Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 липня 2025 року Справа№200/507/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), відповідно до якої просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 05.03.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2020 року; за період служби з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2021 року; за період служби з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2022 року; за період служби з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за період служби з 05.03.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01.01.2020 року; за період служби з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01.01.2021 року; за період служби з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01.01.2022 року; за період служби з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" на 01.01.2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 05 березня 2020 року по 28 червня 2023 року. За період служби з 05 березня 2020 року по 20 травня 2023 року позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму взятого станом на 01 січня 2018 року, в розмірі 1762,00 грн., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року. Крім того, оскільки надбавка за особливості проходження військової служби, премії, надбавка за вислугу років та суми одноразових грошових допомог на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань розраховувалися відповідно до посадового окладу розрахованого всупереч законодавства України, з урахуванням прожиткового мінімуму взятого станом на 1 січня 2018 року, дані виплати також нараховані та виплачені не в повному обсязі.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною. Просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, що складає 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року, отже у випадку, коли у календарному році, в якому застосовуються положення пункту 4 постанови КМУ № 704 в такій редакції, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року є меншим 50% розміру мінімальної заробітної плати, то розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року як розрахункова величина не застосовується. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 в первинній редакції єдиною розрахунковою величиною для визначення розміру окладу за посадою та військовим званням повинен бути саме прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня календарного року, оскільки норма права не може застосовуватись вибірково лише в певній частині, а повинна тлумачитись в цілому у сукупному взаємозв'язку. З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Крім того, відповідач зазначив, що додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. Разом із тим, у зв'язку з набранням чинності пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103, згадані вище Примітки не були приведено у відповідність з нормою пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року).
Ухвалою суду від 28.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання до суду:
- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом (із зазначенням причин пропуску строку та підстав, з яких позивач вважає ці причини пропуску строку поважними) стосовно позовних вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року.
Ухвалою суду від 13.03.2025 року (яка набрала законної сили), у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 28.01.2025 року та неусуненнням недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позовну заяву в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 стосовно незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2023 року, та про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за період служби з 19.07.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2022 року; за період служби з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2023 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат і з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів, повернуто позивачу без розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги для оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань показника розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року та на 01.01.2022 року, а також про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення матеріальну допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за період служби з 05.03.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2020 року; за період служби з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2021 року; за період служби з 01.01.2022 року по 18.07.2022 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України" станом на 01.01.2022 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
19.03.2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 .
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно зі статтею 43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у періоди з 05 березня 2020 року по 14 грудня 2022 року, з 14 січня 2023 року по 28 червня 2023 року, що підтверджується матеріалами справи та не оскаржується відповідачем.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 березня 2020 року №49 солдата ОСОБА_1 з 05 березня 2020 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 грудня 2022 року №348 старшого матроса ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав, і вибув до нового місця служби. З 14 грудня 2022 року виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення. Грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік отримав.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 січня 2023 року №9 молодшого сержанта ОСОБА_1 з 14 січня 2023 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 червня 2023 року №153 молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав, і вибув до нового місця служби. З 28 червня 2023 року виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення.
07 січня 2025 року адвокат Єнокян К. Л. звернулась до Військової частини НОМЕР_1 в інтересах позивача із заявою про перерахунок грошового забезпечення, в якій просила, зокрема, провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 та розміру допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань, у разі їх виплати за період служби:
- з 05.03.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2020;
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2021;
- з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2022;
- з 01.01.2023 по 20.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України» на 01.01.2023, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів.
19 січня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 листом вих.№740/33/467 надала відповідь на запит адвоката Єнокян К. Л. в інтересах позивача стосовно надання інформації про розрахунок грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця та надання документів стосовно зазначеного військовослужбовця, в якій зазначено наступне.
«На адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов запит адвоката Єнокян Катерині Леонідівні в Інтересах ОСОБА_1 стосовно надання Інформації про розрахунок грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця та надання документів стосовно зазначеного військовослужбовця.
За результатом опрацювання повідомляємо Ініціатору запиту наступне:
1. Розмір прожиткового мінімуму, який застосовувався при розрахунку грошового забезпечення, дорівнює 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп,
2. Стосовно інформації по тарифним розрядам за займаними посадами повідомляємо наступне:
- з 05.03.2020 по 31.12.2020 грошове забезпечення зазначеного військовослужбовця розраховувалося по 5 тарифному розряду (2820,00 грн., посада «кулеметник»);
- з 01.01.2021 по 14.12.2022 грошове забезпечення зазначеного військовослужбовця розраховувалося по 8 тарифному розряду (3080,00 грн., посада «заступник командира бойової машини - навідішк оператор»);
- з 14.01.2023 по 01.06.2023 грошове забезпечення зазначеного військовослужбовця розраховувалося по 10 тарифному розряду (3260,00 грн., посада «технік»).».
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 11 січня 2025 року вих.№740/33/231 про грошове забезпечення та інші доходи за 2020-2023 роки ОСОБА_1 грошова допомога для оздоровлення виплачувалась у вересні 2020 року у розмірі 11508,30 грн., у жовтні 2021 року - 13197,20 грн., у березні 2022 року - 17335,20 грн.; матеріальна допомога виплачувалась у грудні 2020 року у розмірі 530,00 грн., у листопаді 2021 року - 600,00 грн., у березні 2022 року - 17335,20 грн.
Зазначене також підтверджується картками особового рахунку ОСОБА_1 за 2020-2022 роки.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за спірний період з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідачем не заперечується факт нарахування позивачу грошового забезпечення, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» - 1762,00 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувсь з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види відповідного грошового забезпечення підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103).
Пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року".
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.
Вказаною постановою були скасовані зміни, у тому числі до пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Таким чином, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.
Отже, з 30 січня 2020 року - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 30 січня 2020 року знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481,00 грн.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 листопада 2011 року №10-рп/2011).
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" від 23 вересня 1998 року Європейський Суд наголосив, що національне право має відповідати поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Олссон проти Швеції» від 02 березня 1988 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію... Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 ст.8.
Щодо неоднозначного трактування норм законодавства України Європейський суд з прав людини висловився у рішенні ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», зазначивши про пріоритет застосування найбільш сприятливого для особи тлумаченням норм права.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме у період з 05 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
Разом із цим, відповідно до пункту 5 Постанови №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, зокрема, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 Розділу I «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Порядок №260), підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктом 4 Розділу I «Загальні положення» Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 7 Розділу I «Загальні положення» Порядку №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини […] із зазначенням у ньому суми грошової допомоги. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Розділом XXIV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Так, суд зауважує, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення.
У позовній заяві позивач просить суд, визнати протиправною бездіяльність відповідача.
Суд зауважує, що дія - це активна поведінка, під час якої приймаються певні рішення, вчиняються певні активні дії, які змінюють існуюче (статичне) положення, а бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто невиконання будь-яких активних дій в конкретних умовах.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вчинив саме протиправні дії щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період з 05 березня 2020 року по 18 липня 2022 року при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням без застосування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, для захисту порушених прав позивача, слід задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період з 05 березня 2020 року по 18 липня 2022 року при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням без застосування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період з 05 березня 2020 року по 18 липня 2022 року із застосуванням розрахункової величини для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IX, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IX, Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IX на 1 січня відповідного календарного року.
Щодо доводів відповідача відносно того, що він не є належним відповідачем у справі за період з 08 березня 2022 року по 14 грудня 2022 року, суд їх відхиляє, через їх безпідставність та помилковість, оскільки встановленими вище обставинами підтверджено факт того, що у вказаний період позивач проходив військову службу саме у Військовій частині НОМЕР_1 , на яку й покладено обов'язок щодо належного грошового забезпечення військовослужбовців, незалежно від того, в якому органі така військова частина знаходиться на фінансовому забезпечені.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом із цим, суд наголошує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року по справі №520/2261/19 дійшла висновку, що обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд враховує, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» заява №11681/85).
З огляду на викладене позовні вимоги позивача є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявленого у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зауважує, що питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом вирішено судом в ухвалі від 13 березня 2025 року по даній справі.
За результатом розгляду справи та дослідження наданих відповідачем доказів, суд не дійшов висновку про передчасність викладеного в ухвалі від 13 березня 2025 року по даній справі висновку, тому заявлене клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період з 05 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за період з 05 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за період з 01 січня 2022 року по 18 липня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч