08.07.25
22-ц/812/1226/25
Справа №468/2101/24
Провадження № 22-ц/812/1226/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
08 липня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі позивача - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Ротар А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 ,
подану адвокатом Герасимовською Наталею Миколаївною
на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Янчуком С.В., повний текст складено того ж дня, цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну (зменшення) розміру аліментів
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну (зменшення) розміру аліментів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2024 року змінено спосіб та розмір аліментів, що стягуються з позивача на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2022 року по справі №487/1381/22 та стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання їх спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 10 000 гривень на кожну дитину, в загальному розмірі 40 000 гривень щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону до досягнення дітьми повноліття.
Позивач вказує, що з часу винесення судом рішення про стягнення з нього аліментів його матеріальне становище та стан здоров'я погіршились, що значно змінило його звичний спосіб життя. Позивач має хронічні захворювання, перебіг яких потребує постійного медичного нагляду та лікування. У зв'язку з чим, позивач не має можливості займатися звичною для нього підприємницькою діяльністю та відповідно не отримує доходів у розмірі необхідному для сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
Позивач зареєстрований як фізична-особа підприємець, у зв'язку зі станом здоров'я позивача та невідворотними військовими наслідками погіршення економічної ситуації в Україні, підприємницька діяльність позивача зводиться тільки до здачі в оренду нежитлового приміщення магазину промислових товарів. Орендна плата, за домовленістю між сторонами визначена у сумі 25000 (двадцять п 'ять тисяч) гривень, за місяць користування та виплачується один раз на рік до 31 грудня поточного року за фактичну кількість місяців користування магазином.
Крім того з жовтня 2023 року позивач є найманим працівником та отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати.
Зауважує, що враховуючи положення частин 1, 2 ст. ст.141, 180 СК України, мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей, в тому числі щодо утримання дітей до їх неповноліття, тому відповідачка не має права повністю перекладати обов'язок щодо утримання дітей на позивача.
Також, відбулося значне погіршення матеріального становища позивача, а саме - згідно виконавчого провадження від 06 червня 2024 № 75221524 з ОСОБА_1 стягується заборгованість на користь ОСОБА_8 в сумі 2 000 000 згідно рішення суду № 468/1590/23.
Враховуючи вищевикладене, просив змінити розмір аліментів, які стягуються із нього на користь відповідачки з 10 000 грн. до 3000 грн. на кожну з чотирьох дітей сторін щомісячно, загалом 12 000 грн. щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вказав, що відповідно до наданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог неможливо встановити, що у ОСОБА_1 відбулись зміни в бік погіршення матеріального стану та стану здоров'я після 15 березня 2024 року (дата винесення судом судового рішення про зміну розміру та способу стягнення аліментів).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через адвоката Герасимовську Н.М. вказували, що рішення суду першої інстанції постановлено внаслідок невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також з порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, тому просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Вказує, що позивач є фізичною особою - підприємцем та свою господарську діяльність постійно провадить у магазині промислових товарів (нежитловому приміщенні) за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я позивача його підприємницька діяльність на теперішній час зводиться лише до здачі в оренду нежитлового приміщення магазину промислових товарів.
Крім того, з жовтня 2023 року позивач є найманим працівником та отримує дохід у розмірі 8 300 гривень в місяць. Також, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 03 червня 2025 року дохід ОСОБА_1 за період з січня по квітень 2025 року склав 33200 грн. та складаються з заробітної плати.
Показники господарської діяльності за І квартал 2025 року склали 4800 грн., за другий квартал - 3200 грн. З отриманих доходів позивач забезпечує свої потреби та надає утримання для своїх неповнолітніх дітей.
Також, після того, як сторони розлучилися, позивач позичив гроші для роботи магазину, сума боргу відповідно до договору позики від 11травня 2023 року, становить 2 000 0000 (два мільйони) гривень.
Позивач має відкрите на виконання рішення Баштанського районного суду Миколаївської області виконавче провадження № 75221524 від 06 червня 2024 року, яким підлягає стягненню з нього на користь ОСОБА_8 заборгованість за договором позики на суму 2 000 000 грн.
Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що дане виконавче провадження було відкрито вже після ухвалення рішення у справі №468/42/24, яким і було змінено спосіб та розмір аліментів та стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в загальному розмірі 40000 грн. щомісячно.
Наголошує, що за станом здоров'я позивач потребує постійного лікування не може в повній мірі виконувати аліментні зобов'язання у встановленому розмірі. Загалом з 23 січня 2024 року по 05 лютого 2025 року на лікування позивач витратив 215 331 грн. 95 коп., та надалі він потребує дороговартісного лікування.
Зауважує, що позивач не має змоги регулярно сплачувати аліменти у вказаному розмірі.
Як вбачається з рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2025 року у справі №468/2379/24 про стягнення з ОСОБА_1 неустойки у зв'язку із несплатою аліментів, а також розрахунків заборгованості зі сплати аліментів №29274, 29277 від 23 травня 2025 року у позивача періодично виникає заборгованість зі сплати аліментів, яку він згодом погашає. Так, згідно розрахунку №29274, станом на листопад 2024 року сукупний розмір заборгованості по аліментах з моменту відкриття виконавчого провадження ВП №75909586 складав 169212,12 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , діючи через свого представника ОСОБА_9 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апелянта безпідставними, та просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідач зазначає, що позивач хворів на вказані ним хронічні захворювання ще до народження дітей, однак ці обставини не завадили народити спільних п'ятеро дітей, вести успішний бізнес та придбавати майно (рухоме та нерухоме). Крім того, позивачем в якості доказів на підтвердження своїх вимог надаються консультаційні висновки, медичні обстеження та чеки на придбання ліків. Однак жодного доказу на підтвердження непрацездатності позивача та перебування на тривалих лікарняних відпустках суду не надано. За такого, можна зробити висновок, що позивач є фізично здоровою та працездатною особою, оскільки відповідних доказів на підтвердження зворотного ним не надано.
Відповідач ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем з 08 грудня 2000 року. Основним видом діяльності є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, а саме відповідач є власником магазину промислових товарів (шкіряне взуття) площею понад 200 квадратних метрів, що знаходиться в центрі міста Баштанка, а також онлайн - магазин з продажу взуття.
Вказані магазини функціонують з напрацьованою базою клієнтів, що дає змогу відповідачу стабільно отримувати високий дохід. Щорічний оборот в магазині складає понад 5 000000 грн, а за останні роки оборот в магазині зріст до 6 000000 грн. Загальна вартість товару, що закуплена в магазин взуття складає близько 12 000 000 грн. З метою ухилення від сплати високих податків, відповідачем постійно занижується щорічний отриманий дохід від своєї діяльності та до податкової інспекції стабільно подається неправдива інформація стосовно розміру отриманих від реалізації товару доходів. Однак, факт купівлі відповідачем нерухомого та рухомого майна, а саме п'яти автомобілів та двох квартир в новобудовах на загальну суму близько 100 000 доларів США, безпосередньо за період 2020 - 2022 років, свідчить про високий розмір отриманих ним доходів від здійснення підприємницької діяльності.
Так, вважає, що з метою ухилення від сплати аліментів на утримання дітей в належному та достатньому розмірі, позивачем цілеспрямовано було змодельована ніби то передача в оренду нежитлового приміщення магазину промислових товарів загальною площею 211,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_10 , який є його батьком. Аналогічно створено ніби то трудовий договір відповідно до якого позивач працює у свого батька продавцем з оплатою праці в 7000 грн. щомісячно.
Наразі відповідачка разом із дітьми проживає у Польщі. Аліменти, які пропонує сплачувати позивач, у розмірі 12 000 грн на утримання чотирьох дітей в Польщі є неприпустимо низькою сумою, оскільки діти потребують нормальних, комфортних умов проживання, здорового харчування, забезпечення необхідним одягом та ліками. Крім того, слід урахувати той факт, що освіта в Польщі є лише платною, а тому позивачці, окрім зазначених витрат, необхідно ще сплачувати за навчання в дитячому садку та школі.
Зазначає, що орієнтовні витрати на місяць на утримання дітей. Так, відповідачкою витрачаються кошти на базове харчування дітей щомісячно, на придбання засобів гігієни, на придбання одягу, орендує житла, на проїзд в міському транспорті, використання особистого транспортного засобу.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, проте у судове засідання не з'явилися, що в силу часники 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.
У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнала, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).
Частина 4 статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.
Так, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:1) малозначні справи;2) що виникають з трудових відносин;3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч.ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України).
У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (ч. 4 ст. 274 ЦПК України).
У справі, що переглядається, предметом спору є зменшення розміру аліментів на дитину, дана справа хоч і є малозначною справою, однак відповідно до вимог ч. 4 ст. 274 ЦПК України не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, так як відсутня в переліку пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України як справа, що може бути розглянута в спрощеному провадженні.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року в справі № 682/2454/22-ц (провадження № 61-10748св23), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що ураховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі (зменшення розміру аліментів), вона є справою, що виникає із сімейних правовідносин, а отже, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.
Аналогічний правовий висновок щодо вирішення вказаного процесуального питання викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 752/1058/23.
Усупереч вище наведеним нормам процесуального права та правовим висновкам Верховного Суду суд першої інстанції розглянув і вирішив дану справу у спорі, що виникає із сімейних правовідносин про зменшення аліментів, в порядку спрощеного позовного провадження, хоча судовий розгляд мав бути проведений у порядку загального позовного провадження.
Отже, на підставі пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України, що передбачає обов'язкову підставу для скасування судового рішення суду першої інстанції порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Щодо суті спору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2024 року змінено спосіб та розмір аліментів, що стягуються з позивача на підставі судового наказу Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2022 року по справі №487/1381/22 та стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання їх спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 10 000 гривень на кожну дитину, в загальному розмірі 40 000 гривень щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону до досягнення дітьми повноліття (т.1 а.с.5-7.)
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичних осіб-підприємців за І квартал 2024 року склали 4260 грн., за другий квартал - 4260 грн.,. за третій квартал 2024 року - 2840 грн.
Відповідно до трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 02 жовтня 2023 року, розпорядження №6 від 29 вересня 2023 року позивач є найманим працівником та отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 8300 грн. щомісяця ( т.1 а.с.8,9,10).
За договором про передачу від 20 вересня 2023 року позивач передав в оренду нежитлове приміщення - магазин промислових товарів (т. 1 а.с.11-12).
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 стягнуто борг у розмірі 2000000 грн. яке набрало чинності та перебуває на виконанні у Першому відділі держаної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(( м. Одеса). Постановою державного виконавця вказаного відділу відкрито виконавче провадження№74339137, наступною постановою від 06 березня 2024 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку боржника ( т. 1 а.с.61,63,64-65).
Згідно довідки ПП ЛДЦ «Клініка еферентної терапії доктора Чорномиза» від 23 січня 2025 року позивачеві встановлено діагноз хронічний вірусний гепатит В, нерепликативна стадія, медикаментозний гепатит, хронічний холецистит. Позивач знаходиться на противірусній терапії з 2017 року ( т.1 а.с.16).
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців ОСОБА_3 є приватним підприємцем.( т.1 а.с.130,131). На теперішній час перебуває з дітьми в Польщі, що не заперечується позивачем. Докази отриманого відповідачем доходу ( заробітна плата, соціальні виплати тощо) у матеріалах справи відсутні.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вказав, що на час розгляду справи матеріальне становище відповідача не погіршилося, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
З таким висновком суду погодитися не можливо з огляду на наступне.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Тож, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки на теперішній час він є найманим працівником та отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 8300 грн. щомісяця, за рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 02 листопада 2023 року з нього на користь ОСОБА_8 стягнуто борг у розмірі 2000000 грн. Крім того погіршився його стан здоров'я.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним.
Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов'язаний застосувати як положення статті 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Зібрані докази вказують на те, що із наданих позивачем письмових доказів (медичних висновків, історії хвороби, консультативних висновки) вбачається, що стан здоров'я останнього погіршився, він проходить обстеження та курси противірусної терапії пов'язанні з його захворюванням - хронічний вірусний гепатит В, нерепликативна стадія, медикаментозний гепатит, хронічний холецистит.
З жовтня 2023 року він є найманим працівником та отримує дохід 8300 грн. щомісяця.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичних осіб-підприємців за І квартал 2024 року склали 4260 грн., за другий квартал - 4260 грн.,. за третій квартал 2024 року - 2840 грн.
Належне позивачеві нежитлове приміщення магазину промислових товарів, що розташований за адресою АДРЕСА_1 переданий в оренду, розмір орендної плати складає 25000 грн. у місяць користування та сплачується один раз на рік.
На виконані у Першому відділі держаної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 75221524, відкрите постановою державного виконавця 06 березня 2024 року щодо примусового виконання рішення суду про стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 заборгованість за договором позики на суму 2 000 000 грн.
Колегія суддів вважає, що такі обставини впливають на майновий стан позивача та його матеріальну спроможність сплати аліментів на утримання дітей у визначеному заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2024 року розмірі. За таких обставин, приходить до висновку, що мають місце підстави для зменшення розміру стягуваних з ОСОБА_1 аліментів з 10 000 грн. на 5000 грн. щомісяця на кожну дитину.
На думку колегії суддів такий розмір аліментів відповідатиме ст. 183 СК України та забезпечить баланс учасників сімейних відносин, що склались у цій справі.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Отже, обставини на які посилається сторона позивача в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення в частині порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, знайшли своє підтвердження.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що частинами 1,2 ст.141,180 СК України встановлено обов'язок обох батьків надавати матеріальну допомогу неповнолітнім дітям.
Посилання відповідача на недоведеність позивачем погіршення свого стану здоров'я та понесення ним витрат, оскільки він хворіє з 2017 року, не відповідають фактичним обставинам справи.
Що ж стосується аргументів відзиву на апеляційну скаргу стосовного того, що щорічний оборот в магазині складає понад 5 000000 грн, а за останні роки оборот в магазині зріст до 6 000000 грн., загальна вартість товару, що закуплена в магазин взуття складає близько 12 000 000 грн., то вони не заслуговують на увагу оскільки не підтверджується належними доказами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, порушено норми процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення - про часткове задоволення позову.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).
За результатами перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення вимог.
За подачу апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1453 грн. 44 коп.
Оскільки ОСОБА_3 , як стягувачка аліментів, звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частин 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», то ОСОБА_1 слід компенсувати сплачений ним за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 726 грн. 72 коп. за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Герасимовською Наталею Миколаївною задовольнити.
Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 15 березня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень на кожну дитину, щомісячно до досягненню дітьми повноліття, починаючи з 08 липня 2025 року.
Компенсувати ОСОБА_1 726 грн. 72 коп. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 17 липня 2025 року.