернулося до суду з позовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості згідно з договором №575/24-2020 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, комунальних та додаткових послуг від 29 жовтня 2020 року за період з 08 червня 2021 року по 30 вересня 2022 року у розмірі 11 385 грн 00 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року заяву ТОВ «УК «Одеський бульвар» задоволено частково.
Закрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «УК «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УК «Одеський бульвар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн 00 коп.
Повернуто ТОВ «УК «Одеський бульвар» з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору при подачі позовної заяви до суду, згідно платіжного доручення №1272 (#865978441211) від 30 листопада 2021 року у розмірі 1 135 грн 00 коп.
У решті вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ТОВ «УК «Одеський бульвар» - адвокат Васюк М.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, повернути ТОВ «УК «Одеський бульвар» з державного бюджету сплачений судовий збір при подачі позовної заяви до суду згідно з платіжним дорученням №1272 (#865978441211) від 30 листопада 2021 року у розмірі 2 270 грн 00 коп. та задовольнити, клопотання ТОВ «УК «Одеський бульвар» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УК «Одеський бульвар» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп., а також судові витрати покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 13 жовтня 2022 року ТОВ «УК «Одеський бульвар» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з укладеним договором. В подальшому ОСОБА_1 сплатив заборгованість згідно з договором.
Тому 19 червня 2023 року позивач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у даній справі та просив повернути судовий збір у сумі 2 270 грн 00 коп. Однак, суд повернув лише 50% сплаченого судового збору у розмірі 1 135 грн 00 коп.
Вказує, що суд першої інстанції мотивував свою позицію ч.ч.1,3 ст.142 ЦПК України. Однак відповідач не визнавав позов, позивач не заявляв відмову від позову та між сторонами не було укладено мирову угоду.
Зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання про повернення з державного бюджету судового збору на користь ТОВ «УК «Одеський бульвар» не врахував положення п.5 ч.1 ст.7, ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» та мав би повернути судовий збір з державного бюджету у розмірі 2 270 грн 00 коп., а тому ухвала в цій частині підлягає скасуванню.
Вказує, що понесені позивачем витрати на надання правничої допомоги є доведеними, відповідачем у справі не було подано вмотивованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не було спростовано жодним чином доводів позивача про їх обґрунтованість. Вважає, що суд позбавлений можливості самостійно втручатись у розмір витрат на професійну правничу допомогу без клопотання про зменшення витрат відповідачем, адже таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України, а тому ухвала в цій частині також підлягає скасуванню.
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскільки він все сплатив позивачу, то відсутні підстави накладення на нього будь-яких штрафних санкцій. Також зазначив, що практика Верховного Суду та правова позиція Європейського суду з прав людини зводяться до того, що розмір витрат на правову допомогу повинен бути співмірним зі складністю справи, наданих послуг адвокатом, витраченим часом, адвоката, обсягом робіт адвоката, ціною позову, значенням справи для сторони, впливом на репутацію сторони або публічним інтересом справи. Вказаним критеріям розмір витрат не відповідає, які бажає стягнути скаржник.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2023 року представник ТОВ «УК «Одеський бульвар» - адвокат Васюк М.М. подав до суду першої інстанції клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якому, керуючись положеннями ст.ст. 137, 141 ЦПК України, просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УК «Одеський бульвар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. (а.с.32-37).
Клопотання мотивоване тим, що у зв'язку із подачею позову у цій справі, ТОВ «УК «Одеський бульвар» понесло витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. і ці витрати має компенсувати відповідач.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду першої інстанції копію договору за №17 про надання правової допомоги від 10 березня 2021 року, згідно з яким адвокатське об'єднання «ВР Партнерс» в особі керуючого партнера Васюка М.М. на умовах платності зобов'язалось надавати ТОВ «УК «Одеський бульвар» професійну правничу допомогу; додаток №72 від 22 жовтня 2022 року до договору №17 від 10 березня 2021 року про надання правової допомоги, яким узгоджено конкретні умови надання правової допомоги у цій справі за позовом до ОСОБА_1 ; акт наданих послуг від 19 червня 2023 року згідно з договором №17 про надання правової допомоги від 10 березня 2021 року; звіт про обсяг наданих послуг від 19 червня 2023 року згідно з договором №17 про надання правової допомоги від 10 березня 2021 року.
Також 21 червня 2023 року представник ТОВ «УК «Одеський бульвар» - адвокат Васюк М.М. подав до суду першої інстанції заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки на час подання цього клопотання у справі відсутній предмет спору, так як 17 червня 2023 року відповідач ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «УК «Одеський бульвар» грошові кошти з урахування комунальних послуг, які позивач просив стягнути з нього у цьому судовому провадженні.
При цьому адвокат Васюк М.М. наголошував, що він подав саме заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, а не у зв'язку з відмовою позивача від позову, оскільки таке розуміння судом поданої заяви призведе до повернення позивачу лише 50 % судового збору.
З урахуванням наведеного, представник ТОВ «УК «Одеський бульвар» - адвокат Васюк М.М. просив: закрити провадження у справі; повернути ТОВ «УК «Одеський бульвар» судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп.; стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УК «Одеський бульвар» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. (а.с.50-54).
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі.
Так, вказаною нормою ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору (п.2 ч.1); позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п.4 ч.1).
У ч.2 ст.255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Фактично предметом апеляційного розгляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині, що стосується розподілу судових витрат, понесених позивачем, а саме 100 % судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Частиною 3 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Тобто друге речення ч.3 ст.142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв'язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.
Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 461/4349/23 (провадження № 61-1св24).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема ст.13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
Як зазначалось вище, у клопотанні від 21 червня 2023 року представник ТОВ «УК «Одеський бульвар» - адвокат Васюк М.М. просив закрити провадження у справі саме на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки на час подання цього клопотання у справі відсутній предмет спору. Одночасно представник позивача наголошував, що він подав саме заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, а не у зв'язку з відмовою позивача від позову.
В апеляційній скарзі адвокат Васюк М.М. також акцентує увагу на тому,що в дійсності позивач не заявляв відмову від позову, а тому застосуванню підлягала саме норма п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
У даному випадку колегія суддів враховує, що згідно чинного процесуального законодавства, закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України) не є відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідачів на користь позивачки понесених нею судових витрат.
Положення ч.3 ст.142 ЦПК України, як підстава для стягнення судових витрат, застосовується лише у разі, коли позивач відмовився від позову, а причиною є задоволення вимог відповідачем.
Зазначене узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16 (провадження № 61-12504св20), на які правильно послався суд першої інстанції.
Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 688/3712/19 (провадження № 61-6211св20), від 08 липня 2020 року у справі № 688/3320/19 (провадження № 61-6830св20), від 24 липня 2020 року у справі № 688/3361/19 (провадження № 61-6828св20), від 09 липня 2020 року у справі № 688/3556/19 (провадження № 61-7919св20), від 23 липня 2020 року у справі № 688/3708/19 (провадження № 61-6758св20), від 11 січня 2021 року у справі № 688/3359/19 (провадження № 61-6973св20).
Таким чином з урахуванням принципів диспозитивної цивільного судочинства, буквальний зміст, правова природа та процесуальні наслідки поданого представником ТОВ «УК «Одеський бульвар» - адвокатом Васюком М.М. клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України (відсутній предмет спору), у цій справі відсутні передбачені ст.142 ЦПК України правові підстави для компенсації позивачу понесених ним судових витрат.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали від 12 грудня 2024 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем направлено до суду заяву про закриття провадження в цивільній справі у зв'язку з вирішенням спору до початку судового розгляду справи по суті (відповідачем добровільно сплачено борг) та відсутністю предмета спору, то таку заяву суд розцінив як заяву позивача про відмову від позову і прийняв її.
Однак з урахуванням вказаних вище фактичних обставин справи, текстуального аналізу змісту поданих позивачем заяв та чинного процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно змінив підставу для закриття провадження, самостійно кваліфікувавши заяву позивача як відмову від позову, хоча позивач прямо посилався на підставу для закриття провадження у справі - відсутність предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України).
Такими діями суд першої вийшов за межі заявленого позивачем клопотання, що суперечить принципу диспозитивності цивільного процесу та положенням ч. 1 ст. 13 ЦПК України, які зобов'язують суд розглядати справу виключно в межах поданих сторонами вимог.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_1 ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року в апеляційному порядку не оскаржував.
У той же час скасування цієї ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року призведе до фактичного погіршення становища скаржника та ініціатора апеляційного провадження - ТОВ «УК «Одеський бульвар».
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.
Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24).
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - адвоката Васюка Миколи Миколайовича, залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 липня 2025 року.
Головуючий
Судді: