Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/8246/2025
м. Київ Справа № 369/6038/24
26 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області - Мишко Аліни Дмитрівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Фінагеєвої І. О., та представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пошелюзного Сергія Вячеславовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Фінагеєвої І. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: Дитячо-юнацька спортивна школа Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про відшкодування моральної шкоди,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: Дитячо-юнацька спортивна школа Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що на підставі наказу № 204-к від 31 жовтня 2019 року начальника відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області М.Івашко, його, ОСОБА_1 , старшого тренера-викладача відділення дзюдо Києво-Святошинської районної дитячо-юнацької спортивної школи, було переведено на посаду директора Києво-Святошинської районної дитячо-юнацької спортивної школи з 01 листопада 2019 року.
Правонаступником Києво-Святошинської районної дитячо-юнацької спортивної школи є «Дитячо-юнацька спортивна школа Вишневої міської ради Бучанського район Київської області», що підтверджується п.1.1. та п.1.2. Статуту «Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського район Київської області», затвердженого Рішенням ХІІ сесії Вишневої міської ради Бучанського району Київської області VIII скликання від 23.12.2021 № 1-01/ХІІ8-16.
Наказом № 04-04/06 від 09 березня 2023 року начальника Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України його, ОСОБА_1 , було звільнено з посади директора «Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області» за неналежне керівництво фінансово-господарською діяльністю установи, що призвело до неодноразових грубих порушень фінансової дисципліни у вигляді виплати надмірного розміру премій окремим працівникам ДЮСШ. Підстава: копія Акту проведення службового розслідування від 07 березня 2023 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року у справі № 369/5049/23, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано наказ від 09 березня 2023 року №04-04/06 начальника Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про звільнення ОСОБА_1 з 09 березня 2023 року з посади директора «Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора «Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області з 09 березня 2023 року. Стягнуто з «Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 березня по 29 листопада 2023 року у розмірі133 342, 88 грн.
Позивач зазначав, що його незаконне звільнення з посади директора ДЮСШ не тільки порушило його трудові права, а й позбавило можливості довести до завершення ті справи, які було розпочато на посаді директора ДЮСШ.Крім того, звільнення з підстав нібито неодноразового грубого порушення трудової дисципліни, суттєво вплинуло і на його репутацію, оскільки він завжди користувався авторитетом серед колег та спортивного активу Київської області та України, про що свідчать відповідні нагороди та відзнаки.
Отже, в результаті незаконного звільнення йому було завдано моральної шкоди та було принижено його честь, гідність та ділову репутацію.
Факт незаконного звільнення, що призвело до порушення його прав та завдало йому моральної шкоди підтверджується рішенням суду у справі № 369/5049/23, висновком експерта №53/12/23 віл 01 березня 2024 року за результатами проведення психологічного дослідження та медичними документами.
За результатами психологічного аналізу інформації, психодіагностики та у суб'єктивному баченні у його житті виникли перешкоди та негативні зміни, що характеризуються:порушенням його емоційного стану; порушенням звичного життєвого укладу; появою труднощів у робочому процесі та професійній реалізації; порушенням здоров'я;шкодою для репутації.
Окрім цього, результатом його незаконного звільнення з посади директора ДЮСШ в нього погіршився стан здоров'я, що підтверджується медичними довідками.
З урахуванням наведених обставин, посилаючись на положення статей 237-1 КЗпП України, 23 ЦК України, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району київської області на його користь грошові кошти в сумі 383 400,00 (триста вісімдесят три тисячі чотириста гривень) в якості відшкодування моральної шкоди.Стягнути з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на його користь судові витрати, що складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: витрат на правничу допомогу та витрат на проведення експертного дослідження.
РішеннямКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року позов ОСОБА_1 до Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: Дитячо-юнацька спортивна школа Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 996 (дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 84 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 3 729 (три тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
03 лютого 2025 рокупредставник позивача ОСОБА_1 адвокат Пошелюзний Сергій Вячеславовиччерез систему «Електронний суд»подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 44039000) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року в задоволенні заяви представника позивача - адвоката Пошелюзного С.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/6038/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: Дитячо-юнацька спортивна школа Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 29 січня 2025 року, представник відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області - Мишко Аліна Дмитрівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи проситьскасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2025 року у справі № 369/6038/243 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача - ОСОБА_1 , стягнувши їх на користь відповідача- Управління освіти Вишневої міської ради.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що порушує норми матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не здійснив повне та всебічне встановлення обставин справи та не оцінив всі наявні в матеріалах справи докази та аргументи сторін в їх сукупності.
Зазначає, щоУправління освіти Вишневої міської ради після оголошення вступної та резолютивної частини рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2023 у справі № 369/5049/23 про поновлення ОСОБА_1 на роботі негайно, без будь-яких перешкод на підставі наказу від 30.11.2023 року №04-04/61 поновило ОСОБА_1 на посаді директора з 09.03.2023 року, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2023 року по 29.11.2023року у розмірі 133342, 88 грн, виплата підтверджується копією платіжної інструкції розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 06 грудня 2023 року (копія наявна в матеріалах судової справи).
Отже, суд першої інстанції при винесенні рішення про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу незаконним звільненням з посади не врахував, що Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області виконалодобровільно і в найкоротший термін рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, а твердження позивача про нібито значні моральні страждання та порушення його прав після винесення судового рішення є безпідставними, оскільки його трудові права були негайно відновлені, фінансових або кар'єрних втрат після поновлення він не зазнав. Також, ОСОБА_1 продовжує отримувати заробітну плату згідно зі штатним розписом, за виконання своїх посадових обов'язків.
Також суд першої інстанції не врахував, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної шкоди саме з вини Управління освіти Вишневої міської ради.
На переконання сторони відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, надані позивачем медичні документи не підтверджують завдання позивачеві моральної шкоди, оскільки медичні висновки не містять доказів того, що звільнення стало причиною погіршення стану здоров'я позивача і не встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між звільненням ОСОБА_1 і його лікуванням.
Не доводить наявність причинно-наслідкового зв'язку між звільненням позивача та наявністю моральних страждань, завданих таким звільненням і висновок експерта №53/12 від 01.03.2024, який виконано судовим експертом Воропаєвою Н.В.
Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Управління освіти Вишневої міської ради моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., не обґрунтував співмірність заявленої до стягнення суми засадам розумності та справедливості та без повного дослідження обставин справи, і така компенсація моральної шкоди є невиправдано завищеною, а її стягнення порушує принципи розумності та справедливості, передбачені ст. 23 ЦК України.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №752/17832/14-ц.
Також, сторона відповідача звертає увагу судуна те, що вимога про відшкодування моральної шкоди, яку позивач пов'язував із незаконним звільненням та стражданнями від такого звільнення і після винесення рішення про його поновлення на роботі заявлена із пропуском строку позовної давності.
До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується установлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, а позивач пов'язував його право на компенсацію такої шкоди саме з незаконним звільненням, тобто, з порушенням прав у сфері трудових відносин, які були предметом розгляду у справі № 369/5049/23, де у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2023 року вказано, що позивач звернувся до суду - у квітні 2023 року, а відтак, пред'являючи 10 квітня 2024 року позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач пропустив строк звернення до судуз цим позовом і така правова позиція, за доводами скарги відповідача, знаходить відображення у постанові Верховного Суду від 24.05.2021 року у справі №607/3323/19 та в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України є обов'язково для судів.
Сторона відповідача наголошує на тому, що в даний період Управління освіти Вишневої міської ради працює в особливих умовах - умовах воєнного стану, гарантує фізичну безпеку освітній інфраструктурі, учням та вчителям, співпрацює з місцевою владою та силами безпеки для створення безпечного середовища для навчання, облаштовує заклади спорудами цивільного захисту (найпростіші укриття), змінює функціонал закладів освіти, які в умовах війни є інструментом психосоціальної підтримки, створює гнучкі підходи до освіти, такі як програми дистанційного навчання, забезпечує навчальний процес матеріально-технічними засобами.
Бюджет Управління освіти Вишневої міської ради було затверджено рішенням XL сесії Вишневої міської ради VIII скликання від 19.12.2024 року № 1-01/XL8-28і який спрямований виключно на забезпечення освітнього процесу та розвиток освітньої інфраструктури на території Вишневої міської територіальної громади.
Оскільки бюджетні призначення були сформовані до ухвалення судового рішення, у кошторисі Управління освіти не передбачено видатків на відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням викладених обставин, Управління освіти Вишневої міської ради просить суд при розгляді справи забезпечити рівність сторін та врахувати обмеження, пов'язані з фінансуванням освітньої галузі в умовах воєнного стану.
У поданій апеляційній скарзі на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пошелюзний Сергій Вячеславовичпросить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року у справі № 369/6038/24та ухвалити додаткове рішення (постанову), яким (якою) стягнути з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 44039000) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального і процесуального права у подібних правовідносинах.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що при поданні позовної заяви позивачем було повідомлено суд та учасників справи про розмір його витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 40 000,00 грн, а також було надано частину доказів на підтвердження вказаних витрат, а саме: належним чином засвідчена копія додаткової угоди № 2 до Договору про надання правничої допомоги № 29/03-23 від 29.03.2023 року, копія платіжної інструкції від 21.12.2023 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, оригінал ордеру про надання правничої допомоги від 10.04.2024 року.
Протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у справі стороною позивача подана заява про ухваленнядодаткового рішення разом з якою було надано належним чином засвідчені копії звіту від 30 січня 2025 року про надання правничої допомоги за додатковою угодою № 2 від 21 грудня 2023 року до договору № 29/03-23 про надання правничої допомоги від 29 березня 2023 року та акту від 30 січня 2025 року про надання правничої допомоги за додатковою угодою № 2 від 21 грудня 2023 року до договору № 29/03-23 про надання правничої допомоги від 29 березня 2023 року, належним чином засвідчену копію договору № 29/03-23 про надання правничої допомоги від 29 березня 2023 року, а також належним чином засвідчену копію платіжної інструкції від 25.04.2024 року.
Зі змісту наданих стороною позивача документів (договору № 29/02-23, додаткової угоди № 2, звіту від 30.01.2025року) вбачається, що АБ «Сергія Пошелюзного» та ОСОБА_1 було погоджено, що для виплати адвокатського гонорару має значення настання визначених договором № 29/03-23 та додатковою угодою № 2 умов платежу - конкретний склад дій адвоката (перелік вказано в пунктах 1 та 2 додаткової угоди № 2), при цьому сторони договору № 29/02-23 та додаткової угоди № 2 не погоджували необхідності обчислення фактичної кількості часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, для визначення вартості послуг, а погодили загальну вартість послуг - 40 000,00 грн.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що «сторонами узгоджено гонорар адвоката у формі погодинної оплати» є таким, що не відповідає обставинам справи і судом першої інстанції не було досліджено зміст додаткової угоди № 2 від 21.12.2023 року до договору № 29/03-23 від 29.03.2023року, що є наслідком неправильногозастосування норм матеріального права - частини першої та другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також неврахування правових висновків ВС (постанова ВП ВС від 16.11.2021 р. у справі № 922/1964/21).
Сторона позивача вважає, що погодження АБ «Сергія Пошелюзного» та ОСОБА_1 фіксованої, а не погодинної вартості послуг за договором № 29/03-23 від 29.03.2023 року та додатковою угодою № 2 від 21.12.2023року, що також підтверджується звітом від 30.01.2025 року та наведення у звіті від 30.01.2025 року всього обсягу наданих послуг, із зазначенням найменування та суті кожної послуги, є належним підтвердженням виконання вимог процесуального законодавства для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у справі № 369/6038/24 та стягнення таких витрат на користь позивача.
Оскільки сторона відповідача не заявляла належним чином обґрунтоване клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв'язку з неспівмірністю їх розміру складності справи, то це виключало процесуальну можливість суду зменшення витрат на правничу допомогу у зв'язку з неспівмірністю.
Зважаючи на те, що саме незаконні дії відповідача, зміст яких полягає у незаконому звільненні позивача з посади директора ДЮСШ 09 березня 2023 року, були причиною звернення позивача до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, тому саме на відповідача має бути покладено обов'язок в повному обсязі компенсувати витрати позивача на правничу допомогу, які не були б понесені, якби відповідач безпідставно не порушував права та інтереси позивача.
Відповідачами Управлінням освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та Вишневою міською ради Бучанського району Київської області подані відзиви на апеляційну скаргу позивача.
У відзивах представник відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області - Мишко Аліна Дмитрівна та представник відовідача Вишневої міської ради Бучанського району Київської області- Золотарьова Ганна Миколаїівна просять апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року - без змін.
Представник відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області - Мишко Аліна Дмитрівна зазначає, що Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області у своїх запереченнях по суті справи (у відзиві), наголошувало на неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, зважаючи на характер справи, складність спору та обсяг витраченого часу. Вказувалося на нерозумність заявленої суми, яка суттєво перевищує типові ринкові ставки для аналогічних правових послуг, що спростовує доводи апеляційної скарги позивача в цій частині вимог
Управління освіти вважає, що позивач не скористався правом обґрунтувати фактичні витрати, що унеможливлює їх повне відшкодування.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справі № 922/2604/20, у справі N 127/21552/17.
Отже, у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що правнича допомога сплачувалась та надавалась у рамках дії чинного договору (тобто в межах строку його дії), суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 13 березня 2025 року про відмову в задоволенні заяви позивача про ухвалення судового рішення у справі, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, врахував обставини справи та дії сторін, зокрема ті, що стосуються судових витрат.
Представник відовідача Вишневої міської ради Бучанського району Київської області- Золотарьова Ганна Миколаїівна у відзиві зазначала, що заявлена сума витрат на правничу допомогу не підтверджена відповідними доказами щодо обсягу надання послуг і виконання робіт, їх вартості, витраченого адвокатом часу на надання послуг, відсутні квитанції про фактичну оплату наданих послуг, тому позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.
У звіті про надані послуги та акті не зазначено кількість витраченого адвокатом часу та окремої вартості кожної з наданих послуг. У зв'язку із чим відсутня можливість визначити які саме послуги були надані Адвокатським бюро позивачу, вартістю 40 000,00 грн., адже в жодному із документів це не зазначено.
Разом з тим, у звіті про надані послуги від 30 січня 2025 року та акті наданих послуг від 30 січня 2025 року, представником позивача зазначено участь у судових засіданнях, які відбулись 16 січня 2025 року та 29 січня 2025 року, тобто вже після спливу строку дії додаткової угоди №2. Оскільки угода, яка є підставою для надання правничої допомоги та формування відповідного звіту й акту, припинила свою дію 21.12.2024, а її продовження не підтверджене жодним документом, такі послуги не охоплюються правовими рамками дії договору.
Вишнева міська рада Бучанського району Київської області вважає, що у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що правнича допомога сплачувалась та надавалась у рамках дії чинного договору (тобто в межах строку його дії), акту та звіту, що містять відомості про послуги, надані у січні 2025 року, не може бути надано юридичної сили для обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пошелюзний Сергій Вячеславовичподав відзив на апеляційну скаргу Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, в якому просить суд апеляційну скаргу відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року- без змін. Стягнути з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 44039000) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.
Зазначає, що з наведених та досліджених судом обставин слідує, що внаслідок незаконного звільнення позивача було порушено його особисті немайнові права, зокрема, порушено право на повагу до гідності та честі, право на недоторканність ділової репутації, у зв'язку з чим позивач зазнав та продовжує зазнавати моральних страждань, які мають бути відшкодовані відповідачами, а моральними стражданнями позивача є: негативні зміни в емоційній сфері, у його звичній діяльності, додаткові перешкоди для реалізації його робочого процесу, негативний вплив на репутацію, докладання додаткових зусиль та витрачання психофізіологічних ресурсів задля подолання перешкод і наслідків. Всі означені моральні страждання знаходяться у прямому причинно- наслідковому зв'язку з даною подією. Ситуація призвела до тимчасових (зворотних) змін у індивідуально- психологічних особливостях, спричинила суттєвий негативний вплив на емоційний стан, що відноситься до основних складових структури особистості ОСОБА_1 ; зумовила порушення в сферах життєдіяльності позивача (негативний вплив на фізичний та психологічний стани, зміни звичного життєвого укладу) - що протягом близько 11 місяців (на момент проведення дослідження) унеможливило його повноцінне соціальне функціонування, як особистості. Констатуються значний психотравмувальний вплив ситуації, суттєвий ступінь ураження особистості ОСОБА_1 . Наявні наслідки тривожної ситуації - незадоволеність, втрата орієнтирів, депресія; підвищена напруженість.
Наведені обставини заподіяння позивачу моральної шкодидостатньо обґрунтовано свідчать як про факт заподіяння моральної шкоди, так і про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки навіть заявлений Позивачем до відшкодування розмір грошового еквіваленту моральної шкоди не покриває і ніколи не буде здатним покрити душевні та фізичні страждання, переживання, приниження честі та гідності, шкоду діловій репутації позивача, яких було завдано безпідставними, неправомірними та упередженими діями і рішеннями відповідачів.
Звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 передусім прагнув захистити свої права, а не отримати грошові кошти. Саме тому, попри те, що судом було частково задоволено позов позивача ОСОБА_1 , останній не подавав апеляційну скаргу на судове рішення, оскільки його метою було встановлення справедливості.
З огляду на те, що в результаті незаконного звільнення ОСОБА_1 були порушені його особисті немайнові права за захистом яких він звернувся до суду з позовом про відшкодування завданої моральної шкоди, враховуючи зміст пункту 1 частини першої статті 268 ЦК України, до вимог ОСОБА_1 не застосовується позовна давність.
Сторона позивача у відзві на апеляційну скаргу повідомила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції складає 40 000 грн. - витрати на правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги № 29/03-23 від 29.03.2023 року та додаткової угоди № 3 від 24.02.2025року.
У письмових поясненнях представник відовідача Вишневої міської ради Бучанського району Київської області - Золотарьова Ганна Миколаїівна просить задовольнити апеляційну скаргу представника відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області по справі №369/6038/24, скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.01.2025 року у справі №369/6038/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, суд зробив неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позову та стягненняморальної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Мишко Аліна Дмитрівна повністю підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника позивач на ухвалу суду від 13 березня 2025 року заперечувала, просила скаргу залишити без задволення, а оскаржувану ухвалу- без змін.
Представник відповідача Вишневої міської ради Бучанського району Київської області Золотарьова Ганна Миколаївна в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги представника відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області та просила скаргу задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника позивача заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Пошелюзний Сергій Вячеславович в судовому засіданні повністю підтримали доводи своєї апеляційної скарги на ухвалу суду від 13 березня 2025 року та просили скаргу задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги представника відповідача на рішення суду першої інстанції заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги представника відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області - Мишко Аліни Дмитрівни та представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пошелюзного Сергія Вячеславовича підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом № 04-04/06 від 09 березня 2023 року начальника Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України ОСОБА_1 було звільнено з посади директора «Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області» за неналежне керівництво фінансово-господарською діяльністю установи, що призвело до неодноразових грубих порушень фінансової дисципліни у вигляді виплати надмірного розміру премій окремим працівникам ДЮСШ. Підстава: копія Акту проведення службового розслідування від 07 березня 2023 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року у справі № 369/5049/23, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано наказ від 09 березня 2023 року №04-04/06 начальника управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про звільнення ОСОБА_1 з 09 березня 2023 року з посади директора «Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора «Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області з 09 березня 2023 року. Стягнуто з «Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 березня по 29 листопада 2023 року у розмірі 133 342,88 грн.
Управлінням освіти Вишневої міської ради після оголошення вступної та резолютивної частини рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2023 року у справі № 369/5049/23 про поновлення ОСОБА_1 на роботі видано наказ від 30.11.2023 року №04-04/61 яким поновлено ОСОБА_1 на посаді директора з 09.03.2023 року, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2023 року по 29.11.2023року у розмірі 133342, 88 грн, виплата підтверджується копією платіжної інструкції розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 06 грудня 2023 року (копія наявна в матеріалах судової справи).
Судом також встановлено, що відповідно до Висновку експерта № 53/12 за результатами проведення психологічного дослідження від 01 березня 2024 року, виконаного судовим експертом Воропаєвою Ніною Вадимівною (кваліфікація підтверджується свідоцтвом № 5-24/П, виданим ЦЕКК Міністерства юстиції України 31 січня 2024 року) на підставі Договору № 53/12 укладеного між «Науково-практичним східним бюро судових експертиз» та ОСОБА_1 , встановлено що: «1. Ситуація, що досліджується, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода). 2. За умов визнання судом заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, орієнтовний розмір її грошової компенсації може становити 54 МЗП (у грошовому еквіваленті, на момент складання висновку - 383 400 грн)».
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: Дитячо-юнацька спортивна школа Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вказав на те, що з огляду на встановлене рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2023 року у справі № 369/5049/23 порушення відповідачем норм трудового законодавства України та прав ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням його у невстановлений законом спосіб, врахувавши принципи законності, пропорційності та справедливості, взявши до уваги характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер вимушених змін у його життєвих стосунках, час і зусилля витрачені ним для захисту його прав та інші встановлені обставини справи, суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення моральна шкода у розмірі 383 400 грн. є завищеною, в порівнянні із завданою шкодою, а дії відповідача не призвели до невідновних втрат позивача, а тому достатньою та справедливою, на переконання суду, в даному випадку буде сума компенсації в розмірі 100 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягненої моралтьної шкоди в сумі 100 000 грн, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2025 рокув частині розміру належноїдо стягненняз Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди не відповідає.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.
Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Суд першої інстанції встановив, що наявні підстави для відшкодування відповідачем Управлінням освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області моральної шкоди, спричиненої його діями позивачеві при звільненні.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд першої інстанції, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
У справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року (Заява № 67534/01) Європейським судом у п. 52 зазначено, що Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Проте розмір заявленої суми надмірний.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 25.05.2001 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.
З урахуванням встановлених обставин справи та наданих доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцї про те, що дії відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області щодо незаконного звільнення позивача призвели до виникнення у житті позивача негативних змін, порушенням його емоційного стану, звичного життєвого укладу, появи труднощів у робочому процесі та професійній реалізації.
Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 383 400,00 грн.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому що розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди 383 400,00 грн є завищеним та не підтверджений необхідними доказами, поряд з цим вважає, що відшкодування моральної шкоди визначене судом першої інстанції в розмірі 100 000 грн є також завищеним та таким, що не відповідає обставинам справи.
Щодо наданого позивачем висновку експерта № 53/12 від 01 березня 2024 року, то колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Велика Палата Ве рховного Суду у постанові від 09 листопада 2022 рокуу справі № 372/1652/18 вказала на те, що не можна констатувати, що суди попередніх інстанцій взяли до уваги нижчий рівень емоційних, психічних страждань позивачів, ніж той, який зазначили у відповідних висновках психологи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте, розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
У постанові від 05 травня 2025 рокуу справі № 202/3885/23Верховний Суд вказав на те, що висновок експерта може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню у сукупності з іншими доказами (постанова ВС справа № 202/3885/23.
Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, положення Постанови Пленум Верховного Суду України, об'єктивно оцінюючи ситуацію, виходячи із принципів справедливості та справедливої сатисфакції, врахувавши вищевказані обставини, характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_1 у зв'язку із винесенням відповідачем Управлінням освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області наказу від 09 березня 2023 року №04-04/06 про звільнення позивача з займаної ним посади, приймаючи до уваги те, що після оголошення вступної та резолютивної частини рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.11.2023 у справі № 369/5049/23 про поновлення на роботі роботавцем видано наказ від 30.11.2023 №04-04/61 про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора з 09.03.2023 року, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2023 року по 29.11.2023 року у розмірі 133342, 88 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 06 грудня 2023 року, тобто, самостійного відновлення роботодавцем раніше порушеного права позивача, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди і саме такий розмір моральної шкоди не буде вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача.
Доводи апеляційної скарги Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської областіпро те, що вимога про відшкодування моральної шкоди, яку позивач пов'язував із незаконним звільненням та стражданнями від такого звільнення і після винесення рішення про його поновлення на роботі заявлена із пропущенням строку позовної давності, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній на момент подання позовної заяви, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом (пункт 1 частини першої статті 268 ЦК України)(постанова Верховного Суду від 24 січня 2024 рокуу справі № 755/3443/21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справа № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) зазначено, що: «Відділення Фонду стверджує, що позивач пропустив передбачений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору. Разом з тим згідно з пунктом 3 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування). Оскільки зазначений спір стосується здійснення страхової виплати на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, на таку вимогу позовна давність не поширюється, а наведені у касаційній скарзі доводи про те, що до цієї вимоги застосовується передбачена у частині першій статті 233 КЗпП України спеціальна позовна давність у три місяці, є помилковими. Аналогічні висновки викладено у постанові ВП ВС від 05.12.2018 року по справі № 210/5258/16-ц».
Оскільки спір у цій справі стосується відшкодування грошової компенсації моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав позивача у зв'язку з незаконним звільненням його з роботи, то на цю вимогу не поширюється позовна давність, передбачена частиною першої статті 233 КЗпП України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 4 ст.376 цього Кодексу, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: Дитячо-юнацька спортивна школа Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про відшкодування моральної шкоди необхідно змінити та стягнути з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди10 000,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року відмовлено позивачуу стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки у тексті договору про надання правничої допомоги відсутні умови (пункти) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, інших доказів, які б підтверджували розмір судових витрат на які вказує представник позивача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ч.8 ст.141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Судом встановлено, що 29 березня 2023 року між АБ «Сергія Пошелюзного» та ОСОБА_1 було укладено договір № 29/03-23 про надання правничої допомоги.
Пункти 3 та 4 вказаного договору визначають розмір та порядок виплати гонорару, а також розмір та порядок внесення фактичних витрат Адвокатського бюро, відповідно.
Згідно умов п.п. 3.1. договору, розмір та порядок виплати гонорару Адвокатського бюро за виконання кожного доручення визначається за домовленістю сторін, виходячи із складності та характеру кожного окремого доручення, шляхом підписання відповідної угоди до цього договору.
Підпунктом 4.1. договору визначено, що клієнт зобов'язаний відшкодувати Адвокатському бюро всі витрати, понесені адвокатом у зв'язку із виконанням доручення.
Відповідно до п.п. 4.2. договору, Адвокатське бюро самостійно визначає розмір понесених ним витрат у зв'язку із виконанням доручення. Якщо сума витрат не перевищує половини суми гонорару обумовленого сторонами за виконання конкретного доручення, письмове підтвердження Адвокатським бюро таких витрат не вимагається.
Згідно п.п. 4.2. договору, якщо у зв'язку із виконанням доручення необхідно понести витрати на суму більшу за половину гонорару за конкретне доручення Адвокатське бюро попередньо узгоджує понесення таких витрат із Клієнтом.
До матеріалів справи долучено Звіт від 30 січня 2025 року про надання правничої допомоги за додатковою угодою № 2 від 21 грудня 2023 року до договору № 29/03-23 про надання правничої допомоги від 29 березня 2023 року та акт від 30 січня 2025 року про надання правничої допомоги за додатковою угодою № 2 від 21 грудня 2023 року до договору № 29/03-23 про надання правничої допомоги від 29 березня 2023 року, в яких міститься перелік послуг, який складається з наступного:
«1. Підготовка та подання до Києво-Святошинського районного суду Київської області позовної заяви про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням з посади директора Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, в тому числі у зв'язку з приниженням честі та гідності, завданням шкоди діловій репутації у зв'язку з незаконним звільненням з посади директора Дитячо-юнацької спортивної школи Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.
2. Підготовка та подання до Києво-Святошинського районного суду Київської області відповіді на відзив у справі № 369/6038/24.
3. Представництво інтересів ОСОБА_1 під час судового розгляду справи №369/6038/24 (судові засідання: 06.06.2024 р., 30.09.2024 р., 06.11.2024 р., 09.12.2024 р, 16.01.2025 р, 29.01.2025 р.).
4. Підготовка та подання до Києво-Святошинського районного суду м. Києва письмової промови в судових дебатах (29.01.2025 р.) у справі № 369/6038/24.
5. Надання інших видів правничої допомоги під час судового розгляду справи №369/6038/24 (консультації щодо справи, клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та ін.)
Загальна вартість наданої Адвокатським бюро Клієнту правничої допомоги за Додатковою угодою №2 від 21 грудня 2023 року до Договору №29/03-23 про надання правничої допомоги від 29 березня 2023 року складає 40000,00 грн. (сорок тисяч гривень) 00 копійок та є фіксованою».
В матеріалах справи справи наявна платіжна інструкція від 25.04.2024 року про оплату позивачем адвокату вартості виконаних ним послуг по наданню правничої допомоги .
Відтак, зі змісту додаткової угоди № 2 від 21.12.2023 року до договору № 29/03-23 від 29.03.2023року вбачається, що сторони узгодили загальну фіксовану вартість послуг - 40 000,00 грн, за супровід справи в суді першої інстанції, відтак, висновки суду першої інстанції про те, що у тексті договору№ 29/03-23 від 29.03.2023 про надання правничої допомоги відсутні умови (пункти) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним оставинам справи.
Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пошелюзного Сергія Вячеславовичазадовольнити частково, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати.
Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу понесених в суді першої інстанції, колегія суддів враховує ч. 2 ст. 137 ЦПК України приписи якої визначають, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено до стягнення 40 000 грн витрат на правову допомогу.
Поряз з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, третя особа: Дитячо-юнацька спортивна школа Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про відшкодування моральної шкоди, судом апеляційної інстанції задоволено на 2,61%, а тому розмір витрат на провову допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 1044,00 грн.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.
Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Відповідний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23).
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 137 ЦПК України та те, що судом апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено на 2,61%, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з проведенням експертизив розмірі 267,79 грн.
Також, необхідно стягнути з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського районуКиївської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмір 100,07 грн, за подання позовної заяви до суду першої інстанції, пропорційно розміру задоволеним позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області - Мишко Аліни Дмитрівни та зменшення розміру присудженої до стягнення моральної шкоди до 10 000 грн, колегія суддів ввжає за необхідно стягнути ОСОБА_1 на користь Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області судовий збірза подання апеляційної скарги у розмірі 5600,90 грн.
Керуючись ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 137, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги представника відповідача Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області - Мишко Аліни Дмитрівни та представника позивача ОСОБА_1 адвоката Пошелюзного Сергія Вячеславовича задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року в частині розміру належної до стягнення зУправління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 моральноїшкоди і в частині розподілу судових витратзмінити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2025 року про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати.
Стягнути з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 44039000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
Стягнути з Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 44039000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати з проведенням експертизи та витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, у загальному розмірі 1411,86 грн.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління освіти Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 44039000) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5600,90 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий: Судді: